Решение № 138575147, 28.07.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/583/26

Провадження № 2/192/1061/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 99 777 гривень 63копійки.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 18 березня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 101984456 на суму 10 000 гривень 00 копійок на строк 345 днів зі стандартною процентною ставкою 220 % річних, комісією 2 000 гривень 00 копійок, штрафом 1000 гривень 00 копійок за кожне порушення, комісією за обслуговування кредиту 700 гривень 00 копійок за кожні 15 днів користування кредитом.

28 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено Договір факторингу, відповідно до якого позивач отримав право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 101984456, а заборгованість за кредитним договором № 101984456 становить 30 075 гривень 13 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 гривень 00 копійок, заборгованості по процентам в розмірі 7 475 гривень 13 копійок, заборгованості по комісії в розмірі 2 000 гривень 00 копійок, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 600 гривень 00 копійок, заборгованості за неустойкою в розмірі 5 000 гривень 00 копійок.

Також позивач вказує, що 15 березня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 8011159 на суму 7 000 гривень 00 копійок на строк 345 днів зі стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних, комісією 1 750 гривень 00 копійок, штрафом 1 000 гривень 00 копійок за кожне порушення, комісією за обслуговування кредиту 980 гривень 00 копійок за кожні 15 днів користування кредитом.

28 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено Договір факторингу, відповідно до якого позивач отримав право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 8011159, а заборгованість за кредитним договором № 8011159 становить 21 840 гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 гривень 00 копійок, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 7 840 гривень 00 копійок, заборгованості за неустойкою в розмірі 7 000 гривень 00 копійок.

Крім того, позивач вказує, що 20 лютого 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір № 73182852 на суму 25 000 гривень 00 копійок на строк 30 днів зі стандартною процентною ставкою 0,225 % на день, комісією 3 750 гривень 00 копійок.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено Договір факторингу, відповідно до якого позивач отримав право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 73182852, а заборгованість за кредитним договором № 73182852 становить 47 862 гривні 50 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25 000 гривень 00 копійок, заборгованості по процентам в розмірі 7 112 гривень 50 копійок, заборгованості по комісії в розмірі 3 750 гривень 00 копійок, заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом 12 000 гривень 00 копійок.

Позивачем з моменту отримання прав вимоги до відповідача не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій, а загальний розмір заборгованості становить 99 777 гривень 63 копійки. Оскільки відповідач зобов`язання за кредитними договорами не виконав та ним не було здійснено погашення кредитної заборгованості, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Представник позивача в позовній заяві просив проводити судовий розгляд без участі представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.104).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с.147). Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Ухвалою від 28 липня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи в порядку заочного провадження.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зм іст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 101984456 від 18 березня 2025 року та договором № 8011159 від 15 березня 2025 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15 березня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 8011159 на суму 7 000 гривень 00 копійок на строк 345 днів зі стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних, комісією 1 750 гривень 00 копійок, комісією за обслуговування кредиту 980 гривень 00 копійок за кожні 15 днів користування кредитом та штрафом 1 000 гривень 00 копійок за кожне порушення (а.с.28-36).

Також судом встановлено, що 18 березня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 101984456 на суму 10 000 гривень 00 копійок на строк 345 днів зі стандартною процентною ставкою 220 % річних, комісією 2 000 гривень 00 копійок, комісією за обслуговування кредиту 700 гривень 00 копійок за кожні 15 днів користування кредитом та штрафом 1 000 гривень 00 копійок за кожне порушення (а.с.9-17).

Згідно копії платіжного доручення № 149751220 від 15 березня 2025 року відповідач отримала кредит в розмірі 7 000 гривень (а.с.37). Таким чином позивачем доведено отримання відповідачем кредиту за Договором про споживчий кредит № 8011159.

Згідно копії платіжного доручення № 101600990 від 18 березня 2025 року відповідач отримала кредит в розмірі 10 000 гривень (а.с.18). Таким чином позивачем доведено отримання відповідачем кредиту за Договором про споживчий кредит № 101984456.

Умовами укладених Договорів про споживчий кредит № 101984456 та № 8011159 передбачено, що позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісію за видачу кредиту та неустойку в разі її нарахування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 28 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено Договір факторингу № 28072025 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу заборгованість та право вимоги основного зобов`язання, відсотків, комісії, неустойки, штрафу, пені та інших платежів, зокрема і за Договорами про споживчий кредит № 101984456 та № 8011159, які були укладені з відповідачем.

Згідно п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управлінням кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно наданих розрахунків, виконаних ТОВ «Мілоан», у відповідача існує заборгованість за договором № 8011159 в розмірі 21 840 гривень 00 копійок та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 гривень 00 копійок, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 7 840 гривень 00 копійок, заборгованості за неустойкою в розмірі 7 000 гривень 00 копійок (а.с.38) від сплати яких відповідач ухиляється.

Згідно наданих розрахунків, виконаних ТОВ «Мілоан», у відповідача існує заборгованість за договором № 101984456, яка становить 30 075 гривень 13 копійок та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 гривень 00 копійок, заборгованості по процентам в розмірі 7 475 гривень 13 копійок, заборгованості по комісії в розмірі 2 000 гривень 00 копійок, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 600 гривень 00 копійок, заборгованості за неустойкою в розмірі 5 000 гривень 00 копійок (а.с.19-20) від сплати яких відповідач ухиляється.

Судом встановлено, що уклавши Договір про споживчий кредит № 8011159 на суму 7 000 гривень 00 копійок на строк 345 днів зі стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних, відповідач погодився, що комісія за надання кредиту згідно з п. 1.5.1 Договору становить 1 750 гривень 00 копійок, а комісія за обслуговування кредиту становить 980 гривень 00 копійок за кожні 15 днів користування кредитом.

Також судом встановлено, що уклавши Договір про споживчий кредит № 101984456 на суму 10 000 гривень 00 копійок на строк 345 днів зі стандартною процентною ставкою 220 % річних відповідач погодився, що комісія за надання кредиту згідно з п. 1.5.1 Договору становить 20 % від суми кредиту, що дорівнює 2 000 гривень, яка нараховується одноразово в день видачі, а також комісія за обслуговування кредиту згідно з п. 1.5.2 Договору становить 7 % в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 101984456 по тілу кредиту в розмірі 10 000 гривень 00 копійок, заборгованості по процентам в розмірі 7 475 гривень 13 копійок підлягають задоволенню.

На вказаних підставах підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за договором № 8011159 по тілу кредиту в розмірі 10 000 гривень 00 копійок та відсотки за користування кредитом в розмірі 7 475 гривень 13 копійок.

Вирішуючи вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення комісії як за видачу так і за обслуговування кредитів є обґрунтованими, оскільки передбачені умовами укладених договорів п. п. 1.5.1. та п. 1.5.2 (а.с. 10, 19).

Крім того, перевіряючи правомірність зазначеної умови на предмет добросовісності, справедливості та наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, суд виходить з того, що вказані критерії не були порушені.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення комісії по Договору про споживчий кредит № 101984456 в розмірі 2 000 гривень 00 копійок за видачу кредиту та 5 600 гривень 00 копійок за обслуговування кредиту за 8 періодів по 700 гривень 00 копійок та по Договору про споживчий кредит № 8011159 в розмірі 7 840 гривень 00 копійок за обслуговування кредиту за 8 періодів по 980 гривень 00 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не погасив своєчасно заборгованість за Договором про споживчий кредит № 101984456, а право вимоги перейшло до позивача. Відповідач докази про погашення заборгованості суду не надав.

Однак вимоги про стягнення штрафних санкцій за Договором про споживчий кредит № 101984456 в розмірі в розмірі 5 000 гривень 00 копійок та за Договором про споживчий кредит № 8011159 в розмірі 7 840 гривень 00 копійок задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що Договір про споживчий кредит № 101984456 був укладений 18 березня 2025 року, а Договір про споживчий кредит № 8011159 був укладений 15 березня 2025 року.

Станом на дату нарахування штрафних санкцій, як і на дату укладання кредитних договорів було введено воєнний стан на всій території України.

Отже, нарахування неустойки у виді штрафу в розмірі 5 000 гривень 00 копійок та 7 840 гривень 00 копійок є не обґрунтованими, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 73182852 від 20 лютого 2025 року суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з тим що позивачем не надано суду доказів про отримання відповідачем суми кредиту в розмірі 25 000 гривень 00 копійок.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 91).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код в ЄДРЮОФОПГФ - 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 35625014) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8011159 від 15 березня 2025 року по тілу кредиту в розмірі 7 000 (сім тисяч) 00 копійок, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 7 840 (сім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, а всього 14 840 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 35625014) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 101984456 від 18 березня 2025 року по тілу кредиту в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість по процентам в розмірі 7 475 (сім тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 13 копійок, заборгованість по комісії в розмірі за надання кредиту в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 600 (п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, а всього 25 075 (двадцять п`ять тисяч сімдесят п`ять) гривень 13 копійок, відмовивши в задоволенні решти позову.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 73182852 від 20 лютого 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 35625014) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 28 липня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина