Решение № 138581125, 29.07.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/14312/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у сумі 454200, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у пункті 14 Порядку №850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а отже дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з встановленням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, не відповідають способу правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень, відтак є протиправними. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення, оскільки будь-які питання проходження позивачем медико-соціальної експертизи не є предметом розгляду у цій справі є не правомірним і безпідставним. Позивач у позові вказує також, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС не є безумовною. Позивач вважає, що він не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії. У позові вказується, що в порушення вимог пункту 9 Порядку № 850 відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 13.04.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 22.04.2026 (вх. від 23.04.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що відповідно до листа МВС України від 20.10.2025 №42027-2025, під час опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , Департаментом охорони здоров`я МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія ОСОБА_1 проведена з порушенням пункту 10 Положення №1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, повідомлено про те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, що є прямим порушенням вимог Положення. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення та Порядку унеможливила прийняття Міністерством рішення за ними

Відповідач у відзиві вказує, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 у адміністративній справі № 240/2120/25 у Міністерстві прийнято рішення про відмову та 15.10.2025 затверджено відповідний висновок, а підставою для відмови МВС України у погодженні висновку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугував факт не залучення при проведенні медико-соціальної експертизи, представників закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії. Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 13.07.2026 по 27.07.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Із 29.07.2024 ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ ( довідка до акта МСЕК серії 12 ААГ № 667680).

Із заявою від 26.09.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся до Голови комісії з проведення заходів, пов`язаних із припиненням діяльності РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.

Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Житомирській області було підготовлено висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги і з пакетом документів направлено до МВС.

Рішенням суду від 29.05.2025 у справі №240/2120/25 ухвалено: "Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття на підставі висновку Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області та наданого пакету документів рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти одне із рішень, передбачених п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850".

Міністерством внутрішніх справ України, на виконання рішення суду у справі №240/2120/25 було розглянуто матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, про результати чого листом від 20.10.2025 №42027-2025 повідомлено РСЦ ГСЦ в Рівненській, Волинській та Житомирській областях по відмову у затвердженні висновку. У листі вказано:

" Під час опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , Департаментом охорони здоров`я МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія ОСОБА_1 проведена з порушенням пункту 10 Положення, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Зокрема, повідомлено про те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, що є прямим порушенням вимог Положення. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення та Порядку унеможливила прийняття Міністерством рішення за ними. ... Ураховуючи викладене, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 у адміністративній справі № 240/2120/25 у Міністерстві прийнято рішення про відмову та 15.10.2025 затверджено відповідний висновок."

РСЦ ГСЦ в Рівненській, Волинській та Житомирській областях листом від 30.10.2025 №31/35/16-14203-2025 повідомило ОСОБА_1 про відмову Міністерства внутрішніх справ України у затвердженні висновку про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка пов`язана із проходженням служби в органах внутрішніх справ, а такою про підстави такої відмови.

Звертаючись до суду позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права, відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ця норма встановлює імперативний обов`язок для всіх суб`єктів владних повноважень діяти виключно в межах правового поля, що формується актами вищої юридичної сили.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це конституційне право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і не може бути свавільно обмежене чи скасоване підзаконними нормативно-правовими актами.

Суд також наголошує на положеннях статті 22 Конституції України, яка гарантує, що конституційні права і свободи не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Водночас, згідно зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Водночас, абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону чітко визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Отже, норми статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону від 13.02.2015 № 208-VIII) мають триваючу дію у часі. Згідно з частиною шостою цієї статті, у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності виплачується одноразова грошова допомога (ОГД). У разі встановлення інвалідності III групи така допомога виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

На реалізацію зазначених законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.10.2015 № 850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно зі змістом Порядку №850, він був прийнятий відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію».

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, ОГД призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

З аналізу вказаних норм випливає, що колишні працівники міліції, яким внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено інвалідність після набрання чинності Законом України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статті 23 Закону України «Про міліцію» в порядку та на умовах визначених Порядком №850 від органу, під час проходження служби в якому особою було набуто захворювання, що надалі спричинило інвалідність.

Пунктом 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності, подає за місцем служби чітко визначений перелік документів: заяву (рапорт); довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності; копію довідки до акта огляду МСЕК; копію постанови відповідної військово-лікарської комісії (ВЛК) щодо причинного зв`язку захворювання, а також копії ідентифікаційних документів.

Аналіз вказаної норми свідчить, що обов`язок заявника є вичерпним і обмежується виключно поданням конкретного переліку документів, які по суті підтверджують факт настання інвалідності та її причинний зв`язок зі службою.

Згідно пункту 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

У пункті 8 Порядку №850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги.

Суд акцентує особливу увагу на приписах пункту 14 Порядку № 850, який містить вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні та виплаті ОГД.

Згідно з цією нормою, призначення і виплата не здійснюються, якщо інвалідність є наслідком:

1. учинення злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

2. учинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

3. навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства;

4. подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Такої підстави для відмови у виплаті допомоги, як недоліки у формуванні персонального складу комісії МСЕК (зокрема, відсутність представника МВС), чинне законодавство не містить.

Судом під час розгляду справи на підставі належних доказів встановлено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні висновку про виплату позивачу грошової допомоги у зв`язку встановленням третьої групи інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідач вказує "порушенням пункту 10 Положення, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС."

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до абзаців першого-п`ятого пункту 10 Положення №1317 залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог

Проте, суд зазначає, що у пункті 14 Порядку №850 відсутня така підстава для відмови особі у виплаті одноразової грошової допомоги як порушення пункту 10 Положення №1317, а законодавством не визначено право Міністерства внутрішніх справ України відступати від положень Порядку №850 під час вирішення питання про призначення вказаної допомоги.

Суд вважає, що відмовляючи у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач фактично вийшов за межі наданих йому законом повноважень, штучно вигадавши додаткову, не передбачену нормативно-правовими актами перешкоду для реалізації позивачем свого права на належний соціальний захист.

Відповідно до приписів пунктів 4 та 10 Положення № 1317, обов`язок із формування персонального складу комісій МСЕК, забезпечення належної організації їхньої роботи, скерування відповідних запитів та залучення профільних представників (у тому числі від МВС, Пенсійного фонду чи інших структур) покладено виключно на уповноважені державні органи Міністерство охорони здоров`я України та функціонально підпорядковані йому заклади.

Позивач, маючи легітимний намір підтвердити об`єктивний стан свого здоров`я та встановити групу інвалідності після звільнення зі служби, звернувся до компетентного державного органу у встановленому законом порядку. Діючи добросовісно як пацієнт (суб`єкт звернення), він подав усі необхідні медичні документи. При цьому позивач жодним чином не був наділений владними, організаційними чи управлінськими повноваженнями для самостійного формування складу комісії або виклику на її засідання представників МВС. Більше того, позивач об`єктивно позбавлений можливості контролювати міжвідомчу комунікацію державних органів та не може нести юридичну чи фінансову відповідальність за те, чи належним чином МОЗ повідомило МВС про дату огляду, і чи делегувало МВС свого уповноваженого представника для участі в роботі комісії.

При вирішенні цього спору суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своєму рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), ЄСПЛ сформулював концепцію «належного урядування». Згідно з цією концепцією, державні органи повинні діяти вчасно, належним і якомога послідовнішим способом. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом (включно з організаційними недоліками у міжвідомчій комунікації чи процедурними порушеннями при формуванні комісій), повинен покладатися виключно на саму державу. Помилки державних органів не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, та не можуть призводити до непропорційного втручання у їхні гарантовані права.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Таким чином, суб`єктивне припущення відповідача про неналежне виконання іншими державними органами своїх функцій із формування складу МСЕК не може автоматично перекладати тягар відповідальності на позивача. В діях колишнього працівника органів внутрішніх справ відсутні будь-які ознаки протиправності, зловживань чи надання неправдивих відомостей, а тому процедурні прогалини не можуть слугувати виправданням для позбавлення його одноразової грошової допомоги, призначеної як компенсація за втрачене під час служби здоров`я.

Формальні недоліки в організації роботи медичної комісії не є законною підставою для обмеження соціальних прав особи.

Ця позиція цілком узгоджується зі сталою та послідовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанови від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 22.09.2021 у справі №308/3864/17, від 05.02.2026 у справі №420/10261/22), де неодноразово наголошувалося, що недоліки документального оформлення або процедурні помилки з боку державних органів не можуть бути підставою для відмови у виплаті соціальної допомоги, якщо право особи на таку виплату підтверджується по суті.

Відмовляючи у виплаті допомоги з підстав, прямо не передбачених законодавством (пунктом 14 Порядку № 850), відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, визначений законодавством України, чим грубо порушив право позивача на соціальний захист.

Належними доказами підтверджено, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина якої захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Отже, у позивача виникло, а наданими медичними та обліковими документами достовірно підтверджено беззаперечне суб`єктивне право на отримання соціальної виплати, гарантованої державою. Відтак, дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправними.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, суд наголошує на необхідності чіткого розмежування дискреційних повноважень та імперативних обов`язків державного органу. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих (правомірних) рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як неодноразово роз`яснював Верховний Суд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один законний варіант поведінки. Якщо законодавством передбачено прийняття конкретного рішення за наявності певних умов, і ці умови настали, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний прийняти відповідне рішення, і в такому випадку свобода розсуду (дискреція) відсутня.

Під час судового розгляду цієї адміністративної справи об`єктивно встановлено, що позивач повністю та безумовно виконав усі покладені на нього вимоги законодавства для отримання одноразової грошової допомоги (ОГД). Ним було подано належно оформлену заяву, довідку МСЕК про встановлення інвалідності ІІІ групи, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та інші передбачені нормативними актами документи.

Водночас, жодних правових підстав для відмови у виплаті, які б відповідали вичерпному переліку, наведеному у пункті 14 Порядку № 850, у діях чи статусі позивача не існує і відповідачем не виявлено.

За таких встановлених та доведених обставин, відповідач абсолютно позбавлений права вибору між кількома правомірними рішеннями. Єдиним законним варіантом поведінки Міністерства внутрішніх справ України у цій ситуації є прийняття (рішення) про призначення та виплату вказаної соціальної допомоги.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Кечко проти України») неодноразово підкреслював, що «ефективний засіб» повинен забезпечити поновлення порушеного права не лише теоретично (на папері), але й практично, тобто призвести до реального одержання особою належних їй виплат чи майна.

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованою, пропорційною та такою, що підлягає безумовному задоволенню, вимогу позивача про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення (нарахування та виплату) позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному чинним законодавством. Такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є єдиним дієвим механізмом припинення триваючого порушення соціальних прав колишнього правоохоронця.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1065 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, 10, м. Київ,01024, ЄДРПОУ: 00032684) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення (нарахування та виплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1065 ( одна тисяча шістдесят п`ять ) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

29.07.26