Постановление суда № 138555661, 27.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14704/26

Провадження № 2/161/7173/26

У Х В А Л А

про продовження встановленого судом процесуального строку

27 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., вивчивши позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «ДНІПРЯНСЬКА АГРАРНА ФІРМА ім. Солодухіна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головний сервісний центр МВС, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та відновлення становища, яке існувало до порушення,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» в особі представника Данильченко О.О., звернулося до суду із

Позовом, в якому просить: визнати недійсним договір № 8046/2024/4585310 від 15.05.2024 купівлі продажу транспортного засобу марки TOYOTA HIGHLANDER, 2021р.в., VIN: НОМЕР_1 , укладений між Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «ДНІПРЯНСЬКА АГРАРНА ФІРМА ІМ. СОЛОДУХІНА» (код ЄДРПОУ 24951177) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та застосувати наслідки недійсності правочину; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТАРА» «ДНІПРЯНСЬКА АГРАРНА ФІРМА ІМ. СОЛОДУХІНА» (код ЄДРПОУ 24951177) від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) майна - транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, 2021р.в., VIN: НОМЕР_1 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.07.2026 у позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, а саме:

- визначити ціну позову, виходячи з вартості спірного транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, 2021 р.в., VIN: НОМЕР_1 ;

- надати суду докази на підтвердження вартості зазначеного транспортного засобу;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у повному обсязі за майновою та немайновою вимогами.

22 липня 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка зводиться до того, що вимога про повернення (витребування) транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, 2021 р.в., VIN: НОМЕР_1 , є не самостійною майновою вимогою, а способом виконання в натурі наслідків недійсності правочину (реституцією), яка не підлягає грошовій оцінці, а тому має немайновий характер. На обґрунтування цієї позиції заявник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, постанову Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі № 21-3944а16 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від у справі № 905/105/20.

Враховуючи викладене пердставник позивача вважає, що підстави для сплати судового збору як за вимогу майнового характеру відсутні.

Розглянувши заяву АТ КБ «ПриватБанк» про усунення недоліків позовної заяви, матеріали справи, суд зазначає таке.

Заявник у заяві про усунення недоліків стверджує, що вимога про повернення (витребування) транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, 2021 р.в., VIN: НОМЕР_1 , є не самостійною майновою вимогою, а способом виконання в натурі наслідків недійсності правочину (реституцією), яка не підлягає грошовій оцінці, а тому має немайновий характер.

Суд не приймає наведені доводи представника позивача з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Ця норма є спеціальною імперативною нормою процесуального закону, яка прямо і безпосередньо відносить вимогу про витребування майна до вимог, що підлягають грошовій оцінці, незалежно від того, чи є ця вимога самостійною, чи заявлена як похідна від вимоги про визнання правочину недійсним. Похідний (зумовлений недійсністю правочину) характер вимоги про повернення майна є питанням її матеріально-правового зв`язку з іншою вимогою, а не підставою для виключення її з переліку вимог, зазначених у ст. 176 ЦПК України.

Посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц не спростовує наведеного висновку, оскільки визначені у цій постанові загальні критерії розмежування майнових і немайнових вимог (наявність чітко сформульованої вимоги до визначеного суб`єкта щодо вчинення чи утримання від дії) не виключають кваліфікації вимоги як майнової, якщо предметом такої дії є конкретне майно, що має визначену вартість і підлягає грошовій оцінці. Форма, в якій сформульована вимога (як вимога зобов`язати вчинити дію, а не як вимога визнати право власності), не змінює її суті: у даній справі задоволення вимоги про витребування транспортного засобу безпосередньо тягне зміну складу майна сторін та власника транспортного засобу.

Постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі № 21-3944а16, на яку посилається заявник, підтверджує необхідність дослідження саме суті заявлених вимог для цілей обчислення судового збору, а не лише формального переліку вимог. Дослідження суті вимоги про витребування транспортного засобу у цій справі свідчить, що вона спрямована на повернення конкретного визначеного майна, яке має ринкову вартість, тобто за своєю суттю є майновою.

Висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/105/20 щодо немайнового характеру вимоги про повернення земельної ділянки орендодавцю, є неприйнятними для застосування у цій справі, оскільки ці правовідносини є нетотожними. У справі № 905/105/20 право власності на земельну ділянку протягом усього періоду орендних правовідносин залишалося за орендодавцем-позивачем, а вимога про повернення ділянки не змінювала власника майна і не впливала на склад майна сторін.

За матеріалами позовної заяви, спірний транспортний засіб вибув з володіння боржника ДП «ДАФ ім. Солодухіна» на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, право власності на нього було зареєстровано за ОСОБА_1 , а згодом за ОСОБА_2 . Задоволення вимоги про витребування транспортного засобу безпосередньо призведе до зміни зареєстрованого власника майна та зміни складу майна сторін, що відрізняє спірні правовідносини від обставин справи № 905/105/20.

Водночас у Постанові КГС ВП від 21.12.2022 року у справі №918/569/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18, визначено: наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці (пункти 52 -57 постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі № 922/3727/19 роз`яснено порядок сплати судового збору за позовами, що містять вимоги про визнання договору недійсним та повернення майна (реституцію). Вимога про повернення майна (зобов`язати повернути майно / реституція / витребування) за своєю суттю є вимогою майнового характеру, оскільки впливає на склад майна сторін. За неї сплачується судовий збір, обчислений від вартості спірного майна.

Щодо доводів заявника про неможливість визначення вартості транспортного засобу через відсутність доступу до нього та відсутність предмета застави, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 176 ЦПК України, якщо визначити точну ціну позову на момент подання позовної заяви неможливо, розмір судового збору попередньо визначається судом з наступним стягненням недоплаченої суми або поверненням переплаченої суми відповідно до ціни позову, встановленої судом за результатами розгляду справи. Відповідно, відсутність у заявника безпосереднього доступу до транспортного засобу не звільняє його від обов`язку визначити орієнтовну ціну позову (зокрема на підставі загальнодоступних відомостей про ринкову вартість транспортних засобів такої марки, моделі та року випуску) та сплатити судовий збір, обчислений виходячи з такої попередньої ціни позову, з можливістю подальшого перерахунку.

За таких обставин суд доходить висновку, що недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 13.07.2026, не усунуто у повному обсязі: ціна позову за вимогою про витребування транспортного засобу не визначена, докази на підтвердження (хоча б орієнтовної) вартості майна не надані, судовий збір за цією вимогою не сплачено.

Разом з тим, з огляду на те, що представник позивача помилково, але не безпідставно тлумачив спірне питання судової практики, та з метою забезпечення права позивача на доступ до суду, суд вважає за можливе надати позивачу додатковий короткий строк для остаточного усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 185 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити АТ КБ «ПриватБанк» строк на усунення недоліків позовної заяви, що не перевищує п`яти днів, з дня отримання копії ухвали.

Якщо позивач у встановлений строк виконає, зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК