Решение № 138546142, 28.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6901/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій просить: зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 про перегляд висновку Головної позаштатної гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформленого Довідкою № 2025-1219-1435-0270-7 від 19.12.2025 року в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо відмови у перегляді рішення ВЛК № 2025-1219-1435-0270-7 від 19.12.2025, виданого Головною позаштатною гарнізонною ВЛК Військової частини НОМЕР_1 в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 02.06.2026 року о 19:12 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець - старший солдат, майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) у складі Військової частини НОМЕР_4 , 02.08.2025 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Іволжанське, Сумської області, внаслідок ураження противником за допомогою ударного FPV дрона, отримав вибухову травму з посттравматичною цефалгією та перфорацією барабанної перетинки зліва, вогнепальне осколкове дотичне поранення обличчя, лівої верхньої кінцівки, непроникаючі ВОСП грудної та передньої черевної стінок, ВОСП статевого члена, множинні ВОСП обох стегон, правої гомілки, правої ступні.

У зв?язку з одержаними позивачем травмою та пораненнями він був звільнений від виконання обов?язків військової служби та проходив лікування:

з 02.08.2025 по 11.08.2025 в Комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради "Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4563 від 11.08.2025;

з 11.08.2025 по 18.08.2025 в Комунальному підприємстві "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №28122 від 18.08.2025.

18.08.2025 позивачу було проведено огляд ВЛК КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради". Згідно довідки військово-лікарської комісії від 18.08.2025 №2025-1808-1030-300: Діагноз (включаючи код, згідно НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Вибухова травма (02.08.2025). ВОСП калитки, статевого члена, обличчя, правої гомілки та стопи, лівого стегна, лівої кисті. Акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. (S31.2, Y36.2). Довідка про обставини травми/поранення не надана. Травма/захворювання, ТАК, пов?язана із проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма відноситься до легких. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб наказу МОУ від 14.08.2008 №402 із змінами потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.

У подальшому, позивач знову був госпіталізований та проходив стаціонарне лікування:

з 29.08.2025 по 10.10.2025 в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5684 від 10.10.2025;

з 13.10.2025 по 22.10.2025 в Комунальному підприємстві "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №35609 від 22.10.2025;

з 22.10.2025 по 04.11.2025 в Комунальному підприємстві "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення №37020 від 04.11.2025;

з 06.11.2025 по 19.11.2025 в Комунальному підприємстві "3-я міська клінічна лікарня Полтавської обласної ради", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення №6954 від 19.11.2025;

з 25.11.2025 по 09.12.2025 в Комунальному підприємстві "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради", що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №41417/1756 від 09.12.2025.

Між тим, 26.08.2025 на ім`я позивача Військовою частиною НОМЕР_3 видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1037, згідно з якою старшим солдатом ОСОБА_1 травма та поранення отримані за обставин: безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, Державного суверенітету, територіальної цілісності України та відбиттям російської збройної агресії в умовах воєнного стану в районі ведення бойових дій у складі підрозділу військової частини НОМЕР_3 02.08.2025 отримав травмування (поранення, контузію). Травма (поранення, контузія) не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Під час травмування (поранення, контузії) перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет).

Після завершення лікування 19.12.2025 позивач був оглянутий Головною позаштатною гарнізонною ВЛК Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Головної позаштатної гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №2025-1219-1435-0270-7 від 19.12.2025 старшому солдату ОСОБА_1 поставлено діагноз:

F06.4

Тривожно-депресивний синдром з панічними нападами, інсомнією, синкопальними пароксизмами в анамнезі, стан медикаментозної субкомпенсації.

M42.10

Міжхребцевий остеохондроз, спондильоз, спондильоатроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, передня клиноподібна деформація тіл Th7-Th8-Th9, екструзія міжребцевих дисків в сегментах Тh6-Th7, L5-S1, незначне порушення статико-динамічно функції хребта.

M16.0

Деформуючий остеоартроз першого ступеня обох кульшових суглобів

І15.8

Артеріальна гіпертензія 1 стадія 1 ступеню ризик помірний. СН0

E06.5

Аутоімунний тиреоідит. Еутиреоз.

E66.11

Ожиріння 1 ступеню.

K29.90

Хронічний гастродуоденіт асоційований з Н.Руlori, ремісія.

К76.0

Стеатотична хвороба печінки з мінімальною активністю.

K83.8

Дискінезія жовчного міхура.

M54.10

Хронічний вертеброгенний шийний, грудний та поперековий радикуліт, з двобічним, з акцентом ліворуч L5, S1 корінцевим больовим та м?язово-тонічним синдромами, фаза ремісії, з незначним порушенням функцій.

D35.2

Мікроаденома гіпофіза, без порушення функцій.

Захворювання, ТАК, пов?язан (-а/е/і) з проходженням військової служби

G09

Стійкі наслідки перенесеного гострого гнійного менінгоенцефаліту (2016) у вигляді стійкої вегетативної недостатності.

H52.2

Складний короткозорий астигматизм обох очей з різницею рефракції у двох головних меридіанах ступенем 0,75Д при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії ступенем 3,75 Д і гостроті зору 1,0 з корекцією на кожне око.

Захворювання, НІ, не пов?язан (-а/е/і) з проходженням військової служби

T94.0

Наслідки вогнепального осколкового поранення (10.10.2023) верхньої третини правого плеча, лікованого хірургічно у вигляді зміцнілих рубців шкіри.

Стан після вогнепального осколкового поранення (02.08.2025) обличчя, лівої верхньої кінцівки, м?яких тканин ділянки грудної клітки та живота, статевого члена, обох стегон, правої гомілки та стопи лікованого хірургічно у вигляді зміцнілих рубців шкіри.

Поранення, ТАК, пов?язан (-а/е/і) із захистом Батьківщини

За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370) Травма відноситься до легких

T90.5

Наслідки перенесених повторних вибухових травм (10.11.2023 МВТ, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, 02.08.2025 ВТ, акубаротравма) у вигляді післятравматичної енцефалопатії 1 ст., з розсіяною вогнищевою симптоматикою, стійким цефалгічним, лікворно-гіпертензивним, легким вестибуло-атактичним та астено-невротичним синдромами.

T70.0

Наслідки вибухових травм (10.11.2023, 02.08.2025) акубаротравма у вигляді хронічної двобічної нейросенсорної приглуховатості. Стійке пониження слуху при сприйнятті звуків у межах 25 дБ на праве вухо та 37,5 дБ на ліве вухо.

Травма, ТАК, пов?язан (-а/e/i) із захистом Батьківщини

За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370) Травма відноситься до легких.

Довідка про обставини травми

№ документа: 1692 Дата документа: 19.11.2023

Ким видано

Командиром військової частини НОМЕР_5

Довідка про обставини травми

№ документа: 1037 Дата документа: 26.08.2025

Ким видано:

Командиром військової частини НОМЕР_3

На підставі ст.ст. 146, 64в, 61в, 39в, 13в, 54в, 52в, 75в, 23в, 20в, 10в, 30в графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони та зазначено, що такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військ, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

09.01.2026 позивач вкотре був госпіталізований до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення", де перебував на лікуванні до 14.01.2026, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення КНП СОР "СОСДРНЗ" №153 від 14.01.2026.

15.01.2026 позивач був оглянутий експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради".

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №251/26/346/В від 15.01.2026 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності терміном на один рік, дата повторного оцінювання - 01.02.2027. Основний діагноз: Т90.5 - Наслідки внутрішньочерепної травми. Супутні діагнози: I15.8 - Інша вторинна гіпертензія. H52.2 - Астигматизм. G09 - Наслідки запальних хвороб центральної нервової системи. Е06.5 - Інший хронічний тиреоїдит. Е66.11 - Ожиріння, зумовлене прийомом лікарських засобів, індекс маси тіла [IMT]?30 кг/м2 до? 34,99 кг/м2. К29.90 - Гастродуоденіт, неуточнений, без згадки про кровотечу. К76.0 - Жирова дегенерація печінки, не класифікована в інших рубриках. К83.2 - Перфорація жовчної протоки. D35.0 - Доброякісне новоутворення Наднирника. M54.10 - Радикулопатія, множинні відділи хребта. M16.0 - Первинний коксартроз. двобічний. М42.10 - Остеохондроз хребта у дорослих, множинні відділи хребта. F06.4 - Тривожний розлад органічного генезу. Т90.5 - Наслідки внутрішньочерепної травми. Причина інвалідності: травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов?язків військової служби, пов?язаних з перебуванням на фронті в інші періоди. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК. або МВЛК. ЗСУ - Збройні Сили України: Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов?язане із захистом Батьківщини.

Разом з цим, позивач не погоджуючись із висновком Головної позаштатної гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформленим у вигляді довідки №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025, в частині зазначення ступеню тяжкості поранення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " замість правильного " ОСОБА_2 ", 05.02.2026 звернувся зі скаргою на вказану довідку до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, а 18 березня 2026 року до Головної позаштатної гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_6 регіональної військово-лікарської комісії, однак у всіх вищезазначених ВЛК позивачу було відмовлено у зміні у довідці №2025-1219-1435-0270-7 від 19.12.2025 Головної позаштатної гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_1 ступеня тяжкості травми, а саме, у зазначенні "Травма відноситься до тяжких" замість вказаного "Травма відноситься до легких".

Так, у листі Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 11.03.2026 №598/9/5678 повідомлено, що зазначення в постановах ВЛК ступеня тяжкості травм здійснюється відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану". Відповідно до пункту 6 Класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров?я від 04.07.2007 №370, медичний висновок про ступінь тяжкості травми дають лікарсько-експертні комісії лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала. Відповідно до статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров?я", військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов?язаних та резервістів, встановлює причинний зв?язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров?я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України". Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров?я. Військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України організована згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, зі змінами (далі - Положення). Постанови ВЛК про ступінь придатності до військової служби приймаються за встановленими діагнозами, відповідно до вимог Положення. Діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм, встановлюються лікарями-спеціалістами у закладах охорони здоров?я у формулюваннях, визначених загальноприйнятими класифікаціями захворювань. Разом з тим, власником і розпорядником медичних документів, що стосуються проходження медичного огляду ВЛК є заклад охорони здоров?я, в якому проводився медичний огляд ВЛК. Ураховуючи зазначене, внесення змін до медичної документації, в тому числі що стосується тяжкості травми, не належить до компетенції ЦВЛК ЗС України.

Позивач, не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача щодо перегляду рішення ВЛК № 2025-1219-1435-0270-7 від 19.12.2025, виданого Головною позаштатною гарнізонною ВЛК Військової частини НОМЕР_1 в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно із частиною сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення № 402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно із абзацами 1, 7 пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема: організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно із підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;

запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:

виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів;

особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);

архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

залучати, у разі необхідності, головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;

перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів;

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів;

запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);

надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та інших осіб;

розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 402 дає суду підстави дійти висновку, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення підпорядкованих ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Отже, ЦВЛК, яка має право залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи, наділена повноваженнями щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України, є компетентним суб`єктом владних повноважень, що контролює підпорядковані ВЛК та перевіряє прийняті ними рішення з метою захисту військовозобов`язаних, військовослужбовців та резервістів.

Тому, саме з огляду на свій статус у системі військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, ЦВЛК й наділена широким спектром прав та повноважень, які вона повинна використовувати у своїй діяльності максимально повно та ефективно, а не ухилятися від їх використання.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №56011172/24.

За обставин цієї справи, не погоджуючись із постановою Головної позаштатної гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_1 , оформленою у вигляді довідки №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025, позивач звернувся до ЦВЛК зі скаргою, в якій просив переглянути вказану постанову та змінити в довідці №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025 ступінь тяжкості його травми, а саме, замість зазначеного "Травма відноситься до легких" зазначити "Травма відноситься до тяжких".

Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 11.03.2026 №598/9/5678 повідомила позивача, що постанови ВЛК про ступінь придатності до військової служби приймаються за встановленими діагнозами, відповідно до вимог Положення. Діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм, встановлюються лікарями-спеціалістами у закладах охорони здоров?я у формулюваннях, визначених загальноприйнятими класифікаціями захворювань. Разом з тим, власником і розпорядником медичних документів, що стосуються проходження медичного огляду ВЛК є заклад охорони здоров?я, в якому проводився медичний огляд ВЛК. Ураховуючи зазначене, внесення змін до медичної документації, в тому числі що стосується тяжкості травми, не належить до компетенції ЦВЛК ЗС України.

Суд зауважує, що оформлена листом відповідь від 11.03.2026 №598/9/5678 не містить жодної оцінки відповідних спеціалістів Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, які мають дискреційні повноваження щодо підтвердження чи спростування ступеня тяжкості травми ОСОБА_1 , встановленого у довідці №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025.

Проте, саме відповідач в силу своїх дискреційних повноважень повинен був надати таку оцінку та надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо правомірності довідки ВЛК шляхом оформлення відповідної постанови.

Відтак, на переконання суду, у спірному випадку ЦВЛК не виконала вимоги Положення № 402 в частині об`єктивної і всебічної перевірки викладених у скарзі обставин незгоди з постановою Головної позаштатної гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_1 , з врахуванням всіх медичних документів та показників щодо стану здоров`я позивача.

Разом із тим, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку ані діагнозу позивача, ані ступеню тяжкості отриманої ним травми (поранення), оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями ВЛК та інших спеціалізованих експертних установ. У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та їх причинно-наслідкового зв`язку.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а та від 26.02.2025 у справі №240/13173/22.

Водночас, аналізуючи норми Положення № 402, суд зазначає, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Отже, відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законодавством.

Відсутність належним чином оформленого рішення про перегляд або скасування постанови ВЛК, або мотивованої відмови в такому перегляді або скасуванні, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому, саме постанова Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити у відповідності до п. 2.3.5. Положення № 402.

Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких обставин, належним та ефективним захистом прав ОСОБА_1 буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду скарги на довідку №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025 та зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача на рішення ВЛК, викладене у довідці Головної позаштатної гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025, в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини першої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Водночас, у позовній заяві, представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн, і щодо цього суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката .

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.

Відповідно до позовної заяви, представник позивача просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем надано ордер на надання правничої допомоги від 28.05.2026, договір про надання правничої допомоги від 02.02.2026 №02/02/26НА, платіжну інструкцію №1.515283213.1 від 03.02.2026, акт наданих послуг від 28.05.2026та детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом Нестеренко Н.М. по договору №02/02/26НА від 02.02.2026.

З урахуванням наведеного та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з принципів справедливості, верховенства права, пропорційності та співмірності витрат, суд враховує, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не вимагали значних затрат часу та ресурсів для їх складання. З огляду на відсутність складної юридичної проблематики, мінімальний обсяг необхідних дій для підготовки справи та неповноту доказів понесених витрат, суд вважає за доцільне зменшити суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, а в іншій частині заявлених вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, Київська область, 01133, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 на довідку Головної позаштатної гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення ВЛК, викладене у довідці Головної позаштатної гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_1 №2025-1219-1433-0270-7 від 19.12.2025, в частині визначення ступеня тяжкості отриманої травми, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 10000 грн (десять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова