Єдиний державний реєстр судових рішень
Рішення
Іменем України
24 липня 2026 року місто Чернігів
Справа №751/6394/26
Провадження №2/751/2733/26
Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а
в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.
секретаря судового засідання Стрижак В. П.
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
відповідач ОСОБА_1
представник позивача Усенко Михайло Григорович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2903931 від 10.09.2020 в розмірі 14 523,00 грн, а також понесені судові витрати (а.с.1-5).
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №2903931, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 4 700,00 грн, за умовами якого споживач зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання. Товариством зобов`язання за договором виконано, тоді як відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 14 523,00 грн. 21.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №2903931 від 10.09.2020. Відповідачу направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, яка до цього часу не сплачена.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 24.06.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі, одночасно зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідач не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково у частині стягнення суми основного боргу. Щодо вимог про стягнення процентів вказав, що їх розмір є надто завищений. Також просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, відповідно до положень ст.223 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 10.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора М597757 укладено договір про надання фінансового кредиту №2903931, за умовами якого сума кредиту складає 4 700,00 грн, строк кредиту 20 днів, який може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору; стандартна процента ставка становить 1,90% в день, а знижена 1.43 % в день; кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , наданої споживачем (а.с.18-20).
Відповідно до графіку платежів за кредитом, підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором, 30.09.2020 необхідно сплатити 6 039,50 грн у випадку виконання умов договору для отримання зниженої процентної ставки (а.с.21).
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №2903931 від 10.09.2020 ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Договір зі сторони клієнта підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора М597757, час відправки ідентифікатора позичальнику: 10.09.2020 о 09.31, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380968055936 (а.с.21зв).
Згідно угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017 ТОВ ФК «Вей Фор Пей» 10.09.2020 здійснило переказ на карту № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 4 700,00 грн (а.с.22зв).
Відповідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» банківська платіжна картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 , на неї 10.09.2020 надійшли грошові кошти в сумі 4 700,00 грн (а.с.61).
З картки обліку договору №2903931 від 10.09.2020 вбачається, що у межах строку кредитування відповідач сплатив проценти за користування кредитом у сумі 1 339,50 грн, у зв`язку з чим строк дії договору був пролонгований відповідно до його умов. У подальшому відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконував, платежів не здійснював, унаслідок чого станом на 17.01.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 523,00 грн, з яких: 4 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 9 823,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими за період з 10.09.2020 до 17.01.2021 (а.с.23зв-28).
21.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.28зв-32).
Згідно акту приймання-передачі та витягу з реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, зокрема за кредитним договором №2903931 від 10.09.2020, де боржником є ОСОБА_1 на загальну суму 14 523,00 грн (а.с.33-33зв).
Відповідач повідомлявся про відступлення прав вимоги та про необхідність сплатити заборгованість, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №20656195 від 08.06.2026 (а.с.34зв).
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитний договір №2903931 від 10.09.2020 був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.
При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
Факт перерахування коштів за спірним договором підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку. Дана обставина не заперечується стороною відповідача.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З позовом про визнання недійсним кредитного договору від 10.09.2020 відповідач не звертався.
Зазначений вище договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорений, а тому підлягає виконанню.
Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за тілом кредиту у повному обсязі.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (тіло кредиту) не повернув у повному обсязі, а тому позов у частині стягнення 4 700,00 грн заборгованості за тілом кредиту обґрунтований та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитним договором №2903931 від 10.09.2020 суд зазначає таке.
У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний висновок, зроблений у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів таким: у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис аб. 2 ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.
Указаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі №912/1120/16 (пункт 6.19).
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору, строк кредиту 20 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору.
Відповідно до графіку платежів, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 30.09.2020.
Згідно п.4.1 договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену у п.1,4 договору, якщо між сторонами досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.24.5 договору.
Відповідно до пп.4.2 - 4.5 Договору у разі наявності заборгованості за кредитом не менше 400 грн споживач має право ініціювати продовження строку користування кредитом шляхом внесення платежу в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, що відповідно до пункту 4.3 Договору є лише пропозицією (офертою) щодо продовження строку кредитування.
Згідно з пунктом 4.4 Договору товариство має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді акцептувати таку пропозицію споживача шляхом направлення йому текстового повідомлення про погодження нового строку кредитування із зазначенням нової дати повернення кредиту. Лише у разі акцепту такої пропозиції, відповідно до пункту 4.5 Договору, новий строк кредитування вважається погодженим, обчислюється з наступного дня після вчинення споживачем відповідних дій, а нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті позичальника.
Відповідно до 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснювалося на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль із моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році.
Таким чином, умовами договору сторони розмежували механізм продовження строку кредитування та механізм нарахування процентів після виникнення прострочення. Пролонгація кредиту та нарахування процентів є самостійними правовими механізмами, які мають різні підстави та порядок застосування.
Відповідно картки обліку договору (а.с. 23 зв. 28), у день закінчення первісного строку кредитування 29.09.2020 відповідач сплатив 1 339,50 грн. Позивачем відсотки нараховані за період з 10.09.2020 до 17.01.2021 відповідно до п.1.5 договору, у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Сам по собі факт унесення відповідачем платежу є лише пропозицією про продовження строку кредитування та не свідчить про досягнення сторонами домовленості щодо пролонгації кредиту.
Втім, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», реалізувавши передбачене п. 4.4 Договору право, прийняло (акцептувало) пропозицію відповідача про продовження строку кредитування, зокрема доказів направлення відповідачу повідомлення про погодження нового строку кредиту чи інших доказів, які б підтверджували вчинення кредитодавцем дій, необхідних для пролонгації відповідно до умов Договору.
Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку складений позивачем/відповідачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.
Таким чином, розмір процентів відповідно до умов договору №2903931 від 10.09.2020, становить 1 344,20 грн за період з 10.09.2020 до 30.09.2020, виходячи з розрахунку: 4 700 грн (тіло кредиту) х 1,43 % (відсоткова ставка) х 20 днів (строк кредиту).
Ураховуючи, оплату відповідачем 29.09.2020 коштів у розмірі 1 339,50 грн, із відповідача належить стягнути 4,70 грн (1 344,20-1339,50) процентів за користування кредитом.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн (а.с.5), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 862,48 грн (2662,40х4704,70/14523).
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія ««Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.37), акту №2369 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08.06.2026 на суму 8 000,00 грн (а.с.37зв), детального опису надання послуг від 08.06.2026 до акту №2369 (а.с.38).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21.
Відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт на підготовку відповіді на відзив, письмових пояснень, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.
У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.
У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 295,79 грн (4000х4704,70/14523).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 610, 611, 629, 1048 -1050, 1054 ЦК України, суд, -
Вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 4 704 (чотири тисячі сімсот чотири) грн 70 коп заборгованості за договором про споживчий кредит №2903931 від 10.09.2020, що складається із заборгованості за тілом кредиту 4 700 грн 00 коп, заборгованості за процентами 04 грн 70 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 862 грн 48 коп судового збору та 1 295 грн 79 коп витрат на правничу допомогу, а всього 2 158 (дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 27 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 28.07.2026.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236)
Відповідач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя Н. В. Маслюк
Судебное решение № 138530044, Новозаводський районний суд м. Чернігова было принято 24.07.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые данные.
то решение относится к делу № 751/6394/26. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: