Постановление суда № 138573021, 27.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.07.2026 Справа № 908/2786/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Відновлювальна енергія Запоріжжя про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2786/24

за позовом Акціонерного товариства Гарантований покупець, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Відновлювальна енергія Запоріжжя, 69018, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 35 А

про стягнення коштів

за участі представників сторін (в режимі відеоконференції):

позивача: Курдюмов М.М., адвокат, свідоцтво серії ДП №4047 від 19.12.2018, довіреність №11-Д від 22.04.2026;

від відповідача (заявника): Рябко Є.О., адвокат, свідоцтво серії КС №6424/10 від 15.02.2018, ордер серії АІ №2258223 від 15.07.2026;

установив

16.07.2026 через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Відновлювальна енергія Запоріжжя (відповідач у справі, боржник за наказами суду у справі) суд отримав заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі №908/2786/24 (вих.б/н, сформовану у підсистемі 15.07.2026), в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення суду від 17.11.2025 строком на один рік та здійснювати розгляд заяви за участі представника відповідача.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2026, вказану вище заяву передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою від 16.07.2026 суд прийняв заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2786/24 до розгляду та призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 27.07.2026 о 14 год. 10 хв.

Ухвалою від 23.07.2026 суд задовольнив заяву представника відповідача адвоката Рябко Є.О., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.07.2026 через підсистему Електронний суд від Акціонерного товариства Гарантований покупець (позивач у справі, стягувач за накази суду у справі) суд отримав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду (сформовані у підсистемі 23.07.2026).

Ухвалою від 24.07.2026 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Курдюмова М.М., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення з урахуванням наступного: відповідач здійснював господарську діяльність з виробництва електроенергії, і виробництво електричної енергії здійснювалось, у т.ч. на сонячній електростанції, яка з 13.03.2022 розташована на тимчасово окупованої території Запорізької області, в м. Дніпрорудне. На виконання рішення суду впливає обставини воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації як загальновідомий чинник, що об`єктивно ускладнює фінансову стійкість суб`єктів господарювання. Надання відстрочки виконання рішення створює передумови для реального отримання позивачем грошових коштів за рішенням суду, враховуючи те, що іншим рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі № 908/2034/24 задоволено позовні вимоги відповідача до держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення майнової шкоди, завданої у зв`язку із збройною агресією російської федерації, що складається з реальних збитків у розмірі 12 169 219,36 дол. США, а також упущеної вигоди у розмірі 1 535 900,00 дол. США. Рішення суду у справі № 908/2034/24 набрало законної 29.11.2024 і судом 05.12.2025 видані накази про примусове стягнення сум за вказаним рішенням. Відстрочення виконання рішення суду від 17.11.2025 у цій справі строком на один рік може бути ефективним засобом недопущення паралізації діяльності відповідача та запобігання банкрутству, яке, у свою чергу, останнє здатне ускладнити реальне виконання рішення на користь позивача. Разом з тим, негайне виконання рішення із застосуванням заходів примусового виконання здатне створити реальні ризики у діяльності відповідача. У відповідача відсутні зареєстровані транспорті засоби. Стосовно нерухомого майна, то відповідач вказує, що у нього відсутнє інше ліквідне майно, за рахунок якого позивач може задовольнити свої вимоги, окрім робочої сонячної електростанції, що розташована на підконтрольній території України (адреса: м. Запоріжжя, вул. Завтозаводська, буд. 88) та виробляє електричну енергію в об`єднану енергетичну систему України, про що свідчить акти звірки відпущеної електричної енергії за період січень травень 2025 року. З позивачем у справі укладено договір № 400/01 за яким АТ «Гарантованйи покупець» має заборгованість перед відповідачем. Позивач здійснює часткову щомісячну оплату за вироблену електричну енергію. Відстрочення виконання рішення є ефективним засобом недопущення паралізації діяльності відповідача та запобігання банкрутству.

Позивач заперечив щодо відстрочення виконання рішення з наступних підстав: відповідачем не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на час звернення із заявою виконання рішення суду, відсутності коштів та існування винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення. відповідач не враховує, що складна економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією рф носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як відповідач, так і позивач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики протягом дії особливого періоду (воєнного стану). Сам по собі факт існування таких обставин не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення та не свідчить про неможливість його виконання. У разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Відтак, не заслуговують на увагу доводи відповідача про нібито незадовільний фінансовий стан підприємства, адже фінансове становище відповідача, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої він мав би планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла ще у квітні/травні 2024 року, оскільки був обізнаний про строк щодо її погашення. Наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність підприємства, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Надана відповідачем фінансова звітність за 2023-2025 роки, не доводить існування негативних фінансових результатів відповідача у поточному 2026 році, в межах якого відповідач просить надати відстрочку. Необґрунтованим є посилання відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі № 908/2034/24, як на підставу задоволення заяви, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів фактичного виконання зазначеного судового рішення, отримання будь-яких коштів на його виконання або реальної перспективи їх отримання у майбутньому. Відповідач не враховує, що відстрочка надається не для очікування настання невизначених майбутніх подій, а за наявності доведених обставин, які свідчать про реальну можливість виконання рішення після закінчення строку відстрочки. Фактично відповідач просить суд відкласти виконання рішення на максимально можливий строк, передбачений законом, не довівши ані необхідності саме такого строку, ані наявності реальних передумов для виконання рішення після його закінчення. Матеріали справи не містять доказів часткового погашення заборгованості, звернення до позивача з пропозиціями щодо порядку та строків виконання рішення, розроблення графіка погашення заборгованості або вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на належне та добросовісне виконання судового рішення. Відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача, спрямованих на добровільне виконання рішення суду, свідчить про недоведеність добросовісності намірів відповідача. Позивач вказує, що довготривале невиконання рішення суду порушує його право на повагу до власності та на вільне володіння своїм майном у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Технічна фіксація судового засідання 27.07.2026 здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Судом перевірені повноваження присутніх в засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Представник відповідача підтримав вимоги заяви про відстрочення виконання рішення. Просить задовольнити заяву та відстрочити виконання рішення суду від 17.11.2025 у даній справі.

Представник позивача підтримав доводи наданих суду заперечень проти задоволення заяви відповідача. Вказує, що відповідачем не вжито заходів щодо хоча б часткового виконання рішення. Процедура апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі вже посприяла відтермінуванню виконання відповідачем цього рішення. Просить відмовити в задоволенні заяви.

Судом проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

У провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Горохова І.С. перебувала справа № 908/2786/24 за позовом Акціонерного товариства Гарантований покупець до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Відновлювальна енергія Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором № 872/01 від 25.10.2019 в сумі 22 693 409,01 грн.

Рішенням суду від 17.11.2025 позовні вимоги позивача задоволено повністю. Присуджено до стягнення на користь позивача з відповідача заборгованість в розмірі 22 693 409,01 грн, а також судовий збір у розмірі 340 401,14 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, відповідача оскаржив його в апеляційному порядку і за підсумками апеляційного провадження Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 29.06.2026 про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 без змін.

У зв`язку із набранням рішенням від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 законної сили, Господарським судом Запорізької області 10.07.2026 були видані два накази:

1) про примусове стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 22 693 409,01 грн;

2) про примусове стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 340 401,14 грн.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення на користь позивача доходу, отриманого відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 строком на один рік.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно із ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2).

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання… Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим…

Згідно з ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Отже можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В якості об`єктивних, виняткових обставин, які ускладнюють виконання судового рішення у справі відповідач вказує обставини, які у своїй сукупності ускладнюють виконання рішення суду, серед іншого, але не виключно: військова агресія російської федерації та окупація частини Запорізької області, на якій розташовані сонячні батареї відповідача для генерації електричної енергії; відсутність наразі реального залишку коштів на банківських рахунках для сплавати заборгованості перед позивачем; наявність заборгованості самого позивача перед відповідачем з оплати електроенергії в межах виконання іншого договору; наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення завданих військовою агресією збитків з держави-агресора.

Стосовно тверджень відповідача про те, що відстрочка виконання рішення надасть відповідачу можливість акумулювати кошти для погашення заборгованості, у тому числі за рахунок отриманих грошових коштів за рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 року у справі № 908/2034/24, і водночас забезпечить позивачу отримання присуджених сум у розумні строки, то суд зазначає наступне.

Згідно із відомостями комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду Господарського суду Запорізької області, у справі № 908/2034/24 Господарським судом Запорізької області постановлено рішення 07.10.2024 про задоволення позовних вимог ТОВ Відновлювальна енергія Запоріжжя до держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення майнової шкоди, завданої у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, що складається з реальних збитків у розмірі 12 169 219,36 дол. США, що є еквівалентом 445 011 315,93 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, а також з упущеної вигоди у розмірі 1 535 900,00 дол. США, що є еквівалентом 62 274 294,00 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, а загалом 13 705 119,36 дол. США, що є еквівалентом 507 285 609,93 грн. Рішення суду від 07.10.2024 набрало законної сили 29.11.2024 і на примусове виконання рішення судом були видані відповідні накази від 05.12.2025 (про стягнення майнової шкоди та про стягнення судового збору).

Однак відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчила про фактичне виконання рішення суду від 07.10.2024 у справі № 908/2034/24, тому посилання на можливість акумулювати відповідачем грошові кошти за рахунок вказаного рішення, на думку суду, є безпідставними.

Поряд з цим суд вважає доречними, та такими, що є обґрунтованими доводи відповідача про наявність укладеного з позивачем договору № 400/01 від 08.07.2019, за яким відповідач (як виробник за зеленим тарифом) зобов`язався продавати, а позивач купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом , та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі за текстом договір № 400/01).

На підтвердження виконання умов договору відповідач надав суду копії підписаних у двосторонньому порядку шляхом застосування електронних кваліфікованих підписів уповноважених осіб Актів купівлі продажу електричної енергії між АТ Гарантований покупець (код ЄДРПОУ 43068454) та продавцем за зеленим тарифом ТОВ ВЕЗ (код ЄДРПОУ 40877581) за договором № 400/01 від 08.07.2019 за січень 2026, лютий 2026, березень 2026, квітень 2026травень 2026 та червень 2026.

Також відповідачем надано копії платіжних інструкцій, що свідчать про проведення позивачем оплати за отриману за договором № 400/01 електричну енергію від відповідача за період з січня по червень 2026, а саме: № 542 472 від 05.01.2026 на суму 1 295 075,18 грн, № 543 372 від 06.01.2026 на суму 250 904,70 грн, № 545 104 від 07.06.2026 на суму 348 815,69 грн, № 549 209 від 13.02.2026 на суму 321 841,97 грн, № 550 709 від 23.02.2026 на суму 716 238,05 грн, № 553 484 від 13.03.2026 на суму 2 132 734,35 грн, № 558 279 від 17.03.2026 на суму 2 414 632,44 грн, № 564 884 від 08.04.2026 на суму 23 749,98 грн, № 564 917 від 08.04.2026 на суму 73 448,11 грн, № 564 947 від 08.04.2026 на суму 544 732,13 грн, № 571 284 від 19.05.2026 на суму 757 078,74 грн, № 574 647 від 08.06.2026 на суму 540 417,47 грн, № 575 467 від 08.06.2026 на суму 536 359,50 грн та № 578 087 від 17.06.2026 на суму 1 132 725,93 грн. Кошти сплачувались на рахунок відповідача в АТ Укрексімбанк № НОМЕР_1 .

Відповідачем на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення, надано, серед іншого, надано виписки по банківським рахункам АТ Укрексімбанк, які свідчать про залишок коштів на рахунках відповідача станом на 08.07.2026 залишок коштів в іноземній валюті (долар США, євро) та гривні станом на 08.07.2026 становить 0 (нуль) грн. Однак надана відповідачем виписка АТ Укрексімбанк за рахунком № НОМЕР_1 свідчить, що станом на 08.07.2026 на рахунку наявні грошові кошти на рахунку в сумі 95 985,21 грн.

Відомості про вартість проданої позивачу електричної енергії та розмір проведених відповідачем оплат за договором № 400/01 позивачем відображена у Акті звірки взаєморозрахунків за період 1 півріччя 2026 між позивачем та відповідачем за договором № 400/01 від 08.07.2019, і за відомостями вказаного Акту звірки за розрахунками відповідача позивач має заборгованість з оплати за куплену по даному договору електричну енергію в розмірі 45 343 109,22 грн.

Попри те, що сам Акт звірки взаєморозрахунків за період 1 півріччя 2026 між позивачем та відповідачем за договором № 400/01 від 08.07.2019 підписаний лише відповідачем, відображені у ньому відомості підтверджуються первинними документами (актами купівлі-продажу електричної енергії та платіжними інструкціями).

Позивачем вказані аргументи відповідача, щодо заборгованості позивача перед відповідачем за договором № 400/01, не були спростовані у наданих суду письмової запереченнях на заяву про відстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні на запитання суду щодо зазначеної відповідачем заборгованості перед ним позивача в сумі понад 45 мільйонів гривень - представник позивача вказав про відсутність будь-яких пояснень та коментарів. Зауважив, що питання заборгованості може бути врегульовано з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Відповідач наголошує, що сума заборгованості позивача перед відповідачем є значно більшою, ніж сума заборгованості відповідача перед позивачем за рішення суду від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24.

Попри наведені вище обставини, відповідач надав суду докази ведення господарської діяльності, навіть у об`єктивно складних умовах воєнного стану, що має бути враховано.

Відповідач наголошує на тому, що не має на меті ухилятися від виконання рішення суду та сплати на користь позивача присудженої за рішенням суду.

Крім того, строк на який може бути відстрочено виконання рішення не є значним, оскільки рішення у справі ухвалено 17.11.2025 та з урахуванням вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України відстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Суд ураховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

В цілому, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання.

За положеннями Закону України Про виконавче провадження механізм примусового виконання судового рішення про стягнення коштів передбачає, у першу чергу, стягнення грошових коштів, а у разі їх відсутності передбачено вжиття згордів звернення стягнення на належне боржнику майно.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей…

Частина 7 вказаної статті Закону передбачає, що у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження проводить перевірку наявності в електронних державних базах даних та реєстрах права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та звертає на нього стягнення у строки та порядку, передбачені цим Законом.

Окрім того майна, що перебуває на тимчасово окупованій території, та за рахунок якого позивач може задовольнити свої вимоги, відповідач має робочу сонячну електростанцію, яка розташована на підконтрольній території України (адреса: м. Запоріжжя, вулиця Автозаводська будинок 88) та виробляє електричну енергію в Об`єднану енергетичну систему України і, як наслідок, об`єктивно дозволяє відповідачу вести свою господарську діяльність.

Пред`явлення наказів суду до примусового виконання, без відстрочення платежів, призведе до вжиття в рамках виконавчого провадження заходів примусу, обмежать господарську діяльність відповідача; призведуть до нарахування виконавчого збору; збільшення суми заборгованості; блокування рахунків відповідача, що додатково відстрочить виконання судового рішення та не враховуватиме також інтереси позивача, як стягувача у виконавчому провадженні.

Також суд враховує баланс інтересів сторін, зокрема статус позивача, як суб`єкта господарювання, діяльність якого розповсюджується у межах усієї території України, на відміну від відповідача, частина майна якого, що використовувалась у господарській діяльності для забезпечення виконання зобов`язань перед позивачем, перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області, що було доведено під час вирішення спору у справі та відображено у процесуальних документах суду (рішення від 17.11.2025, постанова суду апеляційної інстанції від 29.06.2026).

Крім того, відсутність доказів часткового погашення заборгованості не свідчить про ухилення відповідача від виконання рішення суду, оскільки заборгованість, яка була заявлена до стягнення позивачем у даній справі не була безспірною та обов`язок виконання рішення у відповідача настав після апеляційного перегляду та набрання рішенням законної сили 29.06.2026.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Оцінивши у сукупності надані докази, враховуючи обставини справи, майнові інтереси обох сторін, суд визнає вимоги відповідача про відстрочку виконання рішення суду обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами.

З урахуванням визначеного ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строку для відстрочення виконання рішення суду та дати постановлення судом рішення у справі № 908/2786/24, а саме 17.11.2025, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково та відстрочити виконання рішення у справі до 17.11.2026. В іншій частині заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Відновлювальна енергія Запоріжжя про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2786/24 задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2786/24 до 17.11.2026.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області.

Повний текст ухвали складений та підписаний 29.07.2026.

Суддя І. С. Горохов