Постановление суда № 138530438, 27.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6400/26

УХВАЛА

(про повернення позовної заяви)

27 липня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюка А. І., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Рух справи.

Представник позивача ТзОВ «Селфі Кредит» Малиш Т. О., 17.07.2026 року (вх. № 19245) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований в системі «Електронний суд» 16.07.2026 року) з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 2368178 від 12.06.2025 року у розмірі 164 150 грн 00 коп. та понесені судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.07.2026 року вказану заяву залишено без руху у зв`язку із істотними недоліками.

На усунення недоліків заявнику надавався п`ятиденний строк.

Щодо неусунення недоліків позову.

Так, 27.07.2026 року вказану ухвалу надіслано стороні позивача (представнику ТзОВ «Селфі Кредит» Малиш Т. О.), у електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа.

24.07.2026 року (вх. № 20375) у Залізничний районний суд м. Львова надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак стороною позивача не було усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду.

Окрім цього, до заяви про усунення недоліків не долучено квитанцію про сплату судового збору на адресу Залізничного районного суду м. Льова. Позивач на виконання вимог ухвали суду надав лист Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 23.07.2026 року № 05.1-13-06/5915, з якого вбачається, що 06.05.2026 року на рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України на ім`я Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294) за кодом класифікації доходів бюджету 22030101, зараховано кошти у сумі 2 662 грн 40 коп. відповідно до платіжної інструкції № 16015 від 05.05.2026 року. Окрім цього зазначає, що ТзОВ «Селфі Кредит» первісно звернулося до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Однак, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.06.2026 року у справі № 465/5020/26 зазначену справу було передано за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова. У подальшому ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.07.2026 у справі № 465/5020/26 позовну заяву ТзОВ «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було повернуто позивачу. При цьому, як зазначає позивач, із заявою про повернення судового збору не звертався, а сплачені кошти з Державного бюджету України не поверталися, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 23.07.2026 № 05.1-13-06/5915.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Згідно ч. 9 ст. 185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року 3 328 грн 00 коп.

З огляду на наведене, позивач повинен сплатити судовий збір у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», надавши до суду квитанції про сплату судового збору.

Так, до матеріалів позовної заяви долучено квитанцію, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право сплачену суму судового збору повернути за клопотанням особи, яка його сплатила.

При цьому суд роз`яснює, що під поняттям «усунення недоліку» розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/10366/17).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 752/24739/19, провадження № 61-20936 св 21/ від 18.01.2023 року).

Відповідно, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 27.07.2026 року не була виконана, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі.

Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Так, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

У зв`язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.

Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: