Решение № 138532804, 28.07.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/494/26

Провадження №2/547/510/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області, головуючий суддя В.Ф.Харченко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі ТОВ "Діджи Фінанс") звернулося до суду із позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за договором про надання фінансового кредиту № 52052-04/2024 від 30.04.2026, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" (далі ТОВ "Аванс Кредит") та ОСОБА_1 , внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 44538,00 грн. Борг складається із 15600,00 грн суми заборгованості за тілом кредиту, 25038,00 грн суми заборгованості за відсотками та 3900,00 грн суми заборгованості за штрафними санкціями. Позивач вважає, що набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 14082024 від 14.08.2024 із ТОВ "Аванс Кредит".

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2662,40 грн та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропоновано відповідачеві, зокрема, в 15-денний строк подати відзив на позов; повідомлено відповідачеві, що позивач надіслав йому засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення № 0505606723568 копію позовної заяви з додатками, які й розглядаються судом у цій справі; тощо.

Відповідач копію ухвали суду та судове повідомлення не отримав 26.05.2026, поштове відправлення повернуто до суду 01.06.2026 з відміткою АТ "Укрпошта", адресат відсутній (а.с. 69-70).

Відповідач у відзиві на позов від 25.05.2026 вказав що не згоден із позовом, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів виникнення боргу. Фактор вказує на 3 різні договори і різних позичальників. Не надано платіжної інструкції про сплату кредиту відповідачеві з відповідним призначенням платежу. Не надано доказів платежу за договормо факторингу. Копії документів є неналежно засвідченими і складені різними особами, не містять відомостей про засвідчення копії. Просить витребувати у фактора цифрові файли документів, технічні лог-файли, які підтверджують генерування коду, надсилання на телефонний номер позичальника та введення в систему (а.с. 62-68).

Позивач у відповіді на відзив від 01.06.2026 вказує, що в матеріалах справи є довідка про ідентифікацію клієнта від 14.08.2024, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 ідентифіковано 30.04.2024 в інформаціно-телекомунікаційній системи ТОВ "Аванс Кредит" та відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" ним здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписанн договору № 52052-04/2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису W919, номер мобільного телефону для надсилання персонального ідентифікатора (НОМЕР_5), дату та час підписання (30.04.2024 о 23:10:07) та номер/маску картки ( НОМЕР_1 ), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі. Таким чином, договір про надання фінансового кредиту № 52052-04/2024 від 30.04.2024 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим (а.с. 71-82).

Відповідач у своїй заяві від 09.06.2026 на відповідь на відзив на позовну заяву від 01.06.2026 вказав, що вважає що ТОВ "Діджи Фінанс" зловживає процесуальними правами у поданні позову без належних доказів, що мають юридичну силу згідно з законом доказування повністю лежить на позивачеві. Отже, згідно ст. 95 ЦПК України просить итребувати у факторингової компанії оригінал трьої різних документів, а саме: оригінал кредитного договору (файл з електронним підписом первісного кредитора та його СМС-паролем); оригінал договору факторингу та оригінал витягу з реєстру Боржників. Також, звернув увагу на те, що позивачем вказано, що у підсистемі "Електронний суд" до позову додано лише візуальну форму оригіналу електронного доказу договору про надання фінансового кредиту (а.с. 86-89).

Відповідач у запереченні від 09.06.2026 вказує на неналежнеподанян позивачем копій документів. Надані сканкопії не є оригіналами. Скановане зображення не доводить факт укладення договору. Позивач зловживає процесуальними правами. На момент подання позову у позивача не було доказу надання кредиту. Факт надання кредиту не доведено (а.с. 83-89).

Вивчивши письмові заяви учасників справи по суті справи (позовну заяву, відзив відповідача, відповідь на відзив та заяву позивача на відповідь на відзив) також надані судові дані і докази, суд встановив таке.

30.04.2024 о 23:08:12 між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту продукту № 52052-04/2024 відповідно до якого, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 15600,00 грн на умовах строковості, зворотності. платності. Дата надання кредиту 30.04.2024. Строк 120 днів. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 27.08.2024. Денна процентна ставка 1,50 % та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 Договору. 14.05.2024 клієнт має право сплатити перший платіж відповідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з урахуванням знижки 33,33%. Кредит надається в безготівковій формі на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_6. У випадку прострочення терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, нараховується штраф у розмірі 25% від суми, одержаної за цим договором.

Вказана анкета-заява на отримання кредиту, договір, додаток № 1 до нього та паспорт підписані електронним підписом відповідача ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором W919, який направлений на номер телефону НОМЕР_2 30.04.2024 23:10:07. Дата заявки на кредит 30.04.2024 23:06:08. Дата підписання договору 30.04.2024 23:10:07 (а.с. 8-16).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.

Відтак суд робить висновок про належне укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору із ТОВ "Аванс Кредит". Доводи ОСОБА_2 Дубінько про протилежне спростовано.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК)).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

АТ КБ "ПриватБанк" листом від 07.07.2026 повідомив, що ОСОБА_1 є клієнтом банку; 30.04.2024 на його карту № НОМЕР_3 зараховано переказ 15600,00 грн. Номер телефону НОМЕР_2 був та є фінансови номером клієнта банку ОСОБА_1 (а.с. 93, 94).

Отже заперечення ОСОБА_1 про не укладення договору, не реєстрації ним у системі ТОВ "Авенс Кредит" і не отримання на свою карту кредиту 15600,00 грн - спростовано.

14.08.2024 між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір факторингу № 14082024, відповідно до якого ТОВ "Аванс Кредит" передало ТОВ "Діджи Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Діджи Фінанс" прийняло належні ТОВ "Аванс Кредит" права вимоги до боржників, вказаними у акті прийому-передачі Реєстру прав вимог за вказаним договором, зокрема й за кредитним договором ОСОБА_1 № № 52052-04/2024 від 30.04.2024 (а.с. 29-34).

Згідно п. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1080 ЦК).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч. 1 ст. 1082 ЦК).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ "Діджи Фінанс" до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 52052-04/2024 від 30.04.2024.

Заперечення відповідача про ненадання доказу здійснення платежу за договором факторингу не впливає на дійсність переданого права вимоги і перебуває у площині виконання взаємних зобов`язань сторін договору факторингу. Платіж за договормо факторингу від 27.08.2024 надано позивачем (а.с. 34).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК).

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 52052-04/2024 від 30.04.2024 не погашена та складається з 15600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 25038,00 грн заборгованість за відсотками та 3900,00 грн заборгованості за штрафними санкціями, сума заборгованості всього - 44538,00 грн. На це вказує складений позиваем розрахунок (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку, але це не свідчить про коректність складеного позивачем розрахунку.

Щодо обмеження витрат за користування кредитом у складі загальної вартості кредиту

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 8 Закону України "Про споживе кредитування" "Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача"

1. Реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

2. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит;

2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

3. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК).

Відтак вказані положення закону щодо максимального розміру денної процентної ставки підлягають застосуванню до відповідної істотної умови кредитного договору № 52052-04/2024 від 30.04.2024 у межах визначеної розрахунком заборгованості тривалістю 120 днів.

Відтак, оскільки загальна вартість витрат за кредитом визначена законом не більше 1 % на день згідно вказаної формули закону, то задоволенню підлягають лише позовні вимоги про стягнення тіла кредиту і визначених обмежень процентів за 120 днів строку кредитування (залежно від того, що є меншим):

(15600,00 + (15600,00 *1 % * 120)

Отже підставною заборгованістю за договором є тіло кредиту 15600,00 грн і проценти 18720,00 грн, а не вказані позивачем проценти 25038,00 грн, а всього борг складає 34320,00 грн.

Щодо штрафу

Стосовно стягнення 3900,00 грн штрафу суд зазначає що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 4 ЦК основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Закон України "Про споживче кредитування" не зазнав змін порівняно із вказаними положеннями ст. 4 і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Тому суд відмовляє в задоволенні позову у частині стягнення 3900,00 грн штрафу на, оскільки позивач мав її списати в силу зазначеного припису закону.

Щодо копій документів

Позовна заява і додані до неї документи подані до суду позивачем в електронній формі, що відповідає і передбачено вимогами ст.ст. 14, 83, 177 ЦПК України. Окремого засвідчення кожної фотокопії за правилами ДСТУ 4163:2020, як це вважає відповідач, закон не вимагає.

Щодо витребування у відповідача оригіналів письмових доказів суд зазначає, що правило ч. 6 ст. 95 ЦПК України: Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги), а також ч. 5 ст. 100 ЦПК України (Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги) - передбачає можливість, а не обов`язок суду витребувати доказ за клопотанням учасника справи - законодавець використав слова "може витребувати".

У суду немає сумнівів у відповідності оригіналам наданих позивачем копій документів і витягів із них. На противагу цьому відповідач повністю заперечує справжність копій, отримання кредиту тощо, хоча АТ КБ "ПриватБанк" підтвердив належність відповідачеві і відповідної карти, і зарахування на неї відповідного кредиту, і фінансового номера телефону відповідача, який зазначено у кредитному договорі, тощо.

Щодо витрат зі сплати судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Відтак суд покладає на відповідача 2051,59 грн витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (2662,40 ? 44538,00 34320,00) (а.с. 44, 47).

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 02.01.2026 та додаткової угоди від 10.04.2026, детального опису робіт від 10.04.2026 та акту про підтвердження факту надання (правової) допомоги від 10.04.2026, ТОВ "Діджи Фінанс" правову допомогу у справі надавав адвокат І.М.Лівак на суму 6000,00 грн (а.с. 35-42).

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, не співмірністю витрат позивача на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн з отриманим кредитом 15600,00 грн, частковим задоволенням позову, завищенням 1,5-годинної тривалості усної консультації та 1-годинного аналізу обставин справи, ознаками зловживання відповідачем процесуальними правами щодо заперечення факту отримання кредиту, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 6000,00 грн до 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 52052-04/2024 від 30.04.2024 у сумі 34320,00 грн, відмовивши у стягненні більшої суми 44538,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 2051,59 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Зменшити 6000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 4000,00 грн судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (місцезна-ходження: Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; ідентифікаційний код 42649746).

Відповідач - ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне рішення складене 28.07.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО