Решение № 138538786, 24.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Справа № 904/6288/25

м.Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" селище Ярмолинці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення заборгованості та пені

Представники сторін:

позивач: Кобеляцький Д.М. - адвокат, діє на підставі ордера серія АЕ № 1441816 від 06.11.2025

відповідач: Шмига Г.С. - адвокат, діє на підставі ордера серія АІ № 2237789 від 23.06.2026

Рішення приймається 24.07.2026, оскільки в судовому засіданні 16.07.2026 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області 06.11.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" про стягнення залишку основної заборгованості за поставлений товар по договору у розмірі 2997,14 євро, що в еквіваленті складає 146918,60 грн, та 1232047,44 грн пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що між сторонами 31.07.2023 був укладений договір №UА/23-3107, згідно з п. 1.1 якого позивач передає у власність відповідача обладнання у відповідності до специфікацій, кожна з яких виступає у якості невід`ємного додатку до цього договору, а відповідач зобов`язаний прийняти у власність і сплатити вартість обладнання у відповідності і на умовах дійсного договору. Згідно умов специфікації №1 до договору, продажу підлягає "ІЧ Аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL" у кількості 1 шт. вартістю 1 232 047,44 грн. Відповідно до п. 2 специфікації №1 до договору зазначено, що вартість товару за цією специфікацією становить 1 232 047,44 грн, яка є еквівалентом 30 264,00 євро, визначення якого вказано в п. 2.1. договору та встановлюється згідно комерційного безготівкового курсу продажу євро комерційного банку "Приватбанк" на момент оплати. Сторонами договору в п. 3 специфікації №1 до договору встановлені умови та строки оплати, а саме: перший платіж 492 818,98 грн, що є еквівалентом 12 105,60 євро - протягом 2 банківських днів після підписання цієї специфікації (пп.3.1), наступні платежі загальною сумою 18 158,40 євро повинні бути перераховані щомісяця до десятого числа, починаючи з 04.09.2023 до 04.12.2023 по 4539,60 євро у гривні по курсу на день здійснення платежу, але не нижче, ніж вказано у п. 2 даної специфікації (пп.3.2). Додатком №2 до договору було встановлено наступний графік платежів: 04.09.2023 у сумі 4 539,60 євро; 04.10.2023 у сумі 4539,60 євро; 04.11.2023 у сумі 4 539,60 євро; 04.12.2023 у сумі 4 539,60 євро. Позивач вказує, що на виконання умов договору він надав відповідачу рахунок №45 від 11.08.2023 на суму 492 818,98 грн. Передоплата була здійснена відповідачем в наступні строки: 11.08.2023 - у сумі 123 204,74 грн, 21.08.2023 - у сумі 369 614,23 грн. Відповідно до умов договору позивач здійснив відвантаження обладнання на адресу відповідача, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р032 від 29.09.2023 та видатковою накладною №32 від 29.09.2023. Також сторонами підписано акт введення в експлуатацію №1 на підтвердження виконання шефмонтажу, настройки та пусконалагоджувальних робіт та акт про проведення інструктажу персонала. Таким чином, позивач виконав всі належні від нього умови договору, в той же час у відповідача виник обов`язок з оплати залишку товару відповідно до умов пп.3.2 п. 3 специфікації №1 до договору та додатку №2 до договору. Не дивлячись на погоджений між сторонами графік платежів, відповідач його не дотримувався, здійснюючи погашення з порушенням вказаних в специфікації строків. Залишок несплаченої основної заборгованості відповідача за отриманий товар склав 2 997,14 євро, що підлягає стягненню з відповідача в еквіваленті за комерційним безготівковим курсом продажу євро КБ "Приватбанк". Також, керуючись п. 5.5 договору, позивач нарахував пеню в розмірі 1232047,44 грн за період з 05.12.2023 по 13.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2025 було прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі № 904/6288/25.

До суду 25.11.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній вказує, що всупереч п. 2.3 договору між сторонами не було підписано жодної додаткової угоди щодо зміни ціни. Звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові ВГСУ від 20.04.2016 у справі №922/5514/15, згідно з якою курсова різниця, яка змінила вартість товару не стягується, якщо договір не містить формули для її розрахунку і відсутні офіційні дані НБУ для її обґрунтування у позові. Також представник відповідача звертає увагу, що всупереч п. 3.7 договору продавцем не було передано жодної технічної документації на товар. Через відсутність повірки на дату придбання аналізатора зернових та олійних культур, відповідач не може використовувати його у господарській діяльності. Щодо нарахування пені у розмірі 1% від загальної вартості товару представник зазначає, що такі нарахування перевищують подвійну облікову ставку Національного банку України, обмеження у вигляді якої установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Зауважує, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таким чином, посилання позивача на п. 5.5 договору щодо нарахування пені у розмірі 1 % від вартості товару суперечить закону. Також вказує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відповідач зацікавлений в належному виконанні взятих на себе зобов`язань. Крім того, збитки позивачу взагалі завдані не були, оскільки аналізуючи ст. 16 ЦК України, яка визначає що саме може бути збитками, можна зробити висновок, що збитків в розумінні цієї статі позивачу не завдано. Позивачем не надано доказів завдання збитків. Відповідач зауважує, що є юридичною особою, основним видом діяльності якого є торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; складське господарство; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та інші. Між ТОВ "ВВТ Грейн" та АТ "Банк "Кліринговий Дім" укладений кредитний договір №10/2023 від 28.07.2023 з терміном дії до 18.06.2027, з лімітом поновлювальної мультивалютної кредитної лінії 2350000,00 доларів США з правом отримувати транші в доларах США та гривні, при цьому, заборгованість за зазначеним кредитним договором та кредитним договором №29/2020-К від 27.08.2020, що укладений з ТОВ "ВВТ Груп", не може перевищувати суму ліміту 2 350 000,00 доларів США. Станом на 25.11.2025 основна заборгованість відповідача за кредитним договором від 28.07.2023 становила 2349999,18 доларів США. У разі не виконання умов кредитних договорів до відповідача будуть застосовані негативні штрафні санкції, що призведе до звернення стягнення на майно товариства, ініціювання судових процесів, матиме наслідком припинення діяльності товариства та ініціювання банкрутства, звільнення працівників. Відповідач вказує, що у разі задоволення позову щодо стягнення пені на підставі наказу виданого судом, приватним або державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби будуть заблоковані банківські рахунки відповідача, що призведе до негативних наслідків: невиплата заробітної плати та можливе звільнення працівників товариства, не сплата податкової заборгованості. З огляду на викладене відповідач вказує про необхідність зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання.

Позивач у відповіді на відзив від 01.12.2025 зазначає, що ним здійснено на адресу відповідача відвантаження "ІЧ Аналізатор зернових та олійних культур", що фактично і не заперечується. В свою чергу, відповідач вказує, що всупереч вимогам п.3.7. договору, продавцем не було передано жодної технічної документації на товар. Додатково, відповідач зазначає, що підприємство не має можливості працювати через те, що начебто позивач на дату продажу не передав йому документи необхідні для повірки приладу. Натомість, жодних підтверджуючих документів таким запереченням відповідач до суду не надає. Позивач вказує, що відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладних покупець підтвердив факт отримання товару від продавця належної якості та комплектності. Усі акти, що оформлені додатками до договору, підписані сторонами без будь-яких зауважень. В період з моменту поставки товару й до звернення позивача з позовом до суду жодних претензій від відповідача не надходило. Відповідач здійснював платежі за отриманий товар. Усі вказані обставини підтверджують факт належного виконання позивачем умов договору. Щодо заперечень відповідача про нарахування пені у розмірі 1% від загальної вартості товару, то позивач зазначає, що згідно п. 5.5 договору саме такий відсоток погоджено сторонами без будь - якого зовнішнього впливу. Позивач просить не брати до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені з причини відсутності доказів, які б підтверджували ті обставини, на які він посилається. Зауважує, що постачання товару позивачем відбулося в 2023 році, обов`язки позивачем виконані без жодних зауважень зі сторони відповідача. При цьому, на сьогоднішній день за відповідачем залишається несплачена кредиторська заборгованість, період якої вже триває понад 25 місяців. Необхідно взяти й до уваги той факт, що відповідачем постійно порушувалися умови договору, а саме графік погашення заборгованості. На всі намагання позивача вирішити питання мирним шляхом, за період в 2 роки, відповідач так і не пішов на контакт. Тим більше, позивач, як суб`єкт господарських відносин, розраховував на кошти за виконану роботу по договору від 31.07.2023. В дані кошти була закладена заробітна плата працівників, які були зайняті при виконанні поставки товару. На сьогоднішній день, позивач продовжує забезпечувати соціальними гарантіями своїх працівників, не дивлячись на наявність заборгованості відповідача. Також, регулярно сплачує податки до державного бюджету, не зважаючи на воєнний стан в країні та постійні обстріли території м. Дніпра. Через стрімкий зріст курсу валют, позивач вже поніс збитки по даному контракту, так як товар іноземного виробництва та був придбаний за валюту. Наявність кредиторської заборгованості відповідача призводить до неможливості позивача своєчасно здійснювати оплату за кредитними зобов`язаннями. Позивач звертає увагу, що переданий відповідачу прилад також купувався позивачем із строками оплати, прописаними в договорі. Позивач розраховував, що відповідач буде дотримуватись графіку платежів, а отримані кошти позивач сплачуватиме на рахунок продавця приладу. Враховуючи, що позивач не зміг вчасно оплатити товар, на його адресу було спрямовано претензії, у зв`язку із чим його авторитет підірвано. Позивач увесь час ніс збитки від протиправної поведінки відповідача. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026, справу № 904/6288/25 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.

До суду 08.12.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вкотре звертає увагу на те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банк України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на вказану ним судову практику Верховного Суду, адже такі висновки є нерелевантними до спірних відносин, а тому не підлягають застосуванню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026, справу №904/6288/25 передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 22.05.2026 суддею Субботіною Л.О. прийнято справу №904/6288/25 до свого провадження, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 год. 11 червня 2026 року.

В підготовчому засіданні 11.06.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 09:30 год. 26 червня 2026 року.

Згідно з ухвалою від 26.06.2026, постановленою шляхом занесення до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 904/6288/25 до судового розгляду по суті на 14:30 год. 16 липня 2026 року.

До суду 16.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 100000,00 грн, у зв`язку із сплатою вказаної суми, що підтверджується платіжною інструкцією №5361 від 13.02.2026.

В судовому засіданні 16.07.2026 суд оголосив перерву до 12:00 год. 24 липня 2026 року, про що постановлена ухвала із занесенням до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 24.07.2026 не заперечував проти закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн. В решті підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві. Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі та просив закрити провадження в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн основного боргу. Крім того, просив стягнути з позивача на користь відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" (далі - покупець) був укладений договір № UA/23-3107 від 31.07.2023 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого продавець передає у власність покупцю обладнання (далі - товар або обладнання) у відповідності до специфікацій, кожна з яких виступає у якості невід`ємного додатку до цього договору (далі за текстом використовується термін специфікації у вище наданому значенні), а покупець зобов`язаний прийняти у власність і сплатити вартість обладнання у відповідності і на умовах дійсного договору.

За умовами п. 2.1 договору з метою захисту ризиків збитків у зв`язку з нестабільністю на світовому і національному фінансових ринках, сторони дійшли згоди визначити вартість, порядок і умови оплати договору із використанням терміну "еквівалент", який має значення співвідношення вартості товару, зазначеної у гривнях до суми у євро, яка визначається згідно комерційного безготівкового курсу продажу євро комерційного банку "Приватбанк" на момент оплати.

Пунктом 2.2 договору визначено, що загальна сума договору складається із суми всіх окремих платежів по даному договору, і є гривневим еквівалентом вартості товару, яка вказана у специфікації. Сторони дійшли згоди про те, що вартість товару може змінюватися в залежності від зміни курсу євро на момент перерахування оплати за товар у відповідності та з урахуванням положень, вказаних у п.п. 2.1 та 2.3. цього договору та специфікацій.

Відповідно до п. 2.3 договору розмір вартості товару залежить від розрахунку платежу, на момент його перерахування покупцем продавцю. У разі зростання комерційного безготівкового курсу євро до гривні комерційного банку "Приватбанк" на момент здійснення кожної оплати більш ніж на 0,1% суму платежу повинно бути перераховано у відповідності до встановленого еквіваленту. В цьому випадку покупець і продавець зобов`язані в день оплати здійснення платежу, укласти додаткову угоду про зміну ціни на товар. Додаткові угоди, укладені на підставі вищевказаних обставин, є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4 договору оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок продавця у відповідності до умов договору та специфікацій.

Датою виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунку продавця. Сторони узгодили, що валютою платежів за товар є гривня України (п. 2.5 договору).

За умовами п. 3.1 договору товар поставляється продавцем покупцеві на умовах і за адресою, вказаних в кожній окремій специфікації.

Продавець, з урахуванням положень п. 8.5 цього договору повідомляє покупця заздалегідь за 2 календарних дні про дату прибуття товару до місця розташування, згідно адреси, вказаної у кожній окремій специфікації. Покупець повинен надати продавцю (його уповноваженому представнику) оформлені належним чином, у відповідності до умов договору, документи, передбачені п. 3.3 цього договору в день поставки товару (п. 3.2 договору).

У п. 3.3 договору передбачені документи, які підписуються в день поставки товару: товарно-транспортна накладна та видаткова накладна.

Відповідно до п. 3.6 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем, за кількістю та за якістю - згідно товарно-транспортної накладної.

У п. 3.7 договору визначено, що товар, який передається покупцю, повинен супроводжуватися відповідним чином оформленою документацією: товарно - транспортна накладна, видаткова накладна, рахунок - фактура, технічна документація.

Згідно з п. 3.10 договору продавець зобов`язується провести шефмонтаж, настройку, пусконалагоджувальні роботи обладнання і навчання персоналу покупця роботі на обладнанні.

Пусконалагоджувальні роботи, проведення шефмонтажу, настройки обладнання та навчання персоналу покупця роботі на обладнанні в повному обсязі вважаються прийнятими покупцем після підписання сторонами акту введення в експлуатацію (п. 3.11 договору).

За умовами п. 5.5 договору, у разі затримки оплати за товар та/або оплати щомісячних платежів за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від загальної вартості товару, вказаної у специфікації, за кожен день прострочення до моменту виконання зобов`язання у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.2 договору додаткові угоди та додатки, специфікації, акти, тощо до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Додатком 1 до договору сторони оформили специфікацію №1 від 31.07.2023, відповідно до п.1 якої товар, що підлягає передачі: ІЧ Аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL в кількості 1шт., вартістю 1232047,44 грн.

У п. 2 специфікації визначено, що загальна вартість товару за цією специфікацією становить 1232047,44 грн, в тому числі ПДВ 20%, яка є еквівалентом 30 264,00 євро, визначення якого вказано п. 2.1. договору та встановлюється згідно комерційного безготівкового курсу продажу євро комерційного банку "Приватбанк" на момент оплати. Комерційний безготівковий курс продажу за 1 євро комерційного банку "Приватбанк" на день укладення цієї специфікації дорівнює 40,71 гривень.

Відповідно до п. 3. специфікації плата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошей на банківський розрахунковий рахунок продавця у відповідності до нижче вказаних умов та строків: перший платіж - 492 818,98 грн, що є еквівалентом 12105,60 євро, протягом 2 банківських днів після підписання цієї специфікації (підп. 3.1); наступні платежі загальною сумою 18 158,40 євро, повинні бути перераховані щомісяця до десятого числа, починаючи з 04.09.2023 до 04.12.2023 по 4539,60 євро, у гривні по курсу на день здійснення платежу, але не нижче, ніж вказано у п. 2 даної специфікації (підп. 3.2).

За умовами п. 4 специфікації у разі порушення покупцем строків, встановлених п. 3 специфікації більш ніж на 5 діб, продавець має право на застосування до покупця положень п. 5.5. договору та безперечне припинення будь-яких зобов`язань продавця стосовно товару, встановлених розділом 4, договору п.п. 4.1 - 4.7. з моменту виникнення порушення покупцем будь-яких строків здійснення платежів.

У додатку №2 до договору сторони погодили графік платежів від 31.07.2023, відповідно до якого встановлено наступні дати та суми платежів: 04.09.2023 - 4539,60 євро, 04.10.2023 - 4539,60 євро, 04.11.2023 - 4539,60 євро та 04.12.2023 - 4539,60 євро. Всього - 18158,40 євро.

У п. 1 графіку зазначено, що у разі порушення покупцем строків, встановлених графіком платежів більш ніж на 10 календарних днів, продавець має право, зокрема на застосування до покупця положень п. 5.5. договору.

Додатком №3 до договору оформлено додаткову угоду на послуги №1 від 31.07.2023, згідно з п.1 якої продавець зобов`язується зробити без оплати для покупця монтаж, настройку, пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу покупця роботі на Інфрачервоному аналізаторі Pfeuffer Granolyser HL.

Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Позивач виставив відповідачу рахунок №45 від 11.08.2023 на оплату товару - інфрачервоного аналізатора зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL (попередня оплата) на суму 492818,98 грн.

Відповідач здійснив оплату вказаних коштів, що підтверджується платіжною інструкцією №1849 від 11.08.2023 на суму 123204,74 грн та №1872 від 21.08.2023 на суму 369614,23 грн.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар - інфрачервоний аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL, що підтверджується видатковою накладною №32 від 29.09.2023, товарно - транспортною накладною №Р032 від 29.08.2023 та довіреністю №35 від 22.09.2023.

29 вересня 2023 року сторони підписали акт введення в експлуатацію №1, згідно з яким продавець виконав, а покупець прийняв шефмонтаж, настройку, пусконалагоджувальні роботи товару і навчання персоналу покупця роботі на товарі, передбаченому специфікацією №1 (додаток №1) до договору UA/23-3107 від 31 липня 2023 року. Сторони за кількістю та якістю наданих послуг претензій один до одного не мають.

Також відповідно до акту про проведення інструктажу персонала від 29.09.2023 продавець проінструктував уповноважених осіб покупця з приводу правильності експлуатації аналізатора Pfeuffer Granolyser HL, передбачений договором UA/23-3107 від 31 липня 2023 року. Сторони за якістю і кількістю наданого інструктажу претензій один до одного не мають.

Матеріали справи містять податкові накладні №6 від 11.08.2023, №9 від 21.08.2023, №2 від 29.09.2023, які складено позивачем для відображення в податковому обліку операцій з продажу товару.

За отриманий товар відповідач додатково перерахував позивачу:

- 95000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2173 від 07.11.2023;

- 100000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2238 від 22.11.2023;

- 100000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2253 від 28.11.2023;

- 50000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2398 від 25.01.2024;

- 50000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2519 від 12.03.2024;

- 50000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2684 від 18.04.2024;

- 30000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2721 від 26.04.2024;

- 64228,47 грн згідно з платіжною інструкцією №2800 від 20.05.2024;

- 50000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №3049 від 24.07.2024;

- 50000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №3590 від 13.11.2024.

Позивач долучив до матеріалів справи скріншоти сайту Міністерства фінансів України із інформацією, зокрема щодо курсу продажу євро до гривні Комерційного банку "Приватбанк" за платіжними картками станом на дати платежів та станом на 31.10.2025 (інформація на 14:20).

У зв`язку із порушенням відповідачем строків сплати коштів, визначених у графіку платежів від 31.07.2023, позивач звертався до відповідача з претензією № 1092 від 01.10.2025, в якій просив у добровільному порядку сплатити залишок основної заборгованості та пеню.

Після відкриття провадження у справі №904/6288/25, відповідач сплатив на користь позивача 100000,00 грн в якості оплати за товар згідно рахунку №71 від 07.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №5361 від 13.02.2026.

На підтвердження наявності підстав для зменшення заявленого позивачем розміру пені, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідач подав в матеріали справи: виписку по рахунку за період з 02.06.2025 по 29.08.2025 за кредитним договором укладеним між АТ "Банк "Кліринговий дім" та ТОВ "ВВТ Грейн", штатний розклад ТОВ "ВВТ Грейн" станом на 01.08.2025, довідку Банку "Кліринговий дім" №05-03/02/4983 від 25.11.2025, відповідно до якої станом на 25.11.2025 основна заборгованість ТОВ "ВВТ Грейн" за кредитним договором від 28.07.2023 становить 2349999,18 доларів США, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №429647475 від 03.06.2025, №433859732 від 02.07.2025 на підтвердження перебування майна відповідача в іпотеці АТ "Банк "Кліринговий дім", платіжні інструкції про сплату податків, військового збору та єдиного соціального внеску.

Заперечуючи проти зменшення розміру неустойки, позивач подав в матеріали справи: претензії ТОВ "З-С Компані" №3101-ІІ від 31.01.2024 та №1812-ІІ від 18.12.2024 та листи - відповіді ТОВ "НВО "Промінвестсервіс" №24/0502 від 05.02.2024 та №24/2512 від 25.12.2024, адресовані ТОВ "З-С Компані", скріншоти спілкування у мережі "Вайбер" з приводу проведення розрахунку за аналізатор.

Аналізуючи надані докази та пояснення сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 31.07.2023 укладений договір № UA/23-3107, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідача обладнання у відповідності до специфікацій, кожна з яких виступає у якості невід`ємного додатку до цього договору, а відповідач зобов`язувався прийняти у власність і сплатити вартість обладнання у відповідності і на умовах дійсного договору.

У додатку № 1 до договору (специфікація №1 від 31.07.2023) сторони погодили товар, що підлягає передачі за договором, а саме: ІЧ Аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL в кількості 1шт., вартістю 1232047,44 грн (п. 1 специфікації).

За умовами п. 3.1 договору товар поставляється продавцем покупцеві на умовах і за адресою, вказаних в кожній окремій специфікації.

У п. 3.3 договору передбачені документи, які підписуються в день поставки товару: товарно-транспортна накладна та видаткова накладна.

Відповідно до п. 3.6 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем, за кількістю та за якістю - згідно товарно-транспортної накладної.

У п. 3.7 договору визначено, що товар, який передається покупцю, повинен супроводжуватися відповідним чином оформленою документацією: товарно - транспортна накладна, видаткова накладна, рахунок - фактура, технічна документація.

Згідно з п. 3.10 договору продавець зобов`язується провести шефмонтаж, настройку, пусконалагоджувальні роботи обладнання і навчання персоналу покупця роботі на обладнанні.

Пусконалагоджувальні роботи, проведення шефмонтажу, настройки обладнання та навчання персоналу покупця роботі на обладнанні в повному обсязі вважаються прийнятими покупцем після підписання сторонами акту введення в експлуатацію (п. 3.11 договору).

Суд встановив, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар - інфрачервоний аналізатор зернових та олійних культур Pfeuffer Granolyser HL, що підтверджується видатковою накладною №32 від 29.09.2023, товарно - транспортною накладною №Р032 від 29.08.2023 та довіреністю №35 від 22.09.2023. Вказані накладні підписані уповноваженим представником відповідача та не містять будь-яких зауважень щодо комплектності та якості переданого обладнання, в тому числі щодо відсутності технічної документації, яка відповідно до п. 3.7 договору підлягала передачі разом з товаром.

Також 29 вересня 2023 року сторони підписали акт введення в експлуатацію №1, згідно з яким продавець виконав, а покупець прийняв шефмонтаж, настройку, пусконалагоджувальні роботи товару і навчання персоналу покупця роботі на товарі, передбаченому специфікацією №1 (додаток №1) до договору UA/23-3107 від 31 липня 2023 року.

Відповідно до акту про проведення інструктажу персонала від 29.09.2023 продавець проінструктував уповноважених осіб покупця з приводу правильності експлуатації аналізатора Pfeuffer Granolyser HL, передбачений договором UA/23-3107 від 31 липня 2023 року.

У актах зазначено, що сторони за кількістю та якістю наданих послуг, наданого інструктажу претензій один до одного не мають.

Таким чином, з моменту отримання обладнання і до подання позивачем позову до суду відповідач не висловлював будь-яких заперечень з приводу отриманого обладнання та документації на нього. Належних доказів протилежного матеріали справи не містять.

Більш того, відповідач здійснював оплату за отримане обладнання, чим додатково підтвердив належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі товару.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

У п. 2.1 договору з метою захисту ризиків збитків у зв`язку з нестабільністю на світовому і національному фінансових ринках, сторони дійшли згоди визначити вартість, порядок і умови оплати договору із використанням терміну "еквівалент", який має значення співвідношення вартості товару, зазначеної у гривнях до суми у євро, яка визначається згідно комерційного безготівкового курсу продажу євро комерційного банку "Приватбанк" на момент оплати.

Пунктом 2.2 договору визначено, що загальна сума договору складається із суми всіх окремих платежів по даному договору, і є гривневим еквівалентом вартості товару, яка вказана у специфікації. Сторони дійшли згоди про те, що вартість товару може змінюватися в залежності від зміни курсу євро на момент перерахування оплати за товар у відповідності та з урахуванням положень, вказаних у п.п. 2.1 та 2.3. цього договору та специфікацій.

Відповідно до п. 2.3 договору розмір вартості товару залежить від розрахунку платежу, на момент його перерахування покупцем продавцю. У разі зростання комерційного безготівкового курсу євро до гривні комерційного банку "Приватбанк" на момент здійснення кожної оплати більш ніж на 0,1% суму платежу повинно бути перераховано у відповідності до встановленого еквіваленту. В цьому випадку покупець і продавець зобов`язані в день оплати здійснення платежу, укласти додаткову угоду про зміну ціни на товар. Додаткові угоди, укладені на підставі вищевказаних обставин, є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2 специфікації № 1 загальна вартість товару становить 1232047,44 грн, яка є еквівалентом 30264,00 євро, визначення якого вказано п. 2.1. договору та встановлюється згідно комерційного безготівкового курсу продажу євро комерційного банку "Приватбанк" на момент оплати. Комерційний безготівковий курс продажу за 1 євро комерційного банку "Приватбанк" на день укладення цієї специфікації дорівнює 40,71 гривень.

У п. 3 специфікації № 1 сторони погодили, що плата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошей на банківський розрахунковий рахунок продавця у відповідності до нижче вказаних умов та строків: перший платіж - 492 818,98 грн, що є еквівалентом 12105,60 євро, протягом 2 банківських днів після підписання цієї специфікації (підп. 3.1); наступні платежі загальною сумою 18 158,40 євро, повинні бути перераховані щомісяця до десятого числа, починаючи з 04.09.2023 до 04.12.2023 по 4539,60 євро, у гривні по курсу на день здійснення платежу, але не нижче, ніж вказано у п. 2 даної специфікації (підп. 3.2).

У додатку №2 до договору визначений графік платежів, згідно з яким встановлено наступні дати та суми платежів: 04.09.2023 - 4539,60 євро, 04.10.2023 - 4539,60 євро, 04.11.2023 - 4539,60 євро та 04.12.2023 - 4539,60 євро. Всього - 18158,40 євро.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується з приписами ст. 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов`язань в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, постановах Верховного Суду від 15.01.2021 у справі №904/2357/20, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач відповідно до умов підп. 3.1 специфікації № 1 здійснив перший платіж у розмірі 492818,98 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1849 від 11.08.2023 на суму 123204,74 грн та №1872 від 21.08.2023 на суму 369614,23 грн.

В подальшому, відповідач здійснював платежі з порушенням погодженого між сторонами графіку, а саме:

- 07.11.2023 згідно з платіжною інструкцією №2173 сплатив 95000,00 грн, що еквівалентно 2333,58 євро (в перерахунку за курсом 40,71 грн/євро з огляду на те, що відповідно до підп. 3.2 специфікації № 1 курс не може бути нижче, ніж вказано у п. 2 специфікації);

- 22.11.2023 сплатив 100000,00 грн, що еквівалентно 2440,00 євро (в перерахунку за курсом 40,9836 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №2238;

- 28.11.2023 - 100000,00 грн, що еквівалентно 2430,00 євро (в перерахунку за курсом 41,1523 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №2253;

- 25.01.2024 - 50000,00 грн, що еквівалентно 1200,00 євро (в перерахунку за курсом 41,6667 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №2398;

- 12.03.2024 - 50000,00 грн, що еквівалентно 1175,00 євро (в перерахунку за курсом 42,5532 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №2519;

- 18.04.2024 - 50000,00 грн, що еквівалентно 1170,00 євро (в перерахунку за курсом 42,7350 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №2684;

- 26.04.2024 - 30000,00 грн, що еквівалентно 699,00 євро (в перерахунку за курсом 42,9185 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №2721;

- 20.05.2024 - 64228,47 грн, що еквівалентно 1483,68 євро (в перерахунку за курсом 43,29 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №2800;

- 24.07.2024 - 50000,00 грн, що еквівалентно 1105,00 євро (в перерахунку за курсом 45,2489 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №3049;

- 13.11.2024 - 50000,00 грн, що еквівалентно 1125,00 євро (в перерахунку за курсом 44,4444 грн/євро) згідно з платіжною інструкцією №3590.

Таким чином, окрім попередньої оплати в розмірі 492818,98 грн, відповідач відповідно до підп. 3.2 специфікації № 1 сплатив позивачу 639228,47 грн, що еквівалентно 15161,26 євро.

Залишок заборгованості за поставлений товар на момент звернення позивача до суду становив 2997,14 євро (18158,40 15161,26), який позивач просив стягнути у гривні (146918,60 грн) по курсу, визначеному станом на 31.10.2025.

Разом з тим, суд встановив, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Міністерства фінансів України, курс продажу євро до гривні Комерційного банку "Приватбанк" за платіжними картками станом на 31.10.2025 становив 48,7805 грн/євро, а не 49,0196 грн/євро, як про це вказує позивач.

На дату звернення позивача до суду із даним позовом (станом на 06.11.2025) курс продажу євро до гривні також становив 48,7805 грн/євро.

За таких обставин, розмір основної заборгованості за договором № UA/23-3107 від 31.07.2023 становить 146201,99 грн (2997,14 євро х 48,7805). Вимоги щодо стягнення 716,61 грн основного боргу заявлені безпідставно.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі №904/6288/25 (ухвала від 10.11.2025) відповідач сплатив на користь позивача 100000,00 грн в якості оплати за товар, що підтверджується платіжною інструкцією №5361 від 13.02.2026.

Таким чином, відповідач частково сплатив заборгованість, яка є предметом спору у даній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.

З огляду на вказане, суд на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" про стягнення 100000,00 грн основного боргу.

Доказів сплати решти заборгованості матеріали справи не містять. За таких обставин позовні вимоги про стягнення 46201,99 грн (146201,99 грн - 100000,00 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо відсутності додаткових угод про зміну ціни на товар та відсутності формули, згідно якої проводився перерахунок, суд до уваги не приймає, оскільки у специфікації № 1 (додаток №1 до договору) сторони визначили загальну вартість товару з прив`язкою до еквіваленту у євро, погодили суму платежу у євро, а також порядок здійснення оплати у гривні по курсу на день здійснення платежу.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач, керуючись п. 5.5 договору, заявив до стягнення 1232047,44 грн пені за період з 05.12.2023 по 13.03.2024 (100 днів).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами п. 5.5 договору, у разі затримки оплати за товар та/або оплати щомісячних платежів за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від загальної вартості товару, вказаної у специфікації, за кожен день прострочення до моменту виконання зобов`язання у повному обсязі.

Право на застосування до покупця положень п. 5.5. договору передбачено також у п. 4 специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та п. 1 графіку платежів (додаток № 2 до договору)

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №910/16298/24, від 26.08.2025 у справі № 910/4629/21 та ін.)

За таких обставин оскільки прострочення з оплати отриманого товару є грошовим зобов`язанням, то на нього розповсюджується положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Окрім того, суд враховує, що згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України (яка була чинною в період, за який проведено нарахування пені та підлягає застосуванню до спірних відносин) штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, суд провів перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, та встановив що за заявлений позивачем період (з 05.12.2023 по 13.03.2024 - 100 днів) правомірним буде нарахування пені в розмірі 101737,29 грн.

У стягненні 1130310,15 грн пені суд відмовляє в зв`язку із безпідставністю.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір неустойки. При цьому, звертає увагу суду на об`єктивні та незалежні від нього обставини.

При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд враховує наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом, так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).

Відповідно до змісту ст.551 ЦК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Аналогічні висновки містяться в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22.

Суд враховує, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідачем виконувались свої договірні зобов`язання (хоча і з порушення строку), на даний час залишок заборгованості за договором є незначним та складає лише 46201,99 грн, а позивач не зазнав суттєвих збитків, у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем основного зобов`язання. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому приймається до уваги, що усі платежі за договором, прострочення яких допустив відповідач, були встановлені у євро та сплачувались відповідачем у гривні по курсу, визначеному на день оплати, що спростовує доводи позивача з приводу понесення збитків через стрімкий зріст курсу валют.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 суд наголосив, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено також в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Зважаючи на викладене, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50% - до 50868,65 грн, що, на думку суду, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін з урахуванням обставин, наведених сторонами в обґрунтування позицій щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 46201,99 грн основної заборгованості та 50868,65 грн пені.

Щодо заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 ГПК України, відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач вже поніс у зв`язку із розглядом справи, і які він очікує понести в зв`язку з розглядом справи подаються окремим додатком до позовної заяви. Остаточний розрахунок понесених судових витрат буде наданий позивачем у строки, передбачені чинним законодавством.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу становлять 20000,00 грн відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору про надання правової допомоги №213/2025 від 18.09.2025 та 5% від задоволених позовних вимог - гонорар за прийняття рішення на користь клієнта у майновому спорі. Загальний розмір складе 36547,59 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні 24.07.2026 позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача лише витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Легал Партнерс Юкрейн" (адвокатське об`єднання) 18.09.2025 укладено договір №213/2025 про надання правничої допомоги, згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо стягнення із ТОВ "ВВТ Грейн" заборгованості, яка утворилася на підставі договору №UA/23-3107 від 31.07.2023 та штрафних санкцій, а клієнт прийняти і оплатити таку правничу допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги, зокрема:

- надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта (підп. 1.2.1);

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в тому числі апеляційних судах, Верховному суді, Конституційному суді, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (підп. 1.2.4);

За умовами п. 1.4 договору для надання правничої допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає, у тому числі Кобеляцього Дмитра Миколайовича, старшого партнера, який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4250 від 22.04.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області №114 від 19.04.2019.

Згідно з п. 4.1 договору ціна цього договору становить: 20 000,00 грн без ПДВ за роботу, виконану адвокатським об`єднанням, а саме представництво клієнта по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ВВТ Грейн" в суді першої інстанції (підготовка позовної заяви, підготовка необхідних процесуальних документів, участь у судових засіданнях). Оплата за даним підпунктом договору здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку (підп. 4.1.1); 5% від задоволених позовних вимог - гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - позивача у майновому спорі. Оплата за даним підпунктом договору здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання на рахунок клієнта грошових коштів за рішення суду (підп. 4.1.2).

Відповідно до п. 4.2 договору правничу допомогу, що надасться адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, на підставі рахунку.

У п. 4.3 договору визначено, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу клієнта, адвокатське об`єднання може надавати акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією.

18 вересня 2025 року між сторонами підписано акт №1 про надання правової допомоги, згідно з яким адвокатське об`єднання надає, а клієнт приймає наступну правовову допомогу: представництво клієнта по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ВВТ Грейн" в суді першої інстанції (підготовка позовної заяви, підготовка необхідних процесуальних документів, участь у судових засіданнях). Вартість послуг становить 20000,00 грн.

Адвокатське об`єднання виставило клієнту рахунок на оплату за правову допомогу №1/2025 від 18.09.2025 на суму 20000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №1147 від 18.09.2025 клієнт сплатив на користь адвокатського об`єднання 20000,00 грн за юридичні послуги згідно рахунку №1/2025 від 18.09.2025.

Матеріали справи містять ордер серії АЕ №1441816 від 06.11.2025, виданий Адвокатським об`єднанням "Легал Партнерс Юкрейн" адвокату Кобеляцькому Д.М. на надання правничої допомоги ТОВ "НВО Промінвестсервіс" в Господарському суді Дніпропетровської області, та ордер серії АЕ №1513430 від 09.06.2026, виданий Адвокатським об`єднанням "Легал Партнерс Юкрейн" адвокату Кобеляцькому Д.М. на надання правничої допомоги ТОВ "НВО Промінвестсервіс" в Господарському суді Хмельницької області, посвідчення адвоката України від 22.04.2019 та свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4250 від 22.04.2019, видані Кобеляцькому Д.М.

Суд враховує, що подані у даній справі позовна заява від 06.11.2025, відповідь на відзив від 01.12.2025 та клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 09.06.2026 підписані адвокатом Кобеляцьким Д.М. за допомогою електронного цифрового підпису.

Адвокат Кобеляцький Д.М. приймав участь в підготовчих засіданнях 11.06.2026, 26.06.2026 та в судових засіданнях 16.07.2026 та 24.07.2026.

Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №904/6288/25 в суді першої інстанції.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Представник відповідача у відзиві на позов від 25.11.2025 звертає увагу суду на необхідності зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому вказує на висновки, що викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15ц щодо критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Водночас, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

За таких обставин під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує, що у даній справі представник позивача здійснював підготовку та подання до суду позовної заяви та відповіді на відзив, в яких останній здійснив аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні відносини, судової практики Верховного Суду, а також обставин справи.

Адвокат Кобеляцький Д.М. приймав участь в підготовчих засіданнях 11.06.2026, 26.06.2026 та в судових засіданнях 16.07.2026 та 24.07.2026.

Проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг та докази, що їх підтверджують, зважаючи на співмірність суми заявлених витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2314,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог). При цьому також враховано, що оскільки позивачем було обґрунтовано заявлено пеню в розмірі 101737,29 грн, яка зменшена судом, то розподіл судових витрат на правничу допомогу здійснюється без урахування зменшення неустойки.

Щодо заявлених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.11.2025 повідомив, що попередній розмір судових витрат пов`язаний із розглядом справи складає 20000,00 грн і є витратами на правничу допомогу.

В судовому засіданні 24.07.2026 представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу (договору, акту приймання-передачі, тощо).

При цьому представник відповідача до закінчення судових дебатів не заявив, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на подання позову через систему "Електронний суд" та зважаючи на закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 100000,00 грн, розподілу у даній справі підлягає судовий збір за вимогами про стягнення 46918,60 грн заборгованості та 1232047,44 грн пені, який становить 15347,59 грн (1278966,04грн * 1,5% * 0,8).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, до стягнення з відповідача підлягає 1775,27 грн витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" в частині стягнення 100 000,00 грн основної заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" про стягнення 46918,60 грн заборгованості та 1232047,44 грн пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" (адреса на дату прийняття рішення: 01054, м. Київ, вул.Гончара Олеся, буд. 35, кв. 6, код 38884893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промінвестсервіс" (м.Дніпро, вул.Філософська, буд.84, корпус 10, приміщення 205, код 39789324) 46201,99 грн (сорок шість тисяч двісті одну гривню 99 коп.) основної заборгованості, 50868,65 грн (п`ятдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 65 коп.) пені, 1775,27 грн (одну тисячу сімсот сімдесят п`ять гривень 27 коп.) витрат зі сплати судового збору, 2314,00 грн (дві тисячі триста чотирнадцять гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 716,61 грн основної заборгованості та 1181178,79 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 28.07.2026.

Суддя Л.О. Субботіна

Рішення надсилається сторонам до електронних кабінетів.