Решение № 138552122, 27.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4353/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №221350006855 від 05.11.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати до мого страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності: з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003 згідно з витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (копія додається), та призначити пенсію за віком відповідно до поданої заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №221350006855 від 05.11.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано до його страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності, хоча, на думку позивача, факт здійснення ним підприємницької діяльності та сплати страхових внесків підтверджується наданими документами. У зв`язку з цим позивач вважає, що зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу, а відмова у призначенні пенсії порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначала, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та за результатами розгляду заяви рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Вік позивача становить 60 років, необхідний страховий стаж для призначення пенсії у 2026 році має становити 32 роки, тоді як страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 2 дні, тоді як фактично напрацьований страховий стаж 25 років 28 днів. За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 23.03.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що 29.10.2025 позивачка звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 05.11.2025 № 221350006855 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

За результатами розгляду поданих документів, до страхового стажу позивачки не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 6 місяців 2 дні, тоді як фактично напрацьований страховий стаж 25 років 28 днів.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №221350006855 від 05.11.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Спірні правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Наведене кореспондується положенням частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд встановив, що у спірні періоди позивач здійснював підприємницьку діяльність, на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні документи. Водночас відповідач заперечує можливість зарахування зазначених періодів до страхового стажу, посилаючись на неналежність та недостатність поданих доказів.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV доповнено пунктом 3-1, яким передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Також постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, законодавчо були змінені умови щодо зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності зі застосуванням спрощеної системи оподаткування.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З огляду на це, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Суд встановив, що страховий стаж позивачу відповідачем зараховано частково та зарахований становить 28 років 6 місяців 2 дні, тоді як фактично напрацьований страховий стаж 25 років 28 днів.

За результатами розгляду поданих документів пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача періоди ведення підприємницької діяльності з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.

У період з 10.06.1994 по 05.09.1996 діяла Інструкція про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України №5-5 від 10.06.1994 (далі - Інструкція №5-5).

Згідно з пунктом 1 Інструкції №5-5 відповідно до Закону України від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" та змін до цього закону Інструкція визначає на території України порядок обчислення, сплати та обліку надходження обов`язкових внесків на державне соціальне страхування, та обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, об`єднаннями громадян, особами, які використовують найману працю громадян (у тому числі підприємствами та особами, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру), а також громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокатами, працюючими громадянами.

Підпунктом 5.2.2 Інструкції №5-5 передбачено для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів встановлено тарифи обов`язкових внесків до Пенсійного фонду у розмірі 9 відсотків суми доходу.

Відповідно до пункту 20 Інструкції №5-5 громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати подають до 1 лютого наступного року органам Пенсійного фонду копію Декларації про доходи, одержані від заняття підприємницькою діяльністю, і копію платіжного доручення про сплату внесків.

Згідно з пунктом 24 Інструкції №5-5 після закінчення встановлених строків сплати внесків не внесена сума вважається недоїмкою і стягується в безспірному порядку за розпорядженням відповідних органів Пенсійного фонду з нарахуванням пені в розмірі 0,3 відсотка суми недоїмки.

Пунктом 21 Інструкції №5-5 передбачено, що облік внесків та доходів, на які вони нараховуються, ведеться органом Пенсійного фонду на особових рахунках і включається до квартального звіту форми № 4-ПФ.

Таким чином, у спірний період сплата внесків до Пенсійного фонду була обов`язковою для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність. Несплата таких внесків у встановлений Інструкцією №5-5 строк була підставою для їх стягнення в безспірному порядку. При цьому обов`язок щодо ведення обліку сплачених внесків покладався на органи Пенсійного фонду України.

При цьому позивач, не погоджуючись із незарахуванням до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності, просить зарахувати до його страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003.

Визначаючись щодо правомірності незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів здійснення підприємницької діяльності з підстав ненадання документів, які, на думку відповідача, підтверджують сплату страхових внесків, суд звертає увагу на таке.

Суд звертає увагу, що у рішенні №221350006855 від 05.11.2025 відповідач послався на відсутність документів, які підтверджують здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірні періоди.

Водночас в матеріалах справи наявні:

- Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №620052543 від 17.01.1995;

- архівна довідка про здійснення підприємницької діяльності;

- ліцензії на право здійснення відповідної діяльності;

- квитанції про сплату єдиного податку;

- квитанції про сплату за торгове місце на ринку,

які є належними доказами здійснення підприємницької діяльності та для вирішення питання щодо зарахування зазначених періодів до страхового стажу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди ведення підприємницької діяльності, підтверджені квитанціями про сплату страхових внесків з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували факт сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у зазначені періоди. Також відповідачем не надано документів, які б свідчили про відсутність у позивача статусу суб`єкта підприємницької діяльності у відповідний час, про повернення сплачених внесків, неврахування таких платежів органами Пенсійного фонду або про належність поданих квитанцій іншій особі.

При цьому суд наголошує, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач просить зарахувати до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності за період з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003.

Саме щодо зазначених періодів відповідачем прийнято рішення про відмову в їх зарахуванні до страхового стажу з підстав відсутності документів щодо здійснення підприємницької діяльності.

За таких обставин суд вважає, що періоди ведення підприємницької діяльності, підтверджені належними доказами та підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, а тому суд вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київсьській області №221350006855 від 05.11.2025 про вiдмову у призначенні пeнciї за віком не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що відповідно до статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктами владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяв позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.

В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, а суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні суду.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №221350006855 від 05.11.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності: з 17.01.1995 по 31.12.1998, з 01.04.1999 по 31.03.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2003 згідно з витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 липня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н, 08500 , код ЄДРПОУ - 22933548) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.В. Матущак