Постановление суда № 138530701, 28.07.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/14/25

Провадження № 2/674/38/26

УХВАЛА

28 липня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., прокурора Ткаченко Н.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Дунаєвецької міської ради - Богуш Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подані Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та заяву про зміну предмета позову у цивільній справі за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), до ОСОБА_1 , Дунаєвецької міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками історико-культурного призначення,

в с т а н о в и в :

У провадженні Дунаєвецького районного суду Хмельницької області перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03 липня 2025 року провадження у справі зупинено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/264/24 - з огляду на те, що предметом перегляду було саме питання розмежування негаторного та віндикаційного позовів у спорах щодо земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології.

04 березня 2026 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 922/264/24 (провадження № 12-30гс25), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 28 липня 2026 року.

01 липня 2026 року Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою через систему "Електронний суд" направлено до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та заяву про зміну предмета позову.

У вказаному клопотанні прокурор просить прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, посилаючись на те, що ЦПК України не врегульовано питання такого повернення, однак Верховний Суд у постановах від 22 червня 2021 року у справі № 923/525/20 та від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21 допускає повернення до цієї стадії за наявності вагомих обставин для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише в підготовчому провадженні. Такою обставиною прокурор вважає необхідність забезпечити реалізацію права на подання заяви про зміну предмета позову.

У заяві про зміну предмета позову прокурор просить розглядати справу з урахуванням дев`яти позовних вимог замість заявлених у позовній заяві п`яти, доповнивши їх, зокрема, вимогами про витребування у ОСОБА_1 на користь держави земельних ділянок з кадастровими номерами 6821887600:02:012:0003 та 6821887600:02:012:0012.

Необхідність зміни предмета позову прокурор обґрунтовує тим, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", яким статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою, а також "формуванням нової судової практики". Прокурор зазначає, що з огляду на стверджувану ним недобросовісність відповідачів належним та ефективним способом захисту є витребування земельних ділянок із незаконного володіння із застосуванням статті 387 ЦК України.

У судовому засіданні прокурор Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Ткаченко Н.В. подані клопотання та заяву підтримала, просила задовольнити та відповідно повернутись до стадії підготовчого провадження у справі та розглядати її в подальшому із врахуванням зміненого предмету позову.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Дунаєвецької міської ради - Богуш Р.В. у судовому засіданні не заперечили проти повернення до стадії підготовчого провадження.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 та представник третьої особи Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА у судове засідання не з`явились, однак їх неявка не перешкоджає розгляду поданих клопотань та заяви.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах поданих клопотання та заяви, суд доходить наступних висновків.

Щодо повернення до стадії підготовчого провадження

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦПК України з дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується; провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено. Провадження у цій справі зупинялося на стадії судового розгляду по суті, а тому після поновлення воно продовжується саме з цієї стадії.

ЦПК України не передбачає повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21 справді допустив можливість такого повернення, проте водночас наголосив, що відповідні обставини "мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій… процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті". У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 923/525/20 такою вагомою підставою визнано порушення процесуальних прав учасника справи, який був позбавлений можливості реалізувати їх у підготовчому провадженні.

Таких обставин у цій справі не встановлено.

Підготовче провадження закрито 11 березня 2025 року, у підготовчому засіданні брав участь представник позивача - прокурор, який проти закриття підготовчого провадження не заперечував і жодних заяв про зміну предмета позову не подавав.

Закон України № 4292-IX, на який прокурор посилається як на підставу для зміни предмета позову, набрав чинності 09 квітня 2025 року. Отже, з цієї дати і до зупинення провадження ухвалою від 03 липня 2025 року прокурор мав не менше ніж три місяці для того, щоб порушити перед судом питання про повернення до підготовчої стадії, а також мав таку можливість безпосередньо в судовому засіданні 03 липня 2025 року, у якому брав участь. Проте відповідні заяви подано лише 01 липня 2026 року, тобто через п`ятнадцять місяців після закриття підготовчого провадження і майже через п`ятнадцять місяців після набрання чинності зазначеним Законом.

За таких обставин суд не вбачає вагомих підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Наведене прокурором обґрунтування зводиться виключно до потреби подати заяву про зміну предмета позову, а тому підстави для повернення до підготовчої стадії підлягають оцінці нерозривно з оцінкою підстав для такої зміни.

Щодо зміни предмета позову

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. За ч. 2 цієї статті документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Строк на подання заяви про зміну предмета позову у цій справі сплив 11 березня 2025 року. Заяву подано 01 липня 2026 року, тобто зі значним пропуском встановленого законом строку. Клопотання про поновлення цього строку прокурором не заявлено, а обставин, які б об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії, з матеріалів справи не вбачається.

Щодо посилань на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/264/24 слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний припис міститься у ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Провадження у цій справі зупинялося саме до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24, у якій підлягало вирішенню питання про належний та ефективний спосіб захисту права держави на землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, - негаторний чи віндикаційний позов.

У постанові від 04 березня 2026 року у справі № 922/264/24 (провадження № 12-30гс25) Велика Палата Верховного Суду у розділі "Висновки щодо застосування норм права" зазначила:

"Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов" (пункт 319);

"Ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки" (пункт 322).

Отже, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21, а підтвердила їх.

Суд звертає увагу, що у заяві про зміну предмета позову прокурор посилається на цю ж постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року, відтворюючи її пункти 320 та 321 (щодо ознак об`єктів культурної спадщини та розумної обачності набувача), однак залишає поза увагою наведені вище пункти 319 та 322, які стосуються безпосередньо предмета його заяви.

Таким чином, "формування нової судової практики", на яке прокурор посилається як на підставу для зміни предмета позову, не відбулося. Навпаки, висновок Великої Палати Верховного Суду підтверджує правильність визначеного прокурором у позовній заяві способу захисту, а заявлена зміна предмета позову має наслідком відхід від цього висновку.

Щодо дії в часі частини другої статті 391 ЦК України. Так, Законом України від 12 березня 2025 року № 4292-IX статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою, за якою, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону зворотну дію в часі надано його положенням виключно у двох частинах: у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна - у справах, у яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, та у частині порядку обчислення і перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна. Положенням, якими статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою, зворотної дії в часі не надано.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, та не мають зворотної дії у часі, а за ч. 3 цієї статті, якщо цивільні відносини виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок прийняття Дунаєвецькою міською радою рішення від 07 травня 2021 року № 35-11/2021, державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 25 травня 2021 року та державної реєстрації права оренди ФОП ОСОБА_2 02 серпня 2022 року, тобто до набрання чинності Законом України № 4292-IX.

Крім того, постанову у справі № 922/264/24 Велика Палата Верховного Суду ухвалила 04 березня 2026 року, тобто майже через рік після набрання чинності зазначеним Законом, і сформулювала наведені вище висновки без будь-яких застережень щодо частини другої статті 391 ЦК України.

За таких обставин посилання прокурора на Закон України № 4292-IX не є підставою для зміни предмета позову у цій справі.

Суд додатково зауважує, що запропонована прокурором редакція позовних вимог поєднує вимоги, які ґрунтуються на взаємовиключних вихідних посилках: вимоги про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації речових прав та державної реєстрації земельних ділянок виходять із того, що власник володіння не втрачав, тоді як вимоги про витребування земельних ділянок у порядку ст. 387 ЦК України виходять із протилежного.

Разом з тим залишення заяви про зміну предмета позову без розгляду не є надмірним формалізмом і не обмежує права на доступ до суду, оскільки позов розглядається судом по суті в редакції, визначеній прокурором до закриття підготовчого провадження, а прокурор не позбавлений можливості наводити свої доводи щодо застосування норм матеріального права під час розгляду справи по суті. Крім того, якщо прокурор вважає належним інший спосіб захисту чи предмет спору, він не позбавлений можливості на цій стадії судового розгляду реалізувати визначені ЦПК України диспозитивні правомочності щодо відмови від позову та відповідно подання іншого, змінивши предмет позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність вагомих підстав для повернення до стадії підготовчого провадження та про залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову як поданої після закінчення встановленого ч. 3 ст. 49 ЦПК України процесуального строку.

Керуючись ст. 49, 126, 189, 254, 258, 259, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 674/14/25 - відмовити.

Заяву керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури про зміну предмета позову у справі № 674/14/25 залишити без розгляду.

Розгляд справи № 674/14/25 за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), до ОСОБА_1 , Дунаєвецької міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками історико-культурного призначення продовжити по суті в межах позовних вимог, заявлених у позовній заяві.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ