Постановление суда № 138564656, 23.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9667/26

Провадження №1-кс/201/2969/2026

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю представника власника - адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040000000123 від 05.02.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 357 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12015040000000123 від 05.02.2015 року.

В обґрунтування клопотання вказав, що кримінальне провадження закрито, після чого внаслідок встановлення відсутності складу кримінальних правопорушень повністю відпала правова та процесуальна мета арешту майна. Подальше перебування під арештом будівлі магазину літ. А-2 за адресою: м. Дніпро, вул. Бикова Петра, 26 не спрямоване на забезпечення жодного із завдань кримінального провадження, не пов`язане із забезпеченням спеціальної конфіскації, конфіскації майна, збереження речових доказів чи відшкодування шкоди, а тому не відповідає вимогам статей 170, 173, 174 КПК України.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, проти відкладення розгляду клопотання, заперечував, вказавши, строки розгляду вставлені КПК України не дотримані, поважності причин неявки особа, за заявлю якої накладено арешт не надано, заява про відкладення направлена на умисне затягування розгляду клопотання про скасування арешту, про наявність якого ОСОБА_5 відомо.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Від нього надійшла заява про відкладення розгляду клопотання через те, що його адвокат ОСОБА_6 буде відсутній у м. Дніпрі.

Вирішуючи дану заяву слідчий суддя дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Як видно з матеріалів клопотання, воно надійшло до суду 25.06.2026, розподілене судді ОСОБА_7 та неодноразово відкладалося за заявами адвоката ОСОБА_6 через неможливість явки та участь в іншій справі.

Ухвалою суду від 16.07.2026 задоволено заяву ОСОБА_7 про самовідвід.

Клопотання передане на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Указаний строк є присічним (преклюзивним) і встановлений законодавцем з метою забезпечення імперативного процесуального принципу розумності строків (ст. 28 КПК України), а також захисту права особи на безперешкодне володіння, користування та розпорядження належним їй майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Системний аналіз норм КПК України свідчить, що неприбуття учасників процесуальної дії, які були належним чином повідомлені про час та місце її проведення, не перешкоджає розгляду клопотання, якщо відсутні об`єктивні докази поважності причин їх неявки.

Оцінюючи аргументи потерпілого ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з того, що ним не додано жодного підтвердження на обґрунтування того, що його адвокат ОСОБА_6 з поважних причин відсутній. Відповідно до засад змагальності та диспозитивності (ст.ст. 22, 26 КПК України), обов`язок доказування поважності причин неприбуття покладається безпосередньо на особу, яка ініціює клопотання про відкладення.

За потерпіли, його представником зберігалося процесуальне право заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (в тому числі з використанням власних технічних засобів або з іншого суду), передбачене ст. 336 КПК України. Однак зазначеним правом потерпілий та його адвокат не скористалися, що свідчить про відсутність з їхнього боку належної процесуальної обачності та добросовісності.

Слідчий суддя враховує, що безпідставне відкладення розгляду клопотання призводить до порушення присічних строків, встановлених ч. 2 ст. 174 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає причин неприбуття потерпілого ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_6 неповажними, а заяву про відкладення розгляду клопотання такою, що не підлягає задоволенню.

Слідчий, інший уповноважений представник СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП України в Дніпропетровській області, прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги, що відповідає положенням ч. 3 ст. 306 КПК України.

Разом із тим, до суду були надані матеріали кримінального провадження №12015040000000123 від 05.02.2015 року, з яких вбачається, що кримінальне провадження, в рамках якого накладено арешт - закрито.

Особа, за клопотанням якої було арештовано майно - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, явку представника не забезпечив, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, вивчивши матеріали справи, встановив таке.

В провадженні СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження №12015040000000123 від 05 лютого 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.09.2024 року (справа № 201/9108/24, провадження № 11-cc/803/l629/24) за наслідками розгляду апеляцінї скарги ОСОБА_5 , апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_5 було задоволено, ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про накладення арешту на нерухоме майно скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання адвоката, який діє в інтересах ОСОБА_5 , про накладення арешту на нерухоме майно задоволено та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме на частину магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), шляхом накладення заборони на нього відчуження.

Поставною слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 12.06.2026 року закрито кримінальне провадження № 12015040000000123 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

05.02.2015 відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, за даним фактом Слідчим управлінням ГУ МВС України в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 за фактом незаконного заволодіння 1/2 частиною будівлі магазину по вул. Орджонікідзе, 26 у м. Дніпро та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015040000000123, - з попередньою правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України.

06.12.2015 Бабушкінським ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом заволодіння 06.08.2012 майном, яке належить ОСОБА_5 шляхом укладення договору іпотеки на майно по вулиці Орджонікідзе, 26 у місті Дніпро за №12015040640004669 за заявою ОСОБА_5 , - з попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України.

04.01.2016 Індустріальним ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом неправомірних дій ОСОБА_9 , яка восени 2008 року начебто викрала право установчі документи на магазин «Траса» по проспекту Правди 26-Д у місті Дніпро за №12016040660000026 за заявою ОСОБА_5 , - з попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 357 КК України.

07.04.2017 Індустріальним ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом заволодіння майном по вулиці Орджонікідзе, 26 у місті Дніпро за №12017040660000709 за заявою ОСОБА_5 , - з попередньою правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України.

21.04.2017 Дніпровським ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040030001040 на підставі отриманої ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2017 р., за фактом заподіяння значної майнової шкоди шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, а саме заволодіння 1/2 частиною будівлі магазину по АДРЕСА_1 , - з попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 192 КК України.

29.05.2018 Дніпропетровською місцевою прокуратурою №3 Дніпропетровської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041440000086 за фактом внесення приватним нотаріусом ОСОБА_10 можливих неправдивих відомостей на предмет видачі нотаріальної завіреної довіреності від 24.10.2008 р. від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 (довірена особа), - з попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 366 КК України.

01.02.2019 Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040000000095 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у справі №202/264/19 (провадження №1-кс/202/478/2019) за фактом внесення недостовірних відомостей до заяви від імені ОСОБА_5 про видачу витягу КП «ДМБТІ» ДОР ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , - з попередньою правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 358 КК України.

11.04.2015 підслідність у кримінальному провадженні №12015040000000123 визначено за Індустріальним ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

02.06.2015 підслідність у кримінальному провадженні №12015040000000123 визначено за Бабушкінським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

12.03.2016 кримінальне провадження №12015040640004669 об`єднано з кримінальним провадженням №12015040000000123.

15.01.2018 кримінальне провадження №12016040660000026 об`єднано з кримінальним провадженням №12015040000000123.

28.09.2016 першим заступником прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_12 підслідність у кримінальному провадженні №12015040000000123 визначено за ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

12.06.2018 кримінальне провадження №12017040030001040 об`єднано з кримінальним провадженням №12015040000000123.

02.08.2018 кримінальне провадження №42018041440000086 об`єднано з кримінальним провадженням №12015040000000123.

02.08.2018 заступником прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_13 підслідність у кримінальному провадженні №12015040000000123 визначено за ГУНП в Дніпропетровській області.

05.06.2020 керівником Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_14 підслідність у кримінальному провадженні №12015040000000123 визначено за Шевченківським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

09.03.2021 підслідність визначено за Відділом поліції №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

26.12.2022 визначено підслідність по кримінальному провадженню, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040000000123 визначено за слідчим відділенням Відділу поліції №5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено наступне:

Допитаний у процесуальному статусі «свідок» ОСОБА_15 повідомив, що він здійснив купівлю нерухомого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке оформив договором дарування на свого брата ОСОБА_5 , та яке у подальшому за спільною домовленістю з останнім, мало залишитися за ОСОБА_15 . У зв`язку з тим, що у подальшому ОСОБА_5 відмовився від усної домовленості зі своїм братом, виникли цивільно-правові відносини в рамках судового процесу з приводу належності права власності на вказане нерухоме майно.

Допитано у процесуальному статусі «свідок» приватного нотаріуса ОСОБА_10 , який повідомив, що дійсно здійснює нотаріальну діяльність, керується у своїй діяльності чинним законодавством України, надав роз`яснення на предмет здійснення реєстрації нотаріальних дій, порядку їх внесення до Реєстру нотаріальних дій, крім того надав пояснення щодо визначення терміну «довіреність» і яким чином її можливо оформити та порядок її видачі.

В ході тимчасового доступу до речей і документів у приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_10 було вилучено оригінал нотаріальної завіренох довіреності №12550 від 24.10.2008 р. Текст нотаріально завіреної довіреності №12550 від 24.10.2008 р., виданої строком на 3 (три) роки, без права передоручення та дійсної по 24.10.2011 р., - наступний, що ОСОБА_5 цією довіреністю уповноважує ОСОБА_9 : бути моїм повноправним представником в усіх державних та недержавних органах, установах, стосовно належного реєстрації будь якого нерухомого майна, в тому числі в органах місцевого самоврядування, органах тепло-, водо-, газо-, електропостачання, з правом укладення договорів на постачання їх послуг в інших установах, з правом узгодження від мого імені всіх правоустановчих документів, Рішень суду, Свідоцтв, а також захищати та відстоювати мої права та інтереси на технічних, експертних та інших радах, виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності, в Управлінні Земельних Ресурсів з приводу реєстрації земельної ділянки на моє ім`я та КП «Дніпровське МБТІ» з приводу реєстрації правоустановчих документів з правом отримання Витягів про реєстрацію та з реєстру права власності на нерухоме майно; бути представником з приводу отримання довідок про відсутність заборгованості по сплаті комунальних платежів, та виконувати всі дії та формальності, що стосуються виконання цієї довіреності.

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №2554-15 від 17.09.2016 р. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі «Підпис» довіреності від 24.10.2008 р., яка виконана без застосування нотаріального бланку, зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за №12550 - виконаний ОСОБА_5 .

Крім того, висновком експерта №2554-15 від 17.09.2016 р., також встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії» напроти запису під №12550 в реєстрі нотаріальних дій №10 за 2008 рік - виконаний ОСОБА_5 .

26.10.2015 отримано висновок судової будівельно-технічної експертизи відповідно до якого ринкова вартість об`єкта нерухомості, а саме 1/2 частини будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 4 938 214,50 гривень.

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №12416 від 23.02.2016 р., встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 у примірнику довіреності від 24.10.2008 в рядку «Підпис:» у журналі № 10 «РЕЄСТР для реєстрації нотаріальних дій» за 2008 рік приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_10 , в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії», - виконані ОСОБА_5 .

Допитано у процесуальному статусі «свідок» ОСОБА_9 , яка повідомила, що приймала участь у спільній господарській діяльності її батька ОСОБА_15 та дядька ОСОБА_5 . На підставі довіреностей від ОСОБА_5 , вона подавала та отримувала документи до різних дозвільних установ та здійснювала інші представницькі повноваження з документами ФОП « ОСОБА_5 » від його імені, тому привласнювати чи викрадати документи вказаного ПП у неї не було необхідності, оскільки вона і так мала доступ до них. Після конфлікту між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 вона перестала представляти інтереси дядька, при цьому всі вказані документи він встановив, а магазин подарував своїм донькам. Крім того, свідок у своїх показах зазначила, що ОСОБА_5 у присутності свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 оголосив рішення про залишення приміщення по АДРЕСА_1 , не бажаючи ходити по інстанціям; доручив це свідку, власноруч підписавши довіреність. В свою чергу, ОСОБА_23 погрожував свідку, а також з корисливих мотивів здійснює психічний тиск на ОСОБА_5 .

Разом з цим свідок ОСОБА_9 повідомила у своїх показаннях, що документація (бухгалтерська, право установчі документи) на магазин «Траса», який розташований за адресою: місто Дніпро, проспект ім. Газети Правда, будинок 26-Д зберігався у підсобному приміщенні вказаного магазину.

Крім того, ОСОБА_9 восени 2008 року була обізнана і самостійно займалась процедурою оформлення договору дарування 1/2 частини приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , від свого батька - ОСОБА_15 , який володів ним, - брату ОСОБА_5 в обмін на 1/2 частини приміщення магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Свідком зазначено що цей договір було укладено в усному форматі, при цьому ж ОСОБА_15 свою частину договору і взятих на себе зобов`язань виконав, оформив на ОСОБА_5 будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_5 не здійснив дарування частини магазину за адресою: АДРЕСА_2 , - на ґрунті цього і виник конфлікт.

Допитано у процесуальному статусі «свідок» ОСОБА_24 , який у своїх показаннях зазначив, що між братами ОСОБА_15 та ОСОБА_5 мала місце домовленість про те, що ОСОБА_15 подарує своєму брату ОСОБА_5 1/2 приміщення по АДРЕСА_1 , а останній в свою чергу здійснить йому дарування 1/2 приміщення на АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_5 відмовився здійснити дарування вказаного приміщення, у зв`язку з чим, вони домовились про звернення ОСОБА_15 до суду. Де інтереси ОСОБА_5 буде представляти ОСОБА_9 , яка мала довіреність від ОСОБА_5 . Крім того, свідком зазначено про те, що ОСОБА_23 здійснювались погрози на його адресу задля того, щоб сім`я ОСОБА_15 вимусила останнього відмовитися від своїх позовних вимог в суді.

Аналогічні за змістом покази надала свідок ОСОБА_16 , пояснивши, що дійсно між братами ОСОБА_15 та ОСОБА_5 мала місце домовленість про те, що ОСОБА_15 подарує своєму брату ОСОБА_5 1/2 приміщення по АДРЕСА_1 , а останній в свою чергу здійснить йому дарування 1/2 приміщення на АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_5 відмовився здійснити дарування вказаного приміщення, у зв`язку з чим, вони домовились про звернення ОСОБА_15 до суду. Де інтереси ОСОБА_5 буде представляти ОСОБА_9 , яка мала довіреність від ОСОБА_5 .

Допитано у процесуальному статусі «свідок» - менеджера ПП « ОСОБА_9 » ОСОБА_25 , яка пояснила, що в лютому 2011 року вона стала очевидцем суперечки між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , за результатами якої останній зауважив, що він відмовляється від 1/2 частини будівлі магазину літ. А-2 за адресою АДРЕСА_1 . При цьому він зауважив, щоб цим займалась ОСОБА_9 , якій він надав довіреність.

Допитано у процесуальному статусі «потерпілий» ОСОБА_5 , в своїх показаннях він пояснив, що спірний магазин по АДРЕСА_1 , вони будували спільно з братом ОСОБА_15 , після закінчення будівництва ОСОБА_15 подарував йому 1/2 магазину. У той час, коли в них виникли спори з приводу спільної господарської діяльності, то він дізнався про судове рішення за позовом ОСОБА_15 про визнання недійсним договору дарування 1/2 вказаного магазину. Представництво його інтересів у суді здійснювалося донькою ОСОБА_15 - ОСОБА_9 , якій він доручення представляти його інтереси в суді не давав. У зв`язку із вказаними обставинами, ОСОБА_5 оскаржив рішення суду до суду апеляційної інстанції.

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі «для», після слів «для дарування» у заяві до КП «ДМБТІ» від 16.12.2008 р., виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою, однак вирішити питання чи виконувався підпис від імені ОСОБА_5 ОСОБА_9 не надалося можливим.

Крім того, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., також встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі «заявник» у заяві до КП «ДМБТІ» від 16.12.2008 р. виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою, однак вирішити питання чи виконувався підпис від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_9 не надалося можливим.

Разом з цим, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., було встановлено, що рукописні записи у заяві до КП «ДМБТІ» від 16.12.2008 р. виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Також, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі «підпис замовника, чи по довіреності» у заяві до КП «ДМБТІ» (замовлення-зобов`язання №12919/18) від 29.10.2008 р. у заяві до КП «ДМБТІ» (замовлення-зобов`язання №12919/18) від 29.10.2008 р. виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою, однак вирішити питання чи виконувався підпис від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_9 не надалося можливим.

При цьому ж, висновком експерта №28/1.1/309 від 12.06.2018 р., встановлено, що рукописні записи у заяві до КП «ДМБТІ» (замовлення-зобов`язання №12919/18) від 29.10.2008 р. виконані не ОСОБА_5 , а ОСОБА_9 .

При цьому ж, рукописні записи у заяві до КП «ДМБТІ» від 24.05.2016 р. виконані ОСОБА_5 .

Допитано у процесуальному статусі «свідок» ОСОБА_11 у своїх показах пояснила, що 16.12.2008 вона працювала кур`єром в ПП «Михайличенко» та до її обов`язків входило перевезення документів. Свідок зазначила, що скоріше за все, на заяві ОСОБА_5 до КП ДМБТІ від 16.12.2008 вказаний її номер мобільного телефону, оскільки свідку було доручено передати даний документ до КП ДМБТІ. Однак у зв`язку з давністю подій, згадати хто передав ОСОБА_11 вказану заяву, вона не може. Також у своїх показах свідок ОСОБА_11 зазначила, що їй невідомі ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_9 . Крім того, допитана у 2023 році додатково свідок ОСОБА_11 зауважила, що у 2019 році вона потрапила у ДТП, отримавши струс мозку, деяких подій не пам`ятає. ОСОБА_26 , в якої раніше працювала свідок, на теперішній час померла.

Допитано у процесуальному статусі «свідок» приватного нотаріуса ОСОБА_10 , який повідомив, що йому відомий ОСОБА_5 , так як останній доволі часто і не один раз до нього звертався з метою здійснення нотаріальних дій. Знайомий з ОСОБА_5 ще від 2000 року. Свідок ОСОБА_10 зазначив, що 24.10.2008 ОСОБА_5 особисто звернувся з метою отримати довіреність на ОСОБА_9 , яка повинна була представляти його інтереси в установах, з метою реєстрації та отримання різного виду документів від імені ОСОБА_5 , відповідну довіреність було видано того ж дня, тобто 24.10.2008 р., яка зареєстрована у книзі реєстрації нотаріальних дій №10. В період з 2008 до 2011 ОСОБА_5 не звертався до ОСОБА_10 з метою скасування довіреності за реєстраційним номером №12550, яка була видана на ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 також надав показання, що у вересні 2009 року ОСОБА_5 звертався із письмовою заявою про необхідність отримання дублікату договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.05.2000 р. по вулиці Газети Правди, 30, в якій зазначив, що документи на вказаний об`єкт він втратив, - щодо обставин викрадення свідку нічого невідомо, ОСОБА_5 не повідомляв цього, крім того за таких обставин дублікати на видачі подібних договорів видаються виключно після рішення правоохоронних органів. Свідок також вказав на те, що на підставі заяви від заявника видати дублікати документів відповідно до Інструкції «Про вчинення нотаріальних дій» виключно за умови їх втрати або псування, - іншого не передбачено.

Свідок ОСОБА_10 будучи діючим приватним нотаріусом кожні 2 роки проходив перевірку Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області, жодних порушень у його діяльності та в нотаріальному діловодстві - виявлено не було.

Допитано у процесуальному статусі «свідок» - провідного спеціаліста КП «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» ДОР ОСОБА_27 , який пояснив щодо порядку приймання та опрацювання заяв у вказаній установі, а саме: про те, що власник майна, або особа за довіреністю, приходить до КП БТІ, подає заявку на виконання відповідних дії спеціалістами БТІ (проведення інвентаризації, виготовлення технічних паспортів, тощо); оплачує послуги і в залежності від терміну виконання, приходить до БТІ та отримує замовлення. Замовлення виконується відповідним підрозділом установи, в залежності від оплаченої заявки (в загальному порядку або термінова). Після отримання замовлення, замовник ставить свій підпис в журналі обліку замовлення. У випадку з ОСОБА_5 , - замовлення здійснювала та отримувала ОСОБА_9 , на підставі довіреності від ОСОБА_5 .

Допитано у процесуальному статусі «свідок» ОСОБА_28 пояснив, що приблизно о 2012 року він познайомився з ОСОБА_15 та став свідком словесного конфлікту між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , який наголошував на тому, що хоче відсудити у брата частину магазину.

05.02.2018 об`єкт нерухомого майна магазин за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано речовим доказом по справі, а 09.02.2018 слідчим суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпро було винесено ухвалу про накладення арешту на вказане майно.

Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було розглянуто запит старшого слідчого СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на предмет проведення перевірки законності дій державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10 , за фактом вчинення нотаріальних дій, а саме реєстрації та видачі довіреності №12550 та копій довіреностей за №12551-12556 від 24.10.2008 р., а також на предмет здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами опрацювання ініціювання перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_10 в Управління відсутні правові підстави проведення перевірки дій державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_10 під час вчинення нотаріальних дій, а саме реєстрації та видачі довіреностей за №12551-12556 від 24.10.2008 р., а також здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно на предмет законності. Відсутність правових підстав зумовлено тим, що приватним нотаріусом ОСОБА_10 була вчинена одна нотаріальна дія за участю ОСОБА_5 це посвідчення довіреності у 2008-му році. В інших правочинах щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчених нотаріусом ОСОБА_10 ОСОБА_5 не виступає стороною. При цьому ж оригінал довіреності виданого за №12550 було вилучено в межах протоколу тимчасового доступу до речей і документів, датованого 16.03.2015 р.

Слідчим по провадженню було проведено огляд диску, на якому перебувають відомості вилучені в ході тимчасового доступу до речей і документів на якому перебуває журнал записів по цивільним справам, за результатами якого було долучено роздруківки інформації, отриманої в ході аналізу електронних відомостей на оптичному носії інформації.

Також, слідчим під розписку про отримання речових доказів на відповідальне зберігання з роз`ясненням вимог та положень ст. 388 Кримінального кодексу України, - ОСОБА_5 (заявнику по провадженню), було повернуто в повному обсязі правовстановлюючі документи на магазин за адресою: АДРЕСА_2 та документи на землю, включно з технічною документацією на об`єкт нерухомого майна.

За обставинами отримання оригіналів документів було проведено додатковий допит потерпілого ОСОБА_5 , який у своїх показаннях зазначив, що йому невідомо яким чином дані документи опинились у органу досудового розслідування, дій службових та посадових осіб КП «ДМБТІ» ДМР, Дніпропетровської місцевої ради, - не оскаржував, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, Індустріального районного суду міста Дніпропетровська не звертався. Щодо виникнення довіреності, якою було уповноважено на представлення інтересів ОСОБА_5 виданої на ім`я ОСОБА_9 , - повідомив, що начебто потерпілий дізнався про її існування лише у 2012 році, і лише у 2012 році звернувся до Дніпропетровського апеляційного суду з метою скасування рішення суду відповідно до якого ця довіреність використовувалась ОСОБА_9 .

Слідчим було отримано відомості від Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду КП «Діловодство спеціалізованого суду» станом на дату надання відповіді (03.07.2024) справи за участю ОСОБА_5 в провадженні суду не перебувають.

Слідчим було отримано відомості від Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, що на дату надання відповіді (28.06.2024) перебуває на розгляді у суді цивільна справа №202/4303/24 за позовною заявою ОСОБА_5 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_29 , третя особа: ОСОБА_4 , - про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої просить суд скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на 1/2 частку будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , справа була призначена до розгляду на 15.07.2024 р. Моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124168439) встановлено, що позов ОСОБА_5 було розглянуто і суддею по справі №202/4303/24 провадження № 2/202/3308/2024 винесено рішення від 17.12.2024 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Оцінивши та проаналізувавши здобуті докази в їх сукупності, орган досудового розслідування приходить до висновку про достатність для прийняття остаточного процесуального рішення, а саме про закриття кримінального провадження, у зв`язку з достеменно встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення, що зумовлено результатами проведених слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спори, пов`язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами, відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.

Крім того, ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, а делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

В свою чергу, отримані в результаті проведення слідчих (оперативних) дій докази достовірно підтверджують, що між братами ОСОБА_15 та ОСОБА_5 виникли цивільно-правові відносини, які до теперішнього часу вирішуються в порядку цивільного судочинства, а тому склад кримінального правопорушення за ч.ч. 1, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192 КК України, - об`єктивно відсутній. Вказаний висновок логічно випливає з показів самого потерпілого ОСОБА_5 , та ряду осіб, яких було допитано у процесуальному статусі «свідок» - ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_24 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_10 .

Окрім цього, наявність спору в рамках цивільного судочинства знаходить своє беззаперечне підтвердження наявними судовими рішеннями. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.03.2011 (справа № 0417/2-1116/11) позов ОСОБА_15 про визнання договору дарування 1/2 частини будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 09.12.2008 між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , та про скасування державної реєстрації вищевказаного договору дарування (реєстраційний номер 21371759 від 16.01.2009), а також про визнання за ОСОБА_15 права власності на об`єкт нерухомості в цілому будівлю магазину літ. А-2 загальною площею 680,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , - задоволено повністю.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 , - задоволено, вищевказане рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.03.2011 р., - скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_15 до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності, - відмовлено.

Наразі встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2023 рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28.12.2021 р., яким у задоволенні позову ОСОБА_15 про визнання договору дарування частку будівлі магазину по АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 від 08.12.2011 недійсним відмовлено (провадження № 22-ц/803/198/23, справа № 202/11928/14-ц), - залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 08.05.2023 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_31 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28.12.2021 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2023 про визнання договору дарування недійсним (справа № 202/11928/14, провадження № 61-5929ск23).

Встановлено, що за вказаним цивільним спором рішення судів першої та апеляційної інстанцій неодноразово переглядались.

Моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043588) встановлено, що цивільно-правові відносини в межах судового спору, предметом якого виступає питання належності права власності на об`єкт нерухомості на будівлю магазину літ. А-2 загальною площею 680,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , - вирішені. Постановою Верховного суду України від 14.02.2024 року Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Слідчим суддею під час розгляду скарги ОСОБА_23 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження в межах судової справи №201/1055/24, провадження №1-кс/201/368/2024 від 06.03.2024 р., - було здійснено повну оцінку доказів поданих сторонами в ході розгляду скарги і винесено правовий висновок отриманим доводам та доказам, що само по собі звернення ОСОБА_15 до суду із позовною заявою по цивільній справі №0417/2-1116/11, вимогами якої було визнання договору дарування від 09.12.2008 року частини будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_3 ) з метою повернення цього майна у свою власність не може утворювати складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України, які б доводи та підстави не наводив позивач на користь своїх позовних вимог. Крім того, слідчим суддею зазначено, що висновок щодо дій ОСОБА_9 , яка представляла інтереси ОСОБА_5 в цивільній справі №0417/2-1116/11 в суді першої інстанції, та завдяки позиції якої по справі сталося можливим ухвалення судом першої інстанції рішення від 21.03.2011 року у цій справі про задоволення позовних вимог, то слідчий суддя погоджується із висновком слідчого про закриття кримінального провадження стосовно відсутності складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України і в її діях, виходячи з наступного.

Дії ОСОБА_9 в суді першої інстанції в цивільній справі №0417/2-1116/11 стосовно визнання позовних вимог до її дядька ОСОБА_5 , заявлених її батьком ОСОБА_15 беззаперечно сприяли досягненню мети останнім щодо повернення у свою власність вищезгаданої частини будівлі магазину за адресою: місто Дніпро, вулиця Петра Бикова, будинок 26 (раніше, - вулиця Орджонікідзе, 26), проте діяла вона при цьому на підставі довіреності, виданої ОСОБА_5 та довести, що його волевиявлення на той час не збігалося з позицією, яку зайняла ОСОБА_9 в суді першої інстанції в цивільній справі №0417/2-1116/11, наразі не виявляється можливим, хоча заявник стверджує протилежне.

Особливу увагу слідчий суддя звертає на те, що згадану довіреність станом на час розгляду цивільної справи №0417/2-1116/11 в суді першої інстанції ОСОБА_5 скасовано не було.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих її третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Водночас, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, предмет укладення договору 06.08.2012 р. ОСОБА_15 договору іпотеки із ОСОБА_32 , за яким він передав під заставу 1/2 частину вищезгаданого магазину в рахунок зобов`язань, що виникли у нього перед останнім за договором позики 300 000 Євро, теж укладеним 06.08.2012 року, слідчим суддею було зауважено щодо факту обізнаності ОСОБА_15 про наявність апеляційного провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_5 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.03.2011 р. у справі №0417/2-1116/11 підтверджується тим, що 25.06.2012 р. він звертався до Апеляційного суду із заявою про перенесення розгляду цієї справи, судове засідання по якій було призначене на 26.06.2012 р., на іншу дату. У зв`язку з цим, укладення зазначеного правочину має ознаки того, що ОСОБА_15 у такий спосіб намагався уникнути повернення ОСОБА_5 1/2 частини будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що перейшла йому за рішенням суду у цій цивільній справі, у разі задоволення апеляційної скарги. Однак, складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України такі дії не утворюють, адже на час укладення згаданого договору іпотеки, зазначене майно належало ОСОБА_15 , під арештом, забороною та іншими обтяженнями не перебувало, а ОСОБА_5 своїм правом на забезпечення цивільного провадження шляхом ініціювання перед судом вжиття відповідних заходів, не скористався.

Відсутній і склад кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України, що підтверджується показами як самого потерпілого ОСОБА_5 , так і показами свідка ОСОБА_9 , з яких випливає, що правовстановлюючі документи на магазин за адресою: АДРЕСА_2 , на законних підставах перебували у ОСОБА_9 , на підставі видачої 24.10.2008 ОСОБА_5 на її ім`я довіреності на представництво його інтересів (текст довіреності зазначався раніше).

Крім того, важливим аспектом щодо викрадення документів є той факт, що ОСОБА_5 отримав від органу досудового розслідування під розписку відповідального зберігання повний комплект документів щодо яких в нього, на його суб`єктивну думку, останні були викрадені. Причин та підстав перебування вказаних документів у нього він не зазначав та не був освідомлений, що відображено у його показаннях під час додаткового допиту після отримання вказаних документів. Враховуючи той факт, що перелік документів був отриманий в повному обсязі ОСОБА_5 виключає факт наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Слід зазначити, що відсутні і будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про наявність складів кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, зважаючи на результати проведених судових почеркознавчих експертиз та висновку Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за фактом запиту про ініціювання перевірки приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_10 .

Наразі висновком судової почеркознавчої експертизи за №2554-15від 17.09.2016 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі «Підпис» довіреності від 24.10.2008, що виконана без застосування нотаріального бланку, зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за №12550 - виконаний ОСОБА_5 , підпис від імені ОСОБА_5 в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії» напроти запису під №12550 в реєстрі нотаріальних дій №10 за 2008 рік - виконаний ОСОБА_5 .

Висновком судової почеркознавчої експертизи за №12416 від 23.02.2016 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 у примірнику довіреності від 24.10.2008 в рядку «Підпис:» у журналі № 10 «РЕЄСТР для реєстрації нотаріальних дій» за 2008 рік приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_10 , в графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії», - виконані ОСОБА_5 .

До матеріалів провадження долучено висновок судової почеркознавчої експертизи №28/1.1/309 від 12.06.2018, згідно з яким, підпис від імені ОСОБА_5 у заяві до КП ДМБТІ від 16.12.2008 щодо надання інформації з реєстру права власності на будівлю магазину пр. імені газети «Правда», 26-Д у м. Дніпро виконано не ОСОБА_5 , водночас, вказаним висновком не підтверджено виконання вказаного підпису і ОСОБА_9 .

Однак вказана заява не є офіційним документом, виходячи з наступного. Згідно з приміткою до ст. 358 КК України, під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом.

Тому при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Слід зазначити, що невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Разом з цим, в обгрунтування обставин, які свідчать про те, що вказана заява до КП «ДМБТІ» ДМР не є офіційним документом, а являється лише формою ділового (юридичного) спілкування з господарюючим суб`єктом, який не є органом державної влади, а надає платні послуги громадянам України і профіль діяльності це технічна інвентаризація, виготовленням технічних паспортів, зберіганням інвентаризаційних справ та наданням довідок щодо об`єктів нерухомого майна. Таким чином, подання вказаної заяви з метою отримання відомостей щодо права власності і результат опрацювання заяви це лише інформаційний формат щодо наявного права власності на конкретний об`єкт нерухомого майна, що цікавить особу, яка подала заяву і за наявності підстав КП «ДМБТІ» ДМР приймає рішення про надання розгорнутої інформації (відповіді на заяву) та долученням відповідних копій, що передбачено внутрішніми інструкціями та порядком взаємодії комунального підприємства та громадян.

Дослідженням заяви ОСОБА_5 до КП ДМБТІ від 16.12.2008 щодо надання інформації з реєстру права власності на будівлю магазину пр. імені газети «Правда», 26-Д у м. Дніпро встановлено, що така заява не виступає офіційним документом, оскільки факт її написання та подання за своєю правовою природою не здатний створити або спричинити будь-які наслідки для власника магазину пр. імені газети «Правда», 26-Д у м. Дніпро.

Більш того, сама по собі інформація в БТІ у вигляді витягу не породжує право власності, а лише виконує облікову (реєстраційну) функцію. Сам факт наявності даних у бюро не створює нових прав, а лише фіксує їх на підставі вже існуючих даних, а тому така заява не може розглядатися як така, яка породжує певних прав та/або обов`язки та не припиняє їх, у зв`язку з чим, є логічним висновок про відсутність складу кримінального правопорушення.

Важливим аспектом є той факт, що заявник по провадженню, якого було визнано потерпілим ОСОБА_5 наполягав на тому, що на його суб`єктивну думку завдано матеріальних збитків в розмірі втраченої вигоди внаслідок протиправного (незаконного) позбавлення права власності на нерухоме майно (магазин) в період часу з 21.03.2011 по 10.10.2024 роки у розмірі 6 931 914,90 гривень.

З метою перевірки відображених обставин заявника та підтвердження або заперечення факту завдання матеріальних збитків, слідчим було ініційовано проведення судової економічної експертизи з наданням судовому експерту всіх необхідних для цього матеріалів та документів, однак висновком №3163-24 зазначено, що в обсязі наданих для дослідження документів, розрахунок втраченої вигоди від незаконного позбавлення права власності на нерухоме майно (магазин) в період часу з 21.03.2011 по 10.10.2024 роки у розмірі 6 931 914,90 гривень, та з урахуванням індексу інфляції за 162 місяці 433% в розмірі 36 947 106,40 гривень документально не обґрунтований.

Узагальнюючи вищевикладене, описані обставини узгоджуються із зібраними по кримінальному провадженню доказами й в повному обсязі обґрунтовані висновки про наявність всіх правових підстав для обґрунтованого та правомірного прийняття процесуального рішення про закриття даного кримінального провадження. В той же час, будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про документальне підтвердження доводів та обґрунтувань від ОСОБА_5 , зокрема тих, що були викладені у своїх заявах та показаннях органом досудового розслідування - не здобуто, а навпаки таки доводи спростовані в повному обсязі за результатами проведених під час досудового розслідування слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим, вказане кримінальне провадження підлягає закриттю.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки викладених обставин, які стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, через що дане кримінальне провадження підлягає закриттю.

На підставі вищевикладеного , слідчий дійшов висновку, що кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040000000123 від 05.02.2015 року, за ознаками складів кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 4 ст. 190; ч. 2 ст. 192; ч. 1 ст. 357; ч. 2 ст. 366; ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, сід закрити у зв`язку з встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий суддя зауважує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015040000000123 було проведено із дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про кримінальне провадження» щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин справи.

Орган досудового розслідування виконав вичерпний комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема, проведено сукупність судових експертиз: зокрема, кілька судових почеркознавчих експертиз (№2554-15 від 17.09.2016 р., №12416 від 23.02.2016 р., №28/1.1/309 від 12.06.2018 р.) та судову економічну експертизу (№3163-24). Досліджено позицію та перевірено нотаріальну діяльність, вивчено висновки Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо дій приватного нотаріуса, здійснено допити потерпілого ОСОБА_5 , свідків ( ОСОБА_9 ), а також передачу документів на відповідальне зберігання.

Результати проведеного об`єму слідчих дій у своїй сукупності спростували всі доводи заявника та підтвердили відсутність події та складів кримінальних правопорушень (ч. 1, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України).

За результатами розслідування не встановлено жодних протиправних або кримінально караних дій стосовно ОСОБА_5 .

Щодо обвинувачень у шахрайстві (ст. 190 КК України), то представництво інтересів у суді ОСОБА_9 здійснювалося на підставі належно оформленої та чинної на той момент довіреності. Звернення до суду з позовними вимогами та подальші правочини щодо майна були реалізацією процесуальних і цивільних прав, що за відсутності обману чи зловживання довірою не утворює складу злочину.

Щодо викрадення документів (ст. 357 КК України), то цей факт спростовано, оскільки ОСОБА_5 особисто отримав повний комплект документів від органу досудового розслідування під розписку про відповідальне зберігання.

Висновками почеркознавчих експертиз підтверджено справжність підписів ОСОБА_5 на довіреності та в реєстрі нотаріальних дій. Заява до КП «ДМБТІ» не є офіційним документом у розумінні примітки до ст. 358 КК України, оскільки не має юридично значущого характеру та не породжує права власності, а лише виконує облікову функцію.

Висновком судової економічної експертизи №3163-24 доводи ОСОБА_5 про завдання йому матеріальних збитків у вигляді втраченої вигоди визнано документально необґрунтованими.

Додатково заявником надано постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2026 року по справі 202/617/25, якою апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена, рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 05.08.2025 року скасовано, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_33 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заявником в клопотанні також зазначено, що всі спірні правовідносини, які виникли і існували між сторонами - мають саме цивільно-правовий, а не кримінальний характер, доводяться й постановою у цивільній справі 202/617/25. Питання належності права власності на будівлю магазину літ. А-2 за адресою: м. Дніпро, вул. Бикова Петра, 26 протягом багатьох років є предметом розгляду судів цивільної юрисдикції та неодноразово вирішувалося у порядку цивільного судочинства. Відтак сама природа спірних правовідносин виключає можливість подальшого застосування кримінально-процесуальних обмежень щодо майна добросовісних власників.

У даному випадку має місце чітке розмежування між кримінально-правовою кваліфікацією та цивільними правовідносинами.

Спір щодо належності права власності на нерухоме майно, правомірності укладення договорів дарування, іпотеки чи представництва за довіреністю належать виключно до цивільно-правової сфери.

Як зазначено в постанові, зазначені цивільно-правові відносини між сторонами вже були предметом тривалого судового розгляду (справа №0417/2-1116/11, справа №202/11928/14) і остаточно вирішені Постановою Верховного Суду від 14.02.2024 року, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. Реалізація сторонами своїх цивільних та процесуальних прав не може трансформуватися у кримінальне переслідування.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно із ч. 1ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно із ч. 3 даної статті прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Тобто арешт майна має бути скасованим повністю або частково, якщо відпали підстави його застосування. Необхідність скасування накладення арешту майна може обумовлюватися і закриттям провадження.

ОСОБА_4 як власник арештованого нерухомого майна звернулася з клопотанням до суду про скасування арешту майна, накладеного Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.09.2024 року (справа № 201/9108/24, провадження № 11-cc/803/l629/24) з тієї підстави, що на сьогоднішній день відпала необхідність у накладенні арешту.

Крім того, слідчим суддею встановлено та підтверджено матеріалами справи, що кримінальне провадження, в рамках якого накладено арешт, закрито.

Вирішуючи вимоги заявника і беручи до уваги відсутність підстав для подальшого арешту майна заявниці з огляду за закриття кримінального провадження, клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

За ч. 1ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права. У даній справі суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для збереження арешту майна заявника, що тягне за собою необхідність скасування арешту.

Слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для подальшого арешту майна у кримінальному провадженні, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

Таким чином, беручи до уваги, що кримінальне провадження №12015040000000123 від 05 лютого 2015 року, в межах якого накладений арешт, який заявник просить скасувати, закрито, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого збереження арешту на належному ОСОБА_4 нерухомому майні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.170 - 174,376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040000000123 від 05.02.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року у справі №201/9108/24 (провадження №11-сс/803/1629/24), на об`єкт нерухомого майна, а саме на 1/2 частку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , у вигляді заборони його відчуження.

Вказана ухвала є підставою для внесення уповноваженим органом реєстрації прав на нерухоме майно відповідних відомостей про арешт майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 27 липня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1