Постановление суда № 138528310, 28.07.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

Справа № 684/352/26

Провадження № 2/684/353/2026

28 липня 2026 року селище Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участі секретаря судового засідання Басок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Стара Синява Хмельницького району Хмельницької області в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Старосинявський районний суд Хмельницької області здійснює судовий розгляд цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

23.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судове засідання сторни не з`явились.

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

27.07.2026 до суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України. У клопотанні вказує, що він перебуває на військовій службі в ЗСУ, про проходження військової служби надав документи.

Дослідивши клопотання з додатками, суд дійшов таких висновків.

Відповідно п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22, Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків Верховного Суду у справах № 756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22 та № 852/2а-1/24, вказавши що Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан, тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно додаткових підтверджень цього факту. Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі - військовий квиток, наказ командира тощо.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначено, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби у звані лейтенант у ВЧ НОМЕР_1 підтверджується довідкою форми 5 ВЧ НОМЕР_1 від 23.07.2026 №3312 про перебування на військовій службі за контрактом; посвідченням офіцера НОМЕР_2 ; відомостями відпускного квитка від 27.06.2026 №353; витягом з наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №161 від 24.06.2022 про призначення на посаду солдата запасу ОСОБА_1 .

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 05 години 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого було продовжено до травня 2026 року.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21.10.2010 у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).

Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

У даному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.

Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України»).

Суд звертає увагу на те, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.

При вирішенні питання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України суд повинен враховувати волевиявлення військовослужбовця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 в справі № 754/947/22).

Необхідно дотримуватись принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки розгляд справи без участі особи, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, порушує її право на участь у судових дебатах та висловлення своєї позиції, доводів, аргументів щодо пред`явленого позову.

Суд повинен забезпечити баланс між правом військовослужбовця на участь у судовому процесі та особливостями проходження ним служби під час воєнного стану.

За таких обставин постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі на час перебування відповідача на військовій службі, ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, він (або його представник) зобов`язаний повідомити про це суд.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 251, 253, 258 - 261, 263, 293, 353 ЦПК України, суд,

постановив:

Задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

Зупинити провадження у цивільній справі №684/352/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, зобов`язати ОСОБА_1 невідкладно повідомити про це суд.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Роман ВОЛОШИН