Решение № 138526786, 24.07.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/521/26

Провадження № 2/396/816/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Кравченко І.В., представника позивача - адвоката Букач Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Приватної Агрофірми «Глодоси» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду із позовною заявою в інтересах позивача ОСОБА_1 , у якій просить розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути судові витрати по справі. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує наступним: Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 8323 га, кадастровий номер 3524080600:02:001:0655, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Земельна ділянка набута у власність позивачкою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої баби ОСОБА_3 , яка за життя уклала Договір оренди з ПАФ «Глодоси», який було зареєстровано 29.12.2011 року № 352400004004562. 19.09.2018 року підписана додаткова угода до вищезазначеного договору, яка 11.04.2019 року була зареєстрована в Новоукраїнській районній державній адміністрації Кіровоградської області, строком до 29.12.2031 року. Відповідно до розділу ІІІ Договору, з урахуванням положень Додаткової угоди від 19.09.2018 року орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно в розмірі 9,5 % від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду, з обов`язковим урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 01.01.2023 року складала 153062 грн. 40 копійок. Тобто, 9,5% від такої грошової оцінки становить 14540, 93 грн. Орендну плату за 2023 рік позивач не отримувала, тому спочатку зверталася з письмовою претензією до відповідача, зазначивши банківські реквізити такої сплати, але відповіді не отримала, тому вимушена звернутися до суду.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судові засідання не з"являвся, належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, заяв про відкладення судового розгляду не надавав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 8323 га, кадастровий номер 3524080600:02:001:0655, що розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. (а. с. 8). Така земельна ділянка набута у власність позивачкою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 липня 2023 року після померлої баби ОСОБА_3 (а.с.31).

ОСОБА_3 уклала Договір оренди з ПАФ «Глодоси», який було зареєстровано 29.12.2011 року № 352400004004562. (а.с.19). 19.09.2018 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору оренди, яка 11.04.2019 року була зареєстрована в Новоукраїнській районній державній адміністрації Кіровоградської області, строком до 29.12.2031 року. Відповідно до розділу ІІІ Договору, з урахуванням положень Додаткової угоди від 19.09.2018 року орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно в розмірі 9,5 % від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду, з обов`язковим урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель.(а.с.20).

Положення додаткової угоди від 19.09.2018 до договору оренди землі були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2025 року стягнуто з ПАФ "Глодоси" 14540, 93 грн заборгованості з орендної плати за 2023 рік за користування зазначеною вище земельною ділянкою. Таким чином суд встановив, що ПАФ "Глодоси" не сплатило орендну плату позивачці за 2023 рік. (а.с.28)

Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 , на банківський рахунок в АТ "Акцент - банк" 07.02.2025 було зараховано платіж в сумі 16145,70 гривень - призначення платежу "орендна плата за зем пай за дог від 29.12.2011 ПАФ Глодоси за 2024 р"(а.с.12)

Крім того, 29.12.2025 року позивачкою отримано 25000 гривень орендної плати за 2025 рікна банківський рахунок в АТ "Акцент - банк" (а.с.13)

Щодо надання оцінки наявності підстав для розірвання договору передбачених п.«д» частини першої статті 141 ЗК України, а саме систематичної несплати орендної плати, а також ч.2 ст.651 ЦК України, зокрема істотності порушення умов договору шляхом невчасної сплати орендної плати.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) виснувала таке.

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма в такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби.

Щодо можливості розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 ЦК України

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управленої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив орендну плату позивачці за 2023 рік, що встановлено судовим рішенням.

Разом з тим, відповідач сплатив належну орендну плату позивачці за користування земельною ділянкою за 2025 рік у обумовлений договором строк та відповідач сплатив належну орендну плату позивачці за користування земельною ділянкою за 2024 рік - у лютому 2025 року, допустивши прострочку такої сплати з 31.12.2024 року по 07.02.2025 року - на 38 днів.

Також, під час розгляду справи, суд бере до уваги, що термін прострочення сплати орендної плати є нетривалим, відтак неістотним, разом з тим, за 2025 рік орендар сплатив орендну плату в більшому, ніж передбачено договором оренди, розмірі.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що немає підстав для розірвання договору оренди, оскільки не доведено як систематичності порушення умов договору оренди так і істотності порушення укладених договорів оренди та наявності пропорційної до способу захисту позивача шкоди, завданої цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вище викладене у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватної Агрофірми «Глодоси» про розірвання договору оренди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та оголошено 24.07.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська