Решение № 138577927, 08.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4607/25

Провадження №: 2/755/3877/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши у підготовчому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , у якому просив визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 05 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінансова компанія « Житло-Інвест» укладено договір доручення № 24-28, відповідно до умов якого товариство зобов`язувалося від імені та за рахунок довірителя профінансувати спорудження об`єкта нерухомості - двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , а після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, надати довірителю документи, необхідні для оформлення об`єкта нерухомості у власність. Вартість об`єкта нерухомості була визначена - 340 373,80 грн, що підлягала оплаті у порядку визначеному договором. На виконання умов договору ОСОБА_1 за особисті кошти профінансовано будівництво квартири та сплачено кошти у сумі 340 373,80 грн на рахунок товариства. 10 вересня 2005 року сторони зареєстрували шлюб. 26 вересня 2006 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, спірну квартиру набуто позивачем за особисті кошти, водночас, правовстановлюючий документ на квартиру оформлено вже після реєстрації шлюбу. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада

2018 року у справі № 755/15201/18 шлюб між сторонами розірвано. Позивач, як власник майна, здійснює витрати на утримання спірної квартири. Водночас, відповідач та їх спільна дитина зареєстровані у житлі, однак фактично не проживають там з 2019 року. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року у справі № 755/12853/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, з посиланням на наявність презумції спільної сумісної власності подружжя. Однак, факт отримання свідоцтва про право власності на майно у період шлюбу не може підтверджувати право власності на

частину спірної квартири, оскільки вона придбана за особисті кошти позивача до укладення шлюбу.

З огляду на викладене позов просив задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки, призначено підготовче засідання на 29 квітня 2025 року на 11 год. 30 хв.

29 квітня 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 10 червня 2025 року на 12 год. 30 хв.

13 травня 2025 року (вхід. від 14 травня 2025 року № 27192) представник відповідача

ОСОБА_2 - адвокат Горбенко А.О., подала до суду клопотання про продовження строку на подання відзиву у справі.

10 червня 2025 року (вхід. № 33427) до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Горбенко А.О., надійшов відзив на позовну заяву. З доводами позивача відповідач не згодна. У відповідь на адвокатські запити Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено, що відповідна справа щодо видачі наказу від 19 вересня 2006 року № 1735-С/КІ, знищена за закінченням строку зберігання. Також Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінансова компанія «Житло-Інвест» відмовлено у наданні копій документів, що слугували підставою для видачі відповідного наказу, у зв`язку із їх фактичним знищенням через закінчення строку зберігання. Таким чином, можливість перевірити дійсність долучених позивачем доказів відсутня.

ОСОБА_2 перебувала у сімейних відносинах з позивачем з 2004 року, мали спільні плани на майбутнє, в тому числі купівлю власного житла, весілля, народження дітей. Спільно вирішили зібрати кошти, позичити у родичів та друзів та придбати квартиру, зробити в ній ремонт, однак усіма питаннями щодо документального оформлення придбання майна займався позивач. 10 вересня 2005 року сторони зареєстрували шлюб. Також 10 жовтня 2005 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_4 договір позики грошових коштів у формі розписки на суму 32 000,00 доларів США на ремонт квартири та зобов`язувалася повернути їх до 10 жовтня 2008 року. 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 , уже перебуваючи в офіційному шлюбі, оформив право власності на спірну квартиру. Тому спірна квартира є спільною власністю подружжя, оскільки відповідач надала чоловіку 32 000,00 дол. США на ремонт у спірній квартирі.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог просила відмовити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

10 червня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 15 липня 2025 року на 14 год. 00 хв.

15 липня 2025 року (вхід. № 40800) до суду надійшла клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Єрмоленко О.О., про призначення у справі фізико-хімічної експертизи розписки від 10 жовтня 2005 року.

15 липня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання для врегулювання спору, підготовче засідання відкладено на 23 липня 2025 року на 10 год. 30 хв.

22 липня 2025 року (вхід. № 42472) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат

Потапенко С.Ю., подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам мирного врегулювання спору.

23 липня 2025 року (вхід. № 42491) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат

Єрмоленко О.О., подала до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання для можливості мирного врегулювання спору.

23 липня 2025 року у підготовче засідання сторони не з`явилися. Наступне підготовче засідання призначено на 23 вересня 2025 року на 10 год. 30 хв.

22 вересня 2025 року (вхід. від 23 вересня 2025 року № 56115) представник позивача

ОСОБА_1 - адвокат Потапенко С.Ю., подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам мирного врегулювання спору.

23 вересня 2025 року (вхід. № 56061) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат

Єрмоленко О.О., подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості мирного врегулювання спору.

23 вересня 2025 року у підготовче засідання сторони не з`явилися. Наступне підготовче засідання призначено на 21 жовтня 2025 року на 15 год. 30 хв.

21 жовтня 2025 року підготовче засідання, призначене на 15 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відрядженні. Наступне підготовче засідання призначено на 25 листопада 2025 року на 10 год. 15 хв.

25 листопада 2025 року (вхід. від 26 листопада 2026 року № 71709) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кучерявий Д.В., подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із заяйнятістю представника у іншому судовому засіданні.

25 листопада 2025 року (вхід. № 71712) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Єрмоленко О.О., також подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

25 листопада 2025 року у підготовче засідання сторони не з`явилися. Наступне підготовче засідання призначено на 13 січня 2026 року на 10 год. 40 хв.

12 січня 2026 року (вхід. від 13 січня 2026 року № 1935) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Єрмоленко О.О., також подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із вирішенням питання щодо мирного врегулювання спору.

13 січня 2026 року у підготовче засідання сторони не з`явилися. Наступне підготовче засідання призначено на 17 лютого 2026 року на 14 год. 30 хв.

17 лютого 2026 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 07 квітня 2026 року на 12 год. 30 хв.

07 квітня 2026 року підготовче засідання, призначене на 12 год. 30 хв. знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 19 травня 2026 року на 10 год. 30 хв.

18 травня 2026 року (вхід. від 19 травня 2026 року № 31686, передано головуючому судді 20 травня 2026 року) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кучерявий Д.В., подав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі.

Повідомив, що відповідач ОСОБА_2 визнає позов в повному обсязі, усвідомлюючи всі наслідки відповідної процесуальної дії.

19 травня 2026 року підготовче засідання, призначене на 10 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 08 липня 2026 року на 16 год. 00 хв.

08 липня 2026 року сторони у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Єрмоленко О.О., засобами телефонного зв`язу повідомила про неможливість прибуття у судове засідання, про наявність заяви про визнаня позову обізнана та зазначила, що за наявності технічної можливості засобами підсистеми «Електронний суд» подасть відповідну заяву про розгляд справи без її участі.

09 липня 2026 року (вхід.№ 44647) до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Єрмоленко О.О., від 08 липня 2026 року про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог частини першої, четвертої статті 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин наявні підстави для розгляду справи у підготовчому судовому засіданні та ухвалення судового рішення, відповідно до вимог частини третьої статті 200 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

05 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінансова компанія « Житло-Інвест» укладено договір доручення № 24-38, відповідно до умов якого довіритель доручив, а повірений зобов`язався від імені та за рахунок довірителя профінансувати спорудження об`єкту нерухомості, передбаченого пунктом 1.2 договору, а після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати довірителю документи, необхідні для послідуючого оформлення об`єкта нерухомості у власність (пункт 1.1 договору). У пункті 1.2 договору сторони виклали інформацію про об`єкт нерухомості: квартира, поверх 6, кількість кімнат - 2, загальна площа - 80,6 кв. м, житлова площа - 47,37 кв. м, у будівлі за адресою: АДРЕСА_3 . Плановий термін введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2004 року (пункт 1.3 договору). Вартість об`єкта нерухомості - 340 373,80 грн.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що довіритель надає повіреному через банківські установи кошти, необхідні для виконання цього доручення, шляхом їх перерахування на рахунок повіреного відповідними частинами у наступні терміни: 30 % до 12 квітня 2004 року; 10 % до 12 травня 2004 року; 10 % до 12 червня 2004 року; 10 % до 12 липня 2004 року; 10 % до 12 серпня 2004 року; 10 % до 12 вересня 2004 року; 10 % до 12 жовтня 2004 року; 10 % до 12 листопада 2004 року.

В пункті 3.5 договору сторони встановили, що після передачі довірителем повіреному коштів у повному обсязі на умовах, передбачених пунктами 1.4, 3.1.-3.4 договору, повірений надає довірителю на протязі одного місяця документи, необхідні для послідуючого оформлення права власності на о`єкт нерухомості.

З довідки від 02 листопада 2004 року № 044/16інв24-38(2004) встановлено, що ККУП «Фінансова компанія « Житло-Інвест» підтвердило, що кошти згідно договору № 24-38, 05-04-2004 від ОСОБА_1 за 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_4 , в сумі 340 373,80 грн надійшли на рахунок організації: 07 квітня 2004 року - 178 200,00 грн, 13 травня 2004 року - 50 000,00 грн, 13 вересня 2004 року - 99 800,00 грн, 01 листопада 2004 року - 13 373,80 грн. Кошти сплачені повністю.

До матеріалів справи також долучено технічний паспорт на квартиру

АДРЕСА_5 від 16 січня 2005 року, виготовлений КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна».

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 10 вересня 2005 року зареєстрували шлюб у Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, Україна, що підтверджено свідоцтвом про шлюб від 10 вересня 2005 року, актовий запис № 397.

З копії наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 вересня 2006 року № 1735-С/КІ «Про видачу свідоцтв про право власності» встановлено, що згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року № 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» вирішено оформити та видати свідоцтва про право власності інвесторам.

25 вересня 2006 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від

19 вересня 2006 року № 1735-С/КІ, Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , відповідно до якого квартира АДРЕСА_5 , що складається з 2 кімнат, житловою площею 46,60 кв. м, загальною площею 78,90 кв. м, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Свідоцтво містить реєстраційний напис від 03 жовтня 2006 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 в реєстровій книзі № 424-146 за № 44435 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна».

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року у справі

№ 755/15201/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, Україна, від 10 вересня 2005 року, актовий запис № 397, розірвано.

Суд враховує, що згідно інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09 липня 2021 року КВ-2021 № 26140, згідно з даними реєстрових книг квартира АДРЕСА_6 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 25 вересня

2006 року, наказ № 1735-С/КІ від 19 вересня 2006 року. Дата проведення реєстрації в бюро - 03 жовтня 2006 року за реєстровим № 44435.

Також в матеріалах справи містяться копії актів Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» 08 червня 2021 року та 20 січня 2023 року, у яких зазначено, що в квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані, але не проживають з 2019 року.

КП «Фінансова компанія «Житло-Інвест» у листі від 16 травня 2025 року, вих. № 56/03/918-327, повідомило, що не має можливості надати копії докумнтів по договору доручення від 05 квітня 2004 року № 24-38 на квартиру АДРЕСА_5 , укладеному з

ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строку зберігання таких документів та їх знищенням.

Також до матеріалів справи долучено копію розписки від 10 жовтня 2005 року, складеної

ОСОБА_2 , у якій зазначено, що відповідач взяла у борг у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в розмірі 32 000,00 доларів США на ремонт квартири та зобов`язувалася повернути кошти в повному розмірі до 10 жовтня 2008 року.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 ЦК України).

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Поряд з цим, частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статей 356, 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом статей 368, 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтями 60, 61 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 520/1740/15-ц об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від

21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до пункту 23 постанови Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, що сторони зареєстрували шлюб 10 вересня 2005 року.

Відомостей про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до вказаної дати матеріали справи не містять.

05 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та ККУП «Фінансова компанія « Житло-Інвест» укладено договір доручення № 24-38, відповідно до умов якого ОСОБА_1 до 02 листопада 2004 року вніс на рахунок товариства грошові кошти в сумі 340 373,80 грн, чим виконав умови договору щодо сплати вартості об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_5 , в повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що грошові кошти на придбання спірної квартири ОСОБА_1 внесено до дати реєстрації шлюбу з відповідачем.

Суду не надано доказів придбання майна внаслідок спільної праці та (або) внесення грошей за вищевказаним інвестиційним Договором за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці членів сім`ї, за наявності яких та з огляду на положення статті 17 Закону України «Про власність» суд мав би підстави дійти висновку про право спільної сумісної власності членів сім`ї на спірну квартиру.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною другою статті 3 Закону України від 01 червня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно (права власності, оренди та інших) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно. Державна реєстрація покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення додаткових гарантій для них. Вона зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю. Державна реєстрація прав є обов`язковою, оскільки відповідно до статей 331 та 334 ЦК України та статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно виникають з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що наказ № 1735-С/КІ «Про видачу свідоцтв про право власності», в тому числі ОСОБА_1 , видано Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від

19 вересня 2006 року

25 вересня 2006 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від

19 вересня 2006 року № 1735-С/КІ, Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , відповідно до якого квартира АДРЕСА_5 , що складається з 2 кімнат, житловою площею 46,60 кв. м, загальною площею 78,90 кв. м, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Таким чином, державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру проведено вже після державної реєстрації шлюбу з відповідачем.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 фактично набув право власності на спірну квартиру 01 листопада 2004 року, коли здійснив повний розрахунок з ККУП «Фінансова компанія « Житло-Інвест» за договором доручення від 05 квітня 2004 року № 24-38, тобто набув вказане майно до шлюбу з відповідачем.

Сам по собі факт введення будинку в експлуатацію із оформленням свідоцтва про право власності на ОСОБА_1 у 2006 році не є беззаперечними доказами набуття майна в шлюбі та (або) за рахунок спільних коштів подружжя.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також факт визнання позову відповідачем, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 182, 190, 316, 321, 331, 355, 356, 357, 368, 372, 391 ЦК України, статтями 60, 61, 69-71, 74 СК України, статтями 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 158, 200, 206, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого на р/р UA 478999980313141206000026005, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУК у

м. Києві/Дніпро. р-н./22030101 в сумі 7 570,00 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок), сплаченого відповідно до квитанції від 21 березня 2025 року № 5456-2850-1711-1171 про сплату судового збору у сумі 15 140,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_7 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_7 .

Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_7 .

Суддя О.О. Хромова