Решение № 138535581, 24.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/40/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 Справа № 908/836/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни розглянув у порядку загального позовного провадження справу № 908/836/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна (Грязнова), буд. 4А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32786757)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, м. Енергодар, Запорізька область, вул.Промислова буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 3924542,54 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі Електронний суд 02.04.2026, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області вх. № 1015/08-07/26 від 03.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії «Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 3924542,54 грн, що складається із: 2 999 380,80 грн основної суми заборгованості за договором поставки № 53-121-08-22-11299 від 27.09.2022, 210 778,40 грн 3% річних; 714383,34 грн інфляційних нарахувань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/836/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 07.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/836/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.05.2026 об 09 год. 30 хв.

У системі Електронний суд представником відповідача 22.04.2026 сформовано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника відповідача 29.04.2026 через систему Електронний суд надійшла заява про проведення судового засідання 06.05.2026 в режимі відеоконференції.

Позивачем 01.05.2026 в системі Електронний суд сформовано відповідь на відзив, в якій просить суд долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги повністю.

Також позивачем 01.05.2026 в системі Електронний суд сформована заява про проведення судового засідання без участі його представника. Позивач просить провести підготовче засідання за його відсутності, керуючись документами, що містяться в матеріалах справи, та закрити підготовче засідання, призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 01.05.2026 заява судом задоволена.

У підготовчому засіданні 06.05.2026 приймав участь представник відповідача.

Представник відповідача повідомив суду про намір подати заперечення на відповідь на відзив. Він зазначив, що строк для подання цих документів ще не сплинув, і нових доказів до заперечень не подаватиме.

Під час підготовчого засідання судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 06.05.2026 з`ясовано у представника відповідача, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представник відповідача повідомив суд, що ним повідомлено про всі обставини, всі докази надані, та не заперечив проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 29.06.2026 о/об 09 год. 30хв.

У системі Електронний суд 11.05.2026 відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив.

У системі Електронний суд 24.06.2026 позивачем сформовано заяву про проведення судового засідання без його участі. Позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.06.2026 брав участь представник відповідача.

Судом оголошено заяву позивача про розгляд справи без його участі та стислий зміст позовних вимог.

Представник відповідача у ступному слові заперечив проти заявлених позовних вимог.

Заслухавши думку представника відповідача, зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 15.07.2026 о 09 год. 30 хв., про що винесено відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 15.07.2026 брали участь представники сторін. Суд з`ясував обставини справи та дослідив докази, провів судові дебати.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 24.07.2026 об 11год. 00хв.

Представники сторін у судове засідання 24.07.2026 не прибули.

Ураховуючи неявку представників сторін у судове засідання фіксація судового процесу не здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.

Розгляд справи завершено 24.07.2026 винесенням рішення.

Стислий виклад позицій учасників страви.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД звернулось до суду із позовом про стягнення з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії «Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 3924542,54 грн, що складається із: 2 999 380,80 грн основної суми заборгованості за договором поставки № 53-121-08-22-11299 від 27.09.2022, 210 778,40 грн 3% річних, 714383,34 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого від позивача товару за договором поставки товару № 53-121-08-22-11299 від 27.09.2022, що стало підставою звернення позивача до суду.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 6, 11, 264, 509, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Використовуючи надане процесуальним законом право, відповідач надав відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 22.04.2026, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 23.04.2026), який судом прийнято до розгляду.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб, визначений законодавством України. 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин на території України був введений воєнний стан. 04.03.2022 місто Енергодар та Запорізька АЕС були захоплені військовими силами агресора, міська територіальна громада, в межах якої розташовані виробничі потужності Запорізької АЕС, включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376.

Об`єкти Запорізької атомної електростанції (шість енергоблоків «тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт та інші виробничі потужності) у місті Енергодар перебувають з 24 лютого 2022 року у зоні проведення бойових дій, а з 04.03.2022 на тимчасово окупованій рф території України.

Листом №2023/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, військова агресія рф проти України, що стала підставою введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення. Правовідносини між Позивачем та Відповідачем, які розглядаються у межах справи №908/836/26, нерозривно пов`язані з об`єктами Запорізької АЕС, що забезпечували втрачені виробничі потужності та отримання значної частини доходу.

Так, неможливість Відповідачем сплатити кошти за спірним договором викликана об`єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях Відповідача.

Відповідач заперечує щодо здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

З урахуванням викладених у відзиві обставин, просить суд зменшити заявлений розмір 3 % річних та інфляційних втрат, у разі задоволення позовної заяви позивача, до мінімально можливого розміру.

Також, відповідач вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності витрат та розумності їх розміру

Просить суд зменшити заявлений розмір витрат правничої допомоги, у разі задоволення позовної заяви позивача, до мінімально можливого розміру.

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Між ТОВ «ГРАФТРЕЙД» (надалі «Постачальник», «Позивач») та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (яке утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та яке є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня його державної реєстрації) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (надалі «Покупець», «Відповідач») було укладено договір поставки товару № 53-121-08-22-11299 від 27.09.2022 (надалі «Договір»).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар ущільнювальні вироби та матеріали в асортименті на загальну суму 2 999 380,80 грн. без ПДВ, а покупець прийняти та сплатити поставлений товар.

Згідно з п. 1.2 договору строк поставки товару: 20 листопада 2022 року.

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (пункт 3.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору поставка товару відбувається на умовах DDP (згідно з ІНКОТЕРМС 2010) м. Запоріжжя, вул. Шенвізська, буд. 2. Зовнішній кризовий центр ВП «Запорізька АЕС» Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 10.1 договору всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони вирішують шляхом переговорів.

Пунктом 10.2 договору сторони встановили, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

Якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення до відповідного господарського суду за місцем знаходження відповідача (п. 10.3 Договору).

Згідно з п. 12.1 договору договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом року з дати укладання.

Так, на виконання договору постачальник здійснив в повному обсязі поставку товару, передбаченого договором, на загальну суму 2 999 380,80 грн. грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 800 від 25.11.2022 та товарно-транспортною накладною № 765 від 25.11.2022.

Як зазначає позивач, Факт виконання позивачем обов`язку з поставки товару за видатковою накладною №800 від 25.11.2022 підтверджується не лише транспортними документами, а й письмовим визнанням самого відповідача.

Зокрема, у листі від 17.01.2023 № 21-255/07 АТ «НАЕК «Енергоатом» офіційно повідомило позивача про те, що вантаж був фактично отриманий Зовнішнім кризовим центром ВП «Запорізька АЕС» (м. Запоріжжя).

Зазначений лист відповідача також свідчить про безумовне прийняття товару Відповідачем у володіння. Посилання відповідача на неможливість миттєвого оформлення первинних документів через тимчасову окупацію промислового майданчика ВП «ЗАЕС» підтверджує, що затримка у підписанні накладної має суто технічний характер і не пов`язана із запереченнями щодо асортименту, кількості чи якості самого товару.

Крім того, як вбачається зі змісту листа № 21-255/07 від 17.01.2023, відповідач пов`язує остаточне оформлення видаткової накладної із завершенням процедури вхідного контролю.

Проте, Акти № А1-087-24/21 від 13.10.2023 вхідного контролю (ВК-1) продукції для СВБ з додатками, № А2-087-24/21 від 18.10.2023 з додатками, Ярлик на придатку продукцію № Я-087-24/21 від 18.10.2023 підтверджують, що такий контроль був успішно проведений, а товар ідентифікований як такий, що відповідає вимогам.

Однак, станом на 02.04.2026 покупцем не виконано зобов`язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару.

Загальна сума поставленого Позивачем і не оплаченого Відповідачем товару становить 2 999 380,80 грн. (два мільйона дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят гривень 80 копійок) без ПДВ.

З метою врегулювання фінансових відносин Позивачем засобами поштового зв`язку установи АТ «Укрпошта» Відповідачу поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист було направлено претензію вих. № 19-03/26/2 від 19.03.2026 (претензія та докази направлення претензії додаються).

Відповіді на претензію, грошових коштів за товар позивач від відповідача не отримав.

Отже, станом на 02.04.2026 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений по договору товар складає 2 999 380,80 грн. (два мільйона дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят гривень 80 копійок) без ПДВ.

Отже, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати позивачу вартості поставленого за договором товару в розмірі 2 999 380,80 грн. (два мільйона дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят гривень 80 копійок) без ПДВ, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв`язку із простроченням боржником оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 714383,34 грн інфляційних втрат та 210778,34 грн 3% річних.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України внормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов`язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України).

Статтею 691 ЦК України встановлено обов`язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з п. 12.1 договору договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом року з дати укладання.

Судом установлено, що на виконання договору постачальник здійснив в повному обсязі поставку товару, передбаченого договором, на загальну суму 2 999 380,80 грн. грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 800 від 25.11.2022 та товарно-транспортною накладною № 765 від 25.11.2022.

Факт виконання позивачем обов`язку з поставки товару за видатковою накладною №800 від 25.11.2022 підтверджено і відповідачем.

Як вже зазначалось, у листі від 17.01.2023 № 21-255/07 АТ «НАЕК «Енергоатом» офіційно повідомило позивача про те, що вантаж був фактично отриманий Зовнішнім кризовим центром ВП «Запорізька АЕС» (м. Запоріжжя).

З метою врегулювання фінансових відносин позивач засобами поштового зв`язку установи АТ «Укрпошта» Відповідачу поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист було направлено претензію вих. № 19-03/26/2 від 19.03.2026 (претензія та докази направлення претензії додаються).

Відповіді на претензію або сплати грошових коштів за товар позивач від відповідача не отримав.

Отже, на день розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений по договору товар складає 2 999 380,80 грн. (два мільйона дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят гривень 80 копійок) без ПДВ.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу позивачем доведені та підлягають задоволенню у розмірі 2 999 380,80 грн (два мільйона дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят гривень 80 копійок) без ПДВ.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно з п. 1.2 договору строк поставки товару: 20 листопада 2022 року. Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (пункт 3.2 Договору).

Судом установлено, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар позивачем нараховано до стягнення суму 714 383,34 грн інфляційних втрат та 210778,40 грн 3% річних.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок річних відсотків за заявлений період, суд встановив, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 210778,40 грн є доведеними та обґрунтованими.

Отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Наданий розрахунок втрат від інфляції перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», встановлено, що сума втрат від інфляції нарахована позивачем вірно.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Суд із використанням інформаційно-пошукової системи «Законодавство» здійснив розрахунок інфляційних втрат, урахувавши позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, викладену в постанові від 20.11.2020. Сума інфляційних втрат за вказаний період, відповідно до даних названої системи, становить 714 383,34 грн та підлягає задоволенню повністю.

Контррозрахунку відповідач суду не надав.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та суми інфляційних втрат суд зазначає таке.

Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Наведені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 № 903/602/24.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі зазначеного суд не вбачає підстав для зменшення заявлених до стягнення трьох відсотків річних.

Судові витрати.

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 47 094 (сорок сім тисяч дев`яносто чотири) гривні 51 копійку покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25500,00грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Позивачем у позовній заяві було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25500,00грн.

Між ТОВ ГРАФТРЕЙД замовник та Діордієвим О.С. адвокат 06.05.2025 укладено договір № 06/05-25 про надання правової допомоги.

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а адвокат зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу при розгляді в судах будь-якої юрисдикції всіх інстанцій справ, що стосуються замовника з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України.

Вартість послуг адвоката за цим договором визначається за домовленістю сторін (п. 3.1. договору).

Додатковою угодою № 5 від 18.03.2026 сторони визначили, що вартість послуг адвоката за цією додатковою угодою визначається за домовленістю сторін у додатку № 1 до цієї додаткової угоди (п. 2 додаткової угоди № 5).

Згідно п. 1 додатку № 1 до додаткової угоди № 5 від 18.03.2026 винагорода адвоката за надання правової допомоги за додатковою угодою № 5 до договору становить 2500,00 грн за одну годину роботи.

У розрахунку наданих послуг від 25.05.2026 сторони погодили види послуг, що надаються адвокатом у дані справі.

Фактична сума витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.03.2026 складає 25500,00 грн.

Відповідно до розрахунку наданих послуг та акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.03.2026 адвокатом надані наступні послуги:

Зібрано докази, вивчено та проаналізовано документи, надані Замовником для судового захисту інтересів у справі про стягнення з АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь замовника заборгованості (у тому числі інфляційних втрт, 3% річних) по договору поставки товару № 53-121-08-22-11299 від 27.09.2022, здійснено:

- зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих Замовником для судового захисту його інтересів 1 година;

- огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору Замовника - 1 година;

- написання позовної заяви до АТ «НАЕК «Енергоатом» - 5 годин;

- формування додатків до позовної заяви 1година;

- здійснення розрахунку судових витрат, завантаження позовної заяви до підписи семи «Електронний суд» - 1 година.

Винагорода Адвоката за надання правової допомоги за договором становить 2500,00грн за одну годину (п. 1 додатку № 1 до додаткової угоди № 5 від 18.03.2026 до договору №06/05-25 від 06.05.2025).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25500,00 грн в суді надано:

- договір про надання правової допомоги від №06/05-25 від 06.05.2025 з додатковими угоди та додатками до них;

- розрахунок наданих послуг за додатковою угодою № 5 від 18.03.2026 до договору про надання правової допомоги від №06/05-25 від 06.05.2025;

- акт прийому передачі наданих послуг від 25.03.2026 за додатковою угодою № 5 від 18.03.2026 до договору про надання правової допомоги від №06/05-25 від 06.05.2025.

Суд зазначає, що надання правової допомоги відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема: поданням позову та інших документів у справі.

Судом не встановлено подання адвокатом необґрунтованих заяв і клопотань.

В акті приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2026 відображені послуги, які реально надані адвокатом відповідачу.

Отже, надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Ураховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, результат розгляду справи, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25500,00 грн є співмірним і розумним у даній справі та підлягає задоволенню повністю.

Виходячи з викладеного вище суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна (Грязнова), буд. 4А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32786757) 2 999 380 (два мільйона дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят) гривень 80 копійок заборгованості за договором № 53-121-08-22-11299 від 27.09.2022 поставки товару, 210 778 (двісті десять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 40 копійок 3% річних та 714 383 (сімсот чотирнадцять тисяч триста вісімдесят три) гривні 34 копійки інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 094 (сорок сім тисяч дев`яносто чотири) гривні 51 копійку, витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 28.07.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна