Приговор № 138534856, 23.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/16149/25

Номер провадження 1-кп/201/292/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження, відомості про яке внесені 01 серпня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010007452 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. П`ятихатки П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, який зі слів має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді старшого механіка-водія 1-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-гої штурмової роти військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:

- 11 серпня 2015 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт;

- 27 грудня 2016 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. ч. 1, 2 ст. 69, ч. 1 ст. 70, 71, 72 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років 5 днів позбавлення волі;

- 03 квітня 2017 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 389 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років 5 днів позбавлення волі, звільненого на підставі ухвали ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 травня 2019 року умовно-достроково на невідбутий строк 09 місяців 26 днів;

- 13 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років позбавленні волі;

- 26 червня 2025 року Соборним районним судом міста Дніпра за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі;

- 05 серпня 2025 року Шевченківським районним судом міста Дніпра за ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі;

- 25 серпня 2025 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 6 років 3 місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно- психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

У зв?язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N? 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №267 від 01.11.2023, солдат ОСОБА_4 призначений на посаду старшого механіка - водія 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , та поставлений на всі види забезпечення.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб?єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. І - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов?язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов?язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов?язаний виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.

Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов?язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов?язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов?язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов?язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов?язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді старшого механіка - водія 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, в період з 25.04.2024 не прибув до місця дислокації ВЧ НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), внаслідок чого незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України.

У період часу з 25 квітня 2024 року по 18 грудня 2024 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов?язки, а службовий час проводив час на власний розсуд.

18 грудня 2024 року солдат ОСОБА_4 був встановлений та затриманий оперуповноваженим СКП відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, Соборний район, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024042130000134 за вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю і суду показав, що у 2023 році був призваний для проходження військової служби за мобілізацією у період воєнного стану і є військовослужбовцем, був направлений у розпорядження військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_2 . З порядком несення військової служби, дисцплінарним статутом ЗСУ та іншими актами, які регламентують його права та обов`язки був ознайомлений.

Після того, як помер його родич на війні, він без отримання відповідних документів про відпустку 25 квітня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та вирішив не повертатися до місця її дислокації. При цьому, цей час проводив на власний розсуд.

18 грудня 2024 року він був затриманий працівниками поліції в межах кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та з цього часу перебуває в ув`язненні.

Свою вину визнав повністю та не заперечував фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся у скоєному та повідомив, що має намір продовжити військову службу.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюється, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинене обвинуваченим дійсно мало місце, в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України оскільки він своїми умисними діями вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 зі слів має середньо-спеціальну освіту, не одружений та має неповнолітнього сина, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді старшого механіка-водія 1-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 2-гої штурмової роти військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», починаючи з 2015 року був неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за вчинення яких у встановленому законом порядку не знята і не погашена і на даний час відбуває призначене судом покарання у ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», на обліку у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває, за місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 характеризується з посередньої сторони.

До того ж, суд враховує і той факт, що обвинувачений перебуваючи у самовільному залишенні військової частини вчинив умисні корисливі злочини проти власності, за скоєння яких був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі, яке наразі відбуває, що безумовно характеризує ОСОБА_4 , як особу схильну до вчинення злочинів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, враховує особу обвинуваченого, який починаючи з 2015 року неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби та перебуваючи у самовільному залишенні військової частини вчинив ряд умисних корисливих злочинів проти власності, за які відбуває покарання, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання останнього, та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Разом із цим, під час судового розгляду даного кримінального провадження, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений вироком Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.08.2025 року за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 26.06.2025 року остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

Також ОСОБА_4 був засуджений Солонянським районним судом Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 26.06.2025 року остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2022 року терміном один рік до покарання визначеного за цим вироком, остаточно призначено покарання у вигляді 6 років 3 місяців позбавлення волі. Строк призначеного за цим вироком покарання слід рахувати з 18.12.2024 року.

При цьому, слід зазначити що під час ухвалення вироку Солонянським районним судом Дніпропетровської області від 25.08.2026 року при призначенні покарання в порядку ч. 4 ст. 70 КК України призначене ОСОБА_4 за вироком Шевченківсього районного суду міста Дніпра від 05.08.2025 року покарання не враховане, хоча виходячи із змісту означених вироків, злочин за який ОСОБА_4 визнаний винним за вироком Солонянського районного суду Дніпропетрвоської області від 25.08.2025 року вчинений ним до постановлення вироку Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.08.2025 року.

Таким чином, після постановлення вироку Шевченківсього районного суду міста Дніпра від 05.08.2025 року та вироку Солонянського районного суду Дніпропетрвоської області від 25.08.2025 року, встановлено, що ОСОБА_4 винен ще і у вчиненні зазначеного у даному вироку кримінального правопорушення, вчиненого ним до постановлення наведених вище вироків.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій третій цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд зобов`язаний зараховувати строк попереднього ув`язнення у строк призначеного за вироком покарання.

Отже, за наведених обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання призначеного за вироком Шевченківсього районного суду міста Дніпра від 05.08.2025 року та вироком Солонянського районного суду Дніпропетрвоської області від 25.08.2025 року.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України не затримувався, запобіжний захід до останнього не застосовувався.

Водночас, встановлено, що ОСОБА_4 на даний час відбуває покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25.08.2025 року, у попередньому ув`язненні перебуває з 18 грудня 2024 року.

Отже, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов`язаний відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув`язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.

Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 23 липня 2026 року, при цьому, відповідно до ст. 72 КК України в строк призначеного останньому статочного покарання зарахувати відбутий ним строк за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року з 18 грудня 2024 року по 23 липня 2026 року.

В межах даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370- 374, 394, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання призначеного за вироком Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року та вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 (шести) років 4 ( чотирьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 23 липня 2026 року, при цьому, відповідно до ст. 72 КК України в строк призначеного останньому статочного покарання зарахувати відбутий ним строк за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року з 18 грудня 2024 року по 23 липня 2026 року.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження не застосовувався.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1