Решение № 138532287, 22.07.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/333/26

Номер провадження: 2/365/462/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 липня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участі секретаря судового засідання Савоскули Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року уповноважений представник позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») адвокат Столітній М.М., через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 17499,75 гривень, з яких: 1999,97 гривень сума кредиту; 15499,78 гривень сума процентів за користування кредитом, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.11.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 1286249 про надання споживчого кредиту, за умовами якого кредитор зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати обов`язки, передбачені договором. Відповідно до погоджених сторонами договору умов, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 2000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1286249 від 08.11.2023 в загальному розмірі 17499,75 гривень, з якої: заборгованість з тіла кредиту 1999,97 гривень; заборгованість за процентами 15499,78 гривень.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки первісного кредитора, ані на рахунки позивача.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за Договором № 1286249 від 08.11.2023 в загальному розмірі 17499,75 гривень.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 28.04.2026 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи та призначила справу до розгляду, задовольнила клопотання про витребування доказів.

08 червня 2026 року від уповноваженого представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Корзаченка В.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якій останній просить ухвалити рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1999,97 гривень та сплачений позивачем судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог у сумі 193,56 гривень. Зазначає, що відповідачка дійсно погодилася на отримання кредиту за спрощеною процедурою у сумі 2000,00 гривень, проте жодних умов Договору про надання грошових коштів у позику чи правил їх надання позивачем чи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» їй надано не було і вона з ними навіть не ознайомлювалася та їх не підписувала, відтак вважає, що позивач вводить суд в оману щодо згоди відповідача з незрозумілими умовами договору позики. Повідомляє суду, що відповідачка через деякий час після отримання кредиту втратила свій телефон і була позбавлена можливості відновити доступ до кабінету клієнта, щоб отримати якусь інформацію про стан кредиту чи можливість його погашення. Більше того, вона сплачувала кошти у сумі понад 2650,00 гривень та вважала, що борг нею був погашений, адже жодних повідомлень чи листів вона так і не отримувала. Зауважує, що відповідач визнає суму заборгованості лише за тілом кредиту у сумі 2000,00 гривень, який нею вже погашено та й додатково сплачено ще понад 600,00 гривень за користування кредитом. Відтак, відповідач не може погодитися з сумами нарахованих процентів, оскільки вважає їх незаконно нарахованими та непомірним тягарем для позивачки, який ставить її у завідомо скрутне матеріальне становище.

11 червня 2026 року від уповноваженого представника позивача адвоката Столітнього М.М. до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій останній зазначає, що кредитний договір, укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Кредитний договір був укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в тому числі електронну, тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму. Відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, який додано до позовної заяви. Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку відповідача, що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Укладаючи кредитний договір сторони передбачили нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту. Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». У період з 08.11.2023 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 2650,02 гривень, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,03 гривень та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2649,99 гривень. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладення договору 08.11.2023 по дату укладання договору факторингу 24.12.2024, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 15499,78 гривень. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Зазначає також, що станом на день подання відповіді на відзив ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, несправедливими чи недобросовісними. Отже відповідачу в даному випадку нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Враховуючи викладене просить позов задовольнити повністю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві та у відповіді на відзив просив розгляд справи проводити у відсутність представника позивача.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Корзаченко В.М. не з`явилися, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. представник відповідача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи здійснювати за наявними у справі доказами та під час ухвалення рішення по суті спору врахувати відзив на позовну заяву і викладені у ньому аргументи сторони відповідача.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін, та їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З досліджених письмових доказів по справі судом встановлено, що 08.11.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою ІКС товариства укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 2000,00 гривень, строк кредитування 364 дні, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах всього строку кредитування. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 20200,00 гривень. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Дати надання кредиту 08.11.2023 або 09.11.2023. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_2 Р429.

Уклавши вказаний кредитний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження факту надання первісним кредитором та отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов Договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023 позивачем до позовної заяви додано лист ТОВ «ПЕЙТЕК», з якого вбачається, що на виконання Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК», яке є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг, останнім було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 08.11.2023, сума 2000,00 гривень на номер картки маска картки НОМЕР_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду від 28.04.2026, в частині витребування доказів, 15.05.2026 до суду надійшла інформація від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про підтвердження факту зарахування коштів в сумі 2000,00 гривень 08.11.2023 на банківську картку № НОМЕР_2 , що була емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач фактично підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання первісним кредитором зобов`язання щодо надання грошових коштів у сумі визначеній у договорі, а, відповідно, підтвердив і факт виникнення у відповідача ОСОБА_1 обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та на умовах зазначених в Договорі про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023.

До позовної заяви позивачем доданий розрахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023, здійснений первісним кредитором, з якого вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 станом на 24.12.2024 рахується непогашена заборгованість в загальному розмірі 17499,75 гривень, з якої: заборгованість з тіла кредиту 1999,97 гривень; заборгованість за процентами 15499,78 гривень. Судом встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися в межах строку кредитування та умовах, визначених договором. Відповідач ОСОБА_1 в період з 08.11.2023 по 24.12.2024 здійснила часткове погашення процентів за користування кредитом та по тілу кредиту на загальну суму 2650,02 гривень.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом встановлено, що 24.12.2024 між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (Фактор) та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) було укладено Договір факторингу № 24122024, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників, згідно додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до позивача за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023 позивачем до позовної заяви додано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024 та платіжну інструкцію № 6308 від 26.12.2024 про оплату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024.

До позовної заяви позивачем також додано Реєстр боржників до Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступив позивачу ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованості до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023 у загальному розмірі 17499,75 гривень, з якої: заборгованість з тіла кредиту 1999,97 гривень; заборгованість за процентами 15499,78 гривень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання згідно з умовами Договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023, що призвело до виникнення кредитної заборгованості. Право вимоги до ОСОБА_1 у позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023 виникло на підставі Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024. Відповідач ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують укладення відповідачем угоди та отримання кредитних коштів, існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах.

Натомість, відповідачем ОСОБА_1 не доведено належного виконання зобов`язань за договором. Останньою власний розрахунок заборгованості за угодою не подано та не спростовано.

Встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору,зважаючи на викладене вище та враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

Також представник позивача адвокат Столітній М.М. у позовній заяві просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень позивачем до позовної заяви додано: Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; Заявку № 18162 від 12.03.2026 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 18162 від 10.04.2026 із переліком виконаних робіт та Рахунок на оплату № 18162-10/04-2026 від 10 квітня 2026 року на суму 10000,00 гривень.

Суд враховує постанови Верховного Суду від 13.03.2025 по справі № 275/150/22 та від 22.10.2025 у справі № 761/415/24 згідно з якими, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Уповноважений представник відповідача адвокат Корзаченко В.М. у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі з підстав того, що наданий позивачем та його представником Акт виконаних робіт та рахунок на оплату містить цілий ряд незрозумілих абстрактних формулювань якихось досліджень, які не мають стосунку до подачі позову і не можуть братися судом до уваги, оскільки у даному випадку шаблонних справ, адвокат міг зазначити лише про складання позовної заяви та надіслання її до суду та вартість такої роботи, виходячи із засад розумності і справедливості не могла б перевищувати 1500,00-2000,00 гривень, адже по суті у позовній заяві змінено лише дані відповідача та дата і сума кредиту.

Розглянувши матеріали справи та подані докази на підтвердження розміру понесених судових витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами.

Відповідно до положень статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, приймаючи до уваги позицію представника відповідача щодо рівня складності справи, який не вимагає значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи вище наведене, приходить до висновку, що загальний розмір витрат на правничу допомогу, зазначену в Акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 18162 від 10.04.2026 із переліком виконаних робіт становить 3500,00 гривень.

На необхідність дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат неодноразово звертав увагу Верховний Суд.

Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18, № 211/3113/16-ц та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

З огляду на це, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3500,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 11, 203, 207, 509, 513-517, 519, 526, 599, 615, 626-629, 638, 1046, 1048, 1049, 1078 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 77-79, 81, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1286249 від 08.11.2023 в загальному розмірі 17499 (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 75 копійок, з яких: 1999 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 97 копійок заборгованість по основному боргу; 15499 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 78 копійок заборгованість по процентам.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2661 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28.07.2026.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адреса місцезнаходження: вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, місто Київ, 03045; код в ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Л.М. Кучерява