Решение № 138542161, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/7630/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

30.03.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 22.12.2016 по 30.11.2022, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, без урахування індивідуального коефіцієнта 8,41081 та індексації, неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 за період з 22.12.2016 по 30.11.2022, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, з урахуванням індивідуального коефіцієнта 8,41081 та індексації, та виплатити різницю недоплаченої пенсії з урахуванням виплачених сум;

- здійснити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у справі №208/1288/17 за період з 22.12.2016 по 30.11.2022 року відбулось без урахування індивідуального коефіцієнта 8,41081 та індексації, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7630/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 29.04.2026 р.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано копію ухвали 01.04.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідачем відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями відповідач до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1999р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у справі № 208/1288/17 суд задовольнив позов ОСОБА_1 та зобов`язав головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 і на підставі довідок АТП № 11262 «Важавтотранс» від 22.04.2011 та від 23.05.2013 № 76, починаючи із 22.12.2016 року. Рішення набрало законної сили 02.04.2018.

На виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 11.04.2018, строком пред`явлення до виконання до 02.04.2021р., який позивачем було пред`явлено до виконання у відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області. Останнім було відкрито виконавче провадження від 12.09.2018 № 67180864 та здійснені виконавчі дії відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

У серпні 2025 року, позивач звернувся до відповідача із заявою згідно з якою просив надати довідку-розрахунок нарахованої, але не виплаченої пенсії відповідно до рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у справі № 208/1288/17 за період 22.12.2016 по 01.12.2022 з визначенням формул розрахунку та помісячної суми заборгованості, а також повідомити дату коли заборгованість з пенсії нарахованої згідно зазначеного рішення суду за період з 22.12.2016 по 01.12.2022 буде виплачена.

Відповідач листом від 31.10.2025 відповів позивачу, що пенсія згідно з рішенням суду за період з 22.12.2016 по 30.11.2022 йому була перерахована та заборгованість з пенсії за цей період виплачена у 2021 році в сумі 47 761,84 гривень. Цим же листом повідомлено, що за даними електронної пенсійної справи при первинному призначенні пенсії по інвалідності розмір пенсії ОСОБА_1 був обчислений із заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 01.03.1987 по 31.03.1987р. Індивідуальний коефіцієнт заробітку 8,41081.

З 01 грудня 2022 року набули чинності зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме було осучаснено показник середнього заробітку, який застосовується для обчислення пенсійної виплати.

У зв`язку з вищезазначеним ОСОБА_1 було проведено відповідний перерахунок, за результатами якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати ( доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосування коефіцієнтів збільшення ( індексації) в розмірі 1,17; 1,11; 1, 11та 1,14 склав 52031,96грн. ( 3764,40грн х 1,17 х 1,11х 1, 11 х1, 14= 6186,32грн. х 8,41081).

Загальний розмір пенсійної виплати з урахуванням ст. 67 ЗУ «796 з 01.12.2022 складає 20930,00грн., з яких:

31219,00грн. основний розмір пенсії від середньоьго заробітку ( 52031,96грн. х 60% ( процент втрати працездатності);

284,70грн. додаткова пенсія особам з інвалідністю 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. 112 п. 2).

Однак на думку позивача, таке нарахування, тобто за період з 22.12.2016 по 30.11.2022, відбулось без урахування індивідуального коефіцієнта 8,41081 та індексації, у зв`язку з чим позивач знов звернувся до відповідача у січні 2026 року із заявою з проханням здійснити перерахунок його пенсії на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у справі № 208/1288/17 з урахуванням індивідуального показника заробітної плати 8,41081, за період 22.12.2016 по 30.11.2022, надати розрахунок такого перерахунку та повідомити дату коли буде виплачена заборгованість.

У відповідь, відповідач листом від 30.12.2025 повідомив що нарахування пенсії позивача за період з 22.12.2016 по 30.11.2022 відбувалось відповідно до статті 54 Закону № 796 виходячи з п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму встановленого на перше січня відповідного року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок пенсії з урахуванням індексації та індивідуального коефіцієнта, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, аргументам, що викладені у позові та наданим доказам у їх сукупності суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 9 липня 2003 року №1058 (далі - Закон №1058), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 42 Закону №1058-IV, в редакції чинній з часу виникнення спірних правовідносин до 1 січня 2017 року, пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статті 2 цього Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-XII проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.

Виходячи з викладеного, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 числа наступного місяця за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком. У разі підвищення сум доходів громадян, без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць в якому відбулося таке підвищення вважається базовим, та в наступному місяці відбувається обчислення та нарахування нового індексу споживчих цін для провадження індексації грошових виплат. У разі якщо підвищення мінімальних розмірів виплат не спричинило зростання доходів громадян, нарахування індексації провадиться на загальних підставах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-390а13, від 17 лютого 2016 року у справі № 21-5368а15 та Верховним Судом в постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17, від 07 березня 2018 року у справі № 727/5413/17.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" для осіб, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум: з 1 вересня 2015 року - 1074 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" для осіб, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.

Так, судом було встановлено, що в окремих місяцях з січня по липень 2016 року індекс споживчих цін перевищував 103 відсотка. Однак, незважаючи не зміну прожиткового мінімуму та ріст індексу споживчих цін, пенсія позивача з моменту її призначення не змінила свій розмір.

Зазначені обставини відповідачем не заперечувалися та не спростовувалися.

З протоколу перерахунку пенсії ( версія 1.6.78.1 дата час розрахунку 25.05.2020 року 11:28) судом встановлено, що при проведенні розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 22.12.2016 року застосовувались лише основний розмір пенсії від середнього заробітку та додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквілаторів ЧАЕС Пост. №112 п. 5 та з цих сум склалась нарахована та виплачена позивачеві сума заборгованості пенсії на виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.01.2019 по справі №208/1288/187.

Також зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судом було встановлено, що індексацію пенсії ОСОБА_1 було розпочато з 01 грудня 2022 року, у зв`язку з набуттям чинності змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 та було осучаснено показник середнього заробітку, який застосовується для обчислення пенсійної виплати.

Судом було досліджено та проаналізовано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 року №67, яким затверджено "Бюджет Пенсійного фонду України на 2015 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року №190, яким затверджено "Бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік, в яких дійсно відсутні прямі норми щодо індексації пенсій, проте містяться більш загальні положення щодо розмірів видатків на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій. Такі ж самі положення містилися і, зокрема, в затвердженому бюджеті Пенсійного фонду України на 2013 рік, що не обмежувало відповідача в зазначений рік в можливостях проводити індексацію пенсій відповідно до опублікованих Держкомстатом індексів споживчих цін. Тобто порівнюючи раніше існуючі в попередні роки положення затверджених бюджетів Пенсійного фонду України із положеннями в 2015, 2016 років, дійшов висновку про відсутність в бюджеті Пенсійного фонду України на 2015-2016 роки спеціальних нормативних нововведень щодо обмеження в індексації пенсії.

При цьомусуд звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" (заява №63134/00, пункт 26) визначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доказів нарахування заборгованості по пенсійній виплаті з урахуванням індексації та індивідуального коефіцієнту Головним управлінням Пенсійного фонду України не було надано.

Правом на подання відзиву проти позову відповідач також не скористався.

З огляду на вищевикладене суд зауважує, що позивач мав право на індексацію пенсійної виплати протягом 2016 2022 року, що також було підтверджено рішенням Заводського районного суду мю Дніпродзержинсбька Дніпропетровської області по справі №208/1288/187, однак доказів нарахування утвореної заборгованості пенсії з урахуванням заборгованості відповідачем не було надано.

Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення у адміністративній справі суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями ч.1 - 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).

За таких обставин суд вважає вимогу про встановлення судового контролю за виконанням рішення передчасним та такою, що не підлягає задоволенню.

Також щодо позовної вимоги про проведення перерахунку заборгованості пенсії з виплатою різниці недоотриманих сум, суд зазначає про передчасність позовних вимог. Перерахунку заборгованості на виконання рішення суду ще не відбулось та суд не може в даному випадку стверджувати про наявність порушеного права позивача з отримання утвореної заборгованості. Відтак, задоволення позовних вимог свідчитиме про убезпечення позову на майбутнє, що суперечить завданням адміністративного судочинства, атже судовому захисту підлягають лише реально порушені права.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд доходить висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 22.12.2016 по 30.11.2022, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, без урахування індивідуального коефіцієнта 8,41081 та індексації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 22.12.2016 по 30.11.2022, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, з урахуванням індивідуального коефіцієнта 8,41081 та індексації, з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук