Решение № 138535672, 09.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2026Справа № 904/1892/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у судовому засіданні

справу № 904/1892/26

за позовом Фізичної особи - підприємця Ткачова Ігоря Анатолійовича

до 1) Криворізького національного університету

2) Дніпропетровської обласної державної адміністрації

3) Міністерства освіти і науки України

про визнання права на розробку технічної документації із землеустрою

За участю представників:

від позивача Ткачов І.А.

від відповідача-1 Барчак О.М.

від відповідача-2 Чикаренко О.О.

від відповідача-3 не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернувся Ткачов Ігор Анатолійович з позовом до Криворізького національного університету, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд визнати за фізичною особою - підприємцем Ткачовим Ігорем Анатолійовичем право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2858064412060) без згоди землекористувача - Криворізького національного університету.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області вказану позовну заяву та додані до неї документи передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.06.2026, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

27.05.2026 від Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову.

28.05.2026 від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову.

02.06.2026 від позивача надійшли відповіді на відзиви Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Міністерства освіти і науки України.

Протокольною ухвалою від 04.06.2026 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.06.2026.

08.06.2026 від Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

09.06.2026 від Криворізького національного університету надійшов відзив на позов.

Протокольною ухвалою від 11.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2026.

Протокольною ухвалою від 06.07.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.07.2026.

У судовому засіданні 09.07.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також заперечення на позовні вимоги об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Ткачов Ігор Анатолійович (далі - Позивач) є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі складів (літ. 57Л) загальною площею 4194,7 кв. м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Університетський (раніше - Гагаріна), будинок 57Л, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 360820169, сформованим 03.01.2024. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2858064412060.

Первісне право власності на вказаний об`єкт (який на той час складався з будівлі цегляної лабораторії рудничного транспорту літ. Л-1 та прибудови літ. Л1) було набуте Позивачем на підставі Договору міни, посвідченого 04.10.2011 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Болозенко Т.О. за реєстровим № 1573.

Згідно з Технічним паспортом, виготовленим станом на 03.06.2021 КП ДОР «Криворізьке БТІ», та Довідкою про технічний стан № 291 від 03.06.2021, вказана будівля є капітальною спорудою 1962 року побудови (фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - залізобетон). Функціональне призначення об`єкта визначено як «нежитлова будівля складів», що підтверджує її виробничо-складський характер використання.

Нерухоме майно позивача фактично розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності. На момент набуття права власності у 2011 році згідно з Витягом про державну реєстрацію прав № 31705704 від 18.10.2011 об`єкт нерухомості був розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:238:0016.

Як вказує позивач, у подальшому, внаслідок дій землекористувача, відбулася технічна трансформація кадастрового обліку, а саме вказана земельна ділянка (1211000000:06:238:0016) була об`єднана/увійшла до складу більшої земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 загальною площею 7,8508 га.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, власником земельної ділянки 1211000000:06:238:0025 є держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (відповідач-2), а право постійного користування зареєстровано за Криворізьким національним університетом (відповідач-1).

Згідно з графічними матеріалами (ГМ 005/02.22), розробленими фізичною особою-підприємцем Жалдаченко О.М. (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_2), та Актуалізацією плану зонування м. Кривого Рогу, територія під будівлею Позивача належить до зони В-6 (Виробнича зона).

Як зазначає позивач, розміщення об`єктів освіти в зоні В-6, яка призначена для підприємств V класу шкідливості та складів, суперечить державним будівельним нормам та санітарному законодавству. Фактично, частина земельної ділянки площею 0,7922 га, необхідна для обслуговування складу позивача, є ізольованою виробничою територією, яка не використовується і об`єктивно не може використовуватися відповідачем-1 для навчального процесу.

Позивач звернувся до Виконкому Криворізької міської ради через ЦНАП «Віза» (справа № 756702-2022 від 11.02.2022) з метою оформлення права користування землею.

Між Позивачем та Криворізькою міською радою було укладено Попередній договір № 73/08/2021 від 26.07.2021 щодо укладення в майбутньому договору оренди земельної ділянки. Цим документом орган місцевого самоврядування фактично визнав Ткачова І.А. належним землекористувачем.

Позивач добросовісно та у повному обсязі сплачує кошти до місцевого бюджету за фактичне користування земельною ділянкою, що підтверджує його статус як належного та відповідального суб`єкта земельних відносин, зокрема, позивачем регулярно подавалися до податкових органів Декларації з плати за землю за 2023, 2024 та 2025 роки. На виконання податкових зобов`язань позивач здійснював оплату за користування землею (орендну плату), що підтверджується банківськими виписками та платіжними документами за період 2023- 2025.

Позивач неодноразово звертався до відповідача-1 із заявами про надання згоди на вилучення/поділ земельної ділянки (зокрема, звернення від 2024 та 2025 років). Листами від 23.08.2024 та 09.09.2025 Криворізький національний університет категорично відмовив у наданні згоди. Відповідач-1 мотивує відмову тим, що земельна ділянка закріплена за національним закладом освіти і згідно з законодавством не підлягає вилученню, а також нібито використовується для освітнього процесу.

На звернення Позивача Міністерство освіти та науки України у своєму листі від 17.11.2025 (вих. № 1/24158-25) зазначило, що міністерство не втручається в господарську діяльність університету і що майно національних закладів не підлягає вилученню без згоди засновника.

Позивач звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації як до розпорядника земель державної власності із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Відповідач-2 наголосив, що прийняття рішення про надання такого дозволу можливе виключно за умови подання нотаріально засвідченої згоди землекористувача - Криворізького національного університету або за умови прямого звернення самого Університету з клопотанням про поділ чи вилучення частини ділянки.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за позивачем право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2858064412060) без згоди землекористувача - Криворізького національного університету.

Заперечуючи проти задоволення позову у даній справі, відповідач-1 вказує, що земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, у зв`язку з чим численні звернення позивача до відповідача-1 про надання дозволу на поділ земельної ділянки залишені без задоволення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач-2 вказує, що до нього не надходили звернення від Міністерства освіти і науки України або Криворізького національного університету щодо надання згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 1211000000:06:238:0025, площею 7,8508 га, або вилучення її частини, у зв`язку з чим у нього відсутня можливість надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою без згоди землекористувача. Крім того, відмова позивача від надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 є правомірною. Прийняття відповідачем-2 відповідного рішення про відмову в наданні дозволу на розробку технічної документації є дискреційними повноваженнями відповідача, які можуть бути оскаржені позивачем в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач-3, заперечуючи проти задоволення позову, вказував про те, що земельна ділянка закріплена за державним закладом вищої освіти та не може вилучатись з постійного користування з метою передачі її у власність або оренду.

Розглянувши надані суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вказує про наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Як передбачено ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 5, 6 вказаної вище статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Частиною шостою статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

При цьому суд врахував також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, згідно з якими існує принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

У постанові Верховного Суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 916/3030/22 зазначено, що «Сам принцип єдності долі земельної ділянки та об`єкта нерухомості означає, що неможлива ситуація, при якій у двох осіб є однакові права на земельну ділянку. В момент, коли одна особа внаслідок придбання об`єкта нерухомості набуває права на землю, інша особа їх втрачає, і це відбувається в силу згаданого вище принципу єдності. Якщо як аргумент припустити, що існує необхідність в отриманні згоди у постійного землекористувача, логічним висновком з цього буде лише те, що права на земельну ділянку при відчуженні об`єктів нерухомості він не втратив, що не відповідає наведеним вище аргументам».

У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, який є обов`язковим для врахування (п. 8.18): «Набуття права приватної власності на будівлі... створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості... саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою... Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель».

Додатково у п. 8.11 цієї ж постанова Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість реалізації цих прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур припинення землекористування.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.12.2020 у справі № 921/99/18 (п. 45) підтвердив, що автоматичний перехід права користування ділянкою відбувається відповідно до принципу єдності юридичної долі будівлі та землі. При цьому власник нерухомості має право вимагати оформлення документів на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості.

Згідно з частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Як вказав суд вище, позивач набув у власність об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю складу (літ. 57Л) загальною площею 4194,7 кв. м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Університетський (раніше - Гагаріна), будинок 57Л, який (об`єкт нерухомого майна) розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025.

Позивач звертався до відповідачів з проханням надати йому право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2858064412060).

В обґрунтування площі земельної ділянки 0,7922 га для поділу позивач посилається на те, що згідно з Графічними матеріалами, розробленими ФОП Жалдаченко О.М. (кваліфікаційний сертифікат архітектора НОМЕР_2), необхідна площа земельної ділянки для розміщення та нормального обслуговування існуючої нежитлової будівлі складу (літ. 57Л) становить 7 922,00 кв. м. (0,7922 га).

Відповідно до вказаних графічних матеріалів розрахунок виконано відповідно до ДБН Б.2.2-12-2019 «Планування і забудова територій» (додаток Г-1) та СНіП ІІ-89-80* «Генеральні плани промислових підприємств» і ґрунтується на таких даних: Площа забудови будівлі - 4 629,90 кв. м. (капітальна споруда 1962 року побудови, підтверджена матеріалами БТІ від 03.06.2021). Нормативна щільність забудови для виробничої зони В-6 - 21-61%. Розрахункова нормативна площа земельної ділянки: 4629,90 м2 100 : 21 = 22 047,14 м2 (верхня межа) 4629,90 м2: 100 : 61 = 7 590,00 м2 (нижня межа).

Межі земельної ділянки встановлено з урахуванням: існуючої огорожі та технологічного процесу; охоронних зон інженерних мереж (водогін 5 м, каналізація 3 м, тепломережа 4 м, мережа зв`язку 1 м); сформованих пішохідних і транспортних зв`язків.

Графічні матеріали (аерофотозйомка, ситуаційний план М 1:500, схема використання території, технічний звіт топографо-геодезичних робіт) підтверджують, що ділянка площею 0,7922 га є мінімально необхідною та достатньою для обслуговування будівлі позивача.

Стосовно заперечень відповідачів суд вказує наступне.

Так, сам по собі факт відсутності згоди постійного землекористувача (відповідача-1) не вказує на неможливість поділу земельної ділянки, оскільки з моменту виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлової будівлі складу (літ. 57Л) загальною площею 4194,7 кв. м у позивача виникло право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цим об`єктом нерухомого майна та необхідна для обслуговування такого об`єкту.

При цьому відповідачу-1 такий об`єкт нерухомості не належить ні на праві власності, ні на іншому речовому праві.

Крім того, суд вказує, що позивач просить визнати за позивачем право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складу, а не на всю земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025, яка закріплена за відповідачем на праві постійного користування.

При цьому, як вказано вище, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Також суд відхиляє доводи відповідачів стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 не може бути передана в оренду позивачу, оскільки є державним майном, яке використовується в освітніх цілях, адже, як вказано вище, позивач не просить визнати за ним право на розроблення технічної документації щодо всієї земельної ділянки, а лише тієї її частини, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, набутого позивачем у власність. Стосовно іншої частини ділянки, яка за доводами відповідача-1 та відповідача-3 використовується Криворізьким національним університетом в освітніх цілях, вимог про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою позивач не заявляє.

Крім того, суд вказує, що, як вбачається з наданих позивачем документів, останній здійснює оплату грошових коштів за оренду земельної ділянки, водночас за відсутності згоди Криворізького національного університету на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки у позивача відсутня можливість оформити речове право оренди земельної ділянки, на якому знаходиться майно позивача.

Право на нежитлову будівлю складу набуто позивачем ще в 04.10.2011 на підставі договору міни, а розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки необхідне для належного обслуговування вказаного майна. При цьому відповідачами не доведено того, що таке майно належить державі або набуто позивачем неправомірно.

Також суд відхиляє доводи Дніпропетровської обласної державної адміністрації стосовно того, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є оскарження відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спосіб захисту не відновить право позивача, а лише може призвести до визнання правомірною або неравомірною самої відмови у наданні дозволу, проте не наділить позивача правом на розроблення такої документації.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за доцільне судовий збір у розмірі 2 662,40 грн покласти на відповідача-1, оскільки згода на розробку проекту землеустрою не надана саме відповідачем-1 як землекористувачем земельної ділянки.

Суд врахував, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, проте звернення до суду з позовом здійснено в електронній формі, у зв`язку з чим до ставки судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мав би застосовуватись понижений коефіцієнт.

Водночас, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» про повернення судового збору у розмірі 665,60 грн (3328,00 - 2662,40).

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за фізичною особою-підприємцем Ткачовим Ігорем Анатолійовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2858064412060) без згоди землекористувача - Криворізького національного університету.

3. Стягнути з Криворізького національного університету (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 11, код 37664469) на користь фізичної особи-підприємця Ткачова Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.07.2026.

Суддя О.Г. Удалова