Решение № 138513722, 27.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7046/23

№ провадження 2/646/1444/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Сіренко Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Дзябченко Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

В провадження суду з позовною заявою звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30), суму заборгованості 14550,00 грн. за Кредитним договором №16346-12/2021 від 20.12.2021 року, яка складається з 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9550,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20 грудня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16346-12/2021, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

13.01.2023 р. між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №13012023 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

3 моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв`язку з тим, що умови договору, незважаючи на повідомлення з боку ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідачем не виконанні та після відступлення позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодних платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача вищевказані суми заборгованості в загальному розмірі 14550,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9550,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею та понесені судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У зв`язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», найменування Червонозаводського районного суду м.Харкова змінено на Основ`янський районний суд міста Харкова.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу без його участі та у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судове засідання не прибув, подав заяву у якій просив справу розглядати за його відсутності.

16.07.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові в частині нарахування надвисоких відсотків за користування кредитом, зазначив, що між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», код ЄДРПОУ 42201361 (далі - товариство, кредитор), було укладено договір про надання фінансового кредиту №16346- 12/2021 від 20.12.2021 року. Відповідно до п.1.1 товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. Пунктом 1.2 передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 18.01.2022 року. Отже, 20.12.2021 року він отримав 5000 грн., під 1,5% щоденних - це 45% на місяць, що дорівнює 2250 грн., за місяць користування коштами до 18.01.2021 року, отже ним повинно бути повернуто (5000 грн. - тіло кредиту) + (2 тис. 250 грн. - відсотки за користування кредитом) = 7 тис. 250 грн.

Зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. А строк кредитування відповідно договору №16346-12/2021, встановлений строком на 30 днів, до 18.01.2022 року. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Також, з огляду на цей абзац та п. 1.2. Договору, де вказано, що «договір діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків». Можна зробити висновок про наявність у кредитора права вимоги та межу початку перебігу строку позовної давності, а ніяк не права на нарахування відсотків за користування кредитом.

Однак в Договорі відсутній період часу в якому діє договір.

Беручи до уваги частину четверту статті 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. 3 чим відповідач погоджується у відзиві і готовий сплатити кредитору 5 тис. грн. (тіло кредиту) та 2 тис. 250 грн. (проценти за користування кредитом)., за користування коштами на протязі місяця. Однак, нарахування відсотків за межами 18.01.2022 року, він не допускав. Терміни описані позикодавцем в договорі, які перетинаються або збігаються за їх суттю з іншими термінами. Такі поняття можуть увести споживача в оману, навіявши неправильне розуміння умов договору. Зазначив, що згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (стаття 6) неоднозначні умови договору тлумачаться на користь споживача. Умови договору є несправедливими, всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

29.07.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому він просить залишити без розгляду та задоволення відзив відповідача, в якому зазначив, що відповідно до п.1.1. за договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п.1.2. договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 18.01.2022. Відповідно до п.1.3. договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 547.5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1.50% (процентів) на добу. Відповідно п.4.3. договору у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. договору та/або в додатку (ах) до договору, проценти передбачені в п. 1.3. договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору. Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник погодився на умови визначені договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необгрунтованим. Щодо тверджень відповідача про безпідставність нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору, звертаємо увагу суду на те що, постановою Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»). Звертаємо увагу суду на те, що у відповідності до умов укладеного Договору нарахування відсотків здійснювалось саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами Договорів не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов`язання позичальником згідно статті 625 ЦК України. Також, звертаємо увагу, що заборгованість була нарахована не позивачем, а первісними кредиторами за кожним з укладених договорів та з моменту отримання права вимоги до відповідача за договорами факторингу, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

29.07.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що не погоджується з вимогами позовної заяви в частині нарахування відсотків за кредитним договором №16346-12/2021. Також відповідь на відзив не відповідає вимогам ч.1 ст. 179 ЦПК України, через відсутність пояснень, міркувань, аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотивів їх визнання або відхилення. Положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів»" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком е істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Зважаючи на безпосереднє поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на відносини про стягнення заборгованості за мікропозикою, у боржника є можливість визнати положення договору (якими передбачена відповідальність за порушення зобов`язань) недійсними. відповідає Вимога частинам про нарахування першій, та сплату надвисоких процентів за користування кредитом не добросовісності, другій ст. 627 ЦК України засадам справедливості, верховенства права. розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Просить відмовити в позові в частині нарахування надвисоких відсотків за користування кредитом.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

20 грудня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16346-12/2021, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Уклавши, шляхом підписання з використанням одноразового ідентифікатора, вищезазначений договір про надання фінансового кредиту №16346-12/2021, відповідач отримав грошові кошти в сумі 5000,00 грн. відповідно до п.1.1 Договору та погодив наступні умови договору: строк кредитування 30 днів; процентна ставка 547,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,50 на добу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, це випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін)виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти..

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання фінансового кредиту №16346-12/2021 від 20.12.2021 , а саме п. 1.1 відповідач отримав кошти у сумі 5000,00 грн. строком позики на 30 днів тобто до 18.01.2022 року (відповідно до п.1.2 Договору ).

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №16346-12/2021 від 20.12.2021, а саме п. 1.3 за користування кредитом клієнт сплачує 547,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,50% на добу.

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №16346-12/2021 від 20.12.2021, а саме п. 4.3 якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.12 цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду №444/9519/12 від 28.03.2018 року відображена наступна позиція щодо строку стягнення процентів за кредитом, а саме: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

У наданих позивачем до суду розрахунках заборгованості до вказаного договору про надання фінансового кредиту №16346-12/2021 від 20.12.2021, які б відображали окремо період часу, розмір та суму нарахованих відсотків у межах строків кредитування, а саме по договору про надання фінансового кредиту №16346-12/2021 від 20.12.2021 з урахуванням базової процентної ставки та її тривалості, та окремо період часу, розмір і суму нарахованих платежів після закінчення строку кредитування, адже останнім не надано розрахунки заборгованості, не вказано за який саме період відбулося нарахування процентів за користування кредитом.

Внаслідок цього, суд позбавлений можливості визначити правову природу нарахованої відповідачу ОСОБА_1 заборгованості по договору, щоб застосувати до неї ті норми матеріального права, які передбачають правові підстави для відповідних нарахувань (проценти згідно ст. 1056-1 ЦК України та окремо проценти, штраф, пеня, платежі згідно ч.2 ст. 625 ЦК України).

При цьому відповідачем не надано суду жодних даних, які б свідчили про погашення ним заборгованості у добровільному порядку, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача щодо укладення зазаначених цивільно-правових договорів та наявності заборгованості.

Щодо вимог в частині стягнення по договору позики №16346-12/2021 від 20.12.2021 заборгованості за процентами у розмірі 9550,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зважаючи на той факт, що проценти є платою за користування грошовими коштами позикодавця, суд наголошує, що з моменту припинення правових підстав користування позичальником такими коштами - відсутні підстави для нарахування процентів.

Відповідно до положень п. 1.2. Договору: позика надається строком на 30 днів до 18.01.2022 року.

Відповідно до п.1.3. договору: за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 547,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,50 % на добу.

За умовами договору сторони встановили строк позики до 18.01.2022, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами у розмірі 9550,00 грн однак останній не зазначає за який саме період та за якою процентною ставкою відповідачу нараховані вказані проценти.

Оскільки договором, який підписаний відповідачем, визначений строк його дії, який становить 30 днів, тому саме протягом даного строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором проценти.

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 5000,00 грн, узгодженої процентної ставки у розмірі 1,50 % за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по процентах за договором становить 7250,00 грн (5000,00 грн.*

1,5%*30 днів (строк дії договору, визначений сторонами у п. 1.2 договору).

Крім того, з наданого до позовної заяви графіку платежів за договором № №16346-12/2021 від 20.12.2021 вбачається, що дата видачі кредиту 20.12.2021 року по 18.01.2022 року, тобто на 30 днів, сума кредиту за договором становить 5000,00 грн., проценти за користування кредитом становить 2250,00 грн., загальна вартість кредиту становить 7250,00 грн.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що обґрунтованою та документально підтвердженою є заборгованість відповідача перед кредитором: за договором позики №16346-12/2021 від 20.12.2021 у розмірі 7250,00 грн, яка складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу 5000,00 грн; заборгованість за процентами у розмірі 2250,00 грн. Законність і обґрунтованість інших нарахувань (процентів) на тіло кредиту по вказаному договору, за межами визначених строків позики (кредитування), є недоведеною.

Крім того, 13.01.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 13012023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників від 13.01.2023 до вказаного договору факторингу позивач набув право вимагати від відповідача кошти по договору позики №16346-12/2021 від 20.12.2021.

Таким чином, проаналізувавши наведений вище договір, вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №16346-12/2021 від 20.12.2021.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість обґрунтованість і законність нарахування якої доведено документально, а саме: за договором позики №16346-12/2021 від 20.12.2021 у розмірі 7250,00 грн, яка складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу 5000,00грн; заборгованість за процентами у розмірі 2250,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків поза межами строків позики (кредитування), по вищевказаних договорах, слід відмовити через недоведеність обґрунтованості та законності таких нарахувань.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач між іншим зазначає про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1342,00 грн. Проте, до матеріалів справи не додано доказів на понесення позивачем вказаних витрат (квитанцій про оплату) та судом не встановлено компенсацію витрат за які саме докази просить відшкодувати позивач.

Таким чином, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1342,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (49,82%) у розмірі 1337,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 263-265, 274 ЦПК України,ст.ст.512, 525, 526, 530, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №16346-12/2021 від 20.12.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) у розмірі 7250 (сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014), судові витрати у розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 38 копійок.

В іншій частині позовних вимог «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк», адреса для листування: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя - Ю.Ю. Сіренко