Постановление суда № 138585113, 17.07.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1385/26 Провадження № 1-кс/304/513/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Тур`ї Ремети Перечинського району Закарпатської області, одруженого, офіційно не працевлаштованого, на утриманні має трьох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071130000064 від 20.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

17.07.2026 старший слідчий СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області з клопотанням, яке погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

У поданому клопотанні старший слідчий зазначає, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026071130000064 від 20.04.2026, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з корисливих мотивів, умисно, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, під час дії воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організував незаконне переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, шляхом надання порад та вказівок. Окрім того, ОСОБА_5 залучив свого батька ОСОБА_13 , який не був обізнаний в злочинні наміри ОСОБА_5 , з метою транспортування ОСОБА_12 з міста Перечин в с.Тур`ї-Ремети.

ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України, відповідно до встановлених обмежень щодо чоловіків призовного віку, встановлених правилами перетинання державного кордону України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» із змінами та доповненнями, діючи умисно, шляхом керівництва діями останнього та наданням вказівок, організував незаконне переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України до Республіки Словаччина за наступних обставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.

Так, ОСОБА_5 розробив злочинний план, відповідно до якого, ОСОБА_12 , за допомогою, усних порад та вказівок ОСОБА_5 поза пунктами пропуску мав би перетнути державний кордон України, з метою подальшого потрапляння в країни Європейського союзу.

На виконання злочинного плану, ОСОБА_5 , діючи умисно, з прямим умислом, на виконання заздалегідь розробленої злочинної схеми, 19 червня 2026 року, під час дії воєнного стану, перебуваючи в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , достовірно знаючи, що останньому обмежено виїзд за кордон, повідомив останньому, що він організовує перетин державного кордону України поза пунктами пропуску ОСОБА_12 , шляхом надання усних інструкцій, порад та вказівок за що отримує грошову винагороду. Після чого запропонував ОСОБА_12 знайти житло та чекати подальших його вказівок.

Надалі, на 15 липня 2026 року ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення особи через державний кордон України поза пунктами пропуску за грошову винагороду домовився з ОСОБА_12 в розмірі 12000 доларів США, які необхідно буде йому передати за надані ним послуги, які ОСОБА_12 16 липня 2026 року, перебуваючи в м.Перечин, при зустрічі мав йому передати.

У подальшому, ОСОБА_5 16.07.2026 року, близько 21-20 год., перебуваючи в м.Перечин коло корчми «Підкова», що по вул.Залізничників, зустрівся з ОСОБА_12 , який діяв під контролем правоохоронних органів, де проінструктував останнього щодо подальших дій, пов`язаних з незаконним перетином державного кордону поза встановленими пунктами пропуску та повідомив, що незаконний перетин державного кордону необхідно буде здійснити 17-18 липня 2026 року в обумовлений час, за що необхідно буде сплатити 12000 доларів США, частину з яких ОСОБА_5 повинен буде передати особам, яка особисто будуть переводити ОСОБА_12 через кордон поза пунктами пропуску.

Надалі, 16.07.2026 року, біля 21-30 год. ОСОБА_5 надав інструкції ОСОБА_12 , разом з ним попрямувати до автомобіля, який знаходиться на стоянці біля автостанції в м.Перечин по вул.Ужанській, за кермом якого знаходився батько ОСОБА_5 - ОСОБА_13 , який не був обізнаний в злочинні наміри ОСОБА_5 . Після зустрічі ОСОБА_12 , діючи під керуванням інструкцій та вказівок ОСОБА_5 , сів до автомобіля марки «ВАЗ 211540», д/н/з НОМЕР_1 та передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 12000 доларів США та, виконуючи інструкції ОСОБА_5 , поїхав з ним в бік населеного пункту Турї-Ремети, однак останній о 22-00 годині 16.07.2026 року був викритий та затриманий правоохоронцями.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст.332 КК України.

17 липня 2026 року за даним фактом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Як вказує слідчий у клопотанні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду автомобіля марки «ВАЗ 211540», д.н.з НОМЕР_1 , в ході якого вилучено імітаційні грошові кошти в сумі 12000 доларів США, також показами свідків, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, речовими доказами, протоколами НСРД.

Так, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 за організацію в незаконному переправленні через державний кордон України отримав 12 000 доларів в разі успішного перетину державного кордону та потрапляння в країни Європейського союзу. Таким чином, грошова винагорода мала скласти суму 12 000 доларів.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років.

В клопотанні старшим слідчим зазначено, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст.177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.177 КПК України), усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину, може незаконно впливати на свідків, підозрюваного, інших на даний час невстановлених співучасників вчинення кримінального правопорушення, шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), вчинити інші кримінальні правопорушення (п.5 ст.177 КПК України).

Слідчий також вказує, що існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, тим що ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні даного злочину, за яке йому може бути призначено покарання до 9 років позбавлення волі, а тому існує ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, як вказує слідчий, наразі проводяться слідчі (розшукові) дії, з метою встановлення інших осіб, причетних до вчинення вказаного злочину та проводяться заходи з метою виявлення інших злочинів, які міг вчинити підозрюваний ОСОБА_5 та сприяти, щоб кримінальні правопорушення не були виявлені правоохоронними органами, а також не відшукано всі необхідні речі і документи, що підтверджують злочинну діяльність всіх учасників вчинення кримінального правопорушення та останній, перебуваючи на волі, зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема чорнових записів щодо розподілу коштів, інформації про інших співучасників, планів вчинення злочину та інших засобів, які повинні були використовуватись при їх вчиненні.

Враховуючи викладене, а також те, що підозрюваний особисто знайомий зі свідками, підозрюваним та іншими співучасників у вказаному кримінальному провадженні, які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, а тому існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу на свідка ОСОБА_12 , схиляючи його до надання неправдивих показань, шляхом підкупу, умовляння, залякування з метою уникнення таким чином кримінальної відповідальності, впливати на інших свідків які стануть відомі органу досудового розслідування в ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення, а тому з метою уникнення покарання, ОСОБА_5 може впливати на вказаних осіб.

Також у клопотанні зазначається, що ОСОБА_5 налагодив схему переправлення осіб через державний кордон України. Окрім того, час, спосіб, та місце вчинення кримінального правопорушення ретельно спланував, підшукував різні способи переправлення осіб через державний кордон України як поза пунктами пропуску, так і через пункти пропуску, а тому може продовжити свою злочинну діяльність, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Окрім того встановлено, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 332 КК України. 31.05.2025 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 скеровано до суду, однак рішення по справі на теперішній час ще не має. Разом з цим, ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, що не перешкодило ОСОБА_5 вчинити інший злочин.

Та слідчий вважає, що при обрані запобіжного заходу слід врахувати суму коштів, яку отримав ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення у розмірі 12000 доларів США в разі успішного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску та потрапляння в країни Європейського союзу.

Окрім того, під час проведення НСРД встановлено декілька фактів незаконного перетину кордону поза пунктами пропуску за грошову винагороду, тому сума отриманих коштів у зв`язку з вчиненням злочинів є значно більшою за 12000 доларів США.

Слідчий у клопотанні наголошує на тому, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, наявність яких виправдовує необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та належному виконанні підозрюваним ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та старший слідчий ОСОБА_4 підтримали у повному обсязі подане клопотання, просять задовольнити клопотання за наведеними у ньому підставами і обґрунтуваннями та вважають неможливим застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, із можливістю внесення підозрюваним застави у розмірі двісті п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вважають, що саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених у клопотанні ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов`язків.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просила в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підзахисного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, вважає клопотання слідчого необґрунтованим, та зазначені у клопотанні ризики не доведеними належними доказами та просить врахувати, що характеризуючи матеріали підзахисного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений та має на утриманні трьох малолітніх дітей, хоч і офіційного місця роботи не має, але неофіційно працює на будівництві. Та просить застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, а саме у виді нічного домашнього арешту, а в разі задоволенні клопотання старшого слідчого просить застосувати мінімальну заставу.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав у судовому засіданні позицію свого захисника та просить застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Зазначив, що має на утримані трьох малолітніх дітей та перебування його під вартою поставить його сім`ю у вкрай складне матеріальне становище, оскільки утримує свою сім`ю, працюючи на будівництві.

Вислухавши пояснення старшого слідчого в обґрунтування поданого клопотання та думку прокурора, які підтримали клопотання у повному обсязі та просять задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення клопотання слідчого, та повно і всебічно дослідивши додані до клопотання матеріали, надані стороною захисту характеризуючі матеріали відносно підозрюваного та проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, виходячи з принципів об`єктивності, справедливості та розумності, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до приписів п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та Витягу з реєстру досудових розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, та яке відноситься до категорії тяжких злочинів.

Повно та всебічно вивчивши клопотання старшого слідчого та докази, якими обґрунтовується подане клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, слідчого, думку прокурора, позицію захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В судовому засіданні встановлено, що 16.07.2026 року о 22-00 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст.208 КПК України, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.07.2026 року.

17.07.2026 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доказами, зокрема: повідомленням 94 прикордонного закону ДПСУ про виявлення кримінального правопорушення від 17.04.2026 року; показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,; матеріалами 94 прикордонного загону про виконання доручення від 23.04.2026 року; протоколом вручення особі імітаційних грошових коштів від 15.07.2026; протоколами НСРД від 23.06.2026 року; протоколом огляду автомобіля марки «ВАЗ 2115», держномер НОМЕР_1 чорного кольору, в ході проведення якого 16.07.2026 вилучено грошові кошти (імітаційні) в сумі 12000 доларів США, транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ 2115», держномер НОМЕР_1 , мобільні телефони марки «Іphone 12 PRO», «Самсунг А25»; протоколом огляду предмету мобільного телефону «Самсунг» від 17.07.2026 року; протоколом огляду предмету мобільного телефону «Іphone» модель «12 PRO від 17.07.2026 року; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.07.2025; протоколом пред`явлення предмету (транспортного засобу) для впізнання за фотознімками від 17.07.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 17.07.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з наступного.

Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Слідчий суддя погоджується із тими доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року» термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v.the United Kingdom), п.32, Series A, № 182).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення (злочину), підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною і достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, у об`ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити злочин, оскільки підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, перелік яких міститься у клопотанні, та долученими до нього доказами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України у кримінальному провадженні № 12026071130000064 від 20.04.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступних висновків.

В ході розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України), наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, унеможлививши проведення за його участі необхідних слідчих дій для повного та всебічного розслідування у даному кримінальному провадженні, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, шляхом їх підкупу, умовляння, залякування, що вплине на повне, всебічне та неупереджене проведення досудового розслідування та встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню та наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення.

Отже, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які мають враховуватися під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , а саме: Так, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років, з конфіскацією майна. Повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому останній, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, а також за межами України.

Приймаючи до уваги, що на сьогоднішній день в країні оголошено воєнний стан і частина території держави знаходиться під окупацією ворога та не контролюється Україною, та ОСОБА_5 може переховуватися на вказаних територіях чи пересікти кордон з іншою державою поза офіційними пунктами пропуску, та існують реальні ризики, що останній може переховуватися від слідства та суду. Зазначене свідчить не лише про високий рівень суспільної небезпеки інкримінованого діяння, а й про значну потенційну матеріальну вигоду, яку мав намір отримати підозрюваний. Це вказує на високу ймовірність ухилення ним від слідства та суду, а також використання наявних у нього ресурсів для впливу на хід досудового розслідування.

Крім того, існують ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що на цей час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено інших осіб, які причетні до вказаного злочину та проводяться слідчі (розшукові) дії з метою виявлення інших злочинів, які міг вчинити підозрюваний ОСОБА_5 , також на даний час не відшукано всі необхідні речі та документи, що підтверджують злочинну діяльність всіх учасників вчиненого кримінального правопорушення та які становлять доказову базу у кримінальному провадженні та, перебуваючи на волі ОСОБА_5 він має реальну можливість вплинути на доступ до них шляхом знищення, зміни або приховування, що створює обґрунтований ризик втрати важливих доказів, необхідних для повного, всебічного та неупередженого розслідування, що підтверджує необхідність застосування до нього відповідного запобіжного заходу.

Також, існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, підозрюваного, інших невстановлених на даний час співучасників кримінального правопорушення. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, співучасників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше показань допитаними особами.

На теперішній час всіх осіб, причетних до вчинення вказаних злочинів, не встановлено, у зв`язку з чим існують ризики вчинення такими особами за вказівкою підозрюваного протиправних дій по відношенню до інших учасників кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

В судовому засіданні також встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 03.03.2025 щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, вже обирався запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, та забороною залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 31.05.2025. Та кримінальне провадження № 12025071170000012 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за ч.3 ст.332 КК України з обвинувальним актом направлено до суду.

Отже, існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки тривалість вчинення вищевказаного злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень.

Зазначене свідчить про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе нівелювати вказані ризики та забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.

При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, також вік підозрюваного ОСОБА_5 , його стан здоров`я, місце проживання, матеріальний та сімейний стан та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.

Слідчим суддею оцінено особу та репутацію підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, проте та на теперішній час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який становить суспільний резонанс. Разом з тим, слідчий суддя приймає до уваги наявність на теперішній час у підозрюваного стійких соціальних зв`язків, зокрема: ОСОБА_5 одружений, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_8 , 2014 року народження, ОСОБА_9 , 2015 року народження, ОСОБА_10 , 2021 року народження. Крім того, на диспансерному обліку у лікарів нарколога/психіатра ОСОБА_5 не перебуває, особою з інвалідністю не являється, за місцем проживання характеризується посередньо, що вбачається з характеристики, виданої сільським головою Тур`є-Реметівської сільської ради від 17.07.2026 року, при цьому ОСОБА_5 на теперішній час офіційно не працевлаштований, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має та доказів на підтвердження вказаних обставин стороною захисту не надано.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою що відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Враховуючи зазначене, з метою запобігти спробам підозрюваного ухилитись від досудового провадження та суду, продовження кримінально-караної діяльності, для забезпечення виконання процесуальних рішень, вважаю необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обставин, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Стосовно тверджень захисника про відсутність ризиків, слідчий суддя зазначає наступне.

Частиною першою статті 177 КПК України фактично встановлено дві мети застосування запобіжного заходу: забезпечення виконання обвинуваченим або підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, перелік яких наведений в пунктах 1-5 цієї статті.

Аналізуючи зазначені правові норми, суд констатує, що ризик вчинення особою зазначених вище дій фактично має оцінюватись в контексті їх вірогідності з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження та особи кожного обвинуваченого або підозрюваного. В разі встановлення підвищеної вірогідності такої поведінки особи, що передбачена в п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, ризик можна вважати таким, що має місце. Тобто, така категорія як «ризик» сама по собі містить критерій вірогідності та, відповідно, може бути лише припущенням. Фактичне вчинення таких дій особою тягне за собою конкретні кримінально-правові наслідки.

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає доведеним наявність зазначених вище ризиків та не може погодитись з доводами захисника.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_5 та відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, нічим не підтверджені та спростовані у ході розгляду клопотання та стосуються конкретних обставин (фактів), які можуть викликати сумнів у їх правдивості, наявність чи відсутність яких не може бути спростована на даному етапі кримінального провадження та виходять за межі поняття «обґрунтованої підозри».

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що стороною захисту не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання старшого слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, намагаючись забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, слідчий суддя вбачає, що клопотання старшого слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню та слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 такий запобіжний захід як тримання під вартою, строком на шістдесят днів.

При вирішенні питання про визначення застави, слідчий суддя, враховуючи положення ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як передбачено ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з приписами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень ч.5 ст.182 КПК України застава визначається залежно від ступеня тяжкості кримінального правопорушення.

Частиною п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначено, що відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з вимог ст.ст.178,182 КПК України.

Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу та визначення розміру застави цілковито прослідковується в рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v.Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Аналізуючи заявлений у клопотанні розмір застави, який сторона обвинувачення просить визначити у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя приходить до висновку про те, що такий розмір застави є необґрунтованим та непомірно великим. Надані матеріали клопотання жодним чином не вказують на значні фінансові можливості підозрюваного ОСОБА_5 та його сім`ї.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018) та вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_5 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, а тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Керуючись приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, співставивши існуючі ризики, характер інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом виконання процесуальних обов`язків, передбачених цим Кодексом, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , його матеріальний та сімейний стан, наявність на його утриманні трьох малолітніх дітей, та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2026 року складає 3328,00 грн., виходячи з вимог ч.4 та п.2 ч.5 ст.182 КПК України, вважає за необхідне визначити розмір застави, що становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 133120,00 грн. (3328,00 грн. х 40 = 133120,00 грн.)

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, його сімейний та майновий стан, та приходить до висновку, що розмір застави, який в достатній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, повинен бути визначений на рівні саме 40 мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 133120,00 гривень та такий розмір застави вважає достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. На переконання слідчого судді перспектива втрати такого розміру застави, на даній стадії досудового розслідування, буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного ОСОБА_5 , щоб запобігти виникненню у нього бажання переховуватись від органу досудового розслідування, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

У разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом, на визначений ними день та час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, судді; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи; утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196-198, 372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 відраховувати з часу його фактичного затримання, а саме з 22-00 годин 16 липня 2026 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.07.2026 року.

Термін дії даної ухвали закінчується о 22 годині 00 хвилин 14 вересня 2026 року.

Визначити заставу для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквизитами: банк отримувача - Держказначейська служба України м.Київ, МФО отримувача: 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава, справа №304/1385/26, П.І.Б. платника застави. код ЄДРПОУ 26213408).

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення ним застави у вищевизначеному розмірі, він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення заставодавцем визначеної в даній ухвалі суми застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом, на визначений ними день та час; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Про прийняте рішення повідомити учасників судового розгляду та копію ухвали слідчого судді невідкладно вручити підозрюваному ОСОБА_5 , учасникам судового провадження, для відома.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області: ОСОБА_15