Решение № 138573136, 25.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2026Справа № 910/285/26

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря (помічника судді) - Конона В. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/285/26

За позовом Київської міської ради

До Приватного підприємства «ДКТ»

Про стягнення 3 283 199, 66 грн

За участі представників сторін:

Представник позивача: Литвиненко Ю. А. - самопредставництво, розпорядження про призначення, посадова інструкція, положення про відділ, положення про управління;

Представник відповідача: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ДКТ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по проспекту Голосіївський (40-річчя жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі міста Києва за кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 площею 0,3128 га, за період з 12.03.2020 по 15.09.2025 у сумі 3283199, 66 грн.

19.01.2026 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 03.02.2026.

Судове засідання, призначене на 03.02.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

17.02.2026 суд ухвалою викликом-повідомленням повідомив учасників справи про визначення нової дати підготовчого судового засідання на 31.03.2026.

У судовому засіданні 31.03.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 12.05.2026.

У судовому засіданні 12.05.2026 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 25.06.2026.

У судове засідання 25.06.2026 прибула представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибули, про причину неявки суд не повідомляли.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступ у судових дебатах представника позивача, яка просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, Суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що встановлені судом.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 13.01.2026 № 460103733) Приватне Підприємство «ДКТ» було власником нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення в (літ. В), загальна площа (кв.м.) 1078, адреса: м. Київ, проспект Голосіївський (проспект 40-річчя Жовтня), буд. 87 на підставі договору купівлі-продажу №37 від 25.05.2016.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3128 га з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,3128 га з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 по проспекті Голосіївський (40-річчя Жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000040362022 від 12.01.2022 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 площею 0,3128 га, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку по проспекту Голосіївський (40-річчя Жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі міста Києва, проведена 24.04.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.12.2007.

Земельна ділянка надавалась Київською міською радою (надалі - позивач) в оренду ПП «ДКТ» (надалі - відповідач) на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.04.2008 року (надалі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 3.1. Договору оренди, цей договір між сторонами укладено на 10 років.

Пунктом 6.2. Договору оренди визначено, що право на оренду Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 24.04.2008 за №79-6-00620 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Отже, строк оренди за вказаним договором завершився 23.04.2018 включно.

Позивач стверджує, що у подальшому Договір оренди не поновлювався, зокрема, рішенням Київської міської ради від 24.11.2022 № 5737/5778 ПП «ДКТ» відмовлено у поновленні Договору оренди.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.09.2025 № 20250605-ДПА ТОВ «Дорогожицьке» придбало на цільовому аукціону, проведеному ДПС в особі ГУ ДПС у м. Києві Лот №1, а саме об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення в (літ. В), загальна площа (кв.м.) 1078, адреса: м. Київ, проспект Голосіївський (проспект 40-річчя Жовтня), буд. 87. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 932626680000.

Положення Земельного кодексу України, зокрема статті 120, регламентують перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Отже, позивач звертається з даним позовом до ПП «ДКТ» з метою стягнення у порядку, передбаченому статтею 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережених коштів орендної плати за користування Земельною ділянкою комунальної власності за період з 12.03.2020 до 15.09.2025 (до моменту укладення договору купівлі-продажу від 16.09.2025 № 20250605-ДПА).

2. Предмет та підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3128 га, кадастровий номер 8000000000:79:301:0034, місце розташування - проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі м. Києва за період з 12.03.2020 до 15.09.2025 у розмірі 3 283 199,66 грн.

Фактичними підставами позову є користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати.

Юридичними підставами позову є стаття 120, 206 Земельного кодексу України, стаття 21 Закону України «Про оренду землі» та стаття 1212 Цивільного кодексу України.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги зводяться до того, що у період з 12.03.2020 по 15.09.2025 відповідач будучи власником нерухомого майна, що розташовувалось на земельній ділянці комунальної власності, користувався земельною ділянкою комунальної власності за відсутності відповідного чинного Договору оренди.

Відповідно до розрахунку орендної плати за період з 12.03.2020 по 15.09.2025, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, що повинен був бути сплачений ПП «ДКТ» становить 5 487 575, 42 грн.

Втім, згідно даних ГУ ДПС у м. Києві, ПП «ДКТ» у червні 2021 та вересні 2025 сплачено податкові зобов`язання по платі за землю у загальному розмірі 2 204 373, 76 грн. Отже, з ПП «ДКТ» підлягає стягненню у порядку статті 1212 ЦК України безпідставно забережні кошти у розмірі 3 283 199, 66 грн (за вирахуванням суми сплаченої орендної плати).

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З повідомлення про доставку процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 19.01.2026 по справі доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 19.01.2026 о 18:41.

Згідно приписів частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 19.01.2026 вважається вручена відповідачу - 22.01.2026 (понеділок).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Суд констатує, що подальші ухвали-виклики також доставлялись в «Електронний кабінет» відповідача, а саме: ухвала-виклик від 17.02.2026 доставлена 17.02.2026 о 11:41, ухвала-виклик від 01.04.2026 доставлена 01.04.2026 о 18:08, ухвала-виклик від 13.05.2026 доставлена 13.05.2026 16:38.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте впродовж розумного строку або під час розгляду справи судом першої інстанції відзиву або заяви про продовження/поновлення строку для подання відзиву до суду не подав , а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує позов за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи наявні підстави для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування Земельною ділянкою?

- чи обґрунтований заявлений позивачем розрахунок орендної плати?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частина 1 стаття 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20. Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Крім цього, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи встановлено, що у період з 25.05.2016 до 15.09.2025 ПП «ДКТ» було власником нерухомого майна, а саме нежилого приміщення в (літ. В), загальна площа (кв.м.) 1078, адреса: м. Київ, проспект Голосіївський (проспект 40-річчя Жовтня), буд. 87 на підставі договору купівлі-продажу №37 від 25.05.2016 (право власності було зареєстровано 25.05.2016).

З 16.09.2025 власником зазначеного нерухомого майна є ТОВ «Дорогожицьке» на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2025 № 20250605-ДПА (право власності зареєстровано 25.09.2025).

Вказані обставини, зокрема, підтверджуються інформаційними довідками №460103733 від 13.01.2026 та №458204889 від 24.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Належне відповідачу у період з 25.05.2016 по 15.09.2026 на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034, яка належить на праві комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000040362022 від 12.01.2022 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 площею 0,3128 га, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку по просп. Голосіївський (40-річчя Жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі міста Києва, проведена 24.04.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.12.2007.

Отже, вказана Земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, а також передана в оренду (на праві тимчасового користування) відповідачу з 24.04.2008.

Земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 у період з 24.04.2008 по 23.04.2018 надавалась ПП «ДКТ» в оренду на підставі рішення Київської міської ради від 22.08.2007 за №182/2016 та Договору оренди, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.04.2008 за №79-6-00620 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Строк оренди Земельної ділянки згідно умов п. 3.1. та 6.1. Договору оренди закінчися 23.04.2018.

Матеріали справи не містять доказів поновлення Договору оренди, а рішенням Київської міської ради від 24.11.2022 № 5737/5778 ПП «ДКТ» відмовлено у поновленні Договору оренди.

Таким чином, у спірний період з 12.03.2020 (дата визначена позивачем у позові) по 15.09.2025 (день, що передує дню придбання ТОВ "Дорогожицьке" нерухомого майна на цільовому аукціоні) ПП «ДКТ» користувалось земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею.

З урахуванням всього вищезазначеного, суд констатує, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу, який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

У постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі №320/5877/17 (пункт 71).

Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000040362022 від 12.01.2022, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 на 2020 рік становить 16 748 323,24 грн.

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.11.2025 № НВ-9987348072025, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 на 2025 рік становить 24 938 785,07 грн.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2025-rik/), де вказано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: за 2020 рік - 1,0; за 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); за 2022 рік -1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель несільськогосподарського призначення); за 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 - 2025 роки визначалась з врахуванням вищезазначених положень законодавства та становила: за 2025 рік - 24 938 785,07 грн (відповідно до витягу № НВ-9987348072025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок); за 2024 рік - 22 266 772,38 грн (24 938 785,07/1,12); за 2023 рік - 21 186 272,48 (22 266 772,38/1,051); за 2022 рік - 18 422 845,63 (21 186 272,48/1,15); за 2021 рік - 16 748 323,24 грн (18 422 845,63/1,1); за 2020 рік - 16 748 323,24 грн (відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000040362022).

З наданого позивачем розрахунку орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 вбачається, що про здійсненні його розрахунку позивач застосував ставку орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішень Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 456/8029, «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» №24/24 від 24.12.2020, «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» №3704/3745 від 09.12.2021, «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» №5828/5869 від 08.12.2022, «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» №7531/7572 від 14.12.2023, «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» №426/10234 від 05.12.2024, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва до земель з видом цільового призначення - 03.10.

Таким чином, Київською міською радою при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3128 га з кадастровим номером 8000000000:79:301:0034 по проспекту Голосіївському (40-річчя Жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі міста Києва правомірно застосовано відсоткову ставку орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач здійснює наступний розрахунок:

- з 12.03.2020 по 31.12.2020 16 748 323,24*5%/366*295 днів = 674 966,58 грн;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 16 748 323,24*5%/365*365 днів = 837 416,16 грн;

- з 01.01.2022 по 31.12.2022 18 422 845,63*5%/365*365 днів = 921 142,28 грн;

- з 01.01.2023 по 31.12.2023 21 186 272,48*5%/365*365 днів = 1 059 313,62 грн;

- з 01.01.2024 по 31.12.2024 22 266 772,38*5%/366*366 днів = 1 113 338,62 грн;

- з 01.01.2025 по 15.09.2025 24 938 785,07*5%/365*258 днів = 881 398,16 грн,

Загалом відповідач мав сплатити за користування Земельною ділянкою у період з 12.03.2020 по 15.09.2025 - 5 487 575,42 грн.

Суд, здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку, зазначає, що він є арифметично правильним.

При цьому, згідно інформації, викладеної у листі Головного управління ДПС у місті Києві від 04.12.2025 № 34058/5/26-15-04-15-03, ПП «ДКТ» за період 2020-вересень 2025 років сплатив податкові зобов`язання по орендній платі за землю: - червень 2021 рік - 3,08 грн; - вересень 2025 рік - 2 204 372,68 грн, що разом становить - 2 204 375,76 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача відповідач безпідставно зберіг кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 3283199, 66 грн (5487575, 42-2204375,76).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 ГПК України).

Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи, не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, не надано доказів, які б свідчили про здійснення повної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та не надано конррозрахунку.

Отже, обставини наявності безпідставно збережених грошових коштів орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3128 га, кадастровий номер 8000000000:79:301:0034, місце розташування - просп. Голосіївський (40-річчя Жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі м. Києва за період відсутності у відповідача зареєстрованого права оренди на вказану земельну ділянку у відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовані.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 ГПК України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської міської ради задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ДКТ» (03040, м. Київ, проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня), буд. 87, літ. В, код ЄДРПОУ 31360217) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3128 га, кадастровий номер 8000000000:79:301:0034, місце розташування - проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня), 87, літ. «В» у Голосіївському районі м. Києва за період з 12.03.2020 до 15.09.2025 у розмірі 3 283 199 (три мільйони двісті вісімдесят три тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 66 коп., а також судовий збір у розмірі 39398 (тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.07.2026.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких