Постановление суда № 138587796, 29.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3983/21

Провадження № 4-с/450/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

за участю представника заінтересової особи Кусого А. В.

представника стягувача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_3 , щодо вчинення виконавчих дій у цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

в провадження Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла скарга ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича щодо вчинення виконавчих дій, в якій скаржник просить суд визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. у виконавчому провадженні № 79547841; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. у виконавчому провадженні № 79547841; скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 25.11.2025 року; скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 03.06.2026 року; зняти арешт, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 25.11.2025 року у виконавчому провадженні № 79547841, з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 2624410100:01:013:0037; земельної ділянки кадастровий номер 4623686400:01:005:1187; зобов`язати приватного виконавця внести відповідні відомості до державних реєстрів щодо припинення арешту майна.

Скаргу обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. перебуває виконавче провадження № 79547841, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області. Зазначає, що приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт належних йому житлового будинку та двох земельних ділянок, а в подальшому призначено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна, а також подано до суду подання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. На думку скаржника, дії приватного виконавця є незаконними та порушують його права, оскільки при здійсненні виконавчих дій не дотримано принципу співмірності заходів примусового виконання сумі заборгованості. Вказує, що при розмірі боргу 127 605 грн арешт накладено одночасно на житловий будинок, дві земельні ділянки та грошові кошти на рахунках, хоча вартість кожного із зазначених об`єктів нерухомості окремо, за його твердженням, значно перевищує суму боргу, що свідчить про непропорційне втручання у його право власності. Крім того, зазначає, що ще після відкриття виконавчого провадження повідомив приватного виконавця про намір добровільно погасити заборгованість шляхом звернення стягнення на його заробітну плату, повідомивши місце своєї роботи, однак відповідних заходів виконавцем вжито не було. У зв`язку з цим вважає, що приватний виконавець безпідставно застосував найбільш обтяжливі заходи примусового виконання, не довівши неможливості звернення стягнення на доходи чи інше майно боржника. Також скаржник зазначає, що арештований житловий будинок є його єдиним житлом, а тому вчинення виконавчих дій, спрямованих на його подальшу реалізацію, особливо в умовах дії воєнного стану, порушує встановлені законом гарантії захисту житла та право на мирне володіння майном. Наголошує, що судовим рішенням передбачено лише стягнення грошових коштів, тоді як вимог про звернення стягнення саме на житловий будинок чи земельні ділянки виконавчий документ не містить. Окрім цього, вважає, що приватний виконавець зловживає наданими законом повноваженнями, оскільки, незважаючи на вже накладений арешт на належне йому нерухоме майно та кошти, продовжує вживати заходів щодо визначення частки боржника у спільному майні подружжя, що, на його переконання, є надмірним та непропорційним втручанням у право власності. Також посилається на порушення приватним виконавцем принципу територіальності під час відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що зареєстрований та проживає в Івано-Франківській області, тоді як виконавче провадження відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області. Вказує, що майно, розташоване на території Львівської області, у виконавчому документі не зазначене, а тому, на його думку, у приватного виконавця були відсутні правові підстави для прийняття виконавчого документа до виконання. На підтвердження своїх доводів посилається на положення Закону України «Про виконавче провадження» та правові висновки Верховного Суду щодо застосування принципу територіальності під час відкриття виконавчих проваджень. З огляду на викладене скаржник вважає, що застосовані приватним виконавцем заходи примусового виконання мають надмірний та каральний характер, не відповідають принципу співмірності, порушують його право на мирне володіння майном та здійснені з порушенням вимог статей 18, 24, 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим просить суд задовольнити подану скаргу.

17.07.2026 року представником приватного виконавця Білецького І. М. адвокатом Кусим А. В. подано через підсистему «Електронний суд» заперечення на скаргу, відповідно до яких останній просив залишити скаргу без розгляду, а в разі її розгляду по суті відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що скаржником пропущено встановлений законом строк на оскарження постанов приватного виконавця від 07.11.2025 року, 25.11.2025 року та 03.06.2026 року, при цьому клопотання про поновлення такого строку та докази поважності причин його пропуску відсутні. Зазначав, що зі змісту самої скарги вбачається, що боржнику було відомо про відкриття виконавчого провадження ще у листопаді 2025 року, коли він особисто звертався до приватного виконавця щодо можливості добровільного погашення заборгованості. Крім того, вказував, що з 13.11.2025 року скаржник зареєстрував електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», а відтак постанови приватного виконавця вважаються належним чином врученими у день їх направлення до такого кабінету. У зв`язку з цим представник приватного виконавця вважав, що скаргу подано після спливу передбаченого законом десятиденного строку, а відсутність заяви про його поновлення є самостійною підставою для залишення скарги без розгляду. Також зазначав, що скарга не відповідає вимогам статті 448 ЦПК України, оскільки не містить усіх відомостей про стягувача, передбачених процесуальним законом, а також до неї не додано доказів направлення копії скарги та доданих документів стягувачу, що, на його думку, також є підставою для залишення скарги без розгляду. Заперечуючи проти доводів скарги по суті, представник приватного виконавця зазначав, що виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Вказував, що арешт майна є заходом забезпечення виконання рішення суду і сам по собі не свідчить про звернення стягнення на майно чи його примусову реалізацію, а на момент накладення арешту у виконавця були відсутні відомості про наявність у боржника коштів або іншого майна, достатнього для погашення заборгованості. Зауважував, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані, а наявні на рахунках кошти не забезпечували виконання рішення суду у повному обсязі, тоді як попередньо визначити вартість нерухомого майна без проведення його оцінки виконавець не мав можливості. Крім того, зазначав, що твердження скаржника про повідомлення приватного виконавця щодо можливості звернення стягнення на його заробітну плату жодними належними доказами не підтверджені, а положення Закону України «Про виконавче провадження» не покладають на виконавця обов`язку обмежуватися виключно зверненням стягнення на доходи боржника. Наголошував, що черговість звернення стягнення на кошти та інше майно визначається саме виконавцем. Також представник приватного виконавця заперечував доводи скаржника про арешт єдиного житла, посилаючись на те, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади боржник зареєстрований за іншою адресою, а тому арештований житловий будинок не може вважатися його єдиним житлом. Щодо доводів про порушення принципу територіальності зазначав, що приватний виконавець правомірно прийняв виконавчий документ до виконання, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження були наявні документально підтверджені відомості про належність боржнику нерухомого майна, розташованого на території Львівської області, що відповідало вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім цього, вказував, що звернення приватного виконавця до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні подружжя відповідає вимогам статті 443 ЦПК України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, а тому не може розцінюватися як зловживання виконавчими повноваженнями. На підставі наведеного просив суд залишити скаргу без розгляду, а в разі її розгляду по суті відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи приватного виконавця Білецького І. М. адвокат Кусий А. В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, підтримав подані письмові заперечення, просив залишити скаргу без розгляду у зв`язку з пропуском строку на її подання, а у разі розгляду по суті відмовити у її задоволенні, вказуючи на законність дій приватного виконавця та безпідставність доводів скаржника. Разом з тим, заявив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у порядку та строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та просив вирішити питання про їх розподіл після подання відповідних доказів.

Представник заінтересованої особи стягувача ОСОБА_3 , адвокат Шнир О. Б., у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, підтримав заперечення представника приватного виконавця та просив залишити скаргу без розгляду з підстав, викладених у них, а у разі розгляду скарги по суті відмовити у її задоволенні. Зазначив про правомірність дій приватного виконавця та безпідставність доводів скаржника щодо порушення його прав. При цьому вказав, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, не є таким, що об`єктивно перешкоджав боржнику виконати рішення суду добровільно, у зв`язку з чим вважав посилання скаржника на непропорційність застосованих заходів примусового виконання необґрунтованими. Крім того, зазначив про понесення стягувачем витрат на професійну правничу допомогу, докази яких, будуть подані після ухвалення рішення судом.

Скаржник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Клопотань до суду не скеровував.

Вивчивши матеріали справи та скарги, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення даної без розгляду, виходячи з наступного:

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також, згідно з ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року вирішено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задоволити; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі 50 000 гривень 00 копійок та суму пені в розмірі 42 856 гривень 16 копійок; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 109 016 гривень 28 копійок та суму шкоди за втрату товарного вигляду автомобілем в розмірі 18 589 гривень 33 копійки; стягнути Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 930 гривень; стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 1 276 гривень.

Вказане рішення набрало законної сили 24.12.2024 року.

23.10.2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

Згідно з ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Вимоги до форми та змісту скарги встановлені ст. 448 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу на дотримання скаржником вимог статті 448 ЦПК України щодо форми, змісту та порядку подання скарги.

Скарга у виконавчому провадження за змістом і формою повинна відповідати вимогам ст. 448 ЦПК України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 448 ЦПК України до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу.

Опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Як вбачається з матеріалів справи та переліку додатків до поданої скарги, ОСОБА_2 до суду долучено докази направлення копії скарги та доданих до неї документів лише приватному виконавцю Білецькому І. М., дії якого оскаржуються. Водночас докази направлення або вручення копії скарги та доданих до неї матеріалів стягувачу ОСОБА_3 до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ч. 5 ст. 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Згідно з ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції та у відповідності до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Статтею 450 ЦПК України визначено, що скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Крім цього, що стосується дотримання процесуальних строків, то слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Як вказано вище особа має право на оскарження дії, рішення чи бездіяльності державного виконавця у стислий десятиденний строк з дня коли вона дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.

Суд дійшов висновку, що для вирішення питання щодо дотримання строку на звернення зі скаргою необхідно встановити момент, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав внаслідок винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 79547841, постанови про опис та арешт майна боржника від 25.11.2025 року, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 03.06.2026 року, а також накладення арешту на належне йому нерухоме майно та вчинення інших виконавчих дій, які є предметом оскарження.

Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. перебуває виконавче провадження № 79547841, відкрите 07.11.2025 року на підставі виконавчого листа № 450/3983/21, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 128 881,61 грн.

23.06.2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просить визнати незаконними дії приватного виконавця, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2025 року, постанову про опис та арешт майна боржника від 25.11.2025 року, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 03.06.2026 року, зняти арешт з належного йому нерухомого майна та зобов`язати внести відповідні відомості до державних реєстрів.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026 року зазначену скаргу передано на розгляд головуючому судді Мельничук І. І.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 №119), а саме розділу 2.3. "Розподіл судових справ між суддями" п. 2.3.1., розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Згідно п. 2.3.2., вказаного вище Положення, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді.

У той же час, п. 2.3.3. встановлює, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: у період відпустки судді, однак п. 2.3.5. встановлено також, що визначення суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється згідно з вимогами підпункту 2.3.3 пункту 2.3 цього Положення, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, а також з урахуванням дотримання правил поєднання судових справ.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 2.3.39., передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо: заяви та клопотання з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу (2.3.39.10.)

Згідно п. 2.3.42., вказаного вище Положення, результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду, що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду.

Протокол передачі судової справи раніше визначеному судді роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Справа передана на розгляд судді 13.07.2026 року, оскільки суддя перебувала у щорічній основній відпустці до 10.07.2026 року включно.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.07.2026 року в задоволенні заяви про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича відмовлено; прийнято скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_3 , щодо вчинення виконавчих дій до розгляду, розгляд скарги призначено на 27 липня 2026 року на 11:30 годину.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.07.2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення скарги у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_3 відмовлено.

Із змісту поданої скарги вбачається, що про відкриття виконавчого провадження боржнику було відомо ще у листопаді 2025 року, оскільки останній стверджує, що після відкриття виконавчого провадження особисто телефонував приватному виконавцю, повідомляв про намір добровільно погасити заборгованість та інформував його про місце своєї роботи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 13.11.2025 року ОСОБА_2 зареєстрував електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що підтверджується відповіддю № 37732218 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС від 16.07.2026 року. Відтак, починаючи з моменту реєстрації електронного кабінету, процесуальні документи, надіслані через зазначену систему, вважаються врученими у порядку, визначеному законом.

Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини шостої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Єдину судову інформаційно телекомунікаційну систему, особа, яка зареєструвала електронний кабінет, вважається такою, що дала згоду на отримання документів через цей кабінет, а документи вважаються отриманими у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що постанову про опис та арешт майна боржника приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М., винесено 25.11.2025 року, тобто після реєстрації скаржником електронного кабінету, що було доставлено йому того ж дня, згідно повідомлення № 10329733 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.

Також із матеріалів справи вбачається, що постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. винесено 03.06.2026 року, що також було доставлено до електронного кабінету ЄСІТС Даниляка Р. І. 03.06.2026 року.

Водночас із цією скаргою до суду ОСОБА_2 звернувся лише 26.06.2026 року. При цьому клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою та докази поважності причин його пропуску у поданій скарзі відсутні.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже у разі пропуску процесуального строку, що має місце у даному випадку, то особа має подати до суду заяву із клопотанням про поновлення відповідного строку та з наведенням даних щодо поважності причин його пропуску. Скаржник не скористався своїм правом та не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із скаргою.

Згідно з роз`яснень п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" вбачається, що скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

В контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії»,«Девеер проти Бельгії». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також практика Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на вищевикладене, та, з урахуванням того, що скаржником було пропущено строк звернення до суду, а заява про поновлення процесуального строку скаржником подана не була, суд вважає за необхідне залишити скаргу ОСОБА_2 без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 126, 222, 257- 261, 273, 353-355, 447-449 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, стягувач ОСОБА_3 , щодо вчинення виконавчих дій у цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без розгляду на підставі ч. 2 ст. 449 ЦПК України.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду із скаргою повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 29.07.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук