Решение № 138535967, 28.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1759/26

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДИПРОІНБУД», місто Київ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХІП ІНВЕСТМЕНТ», Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка

про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява б/н від 11.06.2026 року (вх. №10615 від 11.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПРОІНБУД» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІП ІНВЕСТМЕНТ» (далі відповідач) про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар у загальному розмірі 256779,00 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1759/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Судом враховано, що ухвала Господарського суду Київської області від 12.06.2026 року направлялась відповідачу на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ухвалу суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/1759/26 оприлюдено на сайті «Судова влада України». Однак, ухвалу суду, надіслану на адресу відповідача, повернуто без вручення із зазначенням причини: «закінчення встановленого терміну для зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем у позові, 10.03.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІП ІНВЕСТМЕНТ» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИПРОІНБУД» рахунок-фактуру №10/03-26 від 10.03.2026 на оплату будівельних матеріалів, а саме: труба профільна 4020 2, кількість 8,310 т, ціна без ПДВ 30900,00 грн, загальна сума без ПДВ - 256779,00 грн.

На підставі вказаного рахунку-фактури позивач 10.03.2026 року перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 256779,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №15599434 від 10.03.2026, призначення платежу зазначено - «Оплата за будівельні матеріали зг. рах. №10/03-26 від 10.03.2026р. Без ПДВ».

Станом на день звернення до суду з даним позовом, оплачений позивачем товар позивачу не поставлено, будь-які первинні документи на підтвердження фактичної передачі відповідачем позивачу оплаченого товару відсутні.

14.05.2026 року позивачем на офіційну адресу місцезнаходження відповідача направлено досудову вимогу про повернення грошових коштів, сплачених за непоставлений товар (докази надіслання додано до матеріалів справи). Відповідно до інформації з офіційного трекінгу АТ «Укрпошта», 21.05.2026 поштове відправлення №0304900390083 прибуло до відділення за місцем обслуговування відповідача, 27.05.2026 зафіксовано невдалу спробу вручення, а 04.06.2026 відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Станом день звернення до суду з даним позовом, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та реагування, грошові кошти за оплачений, але не поставлений товар не повернув. Оскільки, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо передачі товару та безпідставно утримує грошові кошти позивача у розмірі 256779,00 грн., зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, ч. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України); дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Стаття 509 ЦК України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом, відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами шляхом виставлення рахунків позивачем та сплати рахунку відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №10/03-26 від 10.03.2026 перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 256779,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №15599434 від 10.03.2026, призначення платежу зазначено - «Оплата за будівельні матеріали зг. рах. №10/03-26 від 10.03.2026р. Без ПДВ».

На підставі вказаного рахунку-фактури позивач 10.03.2026 року перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 256779,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №15599434 від 10.03.2026, призначення платежу зазначено - «Оплата за будівельні матеріали зг. рах. №10/03-26 від 10.03.2026р. Без ПДВ».

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим, сума оплаченого та не поставленого товару становить 256779,00 грн., що відповідачем не спростовано.

14.05.2026 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про повернення грошових коштів, сплачених за непоставлений товар (докази надіслання додано до матеріалів справи), однак, після невдалої спроби вручення, 04.06.2026 відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування, грошові кошти у сумі 256779,00 грн. позивачу не повернуто.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 256779,00 грн., в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, поставку оплаченого позивачем товару не здійснив. Доказів поставки товару на суму оплати матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 256779,00 грн. є правомірною, оскільки, факт перерахування грошових коштів на користь відповідача в рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов`язань з передачі позивачу такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, а тому, позовні вимоги про повернення суми попередньої оплати у розмірі 256779,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки, позивачем подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягав сплаті становить 3081,35 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3851,69 грн., тобто, внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим, на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 770,34 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПРОІНБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІП ІНВЕСТМЕНТ» про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІП ІНВЕСТМЕНТ» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 21, код ЄДРПОУ 44444699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИПРОІНБУД» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 33296568) 256779 (двісті п`ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. попередньої оплати та 3081 (три тисячі вісімдесят одну) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць