Решение № 138535461, 28.07.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/470/26

Провадження № 2/197/543/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "ФК "Солвентіс" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4339840 від 27.12.2020 в розмірі 47845 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 27.12.2020 року між ТОВ "Алекскредит" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4339840. За умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 7000 грн. 29.10.2025 ТОВ "Алекскредит" та ТОВ "Секвоя капітал" уклали договір факторингу № 29/10-2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за кредитним договором № 4339840 від 27.12.2020. 31.10.2025 ТОВ "Секвоя капітал" та ТОВ "ФК "Солвентіс" уклали договір факторингу №ДФ-31102025 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за кредитним договором № 4339840 від 27.12.2020. Таким чином, сума боргу перед новим кредитором становить 47845 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованість за відсотками - 40845 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності. У разі неявки в судове засідання відповідачки не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про причини своєї неявки не повідомила. Заяв, клопотань від неї не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.12.2020 року між ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 4339840. За умовами договору ТОВ "Алекскредит" надало кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору. Сума кредиту - 7000 грн. Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 27.12.2020 року до кінцевої дати виконання договору 25.07.2021 року (включно). Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: в базовий період протягом 30 календарних днів з 27.12.2020 року до 26.01.2021 року (включно) у розмірі 1,45 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка); в спеціальний період протягом 180 календарних днів з 27.01.2021 року до 25.07.2021 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка). В спеціальний період, з дати закінчення подовженого базового періоду та до спливу кінцевої дати виконання договору (включно), проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування кредитом. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем одноразовим ідентифікатором - PS4339840.

Згідно з довідкою ТОВ "ФК "Елаєнс", від 02.11.2024, 27 грудня 2020 року проведено платіж на суму 7000 грн, валюта платежу - UAH, статус платежу - approved, номер операції: 10233486224712445634589679203315, платіжний метод - карта VISA Номер карти: НОМЕР_1 Банк картки отримувача: PRIVATBANK.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором № 4339840 від 27.12.2020 заборгованість станом на 29.10.2025 становить 47845 грн, з яких сума заборгованості за тілом - 7000 грн, сума заборгованості за відсотками - 40845 грн.

29 жовтня 2025 року між ТОВ "Алекскредит" та ТОВ "Секвоя Капітал" було укладено договір факторингу № 29/10-2025, за яким до ТОВ "Секвоя Капітал" перейшло право грошової вимоги, в тому числі за договором про надання кредиту № 4339840 від 27.12.2020, укладеним із ОСОБА_1 .

На підставі договору факторингу № ДФ-311022025 від 31.10.2025 укладеного між між ТОВ "Секвоя Капітал" та ТОВ "ФК "Солвентіс", до ТОВ "ФК "Солвентіс" перейшло право грошової вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4339840 від 27.12.2020.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 4339840 від 27.12.2020 становить 47845 грн, з яких сума заборгованості за тілом - 7000 грн, сума заборгованості за відсотками - 40845 грн.

Як вбачається з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-260617/157957-БТ від 25.06.2026. на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), номер телефону НОМЕР_4 . Також згідно виписки за період з 27.12.2020 по 04.01.2021 вбачається зарахування коштів в сумі 7000 грн від 27.12.2020 (а.с.42-45).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У частині першій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

Згідно з вищевказаного витягу з реєстру боржників, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "Солвентіс" за кредитним договором № 4339840 від 27.12.2020 у розмірі 47845 грн, з яких сума заборгованості за тілом - 7000 грн, сума заборгованості за відсотками - 40845 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачкою кредиту. Права вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу по справі, кредит не повернуто, а отже позовні вимоги ТОВ "ФК "Солвентіс" підлягають задоволенню. Відповідачка відзиву чи заперечень на позов не подавала, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача приймається судом як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті. Тож, ОСОБА_1 не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що понесені ТОВ "ФК "Солвентіс" витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026; додатковою угодою № 4339840 до договору про надання правової допомоги; актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги; детальним описом наданих послуг на суму 6000 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 4339840 від 10.04.2026 (а.с. 7), позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (місцезнаходження: місто Київ, вул. Глибочицька, 29-31, код ЄДРПОУ: 43657029) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" заборгованість за кредитним договором № 4339840 від 27 грудня 2020 року у розмірі 47845 (сорок сім тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а разом 8662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не б куло вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 28.07.2026.

Суддя М.В. Панчук