Постановление суда № 138573274, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/7176/26

За позовом Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністраціїдо 1) Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМІНВЕСТМЕНЕДЖМЕНТ"про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав

Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Котиш П.О.

Представники сторін: прокуратура: Угринович О.М.;від позивача:не з`явився;від відповідача-1: від відповідача-2:Фрейберг О.Ю.; Дідік І.М.ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/7176/26 за позовом Виконуючого обов`язки керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Марченко Марії Миколаївни (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації (далі також - позивач) до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України (далі також - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістемінвестменеджмент» (далі також - відповідач-2), відповідно до якого прокурор просить:

- визнати договір від 07.10.2022, що укладений між Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСТЕМІНВЕСТМЕНЕДЖМЕНТ» та передбачає будівництво багатофункціонального комплексу в межах земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:75:436:0013 по вул. Генерала Наумова (Олега Мудрака), 17-А у Святошинському районі міста Києва, недійсним;

- скасувати державну реєстрацію права тимчасового використання земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:75:436:0013 по вул. Генерала Наумова (Олега Мудрака), 17-А у Святошинському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1918732480000), зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСТЕМІНВЕСТМЕНЕДЖМЕНТ» , здійснену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни від 03.03.2023 №66651594.

12.06.2026 від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову відповідно до якої він просить:

- Заборонити Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України та Товариству з обмеженою відповідальністю «Сістемінвестменеджмент», а також будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 1,7139 га по вул. Генерала Наумова (нині - Олега Мудрака), 17-А у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:436:0013) до набрання законної сили рішенням у цій справі.

- Заборонити Департаменту з питань державного архітектурно будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Державній інспекції архітектури та містобудування України реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єктів до експлуатації на земельній ділянці загальною площею 1,7139 га по вул. Генерала Наумова (нині - Олега Мудрака), 17-А у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:436:0013) до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Ухвалою від 16.06.2026 суд призначив заяву про забезпечення позову до розгляду в підготовчому засіданні 23.07.2026 за участі представників сторін.

19.06.2026 відповідач-1 подав письмові заперечення проти забезпечення позову, а 01.07.2026 заперечення надійшли і від відповідача-2.

Прокурор, у свою чергу, 06.07.2026 надав письмові пояснення з урахуванням заперечень відповідачів.

Безпосередньо в підготовчому засіданні 23.07.2026 прокурор наполягав на вжитті заходів забезпечення позову.

Представники відповідачів, натомість, проти забезпечення позову заперечували в повному обсязі.

На обґрунтування заяви прокурор посилається здебільшого на наступне:

- Солом`янська окружна прокуратура міста Києва звернулась до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації до Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України, ТОВ «Сістемінвестменеджмент» про визнання договору недійсними без застосування інших наслідків недійсності, окрім скасування державної реєстрації речового права, оскільки на день подання цього позову відомості, які б свідчили про початок виконання на земельній ділянці будівельних робіт, відсутні;

- у разі задоволення позову постановлене судове рішення в цій частині не вимагатиме його примусового виконання. Визнання судом оспорюваного договору недійсним, тобто таким, що не створює жодних юридичних наслідків з моменту його укладення, буде достатньо для поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звертається до суду;

- в той же час, у разі вчинення відповідачами дій щодо фактичної забудови спірної земельної ділянки до розгляду судом справи по суті, обраний прокурором спосіб захисту втратить свою ефективність, що позбавить можливості захистити інтереси держави в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. При цьому, відповідачі, чиї дії наразі ніяк не обмежені, з урахуванням законодавчо встановленої презумпції правомірності укладеного між ними правочину, мають всі підстави та можливості вчиняти дії з метою забудови земельної ділянки, зокрема: отримати містобудівні умови та обмеження, розробити проектну документацію, отримати від органів державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт, зареєструвати повідомлення про початок виконання робіт та безпосередньо розпочати ці роботи;

- зведення на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна або незавершеного будівництва змінить фізичні характеристики земельної ділянки та створить перешкоди власнику (державі) у вільному користуванні і розпорядженні цією землею або її частиною. Вказане вимагатиме від позивача або прокурора, в разі бездіяльності уповноваженого органу, вжиття додаткових заходів для судового захисту з метою відновлення становища, що існувало до порушення, у тому числі нових звернень до суду з позовними вимогами про знесення таких об`єктів;

- чинне законодавство надає можливість відповідачам здійснити державну реєстрацію речових прав на об`єкти незавершеного будівництва та їх відчуження, що в свою чергу також потребуватиме ініціювання розгляду судом нових справ з метою усунення перешкод власнику землі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:75:436:0013.

- подальший судових захист прав позивача буде істотно ускладнено з урахуванням розширення кола учасників справи за рахунок нових добросовісних набувачів речових прав на нерухомість та необхідності врахування судом принципу «справедливого балансу інтересів» і недопущення порушень статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заперечення відповідачів проти вжиття заходів забезпечення позову зводяться, здебільшого, до наступного:

- прокурор не надав жодних належних і допустимих доказів (ст. 73- 77 ГПК України) реальної загрози. Заява містить лише абстрактні припущення про можливе проведення робіт у майбутньому;

- прокурор не довів, що відповідачі наразі вчиняють або планують у найближчому майбутньому будь-які підготовчі, вишукувальні чи будівельні роботи. Посилання на умови договору недостатньо - договір не є підставою для автоматичного початку будівництва без відповідної дозвільної документації, зміни цільового призначення тощо;

- однієї лише можливості вчинення дій у майбутньому недостатньо для застосування жорстких заходів забезпечення;

- прокурор не обґрунтувала у який спосіб заходи забезпечення позову, які вона просить застосувати відповідно до поданої заяви, можуть вплинути на дійсність/недійсність правочину, що є предметом оспорювання, і скасування реєстрації права тимчасового користування земельною ділянкою.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, з урахуванням доводів прокурора та представників відповідачів, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).

При розгляді заяви взято до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд наголошує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (відповідачам) здійснювати певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також пов`язаності такого заходу із предметом позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок - ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, з огляду на положення статей 13, 15, 74 ГПК України господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або третіх осіб, а отже, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу та яким саме чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх у межах одного цього судового провадження за його позовом, не звертаючись до суду ще раз, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У справі що розглядається, предметом спору є вимоги немайнового характеру про:

- визнання договору від 07.10.2022, що укладений між Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСТЕМІНВЕСТМЕНЕДЖМЕНТ» та передбачає будівництво багатофункціонального комплексу в межах земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:75:436:0013 по вул. Генерала Наумова (Олега Мудрака), 17-А у Святошинському районі міста Києва, недійсним;

- скасування державної реєстрації права тимчасового використання земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:75:436:0013 по вул. Генерала Наумова (Олега Мудрака), 17-А у Святошинському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1918732480000), зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСТЕМІНВЕСТМЕНЕДЖМЕНТ», здійсненої на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни від 03.03.2023 №66651594.

Як зазначає прокурор, станом на дату розгляду справи відсутні відомості про виконання відповідачами умов договору та про початок будівництва на спірній земельній ділянці. Проте, на думку прокурора, відповідачі можуть почати вчиняти відповідні дії, що, в майбутньому, призведе до неможливості захисту інтересів держави.

У той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі почали або мають намір почати забудову спірної земельної ділянки на підставі оскаржуваного договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У зв`язку з цим об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 наголошує на тому, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов`язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов`язків, що не відповідає зазначеним вище правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які (висновки) за змістом норм частини 4 статті 236 ГПК України та статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню судами при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Так, із врахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для застосування пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України щодо відповідачів, оскільки забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити підготовчі дії, пов`язані із виконанням оспорюваного прокурором договору у своєму результаті фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні положень частини 11 статті 137 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що застосування вказаного вище заходу забезпечення ставить під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину, спонукає сторін його не виконувати при тому, що спір по суті не розглянуто.

Що стосується застосування судом заходу забезпечення визначеного пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України, із врахуванням викладеного вище, суд зазначає, що захід забезпечення позову в цій частині не пов`язаний із предметом позовної вимоги, а необхідність застосування такого заходу не підтверджено матеріалами справи.

Крім того, суд вважає, що заборона Департаменту з питань державного архітектурно будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Державній інспекції архітектури та містобудування України реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єктів до експлуатації на земельній ділянці загальною площею 1,7139 га по вул. Генерала Наумова (нині - Олега Мудрака), 17-А у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:436:0013) до набрання законної сили рішенням у даній справі зачіпає дискреційні повноваження останніх.

У сукупності зазначеного вище, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено, що невжиття заходів забезпечення ускладнить чи унеможливить захист та відновлення порушених прав позивача, як власника земельної ділянки, яка підлягає забудові згідно оспорюваного прокурором договору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушення інтересів позивача (держави) у спірних правовідносинах відповідачами.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації про забезпечення позову.

Керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 220, ч. 4 ст. 233, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації про забезпечення позову відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано - 28.07.2026

Суддя Ю.О.Підченко