Постановление суда № 138534699, 28.07.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/4419/26

Провадження № 2/209/2874/26

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

28 липня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Багбая Є.Д., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди. Просить суд стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 35000 євро, що складає еквівалент 1780831,50 грн.

Ухвалою суду від 09 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 09 липня 2026 року, позивач ОСОБА_1 28 липня 2026 року до суду скерував заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій з покликанням на норми законодавства просить суд прийняти позовну заяву, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, до розгляду. Вважає, що у спірних правовідносин, при розгляді питання щодо сплати судового збору за подання даного позову слід застосовувати дві норми: п. 22 та п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Також покликається на судову практику судів України, відповідно до якої у справах такої категорії та з зазначеними вимогами було відкрито провадження. Відтак просить прийняти дану заяву із врахуванням заяви усунення недоліків.

Ознайомившись із поданою заявою про усунення недоліків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Суд залишаючи позовну заяву без руху, в ухвалі від 09.07.2026 надав оцінку доводам позивача та зазначив, що позивачем не наводяться обставини його вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, обставини щодо спричинення моральної шкоди через поранення, перебування у полоні тощо, тобто в даному випадку посилання на п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення позивача від сплати судового збору, є безпідставними.

Також суд вважає необґрунтованим покликання позивача на підставу звільнення судового збору у цій справі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки доказів завдання позивачу матеріальних звибтів внаслідок вчинення кримінального правопорушення не надано.

Окрім цього, суд не приймає до уваги посилання позивача на судові рішення у справах, які ухваленні місцевими та апеляційними судами а також Вехровним судом.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує виключно висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В окремих з наведених позивачем справ, питання судового збору не вирішувалось та вказане питання не було предметом перегляду Верховним Судом, і інших справах предметом перегляду були правовідносини між іншими суб`єктами та з інших підстав та обставин які не можуть бути застосвані в даному спорі.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не виконано вимог ухвали судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 09.07.2026 про залишення позовної заяви без руху, не сплачено судовий збір і не зазначено обставин, не долучено документів, які б підтверджували підстави для звільнення його від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні у статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 5 ст.185 ЦПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що позивач, отримавши ухвали про залишення його позовної заяви без руху та про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, не усунув визначені недоліки в установлений строк, суддя приходить до висновку, що позовну заяву необхідно вважати неподаною та повернути позивачу.

Згідно ч. 6 ст.185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст.ст.185, 260, ч. 2 ст.352, п.6 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Кам`янського Є.Д. Багбая