Решение № 138535895, 28.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/5884/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яскравий-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентлайн-20" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал ессет менеджмент"

про стягнення 78 131,94 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-1» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентлайн-20» про стягнення 58 346,48 грн та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал ессет менеджмент» про стягнення 19 785,46 грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, як власниками приміщення № 3 площею 75,41 м2 у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Петра Дегтяренка, буд. 33, секція 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

26.05.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5884/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Так, з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2026 була направлена судом відповідачу 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідачу 2 до електронного кабінету відповідача 2, та була отримана останнім, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 01.06.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету.

Водночас, надіслана засобами поштового зв`язку ухвала суду про відкриття провадження у справі відповідачу 1 була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу 1 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача 1 про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач 1 у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем 1 процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2026, а отже отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2026, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача 1.

Натомість, оскільки відповідачем 1 не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу 1 ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач 1 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

15.06.2026 представником відповідача 2 подано клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача 2 про стягнення 19 785,46 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку зі сплатою коштів згідно платіжної інструкції № 118709 від 10.06.2026 на суму 19 785,46 грн.

23.06.2026 представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2 та стягнення з відповідача 50% витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 164,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 2 750,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-1» (далі - позивач) від 15.10.2018, оформленим протоколом від 30.10.2018, затверджено:

- щомісячний внесок на управління будинком та прибудинковою територією у розмірі 6,90 грн за 1 кв.м. житлового приміщення (квартири)/нежитлового приміщення. Строк сплати внеску - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим;

- щомісячний внесок на управління будинком та прибудинковою територією у розмірі 7,59 грн за 1 кв.м. житлового приміщення (квартири)/нежитлового приміщення за умови сплати після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим та/або за наявності заборгованості зі сплати внесків;

- щомісячний внесок на забезпечення безпеки будинку (оператори-конс`єржі, ОДС, система спостереження тощо) у розмірі 100,00 грн з кожного приміщення (квартири, нежитлового приміщення).

Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий -1» від 30.05.2021, оформленим протоколом від 14.06.2021, затверджено:

- щомісячний внесок на управління/утримання будинком та прибудинковою територією у розмірі 8,50 грн за 1 кв.м. житлового (квартири)/нежитлового приміщення. Строк сплати внеску - до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Прийняте рішення набирає чинності з 01.07.2021;

- щомісячний внесок на управління/утримання будинком та прибудинковою територією у розмірі 9,00 грн за 1 кв.м. житлового (квартири)/нежитлового приміщення при сплаті після 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим та/або за умов наявності заборгованості по сплаті внесків. Прийняте рішення набирає чинності з 01.07.2021.

Також вирішено заснувати фонд капітального ремонту будинку та затверджено внески до нього у розмірі 1,50 грн за 1 кв.м. житлового (квартири)/нежитлового приміщення. Строк сплати внеску - до 20-ого числа місяця, наступного за розрахунковим. Прийняте рішення набирає чинності з 01.07.2021.

Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий -1» від 17.09.2023, оформленим протоколом від 02.10.2023, затверджено:

- щомісячний внесок на управління/утримання будинком та прибудинковою територією у розмірі 10,50 грн за 1 м2 житлового (квартири)/нежитлового приміщення при сплаті до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим та за умов відсутності заборгованості по сплаті внесків;

- щомісячний внесок на управління/утримання будинком та прибудинковою територією у розмірі 12,00 грн за 1 м2 житлового (квартири)/нежитлового приміщення при сплаті після 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим та/або за умов наявності заборгованості по сплаті внесків;

- щомісячний внесок на заходи безпеки будинку (пропускний режим, диспетчеризація, впровадження системи контролю та управління доступом, відеоспостереження та ін.) у розмірі 150,00 грн з кожного житлового (квартири)/нежитлового приміщення. Встановлено строк сплати всіх внесків - до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

- призупинення дії внеску в фонд капітального ремонту у розмірі 1,50 грн за 1 м2 житлового (квартири)/нежитлового приміщення на період з 1 жовтня 2023 року до 31 березня 2024 року та поновлення дії відповідного внеску з 1 квітня 2024 року.

Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий -1» від 30.09.2024, оформленим протоколом від 17.08.2024, затверджено:

- щомісячний внесок на управління/утримання будинком та прибудинковою територією у розмірі 12,75 грн за 1 кв.м. житлового (квартири)/нежитлового приміщення;

- щомісячний внесок на управління/утримання будинком та прибудинковою територією у розмірі 14,00 грн за 1 кв.м. житлового (квартири)/нежитлового приміщення при сплаті після 20-ого числа місяця, наступного за розрахунковим та/або за умов наявності заборгованості по сплаті внесків;

- щомісячний внесок на заходи безпеки будинку (пропускний режим, диспетчеризація, впровадження системи контролю та управління доступом, відеоспостереження та ін.) у розмірі 175,00 грн з кожного житлового (квартири)/нежитлового приміщення;

- щомісячний внесок на компенсацію витрат на електроенергію для забезпечення загальнобудинкових потреб у розмірі 1,25 грн за 1 кв.м житлового (квартири)/нежитлового приміщення;

- щомісячний внесок у фонд капітального ремонту у розмірі 1,50 грн за 1 кв.м житлового (квартири)/нежитлового приміщення.

Встановлено строк сплати всіх внесків - до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до Інформаційної довідки № 476451649 від 08.05.2026 з Державного реєстру речових прави на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтеграл» (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентлайн-20») (далі - відповідач 1) відповідно до свідоцтва про право власності № 16840802 від 27.01.2014 було власником нежитлового приміщення площею 75,41 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 33, секція 1, приміщення 3, а з 04.04.2025 власником означеного приміщення є Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал ессет менеджмент» на підставі укладеного з відповідачем 1 Договору купівлі продажу від 04.04.2025, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авраменком О.М. за реєстровим № 379.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачі, як власники нежитлового приміщення площею 75,41 м2 за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 33, секція 1, приміщення 3, неналежним чином виконували свої обов`язки по сплаті внесків, у зв`язку з чим у відповідача 1 утворився борг за період з 01.08.2020 до 04.04.2025 у загальному розмірі 53 855,20 грн, а у відповідача 2 утворився борг за період з 04.04.2025 по 30.04.2026 у загальному розмірі 18 551,75 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачами зобов`язань зі здійснення розрахунків по сплаті внесків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 інфляційні втрати у розмірі 3 542,68 грн та 3% річних у розмірі 948,60 грн і з відповідача 2 інфляційні втрати у розмірі 938,99 грн та 3% річних у розмірі 294,72 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

За умовами статей 15, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

За умовами частини 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відтак, наявність чи відсутність договору між співвласником будинку та позивачем не впливає на обов`язок співвласника виконувати рішення загальних зборів Об`єднання та брати участь в утриманні будинку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 в справі № 910/2655/17 та від 03.06.2019 в справі № 910/3479/18.

Також, pгідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ч. 5 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для співвласників.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачами не спростовано, що рішеннями співвласників об`єднання, оформленими протоколами, визначено розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території, і означені рішення є чинними, відповідачі зобов`язаний були виконати зобов`язання з оплати відповідних внесків як співвласники майна у багатоквартирному будинку.

Суд вказує, що доказів щодо оскарження або ж скасування рішення прийнятих загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий 1» згідно протоколів, станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься, а тому вказані рішення є обов`язковим для виконання усіма співвласниками.

Доказів сплати відповідачем 1 внесків за період з 01.08.2020 до 04.04.2025 у загальному розмірі 53 855,20 грн, а саме: внесків на управління/утримання будинком та прибудинковою територією в розмірі 42 070,46 грн, внесків на заходи безпеки будинку (пропускний режим, диспетчеризація, впровадження системи контролю та управління доступом, відеоспостереження та ін.) у розмірі 6 692,50 грн, внесків у фонд капітального ремонту у розмірі 4 422,99 грн та внесків на компенсацію витрат на електроенергію для забезпечення загальнобудинкових потреб у розмірі 669,25 грн, до матеріалів справи не надано, а отже за відповідачем 1 обліковується заборгованість у розмірі 53 855,20грн.

За умовами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи те, що сума боргу відповідача 1 в розмірі 53 855,20 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач 1 на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед об`єднанням, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 вищенаведеної суми боргу, в зв`язку з чим даний позов в частині стягнення заборгованості з відповідача 1 підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем 1 зобов`язань зі здійснення розрахунків по сплаті внесків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 інфляційні втрати у розмірі 3 542,68 грн та 3% річних у розмірі 948,60 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем 1 порушено зобов`язання зі сплати внесків, встановлених рішеннями співвласників об`єднання, оформленими протоколами, якими також було визначено і строки внесення внесків, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 3 542,68 грн та 3% річних у розмірі 948,60 грн.

В свою чергу, щодо вимог до відповідача 2, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи відповідачем 2 сплачено суму заборгованості в розмірі 18 551,75 грн, інфляційні втрати 938,99 грн та 3% річних у розмірі 294,72 грн згідно платіжного доручення № 118709 від 10.06.2026 на суму 19 785,46 грн, у зв`язку з чим, 23.06.2026 представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відтак, оскільки позивачем подано заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2 і така відмова не суперечить законодавству та не порушує прав третіх осіб, суд приймає таку відмову від позову позивача, в зв`язку з чим, провадження у справі № 910/5884/26 в частині вимог до відповідача 2 підлягає закриттю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач 1 під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача 2 та задоволенням позовних вимог в частині вимог до відповідача 1, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача 1 в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідачів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. в порядку ст. 129 ГПК України відносно відповідача 1 та в порядку ч. 3 ст. 130 ГПК України відносно відповідача 2.

Частиною 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Для вирішення вказаної заяви, суд вважає за необхідне врахувати висновки викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №917/1161/25, у яких проаналізувавши висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2025 у справі №917/276/25, об`єднана палата зазначила таке.

«Терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог", які використовуються в нормах ГПК України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.

Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різні терміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Об`єднана палата також вважає, що при застосуванні ч.3 ст. 130 ГПК у разі закриття судом провадження за відсутності предмета спору (на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК) немає значення, ким саме було ініційоване питання про закриття провадження - сторонами, зокрема позивачем, чи судом.

За наведеного, об`єднана палата формує такий висновок щодо застосування частини 3 статті 130 та пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України:

(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем;

(2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду;

(3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі.».

Таким чином, оскільки позивач подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору внаслідок задоволення відповідачем 2 заявлених позивачем позовних вимог згідно платіжної інструкції № 118709 від 10.06.2026 на суму 19 785,46 грн, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 2 витрат по сплаті судового збору в розмірі 692,23 грн пропорційно до загального розміру позовних вимог, а також наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача 2 на користь позивача витрат на правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України та з відповідача 1 на користь позивача на підставі ст. 129 ГПК України.

Так, частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн., позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 1 від 29.04.2026, Додаткову угоду № 1 від 29.04.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг № 08/05 від 08.05.2026 на суму 5 500,00 грн та платіжну інструкцію № 2963 від 12.05.2026 на суму 5 500,00 грн.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак відповідачами будь-яких заперечень щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловлено.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу адвоката.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 430,00 грн у відповідності до приписів ч. 3 ст. 130 ГПК України та решти суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 070,00 грн з відповідача 1 у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 130, 191, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яскравий-1" про відмову від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал ессет менеджмент".

2. Провадження у справі № 910/5884/26 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яскравий-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал ессет менеджмент" про стягнення 19 785,46 грн закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал ессет менеджмент" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 8; ідентифікаційний код: 33943393) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яскравий-1" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 33; ідентифікаційний код: 40501632) витрати по сплаті судового збору в розмірі 692 (шістсот дев`яносто дві) грн 23 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн 00 коп.

4. Позов в частині вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яскравий-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентлайн-20" задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентлайн-20" (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 18; ідентифікаційний код: 31215780) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яскравий-1" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 33; ідентифікаційний код: 40501632) заборгованість у розмірі 53 855 (п`ятдесят три тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 542 (три тисячі п`ятсот сорок дві) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 948 (дев`ятсот сорок вісім) грн 60 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 970 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят) грн 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 070 (чотири тисячі сімдесят) грн 00 коп.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 28.07.2026

Суддя О.А. Грєхова