Постановление суда № 138550692, 24.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 Справа №607/15703/26 Провадження №1-кп/607/1738/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

у підготовчому судовому засіданні, проведеному у залі суду в м. Тернополі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040002726 від 04.12.2024, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 (бере участь дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_3 , (бере участь дистанційно),

встановив:

у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження №12024211040002726 від 04.12.2024 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190 КК України.

- щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду:

до суду надійшов обвинувальний акт із додатками у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловилася за призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.

Захисник та обвинувачений заперечили проти призначення судового розгляду за відсутності потерпілої, посилаючись на те, що всі учасники кримінального провадження мають брати участь у підготовчому судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_6 20.07.2026 була повідомленою про дане судове засідання. 22.07.2026 до суду надійшло клопотання, у якому ОСОБА_6 просить проводити підготовчий та судовий розгляд без її участі. Тому, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілої.

Суд, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до висновку про наявність підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, керуючись таким:

кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.

Підстав для закриття провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1, або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.

Відповідно до ст. 27 КПК України кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання.

- щодо продовження запобіжного заходу:

прокурор у судовому засіданні подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб (далі Клопотання), яке вмотивоване тим, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор зазначає про неможливість застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів, таких як застава, домашній арешт чи особисте зобов`язання, оскільки жоден із них не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а також забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх обов`язків.

Прокурор подане нею Клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому.

У судовому засіданні захисник підтримав подані ним до суду заперечення на Клопотання прокурора, згідно з якими: сторона захисту заперечує проти його задоволення, оскільки воно не містить належного фактичного обґрунтування актуальності заявлених ризиків, не доводить недостатності більш м`яких запобіжних заходів та ґрунтується на загальних характеристиках особи без індивідуальної оцінки ризиків. Прокурор не навела жодної конкретної події або поведінки обвинуваченого після постановлення ухвали слідчого судді від 09.06.2026, яка б підтверджувала збереження або посилення заявлених ризиків, а твердження про те, що «ризики не зменшились та продовжують існувати», є лише висновком, а не викладом фактів. Прокурор не навів належного обґрунтування ризику переховування від суду, оскільки посилання лише на тяжкість можливого покарання, відсутність офіційного працевлаштування, доходу та постійного місця проживання самі по собі не свідчать про реальний намір ухилятися від суду. Ризик вчинення нового кримінального правопорушення також не підтверджений жодними конкретними даними про підготовку нового правопорушення, пошук потерпілих, використання засобів зв`язку чи інші дії, які б свідчили про реальність такого ризику. Безробіття, відсутність офіційного доходу чи незадовільний майновий стан не можуть самі по собі бути підставою для подальшого тримання особи під вартою. Вважає, що ризики можуть бути мінімізовані шляхом покладення процесуальних обов`язків, застосування електронного контролю, здачі документів для виїзду за кордон, заборони спілкування з потерпілою та свідками. Прокурор відхилив можливість застосування застави, домашнього арешту, особистого зобов`язання чи особистої поруки, не здійснивши оцінки конкретної моделі альтернативного запобіжного заходу та не довівши їх недостатність.

Враховуючи викладене, захисник просить: відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб; змінити ОСОБА_3 запобіжний захід із тримання під вартою на заставу у мінімальному розмірі, достатньому для забезпечення виконання процесуальних обов`язків, у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням його майнового стану та принципу пропорційності; покласти на ОСОБА_3 на строк, визначений судом, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, визначеного судом, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідного органу державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_7 та свідками у цьому кримінальному провадженні поза межами судового розгляду.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив змінити запобіжний захід на заставу або домашній арешт. Адресу, за якою б він відбував домашній арешт, обвинувачений не вказав.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши Клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого:

згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України (гл. 18 цього Кодексу) клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено у ст. 178 КПК України.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.06.2026, яка Тернопільським апеляційним судом 23.06.2026 залишена без змін, застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23:59 27.07.2026 та визначено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 грн, із покладенням, у разі її внесення, обов`язків, передбачених з ч. 5 ст. 194 КПК України, на строк до 23:59 27.07.2026.

Вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить із сукупності обставин, передбачених кримінальним процесуальним законом, зокрема характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, конкретних обставин їх вчинення, суворості передбаченого законом покарання, що загрожує у разі визнання винуватим, а також даних про особу обвинуваченого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, санкція за більш тяжкий із яких (ч. 4 ст. 190 КК України) передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Суд погоджується з доводами прокурора, що ризик переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати. Такий ризик обумовлений не лише тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_3 , а й сукупністю інших обставин, а саме: розміром завданої шкоди потерпілій, відсутністю в обвинуваченого, згідно обвинувального акту, постійного місця проживання, а також тим, що він офіційно не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків. Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ОСОБА_3 був оголошений у розшук та затриманий на підставі ухвали суду. Наведені обставини свідчать про реальність, а не припустимість ризику його ухилення від суду.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, а тому ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення також продовжує існувати. При цьому зазначений ризик оцінюється судом не ізольовано, а в сукупності з іншими встановленими обставинами, які характеризують особу обвинуваченого.

Доводи сторони захисту про те, що прокурором не наведено нових обставин після постановлення попередньої ухвали слідчого судді, суд відхиляє як безпідставні.

За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України прокурор повинен довести, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики. Закон не ставить можливість продовження запобіжного заходу у залежність виключно від виникнення нових обставин чи нових випадків неналежної поведінки обвинуваченого після постановлення попередньої ухвали. Вирішальним є встановлення того, що ризики, які стали підставою для застосування тримання під вартою, продовжують існувати на момент розгляду клопотання, що у даному випадку прокурором доведено.

Посилання сторони захисту на відсутність доказів ризиків переховування від суду та вчинення нового кримінального правопорушення також не заслуговують на увагу. КПК України не вимагає доведення того, що обвинувачений обов`язково вчинить новий злочин або вже здійснює підготовчі дії до його вчинення. Достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності такої поведінки, яка оцінюється судом з урахуванням усіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України. У цьому випадку суд бере до уваги попередні судимості ОСОБА_3 , відсутність постійного місця проживання, легального джерела доходу та характер інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Не заслуговують на увагу й доводи захисту щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Судом перевірено можливість застосування до ОСОБА_3 домашнього арешту, застави, особистого зобов`язання та інших більш м`яких запобіжних заходів. Проте, враховуючи встановлені ризики, характер та тяжкість обвинувачення, попередню поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування, а також відсутність обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, суд доходить висновку, що жоден із таких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків та не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Запропоновані стороною захисту процесуальні обов`язки, у тому числі носіння електронного засобу контролю, здача документів для виїзду за кордон, заборона спілкування з потерпілою та свідками, самі по собі не здатні нейтралізувати встановлені судом ризики, оскільки не усувають можливості ухилення обвинуваченого від суду чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, а тому Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Водночас підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на заставу або домашній арешт суд не вбачає, оскільки наведені захисником доводи не спростовують наявності встановлених судом ризиків та не свідчать про можливість їх ефективного усунення шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

- щодо проведення медичного обстеження:

обвинувачений у судовому засіданні заявив клопотання про повне медичне обстеження в КНП «Чортківська центральна міська лікарня» ЧМР у зв`язку з незадовільним станом здоров`я.

Прокурор та захисник проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечили.

Заслухавши клопотання обвинуваченого, з`ясувавши думку прокурора та захисника, суд вважає за необхідне зазначити таке:

положеннями статті 206 КПК України закріплено загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104 затверджено «Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», який дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.

Так, проведення медичного обстеження обвинуваченого за його зверненням є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тримається під вартою.

За таких обставин, з метою забезпечення права обвинуваченого на охорону здоров`я та отримання належної медичної допомоги, суд вважає за необхідне зобов`язати забезпечити проведення ОСОБА_3 огляду лікарем-терапевтом у КНП «Чортківська центральна міська лікарня» ЧМР, який, у разі встановлення медичних показань, визначить необхідність проведення додаткових обстежень та консультацій лікарів відповідної спеціалізації.

З огляду на викладене, клопотання обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 314-316, 350, 392, 393 КПК України, суд

постановив:

призначити судовий розгляд кримінального провадження №12024211040002726 від 04.12.2024, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190 КК України, у відкритому судовому засіданні на 31.07.2026 о 15:30 у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 34.

Про час судового розгляду повідомити учасників.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на заставу або домашній арешт відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 21.09.2026.

Клопотання обвинуваченого про повне медичне обстеження задовольнити частково.

Забезпечити обвинуваченому ОСОБА_3 проведення медичного обстеження, а саме огляд у лікаря терапевта в КНП «Чортківська центральна міська лікарня» ЧМР.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали в частині продовження строку тримання під вартою до 21.09.2026 включно.

Копію ухвали надіслати обвинуваченому та начальнику ДУ «Чортківська УВП (№26)».

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції та не зупиняє виконання такої ухвали, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуюча суддя ОСОБА_1