Решение № 138548402, 27.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3900/25

пр.№ 2/464/1016/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання Леонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором від 23.07.2024 № 27042-07/2024 в розмірі 60 390 грн. та договорами позики від 05.09.2024 № 73723934 в розмірі 21 437 грн., від 04.10.2024 № 8546776 в розмірі 16 005,01 грн., а всього заборгованості в розмірі 97 832,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на наступні обставини:

1. 23.07.2024між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27042-07/2024 за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 18 300 грн.

19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 191124/2, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.11.2024 до договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 27042-07/2024 від 23.07.2023 на суму 60 390 грн., з яких: 18 300 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 32 940 грн. заборгованість за процентами та 9 150 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

2. 05.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73723934, за умовами якого товариство передало позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 6 500 грн.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 24.01.2025 № 42 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 73723934 від 05.09.2024 на суму 21 437 грн., з яких: 6 500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 975 грн. заборгованість за відсотками, 12 987 грн. заборгованість за пенею та 975 грн. заборгованість за комісією за надання позики.

3. 04.10.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 8546776, за умовами якого товариство передало позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 4 850 грн.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 21.02.2025 № 43 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 8546776 від 04.10.2024 на суму 16 005,01 грн., з яких: 4 850 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 14,07 грн. заборгованість за відсотками, 9 700 грн. заборгованість за пенею та 1 440,94 грн. заборгованість за комісією за надання позики.

Оскільки фактично отримані відповідачем кошти в добровільному порядку останнім не повернуто, відтак позивач покликався на наявність у нього права вимагати захисту своїх прав та інтересів через суд шляхом стягнення із ОСОБА_1 заборгованостей за вказаними договорами на загальну суму 97 832,01 грн.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача ОСОБА_1 Посікіри Р.Р. 04.08.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив частково відмовити у задоволенні позову, покликався на недоведеність позовних вимог, безпідставність стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) в силу дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії воєнного стану, необґрунтованість застосування обраної позивачем процентної ставки, оскільки це суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування»..

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Гончаруком Д.Р. 08.08.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС скерував відповідь на відзив, у якому він зазначає, що відповідач власноруч ініціював укладення трьох кредитних договорів, які були укладені в електронній формі шляхом підтвердження одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису. Позивач стверджує, що кредитні кошти були перераховані на банківські картки відповідача, а право вимоги за договорами правомірно перейшло до нього на підставі договорів факторингу. На підтвердження заявленої суми боргу позивач подав додаткові розрахунки заборгованості та довідку про перерахування коштів, зазначивши, що не має можливості надати банківські первинні документи, оскільки вони містять банківську таємницю та перебувають у володінні первісних кредиторів. Також позивач вказує, що відповідач не подав доказів погашення заборгованості, не спростував здійснений розрахунок, не замовив експертизу та не надав власного розрахунку, у зв`язку з чим просить відхилити доводи відзиву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.07.2026 не забезпечив явку свого представника. Водночас у позовній заяві представник позивача Какун А.С. просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 16.07.2026 повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

1.Щодо договору про надання фінансового кредиту № 27042-07/2024 від 23.07.2024.

23.07.2024між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 27042-07/2024, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 18 300 грн. строком на 120 днів до 19.11.2024 з процентною ставкою 1,50 % в день у межах строку кредитування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7834 (а.с. 9-11).

Означений договір разом з додатком № 1 до договору графіком платежів (а.с. 12) та паспортом споживчого кредиту (а.с. 13-14) підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 23.07.2024 одноразовим ідентифікатором W0848.

Як вбачається із наданого позивачем листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 23.04.2025 № 3466_250423101033, відповідно до укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Аванс Кредит» договору на переказ коштів від 12.01.2022 № ФК-П-2022/01-1, за допомогою сервісу онлайн платежів iPay 23.07.2024 о 23:05 було успішно перераховано кошти в сумі 18 300 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7834, із зазначенням призначення платежу: зарахування 18 300 грн. на карту НОМЕР_1 хх-хххх-7834.

Із проведеного розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором № 27042-07/2024, укладеним 23.07.2024, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним договором на загальну суму 60 390 грн., з яких: 18 300 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 32 940 грн. заборгованість за процентами та 9 150 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

19.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 191124/2, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Аванс Кредит» за плату, а останнє відступає позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с. 18-20).

Відповідно до витягу з реєстру з боржників від 19.11.2024 до договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 та копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 19.11.2024, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» переходить право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 27042-07/2024 від 23.07.2024 на загальну суму 60 390 грн.

2.Щодо договору позики № 73723934 від 05.09.2024.

05.09.2024 між ТОВ ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73723934, за умовами якого товариство зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 6 500 грн. строком на 30 днів до 04.10.2024 із процентною ставкою 1 % в день, шляхом їх перерахування на банківських рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника (а.с 25-28).

Вказаний договір разом з додатком № 1 до договору графіком платежів (а.с. з.в 28-29) та паспортом споживчого кредиту (а.с. 30-31) підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 05.09.2024 одноразовим ідентифікатором 21026.

Із проведеного розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань за договором позики № 73723934, укладеним 05.09.2024, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним договором на загальну суму 21 437 грн., з яких: 6 500 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 975 грн. заборгованість за відсотками, 12 987 грн. заборгованість за пенею та 975 грн. заборгованість за комісією за надання позики.

3. Щодо договору надання коштів у кредит № 8546776 від 04.10.2024.

04.10.2024 між ТОВ ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 8546776, за умовами якого товариство зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 4 850 грн. строком на 30 днів до 02.11.2024 із процентною ставкою 1 % в день, шляхом їх перерахування на банківських рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника (а.с 41-48).

Вказаний договір разом з додатком № 1 до договору графіком платежів (а.с. з.в 48-49), підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом 04.10.2024 одноразовим ідентифікатором 647682.

14.06.2021 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Аванс Кредит» за плату, а останнє відступає позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с. 32-34).

Із проведеного розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань за договором надання коштів у кредит № 8546776, укладеним 04.10.2024, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним договором на загальну суму 16 005,01 грн., з яких: 4 850 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 14,07 грн. заборгованість за відсотками, 9 700 грн. заборгованість за пенею та 1 440,94 грн. заборгованість за комісією за надання позики.

Згідно витягів з реєстру з боржників від 24.01.2025 № 42 та від 21.02.2025 № 43 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, з урахуванням укладених між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» додаткових угод № 2 від 28.07.2021, № 7 від 13.06.2022, № 47 від 24.01.2025, № 48 від 21.02.2025, та копії актів прийому-передачі реєстру боржників від 24.01.2025 та 21.02.2025, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 73723934 від 05.09.2024 в розмірі 21 437 грн. та за договором надання коштів у кредит № 8546776 від 04.10.2024 в розмірі 16 005,01 грн.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам щодо укладення вказаних договорів, суд відзначає наступне

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що під час укладення між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору від 23.07.2024 № 27042-07/2024 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, означений договір оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

В аспекті означеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази в сукупності підтверджують обставини видачі кредитних коштів за спірним кредитним договором від 23.07.2024 № 27042-07/2024, що також підтверджує факт користування відповідачем наданими грошовими коштами.

Щодо переходу права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд, враховуючи презумпцію правомірності правочину, приходить до висновку, що до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.07.2024 № 27042-07/2024.

За умовами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як видно з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27042-07/2024 від 23.07.2024, поданого позивачем на обґрунтування розміру заборгованості та відсутності дій відповідача ОСОБА_1 щодо його погашення, заборгованість за кредитним договором склала 60 390 грн., з яких: 18 300 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 32 940 грн. заборгованість за процентами та 9 150 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Надаючи оцінку погодженим сторонами умовам кредитного договору № 27042-07/2024 від 23.07.2024, суд приходить до висновку, що нарахування первісним кредитором та позивачем заборгованості за процентами у розмірі 32 940 грн не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Денна процентна ставка становить 1,5 %.

Разом із тим, положення кредитного договору в частині встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено максимальний розмір денної процентної ставки у 1 %, було запроваджено Законом України від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Оскільки кредитний договір № 27042-07/2024 укладено 23.07.2024, тобто після набрання чинності зазначеними змінами, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Відтак умова договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % є нікчемною в силу вимог ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 цього Закону в частині розміру визначених процентів, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1 %), встановлений означеним законом, а відповідно не підлягає застосуванню судом при вирішенні спору.

При цьому, дійсність інших умов кредитного договору, зокрема, в частині платності кредиту, зобов`язань позичальника сплатити проценти за користування кредитом суд сумніву не піддає.

За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» у частині стягнення процентів за користування кредитом. Розмір процентів підлягає визначенню виходячи із суми кредиту 18 300 грн, строку кредитування 120 днів та максимально допустимої денної процентної ставки 1 %.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами за період з 23.07.2024 по 19.11.2024 становить 21 960 грн. (18 300 грн ? 1 % ? 120 днів).

Як вбачається зі здійсненого первісним кредитором розрахунку заборгованості, останнім нараховано штрафні санкції в розмірі 9 150 грн., яка, на переконання суду, не підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Пунктом 5.3 кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в графіку платежів, товариство у перших день прострочення нараховує штраф у розмірі 50% від суми, одержаної клієнтом за договором, при цьому загальних розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті клієнтом протягом строку кредитування.

Частиною 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, подальшими змінами в законодавстві чинність пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не було припинено.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд констатує, що на кредитний договір № 27042-07/2024 від 23.07.2024 розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки саме ці норми регулюють спірні правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій під час воєнного стану в державі, а відповідно в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «ФК «ЄАПБ» штрафних санкцій за кредитним договором в сумі 9 150 грн. є безпідставним.

Щодо заявлених позовних вимог про стягенння заборгованості за договорами позики № 73723934 від 05.09.2024 та кредиту № 8546776 від 04.10.2024, суд відзначає наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

У постановах від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц, від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 Верховний Суд послідовно зазначав, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього Закону).

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже доказом, який підтверджує заборгованість клієнта, є виписка з банківського рахунку, яка в матеріалах справи відсутня.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Договори позики (кредиту) та розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру за спірними договорами, оскільки будь-яких інших доказів перерахування коштів на картки чи на рахунки відповідача, підтвердження отримання ним таких коштів відповідно до укладених договорів позивачем не надано.

На переконання суду, надані позивачем розрахунки є виключно внутрішніми документами позивача, підготовленими його працівниками, та відображають односторонню арифметичну калькуляцію позивача, не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача та не є правовою підставою для стягнення відповідних сум.

При цьому, договір факторингу разом з додатковими угодами до нього, актом прийому-передачі реєстрів боржників та з витяг з реєстру боржників, які є похідними від договору позики та не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості за такими договорами.

Суд виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за договорами від 05.09.2024 та 04.10.2024, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування позики, на підставі яких, суд мав би можливість перевірити розмір заборгованості. Проте, під час розгляду справи у суді позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.

Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог не надано, клопотання про витребування доказів також не заявлено. При цьому, зважаючи на вимоги цивільного процесуального законодавства, зокрема засади змагальності та диспозитивності, суд не вправі за власною ініціативою витребувати докази у позивача. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення даної справи позивачем, суд враховує те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» є суб`єктом господарювання та професійним учасником ринку фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ суб`єктом господарювання, є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики № 73723934 від 05.09.2024 в розмірі 21 437 грн. та договором надання коштів в кредит № 8546776 від 04.10.2024 в розмірі 16 005,01 грн., а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 23.07.2024 № 27042-07/2024 у сумі 40 260 грн., з яких: 18 300 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 21 960 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 246,09 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 27.07.2026.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 27042-07/2024 від 23.07.2024 в розмірі 40 260 (сорок тисяч двісті шістдесят) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1246 (одна тисяча двісті сорок шість) гривень 09 (дев`ять) копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.07.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА