Решение № 138559744, 28.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2044/26

Номер провадження 2/541/1692/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом, позовна заява підписана представником позивача адвокатом Андрущенком М.В., в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання коштів у кредит № 8188130525 від 15.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.05.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8188130525 у вигляді електронного документа та підписаний згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію», який разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджених 17.11.2024, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови з якими відповідач був попередньо ознайомлений. Договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа. Сума кредиту становила 5 000,00 грн., строк дії договору 360 днів, стандартна процентна ставка 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. Проте, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання та станом на дату підготовки позовної заяви включно має заборгованість у розмірі 30 580,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн; по процентах - 15 580,00 грн; по неустойці за кожен день прострочення повернення позики та/ або прострочення сплати процентів у строки 10 000,00 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості та сплачений судовий збір.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.06.2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 103).

Представник позивача у позовній заяві не заперечує розглянути справу за відсутності представника позивача.

06.07.2026 року від відповідача, в інтересах якого діє адвокат Хворост Д.М., надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 500,00 грн процентів, усього 8 500,00 грн. В іншій частині просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що нарахування пені у розмірі 10 000,00 грн є незаконним, оскільки під час дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку її сплати відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також зазначено, що умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а тому сплачені 750,00 грн комісії підлягають зарахуванню в рахунок погашення процентів. Крім того, відповідач вказує на непропорційність нарахованих процентів, які більш ніж утричі перевищують суму основного боргу, та просив зменшити їх до розміру тіла кредиту з огляду на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», принципи справедливості, добросовісності та усталену судову практику. До відзиву додано квитанцію № 7824568 від 03.07.2026 року про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТІС ТОВ «Іннова-Нова».

На підставі викладеного відповідач просив суд позов задовольнити частково, стягнувши лише 8 500,00 грн заборгованості, з яких 5 000,00 грн тіло кредиту та 3 500,00 грн проценти за користування кредитом, а в решті позовних вимог, зокрема щодо стягнення пені та частини нарахованих процентів, відмовити.

09.07.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечив проти доводів, викладених у відзиві, зазначивши, що договір надання грошових коштів у кредит № 8188130525 від 15.05.2025 року укладений сторонами добровільно, а позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи. Вказав, що розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, а правочин користується презумпцією правомірності.

Крім того, представник позивача вказав на недотримання представником відповідача вимог процесуального закону щодо надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи.

У зв`язку з викладеним представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Суд не приймає зазначені доводи представника позивача щодо порушення представником відповідача вимог процесуального закону щодо надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи, оскільки матеріали справи містять квитанцію № 7824568 від 03.07.2026 року про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТІС ТОВ «Іннова-Нова», яка підтверджує їх належне направлення. Таким чином, доводи позивача про ненадсилання відзиву з додатками та порушення вимог процесуального законодавства спростовуються матеріалами справи.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі, розумності строку".

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.05.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8188130525, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 7212. У додатку № 1 до договору сторонами узгоджено графік та види платежів.

Відповідно до умов пункту 2.2. договору товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно пункту 2.3 договору, розмір кредиту складає 5 000,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.5 договору, строк дії договору 360 календарних днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів, останній платіж з періодом внесення 10 днів.

Згідно з п. 2.6.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом, починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку дії договору або до дня повного повернення кредиту (залежно від того, яка з подій настане раніше).

Згідно п.2.7 договору, комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Пунктом 1.13. передбачено, що комісія за надання кредиту грошові кошти, які позичальник зобов`язується сплатити товариству згідно умов цього договору, як плату за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту). Комісія за надання кредиту нараховується одноразово в день надання кредиту, якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту.

У розділі 11 «Реквізити сторін» відповідачем зазначено електронний платіжний засіб: НОМЕР_1 . Ці ж реквізити платіжної картки зазначено і у п. 3.1. договору.

Відповідно до квитанції «EasyPay» до платіжної інструкції №20223-1354-217796979 від 11.03.2024 ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», від імені платника ТОВ «Іннова Фінанс» за умовами договору про надання платіжних послуг, здійснено грошовий переказна суму 5 000,00 грн, призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» з рахунку на карту.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 23.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260613/1939-БТ, наданого на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), в період з 15.05.2025-15.05.2025 р. на вказану карту було зараховано кошти в сумі 5 000,00 грн. Також факт зарахування 15.05.2025 року кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на платіжну картку відповідача підтверджується випискою за договором № б/н за період з 15.05.2025 по 18.05.2025 року.

Зазначені обставини підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 000,00 гривень за укладеним з позивачем кредитним договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №8188130525 від 15.05.2025, заборгованість відповідача, станом на 18.05.2026, складає 30 580,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованість по процентах 15 580,00 грн, неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки 10 000,00,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Також, судом враховано, що на підставі рішення загальних зборів учасників відбулась зміна назви Товариства з обмеженою відповідальністю з «ІННОВА ФІНАНС» на «Іннова-Нова», у зв`язку із чим від 08.09.2025 р. внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «Іннова-Нова» доведено факт укладення 15.05.2025 між ТОВ «Іннова-Нова» попередня назва ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у кредит №8188130525 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Іннова-Нова» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 5 000,00 грн відповідачу ОСОБА_1 .

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки, не сплачені.

Щодо доводів відповідача про незаконності нарахування комісії за надання кредиту у сумі 750,00 грн. та перезарахування сплачених коштів суд зазначає наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Пунктом 2.7. договору надання грошових коштів у кредит № 8188130525 укладеним 15.05.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.

Пунктом 1.13. передбачено, що комісія за надання кредиту грошові кошти, які позичальник зобов`язується сплатити товариству згідно умов цього договору, як плату за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту). Комісія за надання кредиту нараховується одноразово в день надання кредиту, якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту.

Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо встановлення та сплати комісії за надання кредиту відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому доводи відповідача про незаконність нарахування комісії за надання кредиту та необхідність перезарахування сплачених коштів є безпідставними.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за договором про надання грошових коштів у позику № 8188130525 від 15.05.2025 року, суд зазначає наступне.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, положеннями частин четвертої, п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %,

де:

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 % (пункт 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки договір про надання грошових коштів у позику № 8188130525 між сторонами укладено 15 травня 2025 року, тобто після завершення перехідного періоду, встановленого пунктом 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», умови договору щодо розміру процентної ставки підлягають перевірці на відповідність вимогам статті 8 зазначеного Закону.

Відповідно до умов договору про надання грошових коштів у кредит № 8188130525 від 15 травня 2025 року відповідачу встановлено фіксовану процентну ставку, згідно з якою стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181 календарного дня до закінчення строку дії договору або до дня фактичного повернення кредиту. Крім того, договором передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,6 % за кожен день користування кредитом за умови виконання позичальником вимог, визначених договором.

Таким чином, встановлений договором розмір процентної ставки не перевищує максимального розміру, визначеного статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства та не є нікчемними.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 8188130525 від 15.05.2025 року, станом на 18.05.2026 року залишок нарахованих та несплачених процентів становить 15 580,00 грн.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок заборгованості. Вказаний розрахунок здійснений відповідно до умов кредитного договору щодо розміру процентної ставки, строку користування кредитом та не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Доводи відповідача про необхідність зменшення розміру процентів до суми основного боргу та здійснений ним виходячи з цього розрахунок залишку заборгованості суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не спростовують правильності здійсненого позивачем нарахування процентів відповідно до умов договору і вимог Закону України «Про споживче кредитування.

Також із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачем сплачено 1 500,00 грн, з яких 750,00 грн було зараховано в рахунок погашення комісії за надання кредиту, а 750,00 грн - у рахунок погашення процентів.

Пунктом 6.6 договору про надання грошових коштів у кредит № 8188130525 передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі така сума погашає вимоги товариства у черговості, визначеній Законом України «Про споживче кредитування», а саме: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору.

Отже, зарахування частини сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення процентів здійснено відповідно до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо надмірності нарахованих процентів є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Іннова-Нова» та стягнення з відповідача Донченко заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 8188130525 від 15.05.2025 року у загальному розмірі 20 580,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 580,00 грн - заборгованість за процентами.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 10 000,00 грн - суми заборгованості за пенею, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год. 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та включено в суму заборгованості пеню у розмірі 10 000,00 грн. за період з 05.07.2025 до 13.08.2025 (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процесуальних витрат по справі.

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс судові витрати, що складаються з 2662,40 грн сплаченого судового збору.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 20 580,00 грн х 100 /30 580,00 грн = 67,30 % (розмір задоволених позовних вимог); 2662,40 грн х 67,30 % = 1 791,80 грн. (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243, вул. Верхній Вал, буд.,10, поверх 2, офіс 5, 04071, м. Київ, заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 8188130525 від 15.05.2025 в розмірі 20 580 (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 580,00 грн - заборгованість по процентах.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243, вул. Верхній Вал, буд.,10, поверх 2, офіс 5, 04071, м. Київ, понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 791 (однієї тисячі сімсот дев`яносто однієї) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Суддя О. А. Городівський