Решение № 138544142, 28.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 рокусправа № 380/20762/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) пред`явив позов до Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради (далі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2024 №13/2501 КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради в частині, якою ОСОБА_1 відмовлено в призначенні групи інвалідності;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради розглянути повторно та очно питання про встановлення ОСОБА_1 інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2021 році внаслідок падіння з висоти отримав травму хребта, а надалі стан його здоров`я послідовно погіршувався. 04.06.2024 йому проведено оперативне втручання мікродискектомію L5-S1 зліва. Упродовж 2024 року він перебував на лікарняному 108 календарних днів, у тому числі безперервно з 03.06.2024 по 27.08.2024. 02.09.2024 лікарсько-консультативна комісія КНП « 5-та міська клінічна поліклініка м.Львова» направила його на медико-соціальну експертну комісію у зв`язку з наявністю ознак інвалідності. За результатами огляду 07.11.2024 групу інвалідності йому не встановлено та видано довідку про невизнання інвалідом, а письмове рішення позивачу не надсилалося. Позивач стверджує, що комісія не дослідила стан його здоров`я в повному обсязі, не врахувала результатів нейроміографії від 30.10.2024, тривалості тимчасової непрацездатності, змісту виписок із медичних карт стаціонарного хворого та даних магнітно-резонансної томографії, не провела опитування й об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму усіма членами комісії, чим порушила п.1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності. Наголошує, що у графі 34 акта огляду обґрунтування експертного рішення не наведено взагалі, а протокол засідання комісії відсутній, що унеможливлює перевірку того, якими саме критеріями керувалися лікарі під час оцінки ступеня обмеження життєдіяльності. Позивач наголошує, що не просить суд підмінити комісію у визначенні медичних показників, а посилається на істотне порушення процедури, яке впливає на законність прийнятого рішення.

Щодо строку звернення до суду позивач вказав, що письмове рішення від 07.11.2024 №13/2501 йому не надіслано, а рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 09.06.2025 №ЦО-10067 за результатами розгляду скарги на це рішення скерованj поштою 28.07.2025 і вручене 31.07.2025, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення ШКІ 0601173800154. Тому вважає, що позов подано в межах строку, визначеного ч.4 ст.122 КАС України.

Ухвалою судді від 21.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.10.2025 відповідач подав відзив, у якому проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 №4170-IX повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи припинилися 31.12.2024. У Комунальному некомерційному підприємстві «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради утворено експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, яка діє з 01.01.2025, проте вона не є правонаступником медико-соціальної експертної комісії. Відтак рішення від 07.11.2024 №13/2501 прийнято органом, який припинив своє існування до моменту подання позову і не має правонаступника в особі відповідача, а між сторонами відсутній предмет спору. З огляду на це відповідач просить визнати подання позовної заяви щодо неналежного відповідача зловживанням процесуальними правами в порядку п.3 ч.2 ст.45 КАС України.

Відповідач також вважає безпідставним твердження позивача про поширення на експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX, оскільки, на його переконання, така команда не є суб`єктом владних повноважень у розумінні ст.3 КАС України, створена у закладі охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, не наділена владними управлінськими функціями, а її діяльність обмежується медичною оцінкою на основі наданих документів та обстежень.

Крім того, відповідач наголошує на неналежності обраного способу захисту, позаяк експертна команда відповідача жодного разу не проводила оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 , первинне рішення прийнято медико-соціальною експертною комісією, а чинним законодавством не передбачено повторного оцінювання за вимогою суду. Вказує на невизначеність предмета оскарження, оскільки, на його думку, остаточним рішенням для цілей судового оскарження має бути рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 09.06.2025 №ЦО-10067. Наполягає, що суд не має повноважень перевіряти порушення норм матеріального права у сфері встановлення діагнозів і оцінювати медичну документацію, а посилання позивача на усні повідомлення та телефонні розмови є неналежними і недопустимими доказами. Зазначає також про нерелевантність посилання позивача на розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації від 12.12.2024 №600, оскільки спірні правовідносини стосуються населених пунктів Львівської області.

Ухвалою від 11.11.2025 суд задовольнив клопотання представниці позивача та витребував від Центру оцінювання функціонування стану особи і від Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська міська об`єднана лікарня» копію повного тексту рішення від 09.06.2025 №ЦО-10067, копію медико-експертної справи ОСОБА_1 , копію рішення медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2024 №13/2501 та копії медичних та інших документів, які були підставою для прийняття цих рішень.

11.12.2025, на виконання ухвали суду, Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» надала копію рішення №ЦО-10067 від 09.06.2025 та супровідний лист про відправку медичних документів. Крім того, Комунальне некомерційне підприємство Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська міська об`єднана лікарня» листом від 03.12.2025 №1936 надало копію повного рішення №ЦО-10067 від 09.06.2025 на 2 аркушах та копію медичної документації (форми №160-3/о) щодо ОСОБА_1 на 31 аркуші.

11.05.2026 представниця позивача подала додаткові пояснення у справі, у яких, дослідивши витребувані документи, наголосила, що у графі 33 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.11.2024 №13/2501 зазначено лише направлення на МСЕК та виписку, тоді як графи 29 «Діагноз» і 30 «Експертне рішення» заповнені не в повному обсязі, а графа 34 «Обґрунтування експертного рішення» не містить обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта, як цього вимагає п.39 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о. Вказала на ненадання протоколу засідання комісії, до якого згідно з п.19 Положення про медико-соціальну експертизу вносяться відомості про результат експертного огляду і прийнятого рішення. Заперечуючи доводи відповідача про неналежність відповідача, послалася на безперервність інституційного правонаступництва у сфері надання особам з інвалідністю відповідного статусу та на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо публічного правонаступництва органів державної влади.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профінстал» на посаді монтажника систем вентиляції, кондиціювання повітря, пневмотранспорту й аспірації.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №13983 КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.05.2021 по 18.05.2021 із діагнозом «Перелом поперекового хребця на рівні L1», травму отримано внаслідок падіння з драбини за місцем проживання.

Відповідно до виписки №49830 ВП «Лікарня Святого Луки» КНП « 1 ТМО м. Львова» позивач перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні з 03.06.2024 по 10.06.2024 із діагнозом «Компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска. Ускладнений остеохондроз поперекового відділу хребта. Серединна кила L5-S1 МХД. Корінцевий L5 і S1 лівобічний больовий синдром. Легкий парез згинання і розгинання лівої стопи».

04.06.2024 йому проведено операцію мікродискектомію L5-S1 зліва.

За протоколом магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 08.08.2024 встановлено дегенеративні та післяопераційні зміни поперекового відділу хребта, Modic I, II на рівні L4-S1, набряк лівого паравертебрального остистого м`яза на рівні L4-S1, фізіологічно вузький хребтовий канал, протрузію міжхребцевого диска на рівні L3-L4 та екструзії міжхребцевих дисків на рівні L4-L5-S1 з білатеральним поширенням, звуженням міжхребцевих отворів та формуванням відносного дегенеративно-компресійного стенозу хребтового каналу на цьому рівні, вузол Шморля в тілі хребця L1, спондилоартроз.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1410 КНП « 5-та міська клінічна поліклініка м.Львова» позивач перебував на лікуванні з 12.08.2024 по 19.08.2024 із діагнозом «Вертеброгенний лівобічний люмбоішіоневрит у стадії затяжного загострення зі стійким вираженим больовим і м`язевотонічним синдромом, помірним парезом лівої стопи, вираженим порушенням функцій хребта і ходи, рухового стереотипу на тлі дегенеративних та післяопераційних змін поперекового відділу хребта на рівні L4-S1».

Довідкою ТОВ «Профінстал» від 27.08.2024 №7 підтверджено, що у 2024 році позивач перебував на лікарняному 108 календарних днів: з 08.05.2024 по 17.05.2024, з 20.05.2024 по 31.05.2024, з 03.06.2024 по 27.08.2024.

02.09.2024 КНП « 5-та міська клінічна поліклініка м. Львова» видало направлення на медико-соціально-експертну комісію (форма №088/о), у якому підставою для направлення зазначено наявність ознак інвалідності, наведено дані об`єктивного обстеження хірурга, невропатолога та інших спеціалістів, результати рентгенологічних і лабораторних досліджень, а також діагноз при направленні на МСЕК із зазначенням основного та супутніх захворювань. У направленні відображено, що частота і тривалість тимчасової непрацездатності за останні 12 місяців становить 114 днів.

03.09.2024 Дрогобицька міжрайонна медико-соціальна експертна комісія, яка була структурним підрозділом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», склала акт огляду медико-соціальною експертною комісією №11/1933, за яким у пункті 30.1 зазначено «тимчасово непрацездатний», у пункті 30.4 група інвалідності «не встановлена», а в пункті 35 обґрунтованість направлення на МСЕК визначено як «так».

07.11.2024 Дрогобицька міжрайонна медико-соціальна експертна комісія провела огляд позивача та склала акт огляду медико-соціальною експертною комісією №13/2501 (форма первинної облікової документації №157/о). У пункті 5 акта зазначено дату огляду хворого 07.11.2024, у пункті 7 дату закінчення експертизи 07.11.2024, у пункті 14 вид огляду первинний, у пункті 15 мета огляду визначення групи інвалідності. У пункті 28.1 зафіксовано скарги, у пункті 28.2 медико-соціальний анамнез, у підпунктах 28.6.1 28.6.3 дані об`єктивного обстеження, зокрема зріст 175 см, вагу 104 кг, артеріальний тиск 170/80 мм рт. ст., стан черепно-мозкових нервів, сухожилкових рефлексів, чутливості та ходи. У підпункті 28.6.5 наведено результати обов`язкових додаткових обстежень, серед яких зазначено нейроміографію від 30.10.2024. У пункті 29.1 зазначено основний діагноз, у пункті 30.3 рекомендації з медичної реабілітації «невролога», у пункті 30.4 група інвалідності «не встановлена», у пункті 31.2 «видана довідка про невизнання інвалідом». У пункті 33 як документи, що були підставою для винесення експертного рішення, зазначено направлення форми №088/о та виписку з лікувального закладу. У пункті 37 акта відображено зауваження « 07.11.24 заява на конфлікт».

Підпункти 28.4, 28.5, 28.6.4, пункти 29.2, 30.1, 30.2, 30.5 30.8, 31.1 та 32 акта огляду від 07.11.2024 №13/2501 залишилися незаповненими. У пункті 34 акта «Обґрунтування експертного рішення» обґрунтування прийнятого рішення про групу інвалідності з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта не наведено. Реквізити довідки, про видачу якої зазначено в пункті 31.2, у відповідній графі акта не вказані. Протокол засідання комісії щодо позивача у матеріалах медико-експертної справи відсутній і суду не наданий.

07.11.2024 позивач подав заяву, у якій просив скерувати його документацію на вищу обласну комісію, оскільки з рішенням комісії не згоден.

09.06.2025 експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи прийняла рішення №ЦО-10067 за результатами розгляду скарги на рішення медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2024 №13/2501. У пункті 13 цього рішення форму розгляду скарги визначено як заочну, у пункті 14 дати розгляду скарги з 05.06.2025 по 09.06.2025. У пункті 16 наведено обґрунтування: «Після ретельного вивчення наданої документації, експертною командою прийнято рішення: анатомо-функціональні порушення не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. Попереднє рішення МСЕК вірне. Інвалідність не встановлено від 03.09.2024р. Підстава: «Положення про медико-соціальну експертизу» і «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затверджені постановою Кабміна України №1317 від 03.12.2009р., «Інструкція про встановлення груп інвалідності» затверджена наказом МОЗ України №561 від 05.09.2011р.». За підпунктом 17.1 прийнято рішення про підтвердження рішення, що оскаржується.

Рішення від 09.06.2025 №ЦО-10067 надіслано позивачу поштовим відправленням, прийнятим до пересилання 28.07.2025, та вручено одержувачу 31.07.2025, що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення (ШКІ 0601173800154).

Вважаючи рішення медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2024 №13/2501 протиправним у частині невстановлення групи інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення прийнято 07.11.2024, тому правомірність його прийняття суд перевіряє за законодавством, чинним на дату його прийняття.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон №875-XII).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №875-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 Закону №875-XII передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст.6 Закону №875-XII захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом. Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

За визначенням ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвалідність міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі Постанова №1317) затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 1 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно з п.17 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 19 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. За наявності заперечень представників Пенсійного фонду України комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Відповідно до п.20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності (далі Інструкція №561), яка регулює механізм встановлення груп інвалідності.

Згідно з п.1.4 Інструкції №561 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 1.10 Інструкції №561 передбачено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 №577 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт огляду медико-соціальною експертною комісією» (далі Інструкція №577).

Відповідно до п.2 Інструкції №577 форма №157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі №157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності. За п.6 цієї Інструкції усі пункти заповнюються розбірливо.

Пунктом 28 Інструкції №577 передбачено, що у підпунктах 28.1-28.5 пункту 28 наводяться результати експертного огляду хворого у МСЕК; детально описуються скарги хворого, медико-соціальний анамнез, тривалість тимчасової непрацездатності (якщо хворий працює), оцінка працевлаштування, виконання рекомендацій щодо відновлення здоров`я і працездатності.

Згідно з п.29 Інструкції №577 у підпунктах 28.6.1-28.6.6 пункту 28 зазначаються дані об`єктивного обстеження хворого у МСЕК, у тому числі зріст, вага, стан шкіри та внутрішніх органів, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, частота дихання на дату огляду тощо залежно від патології хворого; вказуються результати огляду хворого профільними лікарями та лікарями інших спеціальностей, а також результати обов`язкових додаткових методів дослідження за даними медичної документації (показники аналізів, флюорографії, електрокардіограми, ехокардіографії, спірографії тощо) залежно від патології хворого.

За п.30 Інструкції №577 у підпунктах 29.1 та 29.2 пункту 29 зазначаються основний та супутній діагнози хворого згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Десятого перегляду (МКХ-10).

Пунктом 34 Інструкції №577 визначено, що у підпункті 30.4 пункту 30 словами зазначається, яка група інвалідності встановлена, а для осіб, не визнаних інвалідами, ставиться запис «не встановлена».

Відповідно до п.38 Інструкції №577 у пункті 33 перераховуються всі документи, які були підставою для прийняття рішення МСЕК, вказуються назва установи, яка видала документ, дата і номер кожного документа, коротко викладається зміст тієї частини документа, яка стала основою для прийняття рішення про причину, час настання інвалідності, ступінь втрати працездатності тощо.

Згідно з п.39 Інструкції №577 у пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

Пунктом 42 Інструкції №577 передбачено, що форма №157/о підписується головою, членами МСЕК і засвідчується печаткою МСЕК.

Вирішуючи спір, суд передусім оцінює доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, а між сторонами відсутній предмет спору.

Так, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 №4170-IX (далі Закон №4170-IX) установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4170-IX визначено, що рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова №1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 3 Постанови №1338 установлено, що: у закладах охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у строк до 3 грудня 2024 р. визначається та затверджується наказом керівника такого закладу охорони здоров`я перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, а також перелік адміністраторів для забезпечення роботи таких команд; повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо.

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що з 01.01.2025 держава не відмовилася від функції встановлення інвалідності повнолітнім особам, а передала її від медико-соціальних експертних комісій до експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, які утворюються у закладах охорони здоров`я. Рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями до 31.12.2024, зберігають чинність і прирівнюються до рішень експертних команд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у справі №9901/348/19 сформулювала правовий висновок, за яким публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому; при цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, розглядаючи спір щодо рішення у сфері встановлення інвалідності, зазначив, що передача повноважень від Центральної медико-соціальної експертної комісії до державної установи свідчить про повний перехід компетенції у відповідній сфері, а правонаступник продовжує здійснення функцій і повноважень попереднього органу у межах та спосіб, встановлених законодавством.

Відповідач у відзиві не заперечує, що у Комунальному некомерційному підприємстві «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради утворено експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, яка діє з 01.01.2025. Отже, саме відповідач є тим закладом охорони здоров`я, до якого перейшла компетенція зі встановлення інвалідності повнолітнім особам на території, яку раніше обслуговувала Дрогобицька міжрайонна медико-соціальна експертна комісія, і саме він є суб`єктом, компетентним відновити порушене право позивача. Твердження відповідача про те, що експертна команда не є правонаступником медико-соціальної експертної комісії, ґрунтується на ототожненні цивільно-правового та публічного правонаступництва і не враховує того, що перехід адміністративної компетенції відбувся в силу прямої вказівки закону, а не внаслідок реорганізації юридичної особи.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність предмета спору. Оскаржуване рішення прийнято, є чинним у силу вимог п.3 Постанови №1338 та абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4170-IX і породжує для позивача правові наслідки у вигляді невизнання його особою з інвалідністю. За таких обставин підстав для визнання подання позовної заяви зловживанням процесуальними правами в розумінні п.3 ч.2 ст.45 КАС України немає.

Безпідставними є й доводи відповідача про те, що експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи не є суб`єктом владних повноважень, а тому оскарження її рішення в адміністративному суді є неналежним способом захисту. За п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 9 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Аналогічно ст.6 Закону №875-XII закріплює право громадянина в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю. Відтак, вирішуючи питання про встановлення інвалідності, заклад охорони здоров`я здійснює публічно-владні управлінські функції, а прийняте за результатами такого розгляду рішення є індивідуальним актом у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України.

Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Позивач скористався порядком оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії, і рішення за результатами розгляду його скарги від 09.06.2025 №ЦО-10067 вручено йому 31.07.2025. Позов подано 16.10.2025, тобто в межах установленого тримісячного строку.

Визначаючи межі перевірки оскаржуваного рішення, суд враховує сталу практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, за якою суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права; суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Цей висновок Верховний Суд підтвердив і в постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, зазначивши, що предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

З огляду на це суд не здійснює власної оцінки медичних показників позивача, не визначає ступеня обмеження його життєдіяльності та не встановлює групи інвалідності, а перевіряє виключно дотримання комісією процедури прийняття оскаржуваного рішення. У цій частині доводи відповідача про те, що суд не оцінює медичну документацію по суті, є обґрунтованими, і суд їх враховує.

Перевіряючи дотримання процедури, суд керується таким.

Акт огляду медико-соціальною експертною комісією є формою первинної облікової документації, у якій фіксуються медичні дані і соціальні фактори, необхідні для винесення експертного рішення та його обґрунтування (п.2 Інструкції №577). Саме через цей документ забезпечується можливість перевірки того, які обставини комісія встановила, які докази дослідила і якими нормативними критеріями керувалася.

Матеріалами справи підтверджено, що в акті огляду від 07.11.2024 №13/2501 у п.34 обґрунтування прийнятого експертного рішення про групу інвалідності з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта не наведено. Тобто комісія не навела логічного зв`язку між установленим нею діагнозом, даними об`єктивного обстеження і висновком про невстановлення групи інвалідності, а також не зазначила, яким саме критеріям, визначеним п.27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, не відповідає стан здоров`я позивача.

Незаповненими залишилися також підп.28.4 (оцінка працевлаштування), підп.28.5 (виконання рекомендацій щодо відновлення здоров`я та працездатності), підп.28.6.4 (дані лікарів інших спеціальностей), п.29.2 (супутній діагноз), підп.30.1 (висновок про умови і характер праці) та 30.2 (рекомендації з соціально-трудової реабілітації) акта. Незаповнення підп.28.6.4 не узгоджується з п.29 Інструкції №577, який вимагає зазначення результатів огляду хворого профільними лікарями та лікарями інших спеціальностей, а незаповнення п.29.2 з п.30 Інструкції №577, при тому що в направленні на МСЕК від 02.09.2024 супутні захворювання були зазначені. Водночас суд зауважує, що в акті огляду цієї ж комісії від 03.09.2024 №11/1933 підп.30.1 було заповнено, тоді як в оскаржуваному акті висновок про умови і характер праці відсутній.

У п.33 акта від 07.11.2024 №13/2501 комісія перелічила лише направлення форми №088/о та виписку з лікувального закладу, не зазначивши інших медичних документів, які були в її розпорядженні, зокрема виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1410 від 19.08.2024, виписки №49830 ВП «Лікарня Святого Луки», протоколу магнітно-резонансної томографії від 08.08.2024 та довідки ТОВ «Профінстал» від 27.08.2024 №7 про тривалість тимчасової непрацездатності. Комісія також не виклала змісту тієї частини перелічених документів, яка стала основою для прийняття рішення, як цього вимагає п.38 Інструкції №577.

Крім того, всупереч п.19 Положення про медико-соціальну експертизу відповідач не надав суду протоколу засідання комісії щодо позивача, до якого вносяться відомості про результат експертного огляду і прийнятого рішення та який підписується головою комісії та її членами і засвідчується печаткою. У витребуваній судом медико-експертній справі такий протокол відсутній. Не зазначено в акті й реквізитів довідки, про видачу якої вказано у підпункті 31.2.

Суд звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами; несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №280/4057/19.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 наголосив, що принцип належного урядування зобов`язує не просто констатувати відповідне рішення, а навести у ньому чіткі мотиви, а відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта у розумінні ч.2 ст.2 КАС України.

Оцінюючи доводи позивача про непроведення комісією опитування та об`єктивного обстеження, суд зазначає таке. Як слідує зі змісту акта огляду від 07.11.2024 №13/2501, в підп.28.1 зафіксовано скарги позивача, у підп.28.2 медико-соціальний анамнез, а в підп.28.6.1-28.6.3 наведено дані об`єктивного обстеження, у тому числі зріст, вагу, артеріальний тиск і неврологічний статус; у п.5 акта зазначено дату огляду хворого 07.11.2024. Наведене не дає підстав для висновку про те, що огляд позивача взагалі не проводився. Водночас відсутність у підп.28.6.4 даних лікарів інших спеціальностей не дає змоги перевірити, чи брали участь в обстеженні та оцінці стану всіх систем організму усі члени комісії, як цього вимагає п.1.10 Інструкції №561.

Суд відхиляє аргумент позивача про те, що комісія не дослідила результатів нейроміографії від 30.10.2024, оскільки в підп.28.6.5 акта від 07.11.2024 №13/2501 це дослідження згадано. Разом з тим зміст і результат цього дослідження в акті не описані, а в п.33 акта воно не наведене серед документів, які були підставою для винесення експертного рішення, що не узгоджується з п.29 та п.38 Інструкції №577.

Суд не враховує доводи відповідача про те, що предметом судового оскарження має бути саме рішення від 09.06.2025 №ЦО-10067. За ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Рішенням від 09.06.2025 №ЦО-10067 рішення медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2024 №13/2501 не скасовано і не замінено, а підтверджено, тому саме останнє залишається актом, яким вирішено питання про невизнання позивача особою з інвалідністю і яким безпосередньо зачіпаються його права.

Посилання позивача на розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації від 12.12.2024 №600 суд до уваги не бере, оскільки спірні правовідносини не пов`язані з територією Черкаської області, а зазначений акт не регулює порядку проведення медико-соціальної експертизи щодо позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень доказів дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення суду не надав і доводів позивача не спростував. Посилання відповідача на те, що медико-експертна справа позивача у нього відсутня, не звільняє його від обов`язку доказування, оскільки такі документи витребувані судом і наявні в матеріалах справи, а їх зміст відповідачем не оспорюється.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних у контексті вищенаведених норм суд доходить висновку, що рішення Дрогобицької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, оформлене актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.11.2024 №13/2501, у частині невстановлення позивачу групи інвалідності прийнято з порушенням процедури, встановленої Положенням про медико-соціальну експертизу, Інструкцією №561 та Інструкцією №577, є невмотивованим і таким, що не відповідає критерію обґрунтованості, закріпленому в п.3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в цій частині.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується таким.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. За п.4 ч.2 цієї статті суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визначення ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності особи як критеріїв встановлення інвалідності належить до дискреційних повноважень відповідного органу, а тому суд не вправі втручатися у ці повноваження і встановлювати позивачу групу інвалідності. Водночас скасування рішення про невстановлення групи інвалідності саме собою не відновлює порушеного права позивача, оскільки питання про наявність чи відсутність у нього інвалідності залишається невирішеним по суті. З огляду на це порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про встановлення позивачу інвалідності шляхом проведення оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку, встановленому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача розглянути це питання саме очно. Форма проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338, і її обрання у конкретному випадку належить до компетенції експертної команди. Відтак у задоволенні позовної вимоги в цій частині слід відмовити.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 2 цієї норми регламентовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.3 ст.139 КАС України унормовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за пред`явлення цього позову сплатив судовий збір на загальну суму 1211,20 грн згідно з платіжною інструкцією від 30.09.2025 №4MCA-13CK-P996-0903.

З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дрогобицької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, оформлене актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.11.2024 №13/2501, у частині невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності.

3. Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 інвалідності шляхом проведення оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку, встановленому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради (місцезнаходження: вул. Шептицького, буд. 9, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100; ЄДРПОУ 13815703).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна