Решение № 138564739, 16.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1221/23

2/214/1701/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 липня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

за участю:

представника позивача Романовського Д.С.,

представника відповідача Співак В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року у розмірі 35 309,38 доларів США (14 463,18 доларів США - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 16 307,77 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 193,44 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 17 жовтня 2014 року по 17 квітня 2015 року), звернути стягнення на квартиру загальною площею 44,90, житловою площею 27,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного Кредитного договору №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року відповідач отримала кредит у розмірі 25 014,72 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 серпня 2028 року.

Однак, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за Кредитним договором відповідач станом на 09 січня 2023 року має заборгованість в розмірі 58 481,83 долар США, яка складається з наступного: 14 463,18 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 16 307,77 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 344,99 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 23 365,89 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Посилаючись на право кредитодавця на свій розсуд вимагати будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, заборгованість до стягнення становить 35 309,38 доларів США, яка складається з наступного: 14 463,18 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 16 307,77 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 344,99 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 193,44 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Разом із тим, у забезпечення зобов`язань взятих на себе відповідачем, між позивачем та відповідачем 11 серпня 2008 року був укладений Договір іпотеки №KRP0GK0000000088, згідно якого відповідач надала належну їй на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 44,90, житловою площею 27,40 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач не виконує свої зобов`язання, позивач вимушений був звернутись до суду із даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Зазначав, що Кредитний договір №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року є чинним, адже укладений строком до 11 серпня 2028 року та, що звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості не змінює строк виконання зазначеного договору.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надала.

Представник відповідача адвокат Співак В.А. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та у зв`язку з цим відмовити у задоволенні позову.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву представник відповідача вказувала, що з розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви убачається, що відповідач вносила платежі по кредитному договору нерегулярно: останній платіж по процентам мав місце 17 листопада 2014 року; останній платіж на погашення тіла кредиту було внесено відповідачем 26 серпня 2015 року (погашення простроченої заборгованості в сумі 50 дол. США). Надалі, жодні платежі на погашення заборгованості за Кредитним договором відповідачем не вносилися. При цьому, 20 серпня 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Криворізького районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по Кредитному договору №KRР0GК0000000088 від 11.08.2008 року у розмірі 17 367, 24 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.05.2015 року складає 365 406 грн. 68 коп. та судові витрати по справі у розмірі 3 654 грн. 00 коп. Ухвалою від 21.08.2015 року позовну заяву було повернуто позивачу. АТ КБ «Приватбанк» скористалося своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а саме правом на вимогу дострокового повернення частини позики, що залишилася. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», прийнявши рішення про дострокове стягнення кредиту за Кредитним договором №KRР0GК0000000088 заявив відповідну вимогу через суд. Із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки АТ КБ «Приватбанк» звернувся лише в квітні 2023 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Разом із тим зазначено, що на підтвердження факту існування заборгованості позивачем не надано первинної бухгалтерської документації, вимоги щодо нарахування комісії є незаконними, позивачем не направлялись на адресу відповідача вимоги про усунення порушень та вимоги про виселення, а також звернуто увагу, що на час воєнного стану діє заборона звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Представник позивача, у свою чергу, надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується із запереченням представника відповідача, що позивач при зверненні до суду пропустив строк позовної давності, адже строк дії Кредитного договору №KRР0GК0000000088 від 11.08.2008 року до 11 серпня 2028 року. Позовні вимоги про звернення стягнення на майно боржника є законним способом захисту порушених прав позивача. Разом з тим, представник позивача надав до суду меморіальний ордер та виписку по рахункам відповідача.

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких викладені обставини аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача надав до суду пояснення, в яких посилався на норми закону аналогічні викладеним у відповіді на відзив.

Окрім того, від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідачу була надіслана вимога 23 червня 2015 року за вих. №30.1.0.0/2-809, що підтверджується Реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів претензій до боржників №12268 від 06.07.2015 року. Копія вимоги долучена до позовної заяви від 30.01.2016 року, поданої позивачем до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №212/831/16 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», прийнявши рішення про дострокове стягнення кредиту за кредитним договором №KRР0GК0000000088 - заявив відповідну вимогу через суд. Отже, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач змінив порядок, умови і строк дії Кредитного договору. Пунктом 5.5. Кредитного договору від 11.08.2008 року сторони погодили строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором тривалістю 5 років. Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, тобто дострокове стягнення кредиту, вказавши про наявність заборгованості та зробивши розрахунок такої станом на 28 травня 2015 (при зверненні до Криворізького районного суду Дніпропетровської області) та в подальшому на 29 січня 2016 (при зверненні до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області), то саме на дату надіслання 06 липня 2015 року вимоги від 23.06.2015 року про дострокове повернення суми кредиту настав строк виконання договору в повному обсязі. Тобто, звернувшись з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення позивач змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. Таким чином, позивач, дізнавшись про порушення своїх прав, надіслав 06 липня 2015 року відповідну вимогу про дострокове повернення кредиту. Тобто, саме з цієї дати бере відлік строк позовної давності. Будь-яких, доказів на спростування цього доводу матеріали справи не містять, тому представник відповідача вважає, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами позовної давності. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є зрозумілим, не містить дані щодо сум виплачених та отриманих коштів по кредиту. Розрахунок підписаний адвокатом, який не наділений повноваженнями на підписання від імені позивача розрахунку заборгованості, який є не процесуальним, а фінансовим документом. Також, за умовами Кредитного договору (п. 5.1) пеня має сплачуватися в гривневому еквіваленті, однак позивачем розрахунок зроблено в доларах США.

Представник позивача надав до суду заперечення на додаткові пояснення, згідно до яких відповідачем не доведено відсутність заборгованості за Кредитним договором, а відтак вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є законною. Також, позивачем не пропущено строк позовної давності.

Інших заяв по суті позовних вимог до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, 11 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено Кредитний договір №KRP0GK0000000088, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 25 014,72 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 серпня 2028 року.

Згідно п. 8.1 Кредитного договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 412,13 доларів США, згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Разом із тим, в забезпечення зобов`язань, взятих на себе відповідачем, між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 11 серпня 2008 року був укладений Договір іпотеки №KRP0GK0000000088, згідно якого відповідач передала в іпотеку належне їй на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 44,90 кв.м., житловою площею 27,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за Кредитним договором №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року за період з 11 серпня 2008 року по 09 січня 2023 року становить 35 309,38 доларів США, яка складається з: 14 463,18 доларів США заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 16 307,77 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 193,44 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 17 жовтня 2014 року по 17 квітня 2015 року. Останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором позичальник ОСОБА_1 здійснила 26 грудня 2016 року у розмірі 0,63 доларів США.

З виписки по картковому рахунку відповідача також убачається, що здійснювала часткову сплату у рахунок погашення заборгованості, останній раз 26 грудня 2016 року у розмірі 0,63 доларів США.

Відповідно до Повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» за вих. №30.1.0.0/2-809 від 23.06.2015 року, останній повідомляв позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про наявну у зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором №KRР0GК0000000088 від 11.08.2008 року прострочену заборгованість та необхідність її сплати та вимагав, у разі несплати простроченої заборгованості, на підставі ст. 1050 ЦК України, повернути суму кредиту за Кредитним договором №KRР0GК0000000088 від 11.08.2008 року у повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції.

Згідно до Реєстру №12268 поштових відправлень АТ «Укрпошта» від 06.07.2015 року, ПАТ КБ «Приватбанк» направляв зазначене Повідомлення за вих. №30.1.0.0/2-809 від 23.06.2015 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до наданої представником відповідача інформації з сайту «Судова влада України», 20 серпня 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до Криворізького районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (справа №177/2153/15-ц).

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21.08.2015 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року у розмірі 17 367, 24 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.05.2015 року складає 365 406, 68 грн. та судові витрати по справі у розмірі 3 654, 00 грн., було повернуто позивачу для звернення до належного суду. Ухвала не оскаржена, набрала законної сили.

12 лютого 2016 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №KRР0GК0000000088 від 11.08.2008 року у розмірі 20 289,09 доларів США, що за курсом 25,15 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2016 року складає 510 270 грн. 72 коп. та стягнення понесених судових витрат (справа №212/831/16-ц).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.03.2016 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було повернуто позивачу для подання до належного суду. Крім того, в ухвалі вказано, що в даних адресно-довідкового підрозділу зазначена адреса місця реєстрації ОСОБА_1 , як: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 помер, актовий запис №140. Ухвала не оскаржена, набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (постанови від 18.09.2018 року у справі №921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19.05.2020 року у справі 3361/7543/17 (пункт 40)).

Судом установлено та не заперечується сторонами, що 11 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено Кредитний договір №KRP0GK0000000088 в забезпечення виконання зобов`язань за яким цього ж дня було укладено між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем Договір іпотеки №KRP0GK0000000088, за умовами якого відповідач передала банку в іпотеку придбане нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та враховуючи те, що оскільки на час звернення АТ КБ «Приватбанк» з даним позовом до суду сума заборгованості кредитору відповідачем не повернута, то позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру загальною площею 44,90, житловою площею 27,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року, позаяк, ураховуючи той факт, що боржник ОСОБА_1 основне зобов`язання, визначене умовами Кредитного договору №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року не виконала, сума заборгованості кредитору не повернула, іпотекодержатель АТ КБ «Приватбанк» вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у один із способів, визначених договором іпотеки, зокрема, за рішенням суду.

Разом з тим, представник відповідача надала до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Згідно із ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему, пов`язану із застосуванням позовної давності до основної та додаткової вимог, у постанові від 14.06.2023 року у справі №755/13805/16-ц зазначила, що переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.39) та підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26.01.2022 року у справі №442/7773/17, від 28.09.2022 року у справі №754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.08.2021 року у справі №201/15310/16, від 30.06.2022 року у справі №947/25785/19, від 19.10.2022 року у справі №712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі №205/2480/19, від 02.11.2022 року у справі №344/19567/19, від 01.02.2023 року у справі №522/9497/14-ц) (п.51).

Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо) (постанова Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №755/5440/18 (провадження №61-8385св21)).

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Тлумачення ст. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним.

Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Судом установлено та не заперечується сторонами, що банком 23 червня 2015 року було встановлено факт порушення позичальником, тобто відповідачем у цій справі, зобов`язань за Кредитним договором №KRР0GК0000000088 від 11.08.2008 року та утворення у зв`язку з цим простроченої заборгованості, що стало підставою для виготовлення та направлення відповідачу, як позичальнику та ОСОБА_2 , як поручителю, відповідного повідомлення про виконання у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення зобов`язань за вказаним Кредитним договором та необхідності погашення простроченої заборгованості, в якому також вимагав, у разі несплати простроченої заборгованості, на підставі ст. 1050 ЦК України, повернути суму кредиту за Кредитним договором №KRР0GК0000000088 від 11.08.2008 року у повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції, тим самим змінюючи строк виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Окрім того, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повернення чергової частини кредитних коштів, банк використовуючи своє право згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України щодо дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, 20 серпня 2015 року та 12 лютого 2016 року звертався до суду з позовами про стягнення, зокрема з ОСОБА_1 , заборгованості за вказаним Кредитним договором.

Таким чином, зазначене підтверджує, що вже з 23 червня 2015 року позивачу було достеменно відомо про порушення позичальником умов Кредитного договору.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що строк позовної давності не сплив, адже строк дії Кредитного договору №KRP0GK0000000088 від 11.08.2008 року становить 11 серпня 2028 року, позаяк після пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості (23 червня 2015 року) та позовів про стягнення заборгованості (20 серпня 2015 року та 12 лютого 2016 року) посилання на кінцевий строк повернення кредиту, як на момент виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставним, оскільки такий строк втратив юридичне значення внаслідок реалізації кредитором права на дострокове стягнення боргу.

Отже, як убачається з матеріалів справи, з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду лише у лютому 2023 року, при тому, що, як зазначалось вище, позивачу у червні 2015 року та серпні 2015 року вже було достеменно відомо про порушення позичальником умов Кредитного договору, тобто позивач звернувся до суду з даним позовом із пропуском установленої законом трирічної позовної давності, враховуючи при цьому також те, що на момент набрання чинності змін до ЦК України щодо продовження позовної давності під час дії карантину та воєнного стану в Україні позовна давність до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки вже спливла. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивні перешкоди у зверненні з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах позовної давності позивач не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, виходячи зі встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, беручи до уваги заяву сторони відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 141, 263-265, 268, 273, 354-

355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Попов.

Повне рішення складено 24 липня 2026 року.