Решение № 138522240, 27.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10005/26

Справа №754/8853/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 105 831,93 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У грудні 2025 року (зареєстрована 14.05.2026) представник Позивача, Грибанов Денис В`ячеславович , подав до суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 105 831,93 грн.

Заявлена до стягнення сума виникла на підставі Кредитного договору № Р24.00612.004860001 від 30.01.2019 (первісний кредитор Акціонерне товариство "Ідея Банк") та складається з: 46 651,67 грн - заборгованість за основним боргом; 23 402,84 грн - заборгованість за відсотками; 35 777,42 грн - заборгованість за комісіями.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

04.06.2026 Відповідачка подала до суду заяву про застосування строків позовної давності, у якій просила відмовити у задоволенні позову повністю у зв`язку з пропуском Позивачем трирічного строку звернення до суду.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

30.01.2019 між АТ "Ідея Банк" (Первісний кредитор) та Відповідачкою укладено кредитний договір № Р24.00612.004860001. Цей договір підписано власноручним підписом Відповідачки.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 47 646,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами. Банк надає кредит у день підписання договору строком на 36 місяців.

Згідно з пунктом 1.3 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 16% річних від залишкової суми кредиту. Пунктом 1.4 Договору передбачено сплату плати за обслуговування кредитної заборгованості. Згідно з Паспортом споживчого кредиту плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,10% щомісячно від початкової суми кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 Договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 2 числа кожного місяця, згідно з Графіком щомісячних платежів.

Згідно з Графіком щомісячних платежів, який є додатком до договору, кінцевою датою повернення кредиту (дата 36-го, останнього платежу) було встановлено 30 січня 2022 року

Первісний кредитор перерахував Відповідачці кредитні кошти в сумі 47 646,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 30.01.2019 по 17.11.2023.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахурахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23)).

Суд встановив, що Відповідачка порушила умови договору та не повернула кредитні кошти у повному обсязі у встановлений строк.

Згідно з довідкою-розрахунком Первісного кредитора станом на 17.11.2023 заборгованість Відповідачки за кредитним договором становить 105 831,93 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 46 651,67 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 23 402,84 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 35 777,42 грн.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем. Згідно з банківською випискою по рахунку, Відповідачка здійснювала часткові платежі у рахунок погашення кредиту. Суд дійшов висновку, що в частині стягнення суми основного боргу розрахунок є правильним, обґрунтованим та відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та фактичному руху коштів за рахунком. Залишок заборгованості за тілом кредиту в сумі 46 651,67 грн є доведеним.

Натомість в частині стягнення відсотків у розмірі 23 402,84 грн та комісій у розмірі 35 777,42 грн позовні вимоги є необґрунтованими.

Позивач стверджує, що ці суми підтверджуються довідкою-розрахунком заборгованості, де вони вказані одними рядками як кінцевий результат. Проте Позивач не надав обґрунтованого (помісячного чи поденного) розрахунку, в якому б було зазначено період, за який нараховані відсотки та комісії, що унеможливлює перевірку, чи відповідають нарахування умовам кредитного договору та строкам користування кредитом.

Також відсутня інформація щодо бази нарахування відсотків та комісій з урахуванням фактичних дат та сум часткових платежів Відповідачки, які відображені у банківській виписці. Розрахунок заборгованості за договором, в якому зазначена загальна сума заборгованості, не може бути беззаперечним доказом її розміру без деталізації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що "комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які повязані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обовязку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини пятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У кредитному договорі, який укладений між сторонами, у пункті 1.4 передбачено плату за надання інформації по рахункам, направлення СМС-повідомлень, надання інформації на електронну пошту та опрацювання запитів. При цьому, до додаткових та супутніх послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, ураховуючи що банк (первісний кредитор) не зазначив та Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому положення пункту 1.4 Договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 295/11290/21).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків у розмірі 23 402,84 грн та комісій у розмірі 35 777,42 грн з підстав недоведеності.

Щодо заяви Відповідачки про застосування строків позовної давності

Відповідачка подала заяву про застосування позовної давності, вказуючи, що з моменту порушення права минуло більше трьох років.

Перевіряючи ці доводи, Суд враховує, що кредитний договір укладено строком на 36 місяців, тобто кінцевий термін повернення кредиту встановлено 30.01.2022.

Загальна позовна давність для стягнення основної заборгованості становить три роки (стаття 257 ЦК України).

Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023 (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)). В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану з 24.02.2022 до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився (пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).

Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинявся на строк дії такого стану.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).

Строк повернення кредиту встановлено 30.01.2022. Станом на 24.02.2022 (початок дії воєнного стану) позовна давність не спливла та її перебіг підпадав під дію мораторіїв (карантинного та воєнного).

Отже, зважаючи на продовження строків позовної давності під час дії карантину та воєнного стану, а також наступне зупинення її перебігу до набрання чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ, станом на день звернення Позивача до суду у грудні 2025 року загальна позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту не спливла.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Позивач набув право вимоги до Відповідачки на підставі Договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023, укладеного з АТ "Ідея Банк". Згідно з Реєстром боржників № 2 (Додаток № 1 до Договору факторингу), до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідачки за кредитним договором № Р24.00612.004860001 від 30.01.2019.

На виконання умов договору факторингу Позивач сплатив первісному кредитору кошти за відступлені права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 20494 від 20.11.2023 на суму 3 633 000,00 грн.

Презумпція чинності договору факторингу не спростована, договір не визнано недійсним на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

До Позивача, нового кредитора, перейшли права Первісного кредитора щодо права вимоги.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 46 651,67 грн заборгованості за основним боргом. У решті вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 3 028,00 грн. Суд задовольнив позовні вимоги частково. Тому з Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 334,77 грн (3 028,00 грн х 46 651,67 / 105 831,93).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за Кредитним договором № Р24.00612.004860001 від 30.01.2019 у розмірі 46 651,67 грн (сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня 67 копійок) заборгованості за основним боргом, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 334,77 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягувач (позивач) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30).

Боржник (відповідачка) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 27 липня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО