Решение № 138535568, 22.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/62/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 Справа № 908/810/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Данилейко К.М., розглянув матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)

До відповідача: Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 107 595 724,12 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сінявська Г.В. (в режимі відеоконференції) довіреність № 01/01-8 від 01.01.2026;

Від відповідача: Кучерява В.Ф. (в залі суду) - довіреність № 522 від 09.12.2025;

СУТЬ СПОРУ

01.04.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 107 595 724,12 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 справу №908/810/26 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/810/26 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.04.2026 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 23.04.2026 № 908/810/26 заяву Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго задоволено та вирішено судове засідання, призначене на 29.04.2026 об 12 год. 00 хв. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.04.2026 № 908/810/26 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 01.06.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд.

Ухвалою від 01.06.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.06.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд. Позивачу та Відповідачу запропоновано надіслати на адресу суду акт звірки взаєморозрахунків за спірний період.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті судом оголошувалися перерви до 13.07.2026 та 22.07.2026.

В судовому засіданні 22.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно зі ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 22.07.2026 здійснювалось в режимі відеоконференції здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд ЄСІКС.

З позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0503-03041-ПД від 01.01.2024 в сумі 106 967 073,61 грн. Вказує, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги у розрахункових періодах листопад 2025 року січень 2026 року, а також акти коригування за березень, квітень та вересень 2025 року. Відповідні акти надання послуг підписані відповідачем без зауважень та розбіжностей. Відповідач порушив умови пункту 3.7 договору щодо строків розрахунку за фактичні обсяги наданих послуг, не здійснив оплату виставлених рахунків та залишив без задоволення досудові вимоги позивача про сплату заборгованості. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 407 726,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 220 923,54 грн. Посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, Закон України Про ринок електричної енергії, позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що здійснив часткову оплату послуг у заявлений до стягнення період на загальну суму 78 719 036,13 грн., а також вказує на наявність акту коригування у бік зменшення вартості послуги на 0,11 грн. Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність визначених позивачем обсягів послуг сертифікованим даним комерційного обліку електричної енергії. Також заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 78 719 036,13 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок здійснення вказаних оплат. Заперечення щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтовуються некоректністю бази нарахування через неврахування проведених відповідачем розрахунків. Відповідач вказує на відсутність підстав для застосування відповідальності за прострочення виконання зобов`язань з огляду на дію обставин непереборної сили. Настання форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати від 21.07.2023 № 2300-23-3315. Додатково відповідач посилається на відсутність власної вини, фінансову неплатоспроможність, збитковість затвердженого тарифу на розподіл та виконання пріоритетних заходів із захисту об`єктів критичної інфраструктури. В обґрунтування заперечень посилається на приписи Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил ринку та Кодексу комерційного обліку електричної енергії, ст. ст. 614, 617 , 625 ЦК України, п. 1.15.3 Правил ринку. Також відповідач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/3621/23 та №914/2625/23, № 910/4590/19, № 910/10156/17. згідно з якими нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється виходячи з вартості фактично наданих послуг, а не планових платежів, а акт надання послуг в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України не є вимогою про оплату, наслідки прострочення грошового зобов`язання настають виключно за обставин неправомірної несплати коштів боржником. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач з доводами відповідача не погодився та у відповіді на відзив вказав, що на підставі договору від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД позивач надав відповідачу послуги у листопаді 2025 року січні 2026 року та склав акти коригування за березень, квітень, вересень 2025 року. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень та ініціювання суперечки щодо даних комерційного обліку. Сплата 78 719 036,13 грн. не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки відповідно до пункту 3.9 договору та ст. 534 ЦК України ці кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном виникнення, а саме за листопад 2024 року січень 2025 року. Акт коригування за травень 2025 року на суму 0,11 грн. зменшує борг попереднього періоду та не стосується заявленого у цій справі періоду виникнення заборгованості. Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справах № 914/3621/23 та № 914/2625/23 відхиляються позивачем з огляду на неподібність правовідносин, оскільки у вказаних справах предметом розгляду був договір у редакції 2019 року з іншим механізмом проведення оплати, тоді як договір сторін від 01.01.2024 регламентує порядок визначення планового та фактичного обсягів послуг. Позивач спростовує доводи про звільнення відповідача від відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, вказуючи, що Договір укладено під час дії воєнного стану, тому відповідач усвідомлював відповідні ризики, а сам факт воєнного стану без доведення конкретних обставин не є непереборною силою. Фінансовий стан відповідача не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 629 ЦК України. На підставі ст. 625 ЦК України наполягає на правомірності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями, на які поширюється дія постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413, а входять до складу грошового зобов`язання і мають компенсаційний характер. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц та постановах Верховного Суду у справах № 915/880/18, № 912/48/19, № 908/1379/17, № 905/600/18. Право кредитора на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є гарантією захисту майнового інтересу від знецінення коштів за час прострочення боржника.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав про здійснення АТ Запоріжжяобленерго оплати у розмірі 78 719 036,13 грн. за період, що заявлений до стягнення. Відповідач також вказує на неврахування позивачем акта коригування від 25.12.2025, який зменшує суму заборгованості на 0,11 грн. З огляду на здійснені платежі відповідач заперечує правильність нарахування 3 процентів річних та інфляційних втрат. Відповідно до здійсненого відповідачем контррозрахунку розмір інфляційних нарахувань становить 0,00 грн. Відповідач обґрунтовує несвоєчасність виконання зобов`язань об`єктивними обставинами, пов`язаними з військовою агресією та перебуванням 73 відсотків території Запорізької області в зоні бойових дій або в тимчасовій окупації. Вказує на відсутність вини відповідача через неоплату послуг споживачами та руйнуванням енергетичної інфраструктури, що унеможливило своєчасне здійснення розрахунків. Просить суд провадження у справі в частині стягнення 78 719 036,13 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також відповідач надав до суду додаткові пояснення від 16.06.206 та 18.06.2026, в яких зазначив, що на виконання ухвали суду від 01.06.2026 відповідач провів звірку розрахунків, за наслідками якої виявив додаткові оплати за спірний період. Зокрема, ідентифіковано здійснення платежів на суму 1 385,97 грн. згідно з платіжною інструкцією № 10833 від 25.12.2025 та на суму 13 403 545,85 грн. згідно з платіжною інструкцією № 1447 від 20.02.2026. Заявник стверджує про повну оплату заборгованості за листопад та грудень 2025 року, а також про часткову оплату послуг за січень 2026 року в розмірі 25 390 790,23 грн. Просить долучити вказані платіжні інструкції до матеріалів справи як докази фактичного зменшення боргу. Загальна сума грошових коштів, щодо якої відповідач просить закрити провадження у справі через відсутність предмета спору, становить 92 123 967,95 грн. Заперечуючи правомірність зарахування позивачем цих коштів у рахунок погашення заборгованості минулих періодів, відповідач вказує на ненадання належних первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88. Вказує, що відсутність первинного документа з обов`язковими реквізитами унеможливлює підтвердження факту зменшення заборгованості за інший розрахунковий період та посилається на висновки Верховного Суду, викладеними у постановах у справах № 916/2357/22, № 904/12527/16, № 910/12934/18, згідно з якими застосування черговості погашення вимог за ст. 534 ЦК України виключається, якщо платник чітко визначив призначення платежу під час переказу коштів. Отримувач коштів позбавлений права самостійно визначати порядок їх зарахування всупереч реквізиту «призначення платежу». Відповідач зазначає, що позивач повернув підписаний акт звірки розрахунків із зазначенням загального сальдо заборгованості у розмірі 396 865 245,89 грн. станом на 04.06.2026. При цьому позивач не конкретизував періоди виникнення цієї заборгованості та не відобразив розподіл здійснених відповідачем оплат. Відповідач наголошує на системності таких дій позивача, вказує на наявність семи інших судових справ між тими ж сторонами з аналогічними обставинами неврахування платежів. Посилаючись на принцип змагальності та стандарт переваги більш вагомих доказів, сформульований у постанові Верховного Суду у справі № 910/11534/18, відповідач стверджує, що тягар доказування правомірності зарахування коштів в інший період покладається на позивача. Просить зобов`язати позивача вказати конкретні минулі періоди, в рахунок яких було зараховано платежі на суму 92 123 967,95 грн.

Наявні матеріали справи дозоляють суду розглянути справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (далі Позивач, Оператор системи передачі (ОСП), НЕК Укренерго) виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Відповідно до ЗАЯВИ-ПРИЄДНАННЯ до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО (Відповідач, Користувач) 12.12.2023, шляхом накладення кваліфікованого електронного та повідомлення НЕК «Укренерго» про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, між Відповідачем та Позивачем укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за №0503-03041-ПД, дата акцептування 01.01.2024 (далі Договір).

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Договору, Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Користувача до умов Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до Договору.

Умови публічного Договору затверджено наказами НЕК «Укренерго» від 22.12.2023 за № 742, 04.06.2024 за № 344 від 06.08.2025 за № 627 (чинна редакція) та оприлюднено на офіційному сайті НЕК «Укренерго» за посиланням https://ua.energy/.

Згідно з п. 3.1. Договору, ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цім Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП, відповідно до затвердженої ними методики (порядку) та оприлюднюється OCП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Відповідно до п.3.4. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на період надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з зазначеною системою платежів і розрахунків:

1. платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2. платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3. платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Відповідно до п.3.6 Договору плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО (адміністратора комерційного обліку) за кожну декаду розрахункового періоду.

За п. 3.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з OCП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих ОСП або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням в порядку, визначеного законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Акти приймання-передачі та акти коригування Користувач підписує протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання.

Коригування обсягу та вартості фактично наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуги Користувач здійснює до 15 числа місяця наступного за місяцем в якому отримав акт коригування до акту надання Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахування в минулих періодах (включно).

Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку.

Відповідно до п.3.8. Договору, Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів до надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання Користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманих від OCП за попередній розрахунковий період актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим Договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей, ППКО Користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.

Пунктом 3.9 Договору визначено, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення за цим договором. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів підлягає зарахуванню в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

Відповідно до п. 13.1 договору, договір набуває чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року , уя кому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Відповідно до пункту 6.6. глави 6 розділу XI КСП обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається: для ОСР як обсяг розподіленої електричної енергії, обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи розподілу та обсяг електричної енергії для господарчих потреб ОСР.

Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1., п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 307 (у редакції постанови НКРЕКП 24.06.2019 № 1168), система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

Як встановлено судом, Позивачем протягом листопада 2025 - січня 2026 року надавалася Послуга, оформлено та направлено Відповідачу з застосуванням Сервісу наступні Акти надання Послуги :

Акт надання Послуги від 30 листопада 2025 року № ДУА 0021180 за листопад 2025 р. на суму 31 560 505,87 грн. з ПДВ; Акт підписано з боку Відповідача без зауважень та ініціювання суперечки. Зобов`язання оплати Відповідача за цім актом з урахуванням п. 3.7 Договору - до 15.12.2025р.

Акт надання Послуги від 31 грудня 2025 року № ДУА 0022006 за грудень 2025 р. на суму 35 171 285,88 грн. з ПДВ; Акт підписано з боку Відповідача без зауважень та ініціювання суперечки. Зобов`язання оплати Відповідача за цім актом з урахуванням п. 3.7. Договору - до 15.01.2026 р.

Акт надання Послуги від 31 січня 2065 року № ДУА 0022838 за січень 2026 р. на суму 40 233 895,87 грн. з ПДВ; Акт підписано з боку Відповідача без зауважень та ініціювання суперечки. Зобов`язання оплати Відповідача за цім актом з урахуванням п. 3.7. Договору - до 15.02.2026 р.

Також, протягом заявленого періоду, відповідно до умов Договору та Правил ринку, згідно оновлених даних комерційного обліку, Позивачем здійснено врегулювання, оформлено та направлено Відповідачу Акти коригування за розрахунковий період березень 2025року, квітень 2025року, вересень 2025 року, який сальдуються при здійсненні поточних розрахунків, а саме:

Акт коригування від 9 грудня 2025 р. № ДУА_К-0006201 до Акту надання Послуги № ДУА -0019506 від 30.09.2025 за яким суму за вересень 2025 р. збільшено на 1 385,97 грн. Акт підписано з боку Відповідача без зауважень та ініціювання суперечки. Зобов`язання оплати Відповідача за цім актом з урахуванням п. 3.7 Договору - до 15.01.2026р.

Акт коригування від 4 листопада 2025 р. № ДУА_К-0005531 до Акту надання Послуги № ДУА -0014765 від 31.03.2025 за яким суму за березень 2025 р. збільшено на 0,01 грн. Акт підписано з боку Відповідача без зауважень. Зобов`язання оплати Відповідача за цім актом з урахуванням п. 3.7 Договору - до 15.12.2025р.

Акт коригування від 4 грудня 2025 р. № ДУА_К-0005888 до Акту надання Послуги № ДУА -0015535 від 30.04.2025 за яким суму за квітень 2025 р. збільшено на 0,01грн. Акт підписано з боку Відповідача без зауважень. Зобов`язання оплати Відповідача за цім актом з урахуванням п. 3.7 Договору - до 15.01.2026р.

Як стверджує Позивач Відповідач протягом заявленого періоду не здійснював а ні поетапної оплати, згідно рахунків, виставлених Позивачем відповідно до п.3.5. Договору, а ні оплат на підставі отриманих Актів (п. 3.7. Договору).

Заборгованість Відповідача за отримані послуги, заявлена у цієї позовній заяві, виникла за наступні періоди: Квітень 2025 - 0,01 грн., Березень 2025 0,01 грн., Вересень 2025 - 1 385,97 грн., Листопад 2025 - 31 560 505,87 грн., Грудень 2025 - 35 171 285,88 грн., Січень 2026 - 40 233 895,87 грн.

Згідно п. 7.1. Договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку OCП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості.

За прострочення Користувачем термінів розрахунку фактичної вартості послуги понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Крім того статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення грошового зобов`язання Відповідачем, Позивачем розраховані інфляційні втрати та три відсотки річних за користування коштами, які не являються неустойкою та носять компенсаційний характер.

Також судом встановлено, що НЕК «Укренерго» було направлено Відповідачу вимоги про сплату заборгованості за № 01/78722 від 23.12.2025 та № 01/12502 від 19.02.2026, однак заборгованість в повному обсязі Відповідачем сплачена не була.

Отже, Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 106 967 073,61 грн. за Послугу, надану протягом розрахункових періодів листопад 2025 січень 2026, та нараховані 3% річних у розмірі 407 726,97 грн. та інфляційні втрати 220 923,54 грн.

Оцінивши та дослідивши представлені сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України Про ринок електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Згідно із п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії, оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії визначено, що диспетчерське управління - це оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

У відповідності до п. 51 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії, об`єднана енергетична система України (далі - ОЕС України) визначена, як сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про ринок електричної енергії, в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єктів господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об`єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії. Диспетчеризація встановлених генеруючих потужностей та використання міждержавних перетинів мають здійснюватися відповідно до кодексу системи передачі, правил ринку та інших нормативних документів, на основі економічних критеріїв та з урахуванням технічних обмежень системи.

Пунктом 1.4 підрозділу 1 Визначення основних термінів та понять розділу I. Загальні положення Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 визначено, що оперативно - технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об`єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб`єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням.

Згідно із п.п.1.1-1.5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського ( оперативно-технологічного ) управління (далі - диспетчерське управління ). Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП. Диспетчерське управління поширюється на суб`єктів господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське управління базується на принципах об`єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України Про ринок електричної енергії та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів. Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.11 глави 4 цього розділу.

Як зазначалося раніше, укладений між Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за №0503-03041-ПД, дата акцептування 01.01.2024, за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, на підставі укладеного Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за №0503-03041-ПД, дата акцептування 01.01.2024,, ПрАТ НЕК Укренерго надало АТ Запоріжжяобленерго протягом листопада 2025 - січня 2026 року визначені Договором послуги, що підтверджується відповідними Актами надання послуг:

- від 30 листопада 2025 року № ДУА 0021180 за листопад 2025 р. на суму 31 560 505,87 грн. з ПДВ; оплата - до 15.12.2025р.;

- від 31 грудня 2025 року № ДУА 0022006 за грудень 2025 р. на суму 35 171 285,88 грн. з ПДВ; оплата - до 15.01.2026р.;

- від 31 січня 2065 року № ДУА 0022838 за січень 2026 р. на суму 40 233 895,87 грн. з ПДВ; оплата - до 15.02.2026р.

Також, протягом заявленого періоду Позивачем направлено Відповідачу Акти коригування за розрахунковий період березень 2025р., квітень 2025р., вересень 2025р., які враховані позивачем при здійсненні поточних розрахунків, а саме:

- від 9 грудня 2025 р. № ДУА_К-0006201 до Акту надання Послуги № ДУА -0019506 від 30.09.2025 за яким суму за вересень 2025 р. збільшено на 1 385,97 грн.; оплата - до 15.01.2026р.

- від 4 листопада 2025 р. № ДУА_К-0005531 до Акту надання Послуги № ДУА -0014765 від 31.03.2025 за яким суму за березень 2025 р. збільшено на 0,01 грн.; оплата - до 15.12.2025р.

- від 4 грудня 2025 р. № ДУА_К-0005888 до Акту надання Послуги № ДУА -0015535 від 30.04.2025 за яким суму за квітень 2025 р. збільшено на 0,01 грн.; оплата - до 15.01.2026р.

За твердженнями Позивача Відповідач протягом заявленого періоду не здійснював а ні поетапної оплати, згідно рахунків, виставлених Позивачем відповідно до п.3.5. Договору, а ні оплат на підставі отриманих Актів (п. 3.7. Договору), а тому у Відповідача виникла заборгованість за наступні періоди: Квітень 2025 - 0,01 грн., Березень 2025 0,01 грн., Вересень 2025 - 1 385,97 грн., Листопад 2025 - 31 560 505,87 грн., Грудень 2025 - 35 171 285,88 грн., Січень 2026 - 40 233 895,87 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем на виконання грошових зобов`язань за договором від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД здійснено перерахування коштів на користь позивача, що підтверджується платіжними інструкціями, у яких платником самостійно визначено призначення платежів.

Так, погашення заборгованості за послуги, надані у листопаді 2025 року, здійснено шляхом перерахування 13 585 110,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 10834 від 25.12.2025 та 17 975 395,87 грн. згідно з платіжною інструкцією № 10927 від 30.12.2025. У реквізиті "призначення платежу" вказаних документів зазначено про оплату акта за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за 11.2025 відповідно до договору № 0503-03041-ПД від 01.01.2024.

Заборгованість за грудень 2025 року сплачена платіжними інструкціями № 10928, № 10929 від 30.12.2025 та № 361 від 16.01.2026.

Платежем від 30.12.2025 на суму 11 453 079,00 грн. перераховано кошти із зазначенням у призначенні платежу попередньої оплати за послуги за ІІ декаду грудня 2025 року згідно з рахунком № ДУ-0083354/0503-03041-ПД/24.12.25.

Платежем від 30.12.2025 на суму 10 890 642,91 грн. здійснено попередню оплату за І декаду грудня 2025 року відповідно до рахунка № ДУ-0082581/0503-03041-ПД/24.12.25.

Платіжною інструкцією від 16.01.2026 на суму 12 827 563,97 грн. здійснено оплату акта за надані у грудні 2025 року послуги.

Розрахунки за послуги, надані у січні 2026 року, проведено платіжними інструкціями № 678 від 23.01.2026 та № 1447 від 20.02.2026.

Платіж від 23.01.2026 на суму 11 987 244,38 грн. містить призначення щодо попередньої оплати послуг за І декаду січня 2026 року (рахунок № ДУ-0085677/0503-0304ПД/14.01.26).

Платіжною інструкцією № 1447 від 20.02.2026 на суму 13 403 545,85 грн. здійснено попередню оплату за ІІ декаду січня 2026 року згідно з рахунком № ДУ-0086440/0503-03041-ПД/24.01.26.

Додатково платіжною інструкцією № 10833 від 25.12.2025 перераховано 1 385,97 грн. із призначенням платежу за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за вересень 2025 року.

Загальна сума здійснених відповідачем платежів становить 92 123 967,95 грн., який складається із вказаних вище оплат в розмірі 78 719 036,13 грн., а також додаткових платежів, ідентифікованих за наслідками проведення звірки взаєморозрахунків, що також підтверджується платіжними інструкціями: від 25.12.2025 № 10833 на суму 1 385,97 грн. та від 20.02.2026 № 1447 на суму 13 403 545,85 грн.

Також суд зазначає, що на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/810/26 відповідач направив позивачу акт звірки взаєморозрахунків за спірний період, який охоплює листопад 2025 року січень 2026 року. Супровідним листом від 16.06.2026 за вих. № 01/37899 позивач повернув відповідачу підписаний примірник вказаного акта.

В акті звірки взаєморозрахунків загальний обсяг зобов`язань відповідача перед позивачем станом на 04.06.2026 визначено Позивачем у розмірі 396 865 245,89 грн., який сформовано позивачем без ідентифікації періодів її виникнення, підстав нарахування та без відображення платежів, здійснених відповідачем за виставленими актами та рахунками у межах заявлених позовних вимог.

Також в цьому акті звірки Позивачем відображене «Вхідне сальдо» як сума непогашеної заборгованості відповідача станом на 01.03.2025 у розмірі 329 952 530,99 грн.

Дослідивши вказані матеріали справи суд зазначає, що Позивач не надав суду доказів розподілу здійснених відповідачем оплат на загальну суму 92 123 967,95 грн. в рахунок погашення заборгованості минулих періодів.

Так, Позивач стверджує, що оплати зараховані за наявним боргом з найдавнішим терміном виникнення (листопад 2024 року січень 2025 року) на підставі пункту 3.9 договору та ст. 534 ЦК України. Відповідач заперечує такий розподіл, вказуючи на визначення ним призначення платежу у відповідних платіжних інструкціях та неможливість самостійної зміни кредитором черговості зарахування коштів.

Щодо вказаних доводів сторін суд зазначає, що відповідно до принципу змагальності тягар доказування обставин існування та розміру заборгованості минулих періодів, у рахунок якої позивач начебто зараховував поточні платежі, покладається на позивача.

Відповідно до статей 6, 627, 629 та 534 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору та мають право врегулювати у договорі порядок виконання грошових зобов`язань, у тому числі черговість зарахування платежів.

Водночас положення ст. 534 ЦК України мають диспозитивний характер та підлягають застосуванню за відсутності іншого порядку, погодженого сторонами. Тому у разі встановлення договором спеціальної черговості зарахування коштів саме така умова договору, як обов`язкова для сторін відповідно до ст. 629 ЦК України, підлягає застосуванню при визначенні розміру заборгованості та наслідків виконання грошового зобов`язання.

Отже, наявність у договорі умови (п. 3.9), яка дозволяє зараховувати надходження на погашення заборгованості за минулі періоди, надає кредитору (Позивачу) право спрямовувати отримані від боржника (Відповідача) кошти на закриття найстаріших боргів, навіть якщо у платіжній інструкції вказано поточний період.

Уклавши договір із відповідною умовою, Відповідач добровільно погодився з передбаченим сторонами механізмом розподілу коштів та не може посилатися на інший порядок їх зарахування, зокрема лише на зазначене ним призначення платежу, якщо воно суперечить умовам договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посилання боржника на самостійно визначене ним призначення платежів не може змінювати погоджену сторонами договору (п. 3.9) черговість зарахування коштів, оскільки така умова договору була прийнята сторонами при його укладенні та є обов`язковою для виконання. Інше тлумачення фактично призвело б до односторонньої зміни умов договору боржником, що суперечить статтям 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Водночас суд враховує, що реалізація кредитором права на зарахування коштів у рахунок минулих періодів не звільняє його від процесуального обов`язку довести факт існування, розмір та структуру такої заборгованості.

Відображення позивачем заборгованості у акті звірки у вигляді «вхідного сальдо» без надання первинних документів є підставою для відмови у позові в частині недоведеної суми, оскільки сальдо є виключно арифметичним підсумком внутрішнього обліку кредитора, а не доказом виникнення боргу.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Оборотно-сальдова відомість, довідка про сальдо чи загальний акт звірки без підтвердження їх даних первинними документами не мають юридичної сили та не є належними доказами.

Оскільки суд не може ухвалювати рішення на основі загальних цифр або припущень, то Позивач був зобов`язаний надати детальний помісячний розрахунок, який містить інформацію про суму, що підлягала сплаті у конкретний місяць, фактично отримані суми та точні дані щодо того, яку саме суму було перенаправлено на погашення якого конкретно минулого боргу. Розрахунок заборгованості повинен бути математично коректним, підтвердженим первинними документами та містити деталізацію за кожним компонентом і періодом.

Відсутність чіткого та зрозумілого розрахунку з боку позивача порушує принцип добросовісності та рівності сторін, оскільки боржник і суд позбавляються можливості перевірити математичну коректність сум та дослідити питання дотримання строків позовної давності. Надання позивачем лише загальної суми «вхідного сальдо», яка не підтверджена первинними бухгалтерськими документами про рух коштів, унеможливлює достовірну перевірку розміру нарахованого боргу.

Отже, за відсутності первинних документів на підтвердження правових підстав виникнення «вхідного сальдо» та відсутності деталізованого розрахунку розподілу здійснених відповідачем платежів на конкретні минулі періоди, дії позивача щодо зарахування коштів всупереч реквізиту «призначення платежу» не підтверджені належними доказами.

Таким чином, судом встановлено, що сума 92 123 967,95 грн. була сплачена Відповідачем в рахунок погашення заборгованості за заявлений у позові спірний період. Оскільки грошове зобов`язання у вказаному розмірі виконано відповідачем до дати звернення позивача з позовом до суду (31.03.2026), позовні вимоги про стягнення 92 123 967,95 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення цих сплачених сум на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України задоволенню не підлягає, оскільки вказана норма застосовується виключно у разі погашення боргу після відкриття провадження у справі.

Матеріалами справи підтверджується наявність залишку непогашеної основної заборгованості відповідача за спірний період у розмірі 14 843 105,66 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що позивач припустився порушення порядку обчислення заявлених сум, оскільки не врахував здійснені Відповідачем оплати у заявлений до стягнення період у сумі 78 719 036,13 грн., що свідчить про невірне визначення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Детальний аналіз відображених у розрахунку вимог у співставленні з фактичними оплатами свідчить про наступне.

Щодо акта надання послуг за листопад 2025 року на суму 31 560 505,87 грн. (строк оплати до 15.12.2025) розрахунок не містить відомостей про жодні оплати. Відповідач погасив вказану заборгованість платежами від 25.12.2025 на суму 13 585 110,00 грн. та від 30.12.2025 на суму 17 975 395,87 грн. Позивач безпідставно нараховує 3 % річних у розмірі 163 422,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 220 923,54 грн. на повну суму цього акта за період тривалістю 63 дні з 16.12.2025 по 16.02.2026. Щодо акта надання послуг за грудень 2025 року на суму 35 171 285,88 грн. (строк оплати до 15.01.2026) у розрахунку позивача також вказана відсутність оплат та здійснено нарахування 3 % річних на повну суму за 32 дні. Фактично відповідач здійснив оплати 30.12.2025 на суми 11 453 079,00 грн. і 10 890 642,91 грн., а також 16.01.2026 на суму 12 827 563,97 грн.

За актом надання послуг за січень 2026 року на суму 40 233 895,87 грн. (строк оплати до 15.02.2026) відповідачем здійснено платежі від 23.01.2026 на суму 11 987 244,38 грн. та від 20.02.2026 на суму 13 403 545,85 грн. Позивач зазначає борг у повному обсязі та нараховує 3 % річних за прострочення в 1 день станом на 16.02.2026, цілком ігноруючи часткову попередню оплату.

Заборгованість за актом коригування за вересень 2025 року на суму 1 385,97 грн. (строк оплати до 15.01.2026) оплачена відповідачем 25.12.2025. У розрахунку позивача вказана нульова оплата та безпідставно нараховані 3 % річних за 32 дні з 16.01.2026 по 16.02.2026.

Крім того, розрахунок підтверджує здійснення позивачем нарахувань 3 % річних не лише на суми актів фактично наданих послуг, а й на планові платежі (за 1, 2 та 3 декади кожного місяця). Згідно з висновками Верховного Суду у справах № 914/3621/23 та № 914/2625/23, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на планові платежі є безпідставним, оскільки зобов`язання виникає за фактично надані послуги і відповідальність за ст. 625 ЦК України застосовується до вартості реально наданих послуг.

Отже, розрахунок здійснено Позивачем на повну суму заявленого основного боргу, включаючи планові платежі, без урахування здійснених відповідачем часткових оплат.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Встановлений судом факт погашення заборгованості на суму 92 123 967,95 грн. докорінно змінює структуру простроченого грошового зобов`язання. Здійснення судом самостійного перерахунку за наявності значного обсягу транзакцій, які позивач не визнає такими, що стосуються спірного періоду, матиме наслідком повну зміну судом методології та бази нарахування всупереч правовій позиції кредитора. Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе функцію позивача з формування доказової бази, виходячи з іншої структури боргу.

Таким чином, оскільки розрахунок позивача є методологічно неправильним, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат визнаються недоведеними та задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача з посиланням на дію обставин непереборної сили судом відхиляються, оскільки наявність форс-мажору звільняє від відповідальності у вигляді неустойки, а не від обов`язку виконати основне грошове зобов`язання та сплатити нарахування за ст. 625 ЦК України, які мають компенсаційний характер. Сам факт дії воєнного стану не може вважатися обставиною непереборної сили без доведення настання конкретних подій, які вплинули на виконання зобов`язання.

Крім цього, посилання відповідача у відзиві на те, що він відповідно до п. 8.3 укладеного Договору листом від 18.03.2022 № 007-72/1706 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов`язань за вказаним правочином, судом до уваги не приймаються, оскільки Договір № 0503-03041-ПД, за яким стягується заборгованість, укладено 01.01.2024р., тобто вказаний лист не має відношення до неможливості виконання саме цього Договору, яки й було укладено вже під час війни.

А тому суд вважає, що відповідач не надав суду доказів виконання умов пунктів 8.3 та 8.5 Договору, згідно з якими сторона, яка позбавлена можливості виконувати умови договору внаслідок обставин непереборної сили, повинна невідкладно повідомити про це у письмовій формі іншу сторону. Відсутність такого повідомлення позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат на 73 % не підлягає задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для застосування механізму такого зменшення у зв`язку з відмовою суду у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсаційних виплат у повному обсязі.

Інші доводи сторін судом також відхиляються в силу викладеного.

Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в сумі 14 843 105,66 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню. В іншій частині у позові слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки задоволені позовні вимоги становлять 13,8 % від суми позову, то 13,8% від сплаченої Позивачем суми судового збору (931840,00 грн.) становить 128 593,92 грн., які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) суму основного боргу в розмірі 14 843 105 (чотирнадцять мільйонів вісімсот сорок три тисячі сто п`ять) гривень 66 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 128 593 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 92 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 28.07.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.