Решение № 138569111, 29.07.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження номер № 2/0186/1551/26

Справа № 186/1379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м.Шахтарське.

Суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області - Янжула С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Шахтарському Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИЛА:

25 червня 2026 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, подана представником позивача - адвокатом Мотузом О.В. через підсистему "Електронний суд".

Позиція позивача

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебував у трудових відносинах із Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» з 30 січня 2012 року по 10 серпня 2019 року. Був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗПП України.

Під час трудової діяльності на ПРАТ "ШАХТОУПРАВЛIННЯ "ПОКРОВСЬКЕ" з позивачем стався нещасний випадок на виробництві 29 березня 2019 року.

Актом форми Н-1 від 25 квітня 2019 року розслідування нещасного випадку, що стався 29 березня 2019 року з позивачем встановлено, що причинами нещасного випадку є конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів; невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

Довідкою первинної МСЕК від 11 липня 2019 року позивачу встановлено первинно 10% втрати профпрацездатності по трудовому каліцтву.

В подальшому, 27 квітня 2026 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №135/26/1469/В позивачу встановлено повторно 10% втрати профпрацездатності по трудовому каліцтву, строком на два роки, до 01 березня 2028 року.

Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.

Позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 100 000 гривень.

Заперечення відповідача

21 липня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються відповідачем через те, що комісією встановлений факт порушення позивачем вимог нормативних актів з питань охорони праці, що призвело до даного нещасного випадку. Оскільки нещасний випадок стався з позивачем через недотримання ним безпеки праці, підстави для задоволення позову відсутні, вини підприємства не має.

22 липня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вина працівника у нещасному випадку не позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди, просить задовільнити позовні вимоги.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач працював на підприємствах Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" у шкідливих умовах на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 21 червня 2006 року. Звільнений з роботи 20 лютого 2025 року за власним бажанням.

Під час виконання трудових обов`язків, 25 квітня 2019 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, що призвів до трудового каліцтва позивача.

Актом форми Н-1 від 25 квітня 2019 року підтверджується, що причинами нещасного випадку, що стався га виробництві з позивачем, стали конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів; невиконання вимог інструкції з охорони праці. Особами, що допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, що призвело до нещасного випадку, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Довідкою первинної МСЕК 12ААА №083179 від 11 липня 2019 року підтверджується, що позивачу встановлено первинно 10% втрати профпрацездатності по трудовому каліцтву.

В подальшому, 27 квітня 2026 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №135/26/1469/В позивачу встановлено повторно 10% втрати профпрацездатності по трудовому каліцтву, строком на два роки, до 01 березня 2028 року.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

З`ясувавши всі обставини справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з Акту розслідування причин нещасного випадку на виробництві від 25 квітня 2019 року, нещасний випадок стався з позивачем не тільки через недотримання вимог інструкції з охорони праці, в тому числі, й самим позивачем, а й через конструктивні недоліки, недосконалість, недостатню надійність транспортних засобів, яким повинно забезпечити працівників підприємство.

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з вказаною виробничою травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. Протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю хвороби, психологічний дискомфорт і значне порушення душевного спокою, яке він відчуває до теперішнього часу. Окрім того у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив наявність технічних недоліків транспортних засобів, які стали причинами нещасного випадку, що стався з позивачем, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до нещасного випадку на виробництві з позивачем.

Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що нещасний випадок стався з позивачем саме з його вини, тому вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, суд не може взяти до уваги, адже вина працівника у нещасному випадку не позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17 (провадження № 61- 29802св18) зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Враховуючи, що нещасний випадок стався під час перебування працівника у трудових відносинах з роботодавцем, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу.

У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18 (провадження № 61-7263св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за встановлених обставин справи причиною нещасного випадку визнано невиконання вимог Інструкції з охорони праці, які допустив, у тому числі і потерпілий, наявні правові підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 212/6607/18 (провадження № 61-16100св19) визначив, що навіть за наявності вини працівника у нещасному випадку, що стався, роботодавець під час виконання працівником своїх трудових обов`язків, не забезпечив працівникові, безпечних і нешкідливих умов праці. Установивши, що нещасний випадок стався, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про наявність правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої смертю чоловіка .

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 212/4531/16-ц (провадження № 61-3681св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що причинами нещасного випадку зазначено порушення виробничої дисципліни, зокрема Інструкції з охорони праці, Посадової інструкції гірничого майстра дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти імені Орджонікідзе, Посадової інструкції начальника дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти імені Орджонікідзе, Положення про систему управління охороною праці у ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», статті 14 Закону України «Про охорону праці». Особами, які допустили порушення вимог законодавства є у тому числі і померлий чоловік позивача. За висновками Верховного Суду, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд в частині наявності підстав, передбачених статтями 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано збільшив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь моральних страждань і переживань позивача, завданих втратою чоловіка, рідної людини, друга, опори, надії та моральної підтримки, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з виробничою травмою позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовільнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1 331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, -суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовільнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 20 000 ( двадцяти тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1 331 (однієї тисячі трьохста тридцяти однієї) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , зареєстрований, як ВПО, по АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське", код ЄДРПОУ: 13498562, місце знаходження: вул.Теплична, буд.22-б/1, каб.6, Північне Шосе, м.Запоріжжя.

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.