Решение № 138560841, 28.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ №712/5977/26

Провадження №2/712/3754/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі: головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №1596-3688 від 03.09.2025 у сумі 57 666,79 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 16 600,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 29 446,79 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 8 300,00 грн., заборгованість за комісією 3 320,00 грн., стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн. та на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 03.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту https://creditkasa.com.ua укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1596-3688.

Зазначено, що відповідно до умов кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 16 600,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту 20,00% від суми кредиту; знижена процентна ставка 0,90% в день; стандартна процентна ставка: 1,00% в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Однак, відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 02.03.2026 має заборгованість в сумі 57 666,79 грн., з яких: заборгованість за кредитом 16 600,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами у сумі 29 446,79 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 8 300,00 грн., заборгованість по комісії у сумі 3 320,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 28 липня 2026 року.

26 червня 2026 року відповідач надала відзив на позовну заяву, у якому частково визнала позовні вимоги, а саме визнала борг за тілом кредиту у сумі 16 600,00 грн. та заперечила щодо стягнення відсотків та комісії. Просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 03.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1596-3688.

Відповідно до п. 4.1. Договору розмір кредиту становить 16 600,00 грн., дата видачі кредиту: 03.09.2025.

Згідно п. 4.6. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за стандартною процентною ставкою:- 1,00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору.

Комісія за видачу кредиту становить 20,00% (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту (п. 4.7. Договору).

Пунктом 4.10. Договору визначено строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 29.06.2026.

З довідки, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1596-3688 від 03.09.2025, вбачається, що 03.09.2025 було здійснено платіж №1668205287 на суму 16 600,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1596-3688 від 03.09.2025 заборгованість відповідача за основною сумою боргу складає 16 600,00 грн., заборгованість за відсотками за період з 03.09.2025 по 01.03.2026 29 446,79 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України за період з 17.09.2025 по 11.10.2025 8 300,00 грн., залишок комісій 3 320,00 грн.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач отримала кредит у сумі 16 600,00 грн., що вбачається з довідки, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1596-3688 від 03.09.2025.

Відповідач не вчиняла дій щодо повернення суми кредиту, сума боргу 16 600,00 грн. визнана відповідачем, а тому обґрунтовано підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Відповідач не визнала заборгованість за відсотками, при цьому відповідач не вказала, у якій частині не визнає нараховані відсотки та з яких причин, не надала власного розрахунку суми заборгованості за відсотками. Відповідач не спростувала розмір нарахованих відсотків. Таким чином заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом, оскільки не підтверджені жодними доказами. Натомість надані стороною позивача розрахунки заборгованості за кредитом та відсотками підтверджуються наданими доказами.

Відповідач, підписуючи кредитний договір, погодилася з усіма його умовами, зокрема розміром відсотків, підписуючи указаний договір, мала б усвідомлювати наслідки його укладення.

Посилання відповідача на військовий стан, перебування на утриманні відповідача неповнолітньої дитини та те, що відповідач безробітна, суд не приймає до уваги, оскільки відповідач має довести, що саме внаслідок вказаних обставин вона не мала можливості виконати зобов`язання за кредитним договором.

Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, як видно із змісту позову відповідач не виконує своїх зобов`язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена.

Залишок відсотків у сумі 29 446,79 грн., що нараховані за період з 03.09.2025 по 01.03.2026, розрахований у межах строку дії договору, згідно умов нарахування відсотків за користування кредитом, а отже обґрунтовано підлягає стягненню з відповідача.

Ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 46 046,79 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 16 600,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 29 446,79 грн.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 8 300,00 грн., суд зазначає таке.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував відповідачу відсотки за ст. 625 ЦК України у період з 17.09.2025 по 11.10.2025 у сумі 8 300,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення відсотків у розмірі 8 300,00 грн., що нараховані на підставі положень ст. 625 ЦК України, є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по комісії у сумі 3 320,00 грн.

Розглядаючи указану вимогу, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, п. 4.7. кредитного договору визначено сплату комісії за надання кредиту 20,00% від суми кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа №727/5461/23, провадження №61-17096св23.

Судом установлено, що умовами кредитного договору №1596-3688 від 03.09.2025 визначено сплату комісії за видачу кредиту (пункт 4.6. Договору).

Однак, у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та, за які банком встановлена комісія за надання кредиту.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 3 320,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1596-3688 від 03.09.2025 у сумі 46 046,79 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 16 600,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 29 446,79 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Відповідач просила відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» та рахунок-фактуру №Р-0003087 від 27.04.2026, з яких вбачається, що вартість послуг, наданих адвокатським об`єднанням ТОВ «Укр Кредит Фінанс» складає 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ст. 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandispimeniw ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»npoTH України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі №917/1071/18).

Судом вбачається, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до 3 000,00 грн., які б підлягали стягненню у разі задоволення позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 46 046,79 грн., що становить 79,85% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 2 125,95 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 395,50 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за кредитним договором №1596-3688 від 03.09.2025 у сумі 46 046,79 грн., судовий збір у сумі 2 125,95 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 2 395,50 грн., всього 50 568,24 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Стеценко