Постановление суда № 138547049, 23.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5406/26

Номер провадження 1-кс/404/2985/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42025120000000146, за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в кримінальному провадженні №42025120000000146, за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст.368 КК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19.05.2026 у справі № 404/5406/26 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на транспортний засіб «Jeep Compass», 2021 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ), власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_6 .

Підставою для задоволення зазначеного клопотання було забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

В обгрунтування клопотання було зазначено, що Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводить досудове розслідування по кримінальному провадженню №42025120000000146, з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України. 15.05.2026 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру, в тому що в період часу з жовтня 2025 року по 14 травня 2026 року ОСОБА_8 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , використовуючи надане їм службове становище, одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за встановлення групи інвалідності ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в загальній сумі 3150 доларів США та 1200 грн., від ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за встановлення групи інвалідності ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - 3500 доларів США та від ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за встановлення групи інвалідності ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - 2500 доларів США, які у подальшому у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб розподілені ОСОБА_8 та ОСОБА_19 між всіма зазначеними вище особами.

Однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_19 працює лікарем-кардіологом, має ненормований робочий графік, виконання її професійних обов`язків пов`язане, зокрема, з необхідністю оперативного прибуття до закладу охорони здоров`я, у тому числі у нічний час , для проведення консультацій пацієнтів за направленнями лікарів інших спеціальностей, участі в консиліумах та надання невідкладної спеціалізованої медичної допомоги.

З огляду на характер роботи, вона може бути викликана до відділення реанімації та інтенсивної терапії у будь-який час доби, у тому числі в нічний час, а також залучатися до цілодобових чергувань відповідно до затвердженого графіка.

При цьому, КНП «ЦМЛ КМР», де працює ОСОБА_19 , має декілька місць розташування відділень, у різних частинах м. Кропивницького - стаціонар № 1 по вул. Святослава Хороброго, 3, стаціонар № 2 по вул. Архітектора Паученка, 45/35 та поліклініка по вул. Кропивницького, 22. Протягом робочого дня ОСОБА_19 відвідує усі вказані лікувальні заклади для виконання своїх трудових обов`язків, а вночі можу бути екстрено викликана до реанімації стаціонару № 1 або стаціонару № 2.

Наведені обставини підтверджуються довідкою № 1259 від 07.07.2026 та посадовою інструкцією лікаря-кардіолога кардіологічного відділення стаціонару №2. Відсутність можливості користуватися належним їй транспортним засобом істотно ускладнює своєчасне виконання професійних обов`язків, що має значення як для забезпечення належного надання медичної допомоги пацієнтам, так і для оцінки співмірності обмеження права власності відповідно до статей 132, 170 та 173 КПК України.

Крім того, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 матір`ю ОСОБА_19 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_20 ) є ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка на теперішній час є особою пенсійного віку, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 .

Батько ОСОБА_19 помер у 2001 році, у зв`язку з чим, мати ОСОБА_19 проживає одна і саме ОСОБА_19 є найближчим членом сім`ї, єдиною донькою, яка фактично здійснює постійне піклування про матір та забезпечує її повсякденні потреби.

Зокрема, вона забезпечує доставку матері до закладів охорони здоров`я для проходження медичних оглядів, консультацій та лікування, придбання лікарських засобів, продуктів харчування, предметів першої необхідності, а також вирішує інші побутові та організаційні питання, пов`язані із забезпеченням належних умов її життя. З огляду на похилий вік матері, якій 74 роки, та об`єктивну потребу в регулярній сторонній допомозі, неможливість використання належного ОСОБА_19 транспортного засобу, значно ускладнює її можливість у допомозі матері.

Крім цього, в межах цього ж кримінального провадження Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 15.06.2026 вже надав оцінку необхідності та межам застосування арешту іншого транспортного засобу «Mitsubishi Outlander Sport», власником якого є інший підозрюваний ОСОБА_9 . За результатами апеляційного перегляду суд дійшов висновку, що хоча автомобіль і зберігає статус речового доказу, цілі кримінального провадження можуть бути забезпечені без позбавлення власника права користування ним, оскільки матеріали, подані до суду, не містять даних про те, що особа має намір приховати, відчужити, знищити чи пошкодити належний йому транспортний засіб або перешкоджати органу досудового розслідування у доступі до нього. Тривале перебування транспортного засобу на спеціальному майданчику саме по собі може призводити до невиправданого обмеження права власника на Володіння своїм майном, а в окремих випадках і до погіршення технічного стану такого майна, що не узгоджується із принципом розумності та співмірності процесуального примусу. Саме з цих підстав апеляційний суд постановив накласти арешт на транспортний засіб лише із забороною розпорядження та відчуження, дозволили його використання власником та передати автомобіль на відповідальне зберігання власнику та фактичному володільцю.

Аналогічні обставини наявні й у цьому випадку, оскільки матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_19 також не містять жодних даних, які б свідчили про намір ОСОБА_19 приховати, відчужити, знищити чи пошкодити належний їй транспортний засіб або будь-яким чином перешкоджати органу досудового розслідування у доступі до нього. Стороною обвинувачення не наведено та не підтверджено доказами існування належними будь-яких ризиків, які б обгрунтовували позбавлення власника необхідність подальшого права користування транспортним засобом.

У зв`язку з викладеним, вважає, що в подальшому обмеженні права користування транспортним засобом відпала необхідність.

ІІ. Позиція учасників

Представник власника майна в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що не застосування арешту майна може призвести до його відчуження та псування та втрати. Арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна, підозра не змінювалась, тому вражає, що стороною захисту не доведено, що на даний час відпала необхідність в накладенні арешту на транспортний засіб.

Слідчий про розгляд клопотання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився.

ІІІ. Встановлені слідчою суддею обставини справи та застосовані норми права.

Встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000146 з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України.

15.05.2026 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру, в тому що в період часу з жовтня 2025 року по 14 травня 2026 року ОСОБА_8 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , використовуючи надане їм службове становище, одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за встановлення групи інвалідності ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в загальній сумі 3150 доларів США та 1200 грн., від ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за встановлення групи інвалідності ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - 3500 доларів США та від ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за встановлення групи інвалідності ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - 2500 доларів США, які у подальшому у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб розподілені ОСОБА_8 та ОСОБА_19 між всіма зазначеними вище особами.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває автомобіль марки «Jeep Compass», 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19.05.2026 клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки «Jeep Compass», 2021 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ), власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_6 , із забороною користування, розпорядження та відчуження.

Слідчий суддя зазначив, що приймаючи до уваги те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ч.3 ст.368 КК України карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, з метою недопущення можливого ухилення від конфіскації за вироком суду, а також з метою попередити існуючі ризики, пов`язані зі спробами на відчуження належного підозрюваній майна, необхідно накласти арешт. За таких умов, існує реальна потреба у забезпеченні у майбутньому можливість виконати вид покарання як конфіскацію майна. Обставини та завдання цього досудового розслідування (ст. 2 КПК України) виправдовує ступінь такого тимчасового втручання у майнові права і свободи підозрюваної особи, як накладення арешту з позбавленням її права на відчуження майна.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволення з огляду на таке.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 5 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

При вирішенні питання про арешт майна слідча суддя враховує розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. (пункт 5, 6 частини другої статті 173 КПК України).

Так, заходи забезпечення кримінального провадження завжди пов`язані із застосуванням примусу у кримінальному процесі. Процесуальний примус у кожному конкретному випадку застосовується у контексті мети, способів, підстав та умов для застосування конкретних заходів примусу.

ОСОБА_6 є підозрюваною у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція даної статті передбачає покарання у виді конфіскації майна.

За вказаних обставин арешт майна накладено обґрунтовано.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Оцінюючи в сукупності надані власником майна докази, беручи до уваги, що арешт майна накладено виключно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у разі засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, наслідки арешту майна для власника та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є можливим.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

Разом з тим, навіть за наявності формальних підстав для збереження арешту майна, спосіб такого арешту не повинен бути надмірно обтяжливим, якщо цілі кримінального провадження можуть бути досягнуті менш інтенсивним втручанням у право власності. За відсутності необхідності проведення слідчих дій позбавлення права користування майном не відповідає завданню арешту майна та призводить до надмірного втручання у право власності особи, що є непропорційним цілям кримінального провадження.

Саме тому положення кримінального процесуального закону, зокрема в сукупності зі ст.ст. 132, 170, 173, 174 КПК України, вимагають застосовувати такий спосіб забезпечення кримінального провадження, який є достатнім для досягнення його мети, але водночас не створює надмірних та непропорційних обмежень для власника майна.

Приймаючи до уваги, що обмеження права власності повинно бути співрозмірним завданням кримінального провадження, слідча суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна в частині заборони користування - підлягає задоволенню.

Щодо вимоги клопотання про передання автомобіля на зберігання власнику, то слідча суддя зазначає, що відповідно до положень ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучене, зокрема у разі скасування арешту такого майна. Вирішення питання про скасування арешту в частині користування майном є достатньою процесуальною підставою для повернення майна, а тому окремого зобов`язання органу досудового розслідування щодо його повернення ухвала не потребує.

Враховуючи вищевикладене, клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України , слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19.05.2025 у справі № 404/5406/26, провадження 1-кс/404/2295/26, в частині позбавлення права користуватись ним, а саме:

-автомобіль марки «Jeep Compass», 2021 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_6 ,

Покласти на ОСОБА_22 обов`язок забезпечити збереження вищезазначеного майна, у незмінному вигляді до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку.

Попередити ОСОБА_22 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України та про необхідність збереження майна.

В решті вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1