Решение № 138580455, 29.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5259/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач-2) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати період роботи з 12.10.1983 но 21.06.1984, і 01.08.1985 по 16.12.2025 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років та призначити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 18.02.2026 вона звернулась із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7.1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV. Проте рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 25.02.2026 їй відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність необхідного спеціального стажу для виплати такої винагороди.

Позивач вказує, що повністю відповідає критеріям пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV для отримання виплати, оскільки на день досягнення пенсійного віку вона: працювала в комунальному закладі на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років; має понад 30 років страхового стажу на відповідних посадах; ніколи раніше не отримувала жодного іншого виду пенсії.

Заперечує щодо висновку відповідача-1 про те, що Козелецька дитяча музична школа, у якій вона працює з 12.10.1983 по теперішній час, не належить до закладів освіти. Вказує, що Закон України «Про позашкільну освіту» відносить початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (зокрема музичні школи) до системи позашкільної освіти. В свою чергу, Постанова КМУ №963 чітко визначає, що посада «викладач» усіх спеціальностей належить до педагогічних посад.

Наголошує, що її стаж повністю підтверджується трудовою книжкою, записи в якій є чіткими та безперервними з 1983 року. Додатково до заяви нею надано довідку про підтвердження пільгового стажу від Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради.

На підставі викладеного просить задовольнити поданий позов.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1 (ГУ ПФУ у Волинській області) із поданим позовом не погодився. На обгрунтування заперечень зазначив, що право на пенсію за вислугу років (і відповідно на одноразову допомогу) мають лише ті особи, чиї посади та заклади прямо передбачені Постановою КМУ від 04.11.1993 №909. Розділ «Освіта» цієї постанови до таких посад відносить вчителів та викладачів у загальноосвітніх, військових навчальних закладах, а також музичних і художніх школах. Стверджує, що посада викладачів, які працюють у позашкільних навчальних закладах, цим переліком не передбачені.

Згідно з Приміткою 3 до Переліку №909, робота до 01.01.1992 зараховується за раніше чинним законодавством СРСР (Постанова Ради міністрів СРСР №1397). Тоді посада викладача в музичній школі належала до навчальних закладів і дитячих установ. Через це ПФУ погодився зарахувати до спеціального стажу позивачки лише період з 12.10.1983 по 31.12.1991. Період роботи після 01.01.1992 відповідач-1 вважає таким, що не підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивачки.

Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

29.05.2026 позивач подала до суду відповідь на відзив ГУ ПФУ у Волинській області, у якому підтримала обгрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 17.12.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами спору.

18.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказана заява розглянута ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого №253750007177 від 25.02.2026 ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку із відсутністю спеціального стажу. Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що «до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються в календарному обчисленні періоди роботи в закладах та установах державної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад. робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Відповідно до довідки про стаж №01.4-28/40 від 10.02.2026, видана Управлінням освіти, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради, заявниця працювала з 12.10.1983 по даний час у Козелецькій дитячій музичній школі, яка не належить до закладів установ освіти. До спеціального стажу можливе зарахування лише період роботи з 12.10.1983-31.12.1991» (а.с.14зворот-15).

Вважаючи таку відмову ГУ ПФУ у Волинській області у виплаті грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 згаданого Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Суд встановив, що 18.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Згідно рішення ГУ ПФУ у Волинській області №253750007177 від 25.02.2026 в якості підстави для відмови позивачці у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідачем зазначено, що заявниця працювала з 12.10.1983 по даний час у Козелецькій дитячій музичній школі, яка не належить до закладів установ освіти. До спеціального стажу можливе зарахування лише період роботи з 12.10.1983 по 31.12.1991.

Таким чином, на думку відповідача-1, позивач не набула спеціального стажу у закладі чи установі державної та комунальної форми власності, робота на якому дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте, суд не погоджується із такими доводами ГУ ПФУ у Волинській області.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачка з 12.10.1983 на підставі наказу №45 від 12.10.1983 зарахована на посаду викладача по класу фортепіано в Козелецьку дитячу музичну школу (запис 1), а 21.06.1984 на підставі наказу №27 від 12.06.1984 звільнена з цієї посади у зв`язку із закінченням навчального року (а.с.10).

Надалі з 01.08.1985 на підставі наказу №24 від 01.08.1985 ОСОБА_1 зарахована викладачем по класу фортепіано та концертмейстера (запис 3).

На вказаній посаді позивачка працює і станом на дату до звернення до суду із даним позовом, що підтверджується довідкою Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради №01.4-28/40 від 10.02.2026 (а.с.13).

Отже, суд встановив, що позивачка, у періоди з 12.10.1983 по 21.06.1984 та з 01.08.1985 по 16.12.2025 працювала на посаді викладача музичної школи і такий стаж становить більше 30 років.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак за дорученням Кабінету Міністрів України №397/21 від 06.01.1995 дія зазначеної постанови поширена, серед інших, і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України №01-3/133-02-2 від 01.02.1995.

Статтею 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ (далі - Закон №1060-XII) визначено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону №1060-XII, структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 за №1841-III (далі - Закон №1841-III), з наступними змінами та доповненнями, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Статтею 12 Закону №1841-III та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 за №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Таким чином, суд доходить висновку про те, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 за №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Суд зазначає, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія вищезазначеного Переліку №963, який відносить посаду, зокрема, «викладач» до педагогічних посад.

Таким чином, періоди роботи позивачки з 01.01.1992 по 21.06.1984 та з 01.08.1985 по 16.12.2025, тобто більше 30 років, підлягають зарахуванню до її спеціального (педагогічного) стажу роботи, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про те, що позивач не мала належного страхового стажу (30 років) на посадах педагогічних працівників.

При цьому, суд бере до уваги, що період з 12.10.1983 по 31.12.1991 відповідачем-1 не оспорюється та зараховано до спеціального стажу позивачки.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 по справі №233/4308/17, згідно з якою викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладача повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Як зазначено, вище вимогами пунктів 5-7 Порядку №1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено і відповідачем не заперечується, що позивач досягла пенсійного віку та не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», будь-якого іншого виду пенсії, а також, як уже встановлено, позивачка вийшла на пенсію з посади в закладі (установі) комунальної форми власності, робота на якій дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у позивачки наявний необхідний спеціальний стаж роботи (більше 30 років), займані нею посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у виплаті їй грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Така відмова базується на рішенні даного відповідача №253750007177 від 25.02.2026. Вимогу про скасування даного рішення позивачем не заявлено.

На переконання суду, задоволення позову у спосіб, який просить позивачка (визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті їй грошової допомоги) не призведе до ефективного захисту прав останньої, оскільки прийняте за результатами її заяви рішення ГУ ПФУ у Волинській області №253750007177 від 25.02.2026 про відмову у нарахуванні грошової допомоги залишиться чинним.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вказане, з метою ефективного захисту прав позивачки, суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та в частині розгляду вказаних позовних вимог прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №253750007177 від 25.02.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів вчинити дії, суд враховує наступне.

Приписи статті 245 КАС України передбачають, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але таке рішення чи відповідні дії визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду буде, окрім визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 25.02.2026, також зобов`язання вчинити певні дії, а саме зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області (як територіальний орган ПФУ, який розглянув заяву позивачки та прийняв протиправне рішення) зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 21.06.1984 та з 01.08.1985 по 16.12.2025 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років та призначити позивачці одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як уже зазначав суд вище, період з 12.10.1983 по 31.12.1991 ГУ ПФУ у Волинській області не оспорюється та зараховано до спеціального стажу позивачки

На думку суду, задоволення позовних вимог у такий спосіб не є втручанням в дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 КАС України.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити виплатити в користь позивачки грошову допомогу, оскільки у суду на даний момент відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині після здійснення такого призначення грошової допомоги будуть порушені відповідачем-2.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені при розгляді справи докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 21.04.2026 (а.с.5).

Відтак на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області, яким і прийнято протиправне рішення. Сума судового збору підлягає стягненню з даного відповідача в повному обсязі, оскільки часткове задоволення позову стосується способу захисту порушеного права, обраного судом.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №253750007177 від 25.02.2026 щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугою років період роботи з 01.01.1992 по 21.06.1984 та з 01.08.1985 по 16.12.2025 в Козелецькій дитячій музичній школі та призначити (нарахувати) ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 29 липня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинської області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83а; код ЄДРПОУ 21390940).

Суддя Н. В. Стецик