Решение № 138569237, 20.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5295/25

Провадження № 2/589/952/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2025р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №100011400 від 09.04.2024р. в розмірі 28885,50 грн, з яких: 7000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16051 грн сума заборгованості за процентами, 5834,50 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за вказаним договором.

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб.

Вказана ухвала двічі надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, за якою остання зареєстрована, поштові відправлення повернуті востаннє з відміткою «за закінченням терміну зберігання», яка проставлена 26.12.2025 року, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України слід вважати днем вручення цього судового рішення.

Станом на 20.07.2026 року відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2024 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 100011400 (далі Договір). Згідно з умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 2.1 кредитного договору сторони домовились, що відповідачу надається кредит в сумі 7000 грн строком на 345 днів (до 20.03.2025 року) зі сплатою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом протягом першого розрахункового періоду та 912,50 % річних на фактичну заборгованість за кредитом протягом решти строку кредитування, визначеного Графіком платежів, на картку позичальника НОМЕР_1 /а.с. 6-11/.

Згідно з Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 100011400 від 09.04.2024 року, сторони погодили графік платежів, зі змісту якого вбачається, що загальна вартість кредиту складає 52633 грн /а.с. 11 зворот - 12/.

Згідно із пунктом 6.1. вищезазначеного договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно із п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, - з моменту отримання кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

На підтвердження укладення договору ТОВ «Мілоан» надало на запит суду інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину /а.с. 62/, скрін надсилання смс з кодом для підпису договору /а.с. 64/, хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину /а.с. 66/.

Так, відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «177609» підписала електронний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Наведене у сукупності свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами вищевказаного договору, укладеного в електронній формі, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.1 договору про споживчий кредит № 100011400 від 09.04.2024 року кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

На виконання умов цього договору ТОВ «Мілоан» відповідачу було надано кредит у сумі 7000 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк», витребуваною ухвалою суду /а.с. 56/. Крім цього, за інформацією АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-251202/63218-БТ від 02.12.2025 року, наданою на запит суду, картка №4149499076627593 емітована саме на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 55/.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але всупереч наведеним умовам договору та вимогам закону, відповідач належним чином свої зобов`язання за цим договором не виконувала, у визначені цим договором строки кредитні кошти та проценти не сплатила.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» по договору, заборгованість за вказаним договором складає 28885,50 грн, з яких: 7000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16051 грн сума заборгованості за процентами, 5834,50 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) /а.с. 17-18/.

Слід зазначити, що 30.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) було укладено договір факторингу № 30072024/2, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 100011400 від 09.04.2024 року щодо відповідача /а.с. 20-22/.

Згідно з п. 1.1, 1.2 цього договору, на виконання його умов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «Мілоан» фінансування за договором факторингу № 30072024/2 від 30.07.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 384 від 31.07.2024 року /а.с. 24/ та 30.07.2024р. між Клієнтом і Фактором відбулося підписання Акту прийому-передачі реєстру боржників №2 /а.с. 23/. Таким чином, як вбачається з Реєстру боржників №2 до договору факторингу № 30072024/2 від 30.07.2024 року /а.с. 25/ в частині зобов`язань ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» передані вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 100011400 від 09.04.2024 року.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу недійсним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, строк повернення якої вже настав.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу отриманої в кредит від ТОВ «Мілоан» за цим договором грошової суми в розмірі 7000 грн матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 7000 грн за тілом кредиту, є обґрунтованими.

Разом з тим, надаючи правову оцінку заявленим розмірам заборгованостей, слід звернути увагу позивача на невірність визначення сум процентів за договором про споживчий кредит № 100011400 від 09.04.2024 року.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Як було зазначено вище, сторони погодили між собою розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-IX), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5 %, з 21.08.2024 - денна ставка не більше 1 %.

Як встановлено вище, що відповідач отримав кредитні кошти 09.04.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір процентів за користування кредитом не мав виходить за граничні межі відсотків, встановлених законом на момент їх нарахування.

Виходячи з викладеного, проценти за договором про споживчий кредит № 100011400 від 09.04.2024 року підлягають розрахунку наступним чином: за період з 09.04.2024 року по 24.04.2024 року в розмірі 10,50 грн. (в межах заявлених вимог), за період з 25.04.2024 по 30.07.2024 року в розмірі 10185 грн. (7000 x 1.5 x 97 : 100). Загальна сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача за цим договором становить 10195,50 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) за договором про споживчий кредит № 100011400 від 09.04.2024 року, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

З 24.02.2022р. на всій території України запроваджений воєнний стан, який діє до тепер.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що під час воєнного стану не сплачується неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за прострочення сплати за кредитним договором (договором позики). В цій постанові касаційний суд розкрив питання про те, на які договори та які випадки поширюється цей пункт. Зокрема, такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит. За вказаною нормою в такому випадку позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за неустойкою в розмірі 5834,50 грн, нарахованою у період воєнного стану, є неправомірною і така підлягає списанню, а відтак вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач в даній справі не скористалась своїми правами щодо подання заперечень на позовну заяву, доказів на їх підтвердження.

Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 у вказаних вище розмірах витікає з умов укладеної угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити частково у сумі 17195 грн 50 коп.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно обсягу задоволених вимог на суму 1802 грн 57 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» /розташованого за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014/ заборгованість за договором про споживчий кредит № 100011400 від 09.04.2024 року в розмірі 17195 грн /сімнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять грн/ 50 коп., судовий збір в сумі 1802 грн /одна тисяча вісімсот дві грн/ 57 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова