Решение № 138580494, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/9300/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою заяву Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 - Міністерства культури України, позивача-2 - Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 - Міністерства культури України, позивача-2 - Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- зобов`язати Релігійну громаду "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Фортечна, буд.108, з охоронним номером 040042, на умовах і в порядку, визначених постановою КМУ від 28.12.2001 року №1768.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Релігійна громада "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі, як користувач пам`ятки архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", не виконала передбачений законодавством обов`язок щодо укладення охоронного договору на зазначений об`єкт культурної спадщини, що, на думку прокурора, порушує інтереси держави та створює загрозу належному збереженню пам`ятки. У зв`язку з чим прокурор просить суд зобов`язати відповідача укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Фортечна, буд.108, з охоронним номером 040042, на умовах і в порядку, визначених постановою КМУ від 28.12.2001 року №1768.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 04.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що доводи прокурора щодо тривалого ухилення від укладення охоронного договору та неналежного утримання пам`ятки архітектури не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що останнє обстеження пам`ятки проведено у 2023 році, за результатами якого порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини не встановлено, а охоронний договір був підготовлений Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та направлений на погодження до Міністерства культури України, яке повернуло його на доопрацювання. Зазначає, що відсутність паспорта пам`ятки є об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору, при цьому обов`язок щодо його виготовлення покладається на уповноважений орган охорони культурної спадщини, а не на відповідача, що підтверджується висновками Верховного Суду. Крім того, відповідач посилається на чинність охоронного зобов`язання від 06.02.1988 року, та вказує, що релігійною громадою протягом тривалого часу забезпечується належне утримання та збереження пам`ятки, а також повідомляє про вжиття заходів для усунення перешкод щодо укладення охоронного договору, зокрема шляхом направлення до Управління пропозиції про часткове фінансування виготовлення паспорта пам`ятки. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

16.06.2026 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що наведені відповідачем доводи не спростовують обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, та не свідчать про відсутність підстав для їх задоволення. Прокурор зазначає, що наявність охоронного зобов`язання від 06.02.1988 не звільняє відповідача від обов`язку укласти охоронний договір відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки саме охоронний договір є належним правовим механізмом забезпечення збереження пам`ятки культурної спадщини та визначає права й обов`язки її користувача. Так відповідач протягом тривалого часу, будучи обізнаним про особливий статус об`єкта культурної спадщини, не вживав належних заходів щодо укладення охоронного договору, а дії, спрямовані на виготовлення паспорта пам`ятки та вирішення питання укладення договору, були розпочаті лише після пред`явлення позову. Крім того, прокурор зазначає, що посилання відповідача на окремі висновки Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин, а долучені до відзиву фотознімки пам`ятки, виготовлені представником відповідача, не є належними та допустимими доказами її технічного стану. З огляду на викладене, прокурор просить врахувати наведені доводи під час розгляду справи та задовольнити позов у повному обсязі.

22.06.2026 від ідповідача до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2025 у справі № 440/10514/23, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосуються аналогічного предмета спору та підтверджують, що відсутність паспорта пам`ятки, оформлення якого належить до повноважень органу охорони культурної спадщини, є об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору. Крім того, чинне охоронне зобов`язання від 06.02.1988 не втратило своєї дії, а тому твердження прокурора про відсутність будь-яких охоронних документів є помилковими. Наголошує, що заходи щодо укладення охоронного договору вживалися ще до звернення прокурора до суду, про що свідчать листування між Управлінням з питань охорони культурної спадщини, Міністерством культури України та відповідачем, а також підготовлений і направлений на погодження проєкт охоронного договору. Окремо зазначає, що фотознімки пам`ятки, подані разом із відзивом, є належними та допустимими доказами, які підтверджують належний стан її утримання, а доводи прокурора щодо їх недопустимості ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

15.07.2026 від прокурора до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що постанова Верховного Суду від 09.09.2025 у справі № 440/10514/23 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, тоді як предметом спору у цій справі є пам`ятка архітектури національного значення. Також зазначає, що чинне законодавство не визначає виключного суб`єкта, відповідального за замовлення виготовлення паспорта пам`ятки, а фінансування таких робіт може здійснюватися як за рахунок бюджетних коштів, так і інших не заборонених законом джерел. Крім того, прокурор наголошує, що наявність охоронного зобов`язання від 06.02.1988 свідчить про тривале користування відповідачем пам`яткою та його обізнаність щодо її особливого правового статусу, однак охоронний договір у встановленому законом порядку досі не укладено. Посилаючись на інформацію Міністерства культури України, прокурор зазначає, що після повернення проєкту охоронного договору на доопрацювання у грудні 2025 року повторне погодження до Міністерства не надходило, що свідчить про тривале перебування пам`ятки без належного правового захисту.

20.07.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на пояснення прокурора, в яких зазначено, що наведені прокурором доводи є безпідставними та не спростовують правової позиції відповідача. Зазначає, що виготовлення паспорта пам`ятки належить до повноважень органу охорони культурної спадщини, а його відсутність є об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору та не може розцінюватися як порушення з його боку. Крім того наголошує, що законодавством не покладено на релігійну громаду обов`язку фінансувати виготовлення паспорта пам`ятки, однак ним вживалися заходи для усунення перешкод щодо укладення охоронного договору, зокрема шляхом звернення до уповноваженого органу з пропозицією щодо часткового фінансування відповідних робіт. Також зазначає, що охоронне зобов`язання від 06.02.1988 є чинним адміністративним актом, який визначає права та обов`язки сторін щодо збереження пам`ятки, а відомості, викладені у листі Міністерства культури України від 09.07.2026, не спростовують наведених відповідачем доказів.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію прокурора, відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Постановою Ради Міністрів Української РСР №442 від 06.09.1979 "Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" затверджено список пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. У цьому переліку під порядковим номером 1078 включено "Миколаївську церкву в Кодаках" на вул.Фортечній, 108 (попередня назва вулиці - Жовтенят) у м.Дніпро.

Згідно з Єдиним державним рестром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: 49000, м.Дніпро, вул.Фортечна, 108 зареєстрована Релігійна громада "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви у м.Дніпрі (ЄДРПОУ 23927745).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2024 №337 "Миколаївську церкву в Кодаках" на вул.Фортечній, 108 у м.Дніпро, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та присвоєно охоронний номер 040042.

З листа Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради від 16.03.2026 №10/6-29 встановлено, що між Управлінням та Релігійною громадою "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в місті Дніпрі підготовлено та оформлено охоронний договір на пам`ятку та 14.11.2025 направлено його на погодження до Міністерства культури України.

За інформацією Міністерства культури України від 19.03.2026 №06/117/2255- 26 (лист від 08.12.2025 №12/113825-25), наданою на запит прокурора, Міністерством не погоджено вказаний охоронний договір та повернуто його на доопрацювання, у зв`язку із відсутністю передбачених Порядком укладення охоронних договорів, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1768 (у редакції, що діяла на момент подання на розгляд охоронного договору), додатків, а саме: паспорту пам`ятки за встановленою формою, визначеного переліку робіт та термінів їх виконання згідно з технічним станом пам`ятки, які власник (користувач) зобов`язаний виконати з метою її збереження.

08.06.2021 року робочою групою, до складу якої увійшли представники Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради проведено візуальне обстеження пам`ятки архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", розташованої за адресою: м.Дніпро, вул.Фортечна, 108, за результатами якого складено акт візуального обстеження. Згідно з указаним актом, будівля пам`ятки використовується як культова споруда, розташована на упорядкованій та огородженій території, яка має благоустрій та озеленення, підвальні приміщення перебувають у задовільному стані. В акті також зазначено, що негативні чинники, які можуть впливати на збереження пам`ятки, відсутні, а загальний стан будівлі визначено як задовільний. Водночас зазначено, що у 2000 році автентичні шатрові завершення та хрести були замінені на сучасні.

Листом Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 16.01.2026 №142/0/161-26 повідомлено також про відсутність будь-якої інформації щодо укладення охоронного договору на пам`ятку національного значення.

У подальшому, між Управлінням та власником пам`ятки новий охоронний договір не укладався, відповідно, на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не направлявся. Інших заходів щодо усунення пам`яткоохоронного законодавства компетентними органами не вживалися, охоронний договір, в порядку та на умовах визначених чинним законодавством, не укладено. Зазначені обставини, стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках i в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцію та законами України.

Відповідно до вимог ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно із ч.4 ст.53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено такий захист, або якщо такий орган відсутній.

У постанові від 14.07.2021 у справі №911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи (пункти 4.11, 4.15).

Також, у пунктах 68, 71 постанови Верховного Суду України від 18.12.2025 у справі №160/4161/24 викладено позицію про те, що рішенням Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у тому, що вони надають прокурору можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України вказано, що окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності. У мотивувальній частині цього рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином.

Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема: принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційним Судом України також зазначено, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої уваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів Держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини).

Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Відтак, прокурор виконав вимоги частини четвертої статті 53 КАС України, обґрунтувавши у даній позовній заяві у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також надав органу, уповноваженому державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Зазначені обставини є безумовною підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із позовною заявою відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Частинами четвертою та п`ятою ст.54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20 вересня 2006 року № 165-V "Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи" ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини". Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.

Згідно із частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини", власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Таким чином, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є адміністративним договором.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Частиною третьою ст.23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.12-14 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 № 630) (далі - Порядок №1768) власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Після внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі). У такому разі власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання такого повідомлення.

Охоронний договір укладається власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці: з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації); з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).

Судом встановлено, що пам`ятка архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Фортечна, буд.108, з охоронним номером 040042.

Вищезгадані положення законодавства встановлюють строк у один місяць для укладення власником об`єкта культурної спадщини охоронного договору. Цей строк встановлюється або з моменту отримання такого об`єкту у власність, або, якщо статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини надано пізніше, - з дня отримання власником повідомлення уповноваженого органу про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта.

Отже, саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Вказаний правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 120/10793/22.

При цьому, суд зазначає, що Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, зазнав змін у травні 2024 року. Однак нормами цього Порядку до внесення змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 № 630, передбачався обов`язок власника пам`ятки чи її частини або уповноваженого ним органу (особа) не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 6 Порядку №1768 в редакції до внесення змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 № 630, передбачалось, що до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1: 50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Разом з тим, відповідно до п.17 згаданого Порядку в редакції після внесення змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 № 630, охоронний договір на пам`ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається МКСК) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) технічний паспорт; 4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта); 5) план території пам`ятки; 6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається МКСК).

Як видно з матеріалів справи, охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Фортечна, буд.108, з охоронним номером 040042 між Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та Релігійною громадою "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, не укладався.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Вищезгадані положення законодавства встановлюють строк у один місяць для укладення власником об`єкта культурної спадщини охоронного договору. Цей строк встановлюється або з моменту отримання такого об`єкту у власність, або, якщо статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини надано пізніше, - з дня отримання власником повідомлення уповноваженого органу про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта.

Обставини на які посилається відповідач у відзиві не спростовують правомірність обґрунтувань прокурора.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що відсутність підстав для задоволення позову підтверджується проведенням у 2023 році обстеження пам`ятки архітектури, відсутністю встановлених порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а також тим, що охоронний договір був оформлений, направлений на погодження до Міністерства культури України та перебував на стадії доопрацювання.

Так, із матеріалів справи дійсно вбачається, що Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради здійснювалися заходи, спрямовані на оформлення охоронного договору, проводилися обстеження пам`ятки та складалися відповідні документи. Разом із тим зазначені обставини самі по собі не спростовують доводів прокурора та не свідчать про виконання відповідачем встановленого законом обов`язку щодо укладення охоронного договору.

Предметом розгляду цієї справи є саме наявність або відсутність у відповідача обов`язку укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення та факт виконання такого обов`язку, а не оцінка технічного стану пам`ятки чи достатності заходів, які вживалися органами охорони культурної спадщини.

Посилання відповідача на те, що останнє обстеження пам`ятки проводилося 09.05.2023 та за його результатами порушень законодавства не встановлено, не впливає на вирішення спірних правовідносин, оскільки належний технічний стан об`єкта культурної спадщини не звільняє його власника або користувача від виконання імперативних вимог статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо необхідності укладення охоронного договору.

Аналогічно не можуть бути прийняті судом і доводи відповідача про те, що прокуратурою не було долучено окремі документи, зокрема акт технічного стану пам`ятки чи листування між органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до положень статей 72-77 КАС України саме суд надає оцінку достатності та належності доказів у їх сукупності. При цьому відсутність у матеріалах справи окремих документів не спростовує встановленої обставини, що на момент звернення прокурора до суду охоронний договір між відповідачем та уповноваженим органом не був укладений.

Більше того, із наданих прокурором додаткових пояснень убачається, що після повернення Міністерством культури України охоронного договору на доопрацювання у грудні 2025 року повторно на погодження він не подавався.

Так, згідно з листом Міністерства культури України від 09.07.2026 станом на зазначену дату повторні звернення щодо погодження охоронного договору до Міністерства не надходили. Ці обставини свідчать про тривале невирішення питання щодо укладення охоронного договору та фактичне перебування пам`ятки без належного правового оформлення охоронних відносин.

Суд також враховує, що саме факт перебування проєкту договору на стадії погодження або його доопрацювання не є тотожним укладенню охоронного договору у розумінні статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1768.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що Релігійна громада не може бути зобов`язана укласти охоронний договір до моменту виготовлення паспорта пам`ятки архітектури, оскільки такий обов`язок нібито покладається виключно на орган охорони культурної спадщини.

Обґрунтовуючи зазначену позицію, відповідач посилається на положення статті 38 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пункту 1.5 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2025 у справі №440/10514/23, відповідно до яких відсутність паспорта пам`ятки є об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору.

Разом із тим наведені доводи не можуть бути прийняті судом до уваги.

Насамперед суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач, були сформульовані за інших фактичних обставин справи та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, як убачається з постанови Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №440/10514/23, предметом судового розгляду були правовідносини щодо укладення охоронних договорів стосовно щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, тоді як у цій справі спір виник щодо пам`ятки архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", яка вже перебуває на державному обліку та має визначений охоронний номер. Отже, фактичні обставини зазначених справ не є тотожними, а тому наведені відповідачем висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 звернула увагу, що при вирішенні питання щодо застосування висновків Верховного Суду необхідно оцінювати саме подібність спірних правовідносин, а не лише наявність однакових норм права.

Крім того, суд враховує, що чинне законодавство взагалі не визначає виключного суб`єкта, який повинен виступати замовником виготовлення паспорта пам`ятки архітектури. Водночас стаття 38 Закону України "Про охорону культурну спадщину" та пункт 1.5 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини передбачають можливість фінансування відповідних робіт як за рахунок державного чи місцевого бюджетів, так і за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема коштів власника або користувача пам`ятки. Отже, сама по собі відсутність паспорта пам`ятки не свідчить про відсутність у відповідача передбаченого законом обов`язку вживати заходів щодо оформлення охоронного договору.

Суд також бере до уваги, що відповідач сам посилається на охоронне зобов`язання від 06.02.1988, яке підтверджує користування ним спірною пам`яткою архітектури щонайменше з 1988 року.

Таким чином, відповідач був обізнаний про особливий правовий статус спірного об`єкта та про необхідність дотримання спеціального законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Незважаючи на тривале користування пам`яткою та набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", охоронний договір у порядку, визначеному статтею 23 цього Закону та постановою КМУ №1768, станом на час звернення прокурора до суду укладений не був.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що після повернення Міністерством культури України охоронного договору на доопрацювання у грудні 2025 року повторно на погодження він не надсилався. Згідно з листом Міністерства культури України від 09.07.2026 станом на дату надання відповіді повторні звернення щодо погодження охоронного договору до Міністерства не надходили.

Наведене свідчить про те, що пам`ятка архітектури національного значення тривалий час фактично перебуває без належним чином оформленого охоронного договору, що суперечить вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини та підтверджує наявність підстав для судового захисту інтересів держави.

Отже, доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку щодо укладення охоронного договору до виготовлення паспорта пам`ятки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, не підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовують обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що останнє обстеження пам`ятки проведено у 2023 році, охоронний договір був підготовлений та перебував на стадії погодження, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач ухилявся від виконання вимог законодавства щодо укладення охоронного договору.

Так, відповідач посилається на лист Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради від 05.09.2025, згідно з яким останнє обстеження пам`ятки здійснювалося 09.05.2023, а також зазначає, що ним були підписані акти технічного стану пам`ятки та повернуті до Управління для подальшого оформлення охоронного договору.

Разом із тим наведені обставини самі по собі не спростовують доводів позову та не свідчать про належне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо укладення охоронного договору.

Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про те, що охоронний договір був підготовлений, направлений на погодження до Міністерства культури України та повернутий на доопрацювання. Такі обставини, навпаки, свідчать про те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин договір не був укладений у встановленому законодавством порядку, а отже, вимоги статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" залишалися невиконаними.

При цьому суд бере до уваги, що саме факт неукладення охоронного договору є юридично значимою обставиною у цій справі, тоді як причини тривалого оформлення відповідної документації не звільняють користувача пам`ятки від необхідності забезпечити виконання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, наведені відповідачем доводи не спростовують установлених судом обставин та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

Суд погоджується із доводом прокурора, щодо встановлення місячного строку виконання рішення в частині укладення вказаного договору, оскільки саме такий строк встановлений вимогами закону та станом на момент розгляду цієї справи, такий строк вже сплинув.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Фортечна, буд.108, з охоронним номером 040042, на умовах і в порядку, визначених постановою КМУ від 28.12.2001 №1768.

За приписами ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч.2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, суд враховує, що оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 - Міністерства культури України, позивача-2 - Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Релігійну громаду "Свято-Миколаївський храм" парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на пам`ятку архітектури національного значення "Миколаївська церква в Кодаках", яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул.Фортечна, буд.108, з охоронним номером 040042, на умовах і в порядку, визначених постановою КМУ від 28.12.2001 №1768.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма