Решение № 138545367, 28.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/417/26

Провадження № 2/302/309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28.07.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 02 вересня 2025 року між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи позивача укладено договір № 555256-КС-001 про надання кредиту.

Зазначений договір укладено шляхом направлення позивачем пропозиції укласти договір (оферти) та її прийняття відповідачем (акцепту) із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 18 000,00 грн на засадах строковості, платності та повернення, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Процентну ставку за користування кредитом визначено в розмірі 1 % на день, яка нараховується на фактичний залишок основної суми кредиту в межах установленого договором строку кредитування.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої відповідач зазначив під час укладення договору.

Водночас відповідач належним чином не виконав узятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого станом на 15 лютого 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 41 208,00 грн, яка, відповідно до розрахунку позивача, складається з:

17 700,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту;

14 868,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом;

8 640,00 грн заборгованості, нарахованої відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що проценти за користування кредитом нараховувалися виключно в межах строку кредитування, а після його закінчення договірні проценти не нараховувалися.

Окремо позивач обґрунтовує правомірність укладення договору в електронній формі, вказуючи, що використання одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджує волевиявлення відповідача на укладення договору.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Водночас визначено, що формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року витребувано докази.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений шляхом направлення судової повістки за відомою суду адресою його проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі Судової влади України.

З огляду на те, що представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та відзиву на позов не подав, суд відповідно до статей 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 02 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 555256-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 18 000,00 грн, а відповідач повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в порядку і строки, визначені договором.

Відповідно до частин першої третьої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою інформаційно-комунікаційної системи. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Правові засади укладення електронних правочинів також визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Відповідь особи про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Матеріали справи містять пропозицію укласти кредитний договір, акцепт пропозиції, договір про надання кредиту № 555256-КС-001 від 02 вересня 2025 року, паспорт споживчого кредиту, Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», анкету клієнта та відомості про послідовність дій відповідача в інформаційно-комунікаційній системі позивача.

З указаних доказів убачається, що відповідач під час оформлення кредиту зазначив свої персональні, паспортні та контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, а також реквізити електронного платіжного засобу, з використанням якого мали бути отримані кредитні кошти.

Після ознайомлення з умовами кредитування відповідач прийняв пропозицію позивача та підписав акцепт одноразовим ідентифікатором UA-5988, надісланим на зазначений ним засіб зв`язку.

Використання відповідачем одноразового ідентифікатора в поєднанні з відомостями про проходження ним процедури реєстрації, заповнення анкети, зазначення реквізитів електронного платіжного засобу та послідовність учинених в інформаційній системі дій підтверджують належну ідентифікацію відповідача та його волевиявлення на укладення кредитного договору на запропонованих позивачем умовах.

Таким чином, кредитний договір № 555256-КС-001 від 02 вересня 2025 року укладено сторонами в передбаченій законом електронній формі, його зміст зафіксовано в електронних документах, а волевиявлення відповідача підтверджено електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Доказів недійсності зазначеного договору або обставин, які відповідно до закону свідчили б про його нікчемність, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивач надав інформаційну довідку ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 02 вересня 2025 року здійснено переказ 18 000,00 грн на рахунок із використанням електронного платіжного засобу, номер якого закінчується цифрами 8545 та реквізити якого відповідач зазначив під час оформлення кредиту.

Належність указаного електронного платіжного засобу відповідачу підтверджена інформацією Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Зазначені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок із використанням електронного платіжного засобу, який належить відповідачу. Отже, позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредиту в погодженому сторонами розмірі.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Договір відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором або законом строк.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином узятих на себе зобов`язань не виконав, кредит та проценти у визначені договором строки в повному обсязі не сплатив, унаслідок чого станом на дату здійснення розрахунку утворилася заборгованість.

Позивач визначив непогашений залишок основної суми кредиту в розмірі 17 700,00 грн.

Наданий розрахунок у частині основної суми боргу узгоджується з розміром виданого кредиту та враховує здійснене відповідачем часткове погашення. Доказів повернення кредитних коштів у більшому розмірі або повного погашення заборгованості відповідач суду не подав.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Оскільки факт отримання відповідачем 18 000,00 грн кредитних коштів підтверджений належними доказами, а доказів повернення непогашеного залишку кредиту в розмірі 17 700,00 грн матеріали справи не містять, вимога позивача про стягнення основної суми боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення процентів за користування кредитом суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За змістом статей 1054, 1056-1 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язаний сплатити проценти, а розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

Умовами договору № 555256-КС-001 сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % на день. Строк кредитування становив 16 тижнів, а порядок і строки внесення платежів визначалися погодженим сторонами графіком.

Проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України та умовами кредитного договору, є платою за правомірне користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після настання таких обставин відносини сторін переходять в охоронну стадію, а права кредитора можуть забезпечуватися способами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України, з урахуванням установлених законом обмежень.

Із наданого розрахунку вбачається, що заявлені позивачем договірні проценти нараховано протягом погодженого сторонами строку кредитування, а не після його закінчення. Загальний розмір непогашених процентів позивач визначив у сумі 14 868,00 грн.

Розрахунок містить відомості про періоди нарахування, залишок основної суми боргу, застосовану процентну ставку, нараховані суми та платежі, зараховані на погашення заборгованості, що дає можливість перевірити порядок визначення заявленої суми.

Доказів на спростування наведеного розрахунку, зокрема власного контррозрахунку, відомостей про здійснення не врахованих позивачем платежів або інших доказів неправильності нарахування процентів, відповідач не подав.

Водночас неявка відповідача в судове засідання та неподання ним заперечень проти позову самі по собі не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак наявні у справі договір, графік платежів і розрахунок заборгованості у своїй сукупності підтверджують, що заявлені 14 868,00 грн є саме договірними процентами за користування кредитом, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування.

За таких обставин вимога про стягнення 14 868,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Умовами договору також передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 3 600,00 грн. Разом із тим позивач вимоги про стягнення цієї комісії в цій справі не заявив, у зв`язку з чим питання щодо її стягнення судом не вирішується відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства та вимог частини першої статті 13 ЦПК України.

Щодо вимоги про стягнення 8 640,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування, передбачені цією нормою, не є платою за користування кредитом, а становлять спеціальну міру відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит або позику, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку за таке прострочення.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних положень статті 625 ЦК України та підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли з договорів позики та кредитних договорів.

Судом установлено, що спірний кредитний договір укладено 02 вересня 2025 року, а заявлені позивачем нарахування здійснено у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за цим договором у період дії в Україні воєнного стану.

Тому відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання кредитного зобов`язання в зазначений період.

Крім того, подані позивачем документи містять лише кінцеву суму таких нарахувань 8 640,00 грн і не дають можливості перевірити конкретний період прострочення, суму заборгованості, на яку здійснювалося нарахування, застосовану процентну ставку, формулу та послідовність обчислення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування охоплює не лише підтвердження факту виникнення права вимоги, а й доведення її розміру шляхом подання розрахунку, який дає суду можливість перевірити правильність проведених нарахувань.

Суд не вправі самостійно визначати період, базу, ставку та формулу нарахування замість позивача, оскільки це суперечило б принципам диспозитивності та змагальності цивільного судочинства і фактично означало б виконання судом процесуального обов`язку сторони.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача 8 640,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відсутні в силу прямої вказівки пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Крім того, позивач не довів розміру заявленої в цій частині вимоги, у зв`язку з чим вона задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінивши кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, належне виконання свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів та порушення відповідачем обов`язку щодо їх своєчасного повернення і сплати договірних процентів.

У зв`язку із цим позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 17 700,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 14 868,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього 32 568,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення 8 640,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 32 568,00 грн із заявлених 41 208,00 грн, тобто на 79,03 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 104,18 грн.

Решта сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 141, 258259, 263265, 268, 273, 280283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 555256-КС-001 від 02 вересня 2025 року в розмірі 32 568,00 грн (тридцять дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 00 копійок), що складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 17 700,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 14 868,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 104,18 грн (дві тисячі сто чотири гривні 18 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційну скаргу на заочне рішення суду відповідач може подати безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

У разі подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, заочне рішення набирає законної сили після залишення заяви без задоволення або ухвалення за результатами апеляційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Пухальський С. В.