Решение № 138588902, 28.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3359/25

Провадження № 2/589/788/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2025р. ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №18.11.2023-100000066 від 18.11.2023р. в розмірі 22401,40 грн, яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту 12000 грн, заборгованості за процентами 10079,83 грн, заборгованості за комісією 321,57 грн. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів та комісії.

Ухвалою суду від 24 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

06.01.2026 року відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечувала проти задоволення позову, вважаючи позов безпідставним та необгрунтованим. Зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголошує, що не укладала договір позики, а тому не погоджувалась на умови кредитування. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Також вказує, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування їй коштів (тіла кредиту).

15.01.2026 року представником відповідача надіслано відповідь на відзив, в якому на заперечення відповідача щодо позовних вимог, зазначає наступне. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернетеквайрингу iPay. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію відповідача через систему BankID. Щодо процентів зазначає, що нарахування за процентами були є співмірними та законними, враховуючи строк кредитування. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 3 158,43грн. від 01.12.2023р., при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили. За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.11.2023 р. між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та відповідачем (Позичальник) укладено кредитний договір №18.11.2023-100000066 (далі Кредитний договір), виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, відповідно до п. 1.1 пропозиції позивача про укладення кредитного договору (оферти) дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (п. 1.14 оферти).

Відповідно до п.2.3.3 оферти Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір.

Згідно з п.2.3.6 оферти Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку.

Крім того, п. 17 акцепту кредитного договору визначено, що Позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», графік платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, примірник цього договору.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору відповідно до оферти позивача, а також підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №18.11.2023-100000066 від 18.11.2023 року, з якою вона попередньо ознайомилась. Акцептовані нею істотні умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті. Всі документи були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р762 /а.с. 21-28/.

Відповідач при оформленні договору здійснила ряд активних дій з метою укладення кредитного договору, зокрема, зазначила свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, відомості щодо адреси місця реєстрації та номера телефону, правильність яких не спростовано.

Доказів того, що такі дані товариством отримано не від відповідача, та що вони використані будь-якими особами незаконно, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Таким чином електронний договір, що був укладений між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, а доводи відповідача про те, що кредитного договору з позивачем вона не укладала та не узгоджувала кредитні умови не заслуговують на увагу.

Наведене свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до умов укладеного кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу на умовах строковості, платності і поворотності кредит у розмірі 12000,00 грн., строком на 98 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту була обумовлена сторонами 23.02.2024р. Пунктом 10 заявки кредитного договору та акцепту сторони погодили графік платежів, відповідно до якого визначено 7 періодів сплати коштів згідно з умовами договору в розмірі по 3158,43 грн кожний черговий період із зазначенням дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом та дати чергового платежу.

Пунктом 3.2 оферти передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Також сторони домовилися про сплату за користування кредитом процентів у такому розмірі: процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, що, в свою чергу, узгоджується з приписами частини п`ятої статі 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо розміру денної процентної ставки. А також погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту 15% від суми кредиту в розмірі 1800 грн.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу долучено квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 18.11.2023 /а.с. 29/.

Зі змісту квитанції від 18.11.2023 вбачається, що видача коштів за кредитним договором № 18.11.2023 -100000066 здійснювалася за допомогою системи LiqPay. Платіж - 2392748588; дата 18.11.2023 00:38; № платіжної карти 473121*77; сума - 12000,00 грн.

Тобто, позивач (через систему LiqPay) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 12000, 00 гривень на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

У цьому контексті слід зауважити, що до суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору № 18.11.2023 -100000066, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 18.11.2023 -100000066), підписані одноразовим ідентифікатором «Р762», які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме: 4731-21ХХ-ХХХХ-5377.

Тобто, електронний платіжний засіб відповідач зазначала самостійно в системі позивача.

У зв`язку з наведеним, квитанція АТ КБ «ПриватБанк» від 18.11.2023 про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом перерахування грошових коштів за кредитним договором. При цьому дана квитація не є інформаційною довідкою, як помилково вказує відповідач, та є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту.

Суд звертає увагу, що зазначаючи у відзиві на позов про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_1 , який сама зазначила в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, суд дійшов висновку, що TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 18.11.2023-100000066 від 18.11.2023 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеної угоди.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту), судом відхиляються, оскільки в сукупності надані позивачем докази підтверджують надання коштів відповідачу на умовах та в розмірі, визначеному цим договором, що відповідачем не спростовано.

В свою чергу, як зазначено вище, відповідач мала повернути кредитні кошти до 23.02.2024р., а також сплатити у вищевказаному розмірі проценти за користування ними.

Крім того, відповідач була зобов`язана сплатити і комісію за надання кредиту за кредитним договором, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 заявки кредитного договору та акцепту, передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі «комісія», економічна сутність - плата за надання кредиту) становить 15% від суми кредиту та дорівнює 1800 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з графіком платежів.

Згідно з п. 4 ч.1 ст 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються також комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови договору, суд приходить до висновку про правомірність встановлення одноразової комісії за надання кредиту у даному договорі, та відсутність підстав, передбачених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», для визнання цих договірних умов нічемними, як таких, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

Відповідний висновок не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За доводами позову відповідач на виконання умов кредитного договору відповідно до графіку платежів здійснила оплату 01.12.2023 року на суму 3158,43 грн по закінченню першого періоду користування кредитом, чим частково погасила проценти на суму 1680 грн та комісію за надання кредиту на суму 1478,43 грн. Проте, як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором в порушення умов кредитного договору, вимог ст.ст. 525, 526, 1054 ЦК України відповідач в подальшому належним чином не виконувала своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредиту у строки, передбачені договором, та сплати процентів і комісії, внаслідок чого станом на 23.02.2024 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за основним боргом в сумі 12000 грн., заборгованість по процентам 10079,83 грн, нарахованим в межах строку кредитування (за період з 18 листопада 2023 року по 23 лютого 2024 року), а також по комісії за надання кредиту в сумі 321,57 грн /а.с. 12/.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом враховується, що в даній справі кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Як зазначено вище, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами, нарахованими в межах строку кредитування за користування кредитом, комісією.

Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити у загальній сумі 22401 грн 40 коп.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032/ заборгованість за кредитним договором № 18.11.2023-100000066 від 18.11.2023 року в розмірі 22401 грн 40 коп. /двадцять дві тисячі чотириста одна грн 40 коп./ та судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп. /дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп./.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова