Решение № 138526787, 24.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/951/26

провадження №: 2/398/2115/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"24" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 72828,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22039000115383, на підставі якого відповідач отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. Внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 15.12.2021 згідно умов Договору факторингу №15/12/21 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступлено право вимоги за кредитним договором № 22039000115383 від 07.03.2019 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 72828,79 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 47533,04 грн, заборгованість по відсотках: 7935,75 грн, заборгованість по комісії: 17360 грн. На час звернення до суду відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.03.2026 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Постановлено відповідача повідомити про розгляд справи шляхом розміщення на офіційній сторінці суду на веб-сайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про місце і час судового розгляду повідомлялася належним чином шляхом розміщення оголошення на веб-сайті «Судова влада України», а також направлення судової повістки рекомендованим листом на останню відому адресу зареєстрованого місця проживання, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавала.

Відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 висловив позицію, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив на позов не подав та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено здійснювати заочний розгляд цієї справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані до суду докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних бо оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змістуст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 07.03.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22039000115383, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в сумі 49600,00 грн на споживчі потреби строком на 24 місяці, з кінцевою датою повернення 07.03.2021, та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісії, передбачені договором. Щомісячна комісія за обслуговуваня кредиту 3,5 % від суми кредиту, процентна ставка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001 % річних, на прострочену заборгованість: 56,0 % річних. Суми погашення основного боргу, процентів, щомісячної комісії, вартість всіх супутніх послуг, реальна річна процентна ставка визначені у Графіку платежів. Договір підписаний відповідачем власноручним підписом.

Таким чином, у підписаному відповідачем договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

15.12.2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, внаслідок чого останнє набуло права нового кредитора за кредитним договором № 22039000115383.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/21 Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 22039000115383, а саме: загальна заборгованість 72828,79 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 47533,04 грн; заборгованості за відсотками 7935,75 грн; заборгованості по комісії 17360,00 грн.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, фактично отримані та використані нею кошти в повному обсязі в добровільному порядку банку не повернуті, розмір відсоткової ставки був визначений при укладенні договору та погоджений відповідачем, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту 47533,00 грн.

Водночас щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 7935,75 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Верховний Суд сформував висновок, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).

Згідно з наданим розрахунком відсотки за користування кредитом нараховані ОСОБА_1 за період з 07.03.2019 до 14.12.2021, разом з тим, згідно з умовами договору строк кредитування складає 24 місяці днів, кінцева дата повернення кредиту 07.03.2021. Отже, нарахування відсотків після 07.03.2021 здійснено поза межами строку кредитування, у зв`язку з чим стягненню підлягає заборгованість за відсотками у розмірі 7935,38 грн.

Щодо стягнення простроченої заборгованості по комісії суд дійшов наступного висновку.

З 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

За додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності) сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.

При цьому у кредитному договорі № 22039000115383, який власноруч підписала відповідач, відсутні умови, які б встановлювали розмір щомісячної комісії за обслуговування кредиту та визначали конкретний перелік додаткових послуг, за які вона сплачується. Посилання на наявність комісії у Паспорті споживчого кредиту суд відхиляє, оскільки за висновком Верховного Суду (постанова від 23.05.2022 у справі № 393/126/20) Паспорт є лише підтвердженням виконання переддоговірного обов`язку банку щодо інформування клієнта і не фіксує волі сторін на встановлення умов договору.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення відповідного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 17360,00 грн.

Крім того, враховуючи сплачену відповідачем суму в розмірі 1736,00 грн в рахунок погашення заборгованості по комісії (простроченої комісії) 22.04.2019 згідно із долученим до матеріалів справи позивачем розрахунком заборгованості відповідача, на переконання суду, сума загальної заборгованості за кредитним договором № 22039000115383 від 07.03.2019 року має бути зменшена та становить 53732,38 грн (55468,38 грн 1736,00 грн).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору 2027,38 грн (76,16 % від 2662,40 грн) та витрати на професійну правову допомогу 2665,60 грн (76,16 % від 3500,00 грн).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № № 22039000115383 від 07.03.2019 року в розмірі 55468 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 42 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2027 (дві тисячі двадцять сім) грн 38 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24.07.2026.

Суддя І.П. Шинкаренко