Решение № 138529372, 27.07.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.07.2026

Справа №497/1341/26

Провадження №2/497/1368/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за а позовом позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальність «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №21089-03/2025 від 09.03.2025 року в загальному розмірі 24 720.00 гривень, судовий збір в сумі 2 662.40 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 21089-03/2025 від 09.03.2025 року відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 8 000.00 грн. строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту.

Згідно з п.3.1 кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору, детальні терміни повернення кредиту, сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Відповідно до п. п. 2.1. Договору, перед його укладенням Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог НБУ одним із законних способів, зокрема шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ або через бюро кредитних історій з використанням otp-пароля та фотофіксації особи.

19.06.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 19062025.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №21089-03/2025 від 09.03.2025 року.

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - Позивач) звертається до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості Відповідача становить:

- заборгованість за тілом кредиту - 8000.00 грн.;

- заборгованість за відсотками - 7416.00 грн.

- заборгованість за комісією - 800.00 грн.

- заборгованість за штрафом - 7280.00 грн.

Оскільки відповідач не сплатила заборгованість за кредитним договором, а ні первісному кредитору, а ні позивачу по справі, зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 27.05.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 24.06.2026 року о 10:30 годині (а.с.51), про що повідомлено сторін по справі (а.с.52).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

В судове засідання 24.06.2026 року:

-представник позивача - не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлений згідно вимог чинного законодавства (а.с.52-53). В позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника з підтриманням позовних вимог та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.4 зворотна сторінка);

- відповідач також не прибула, про час та місце проведення судового розгляду повідомлялася згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.52-53).

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2026 року в зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача по справі, відкладено судовий розгляд справи на 09:30 годину 27.07.2026 року (а.с.64), про що було повідомлено сторін по справі (а.с.65).

16.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження по справі з посиланням на п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України (а.с.69-73).

23.07.2026 року від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі з доданими скріншотами переписки з представниками фінансової установи. Зазначає, що позивач та пов?язані з ним фінансові компанії штучно завищують суму боргу та маніпулюють розрахунками. У приватних повідомленнях представники кредитора («Технофінанс» / «Є-гроші») називають зовсім інші суми (від 22 000 до 54 000 грн) та пропонують різні варіанти погашення, що повністю спростовує обґрунтованість їхніх позовних вимог.

Повідомляє, що перебуває за межами України та просить розглядати справу у її відсутність (а.с.74).

При цьому відзиву на позовну заяву відповідач не надіслала, свої обґрунтування щодо спростування доводів позивача - не навела.

В судове засідання 27.07.2026 року:

-представник позивача - не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлений згідно вимог чинного законодавства (а.с.65). В позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника з підтриманням позовних вимог та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.4 зворотна сторінка);

- відповідач також не прибула, про час та місце проведення судового розгляду повідомлялася згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.65). Однак рекомендований поштовий лист повернувся до суду без вручення з відміткою листоноші «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.66-68).

З урахуванням клопотання відповідача, зазначеного в додаткових поясненнях, про розгляд справи у її відсутність суд вважає, що відповідач сповіщена належним чином (а.с.74).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав..

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 09.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 21089-03/2025, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 8000.00 грн. строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту (а.с.26-32).

Згідно з п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору, детальні терміни повернення кредиту, сплати процентів та комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Відповідно до п. п. 2.1. Договору, перед його укладенням Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог НБУ одним із законних способів, зокрема шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ або через бюро кредитних історій з використанням otp-пароля та фотофіксації особи.

У сукупності такі обставини, як подання заявки на отримання кредитних коштів, проходження попередньої ідентифікації та верифікації відповідно до вимог НБУ, що підтверджує намір саме цієї особи укласти договір, підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, а також вчинення всіх зазначених дій у межах однієї сесії та з однієї IP-адреси, свідчать про укладення договору саме Відповідачем.

Згідно з п. 1.6. Договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до цього ж пункту, кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило 17.02.2026 року про перерахування коштів за кредитним договором №21089-03/2025 від 09.03.2025 у сумі 8000 гривень маска картки № НОМЕР_1 номер транзакцій в системі iPay - 6754438363 (а.с.35).

АТ КБ «ПриватБанк» листом від 05-06-2026 р. №20.1.0.0.0/7- 260531/763-БТ повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ),по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 8000 UAH за період 09.03.2025-14.03.2025 р. (а.с.58).

19.06.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 19062025 (а.с.38-42).

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №21089-03/2025 від 09.03.2025 року.

Позичальник не виконала зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, та перед позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - Позивач) утворилась заборгованість.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості Відповідача становить 24 720.00 гривень:

- заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн.;

- заборгованість за відсотками - 7 416 грн.

- заборгованість за комісією - 800 грн.

- заборгованість за штрафом -7 280 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Докази, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги не оспорюються і з огляду на презумпцію правомірності правочинів, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача, він вправі пред`являти відповідну вимогу про стягнення коштів.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не надавав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.37 зворотна сторінка) станом на 03.03.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 21089-03/2025 від 09.03.2025 року становить 23 496.00 гривень, з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн.; - заборгованість за відсотками - 7 416 грн.; - заборгованість за комісією - 800 грн.; - заборгованість за штрафом -7 280 грн.

Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ у справі, оскільки будь яких доказів на спростування такого відповідачем не надано, нарахування проводились у межах строку кредитування та на умовах визначених договором, з якими відповідач погодився. Розмір кредитного ліміту для споживача був визначений сторонами в договорі, за межі таких умов банк не вийшов.

Окрім цього, відповідачем також не представлено суду свого розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №21089-03/2025 від 09.03.2025 року, який би містив інший розмір заборгованості визначеної позивачем та не доведено, що на момент укладення договору існували інші умови ніж зазначені в такому.

Подаючи заяву на отримання коштів та підписуючи Паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною Договору № 21089-03/2025 від 09.03.2025 року, відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, правилами, тарифами кредитного договору та погодив їх. При відсутності розуміння Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач не зміг би користуватися кредитною карткою в межах ліміту кредитних коштів та за якою він вчиняв банківські операції.

Разом з тим, із виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що за період з 09.03.2025 року по 19.06.2025 року ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами, вносила кошти на погашення тіла, проте не виконала взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором у визначені договором терміни (а.с.36-37).

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Визначаючи розмір боргу, суд виходить з розрахунку, який надано позивачем та підтверджений випискою з особового рахунку відповідача. Відповідачем цей розрахунок не спростований.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати боргу за договором, а також факт наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн., заборгованість за відсотками - 7 416 грн. Всього: 15 416.00 гривень.

А відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення комісії за договором про надання фінансового кредиту № 21089-03/2025 від 09.03.2025 року, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі N 194/1387/19, провадження N 61-7416св20.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі N 359/12165/14-ц.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі N 613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі № 21089-03/2025 від 09.03.2025 року не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також ТОВ «ФК Кредит Капітал" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі N 496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину.

Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Пунктом 5 заяви № 1002027899101 від 25.11.2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена п. 5.7.3 розділу II "Послуги банку" Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01.11.2021 року). При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування надання послуг кредиту в розмірі комісії 800 гривень у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за договором про надання фінансового кредиту № 21089-03/2025 від 09.03.2025 року в розмірі 800 грн. є безпідставними.

Заперечення відповідача ОСОБА_1 , що позивач та пов?язані з ним фінансові компанії штучно завищують суму боргу та маніпулюють розрахунками, оскільки у приватних повідомленнях представники кредитора («Технофінанс» / «Є-гроші») називають зовсім інші суми (від 22 000 до 54 000 грн) та пропонують різні варіанти погашення, суд до уваги не приймає, оскільки такі заперечення не оформлені належним чином у відзиві на позовну заяву, фінансові компанії: «Технофінанс» та «Є-гроші» не мають жодного відношення до спору, який наразі судом розглядається, оскільки відповідач укладала кредитний договір з ТОВ «Стар Файненс Груп», право вимоги за яким було передано позивачу ТОВ «Кредит-Капітал».

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штраф, який передбачено кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7280 грн заборгованості за штрафом задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 21089-03/2025 від 09.03.2025 року за комісією в розмірі 800 грн. та штрафом - 7280 гривень задоволенню не підлягають.

У зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе позов задовольнити частково.

При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір №21089-03/2025 від 09.03.2025 року про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з Розділом № 2 Договору (п.2.3.), вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає 8000,0 гривень.

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокатом правничої допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи (надання первинної консультації, правовий аналіз наявних документів, вивчення правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства та підготовки подання позовної заяви до суду), значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг.

Щодо судового збору:

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК України) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»).

Загальна сума заявлених вимог складала 24720 гривень, судовий збір сплачений в сумі 2662.40 гривень (а.с.5). Згідно з цим рішенням суду задоволено вимоги на загальну суму 15 416.00 гривень (заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками).

Здійснюючи розрахунок судового збору суд приймає до уваги постанову ВС від 27.08.2020 року у справі №188/1815/17.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1660.33 гривень виходячи з наступного: розмір заявлених вимог - 24 720.00 гривень (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 15 416.00 гривень, розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 2 662.40 гривень (2 662.40 грн х 15 416.00 грн : 24 720.00 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»: 79029, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, буд.1, 28 корпус, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»,

заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №21089-03/2025 від 09.03.2025 року станом на 11.05.2026 року в розмірі 15 416.00 гривень (п`ятнадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень ), що складається з наступного:

- 8000.00 гривень - заборгованості за тілом кредиту,

- 7416.00 гривень - заборгованості за відсотками;

та

- 1660.33 гривень (одна тисяча шістсот шістдесят гривень 33 копійки) судового збору

- 5000.00 гривень (п`ять тисяч гривень) витрати на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал": 79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, ел.пошта: info@kredyt- kapital.com.ua, засоби зв`язку: 380322429908

Представник позивача Усенко Михайло Ігорович: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, засоби зв`язку: НОМЕР_6 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , засоби зв`язку: НОМЕР_7

Суддя С.В.Кодінцева