Постановление суда № 138513632, 24.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

24.07.26

Справа № 635/3073/26

Провадження № 1-кп/635/961/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у залі Харківського районного суду Харківської області у режимі відеоконференції клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманої в порядку ч.6 ст.193 КПК України за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

встановив:

У провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24.02.2026 стосовно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України без визначення розміру застави. Після затримання обвинуваченої 08.07.2026 під час перетину державного кордону України вона була доставлена до місця здійснення кримінального провадження для вирішення питання про застосування раніше обраного запобіжного заходу або його зміну.

24.07.2026 суд у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України розглянув зазначене питання. Перед початком судового розгляду суд перевірив дотримання вимог цієї норми щодо строку доставлення обвинуваченої до місця здійснення кримінального провадження та встановив, що ОСОБА_4 була доставлена до Харківського районного суду Харківської області о 09 год. 00 хв. 24.07.2026, тобто у межах строку, передбаченого кримінальним процесуальним законом. Судом забезпечено участь захисника, роз`яснено обвинуваченій її процесуальні права та створено умови для їх повної реалізації.

Прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На обґрунтування клопотання зазначив, що обвинувачена обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, її діями, за версією сторони обвинувачення, завдано матеріальної шкоди, а також продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У разі визначення застави прокурор просив встановити її у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та обвинувального акта, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Суд погоджується з прокурором у тому, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати. Обвинувачена після виїзду за межі України тривалий час не поверталася, була оголошена у міжнародний розшук та затримана лише під час перетину державного кордону України. При цьому пояснення ОСОБА_4 про те, що вона повернулася одразу після того, як дізналася про повідомлення їй про підозру, не узгоджуються з іншими встановленими судом обставинами. Підозру вручено її матері 13.01.2026, тоді як до України ОСОБА_4 повернулася лише 08.07.2026. Водночас сама обвинувачена пояснила, що підтримувала із матір`ю щоденний телефонний зв`язок. За таких обставин наведені пояснення не усувають обґрунтованих сумнівів щодо причин її тривалого перебування за межами України.

Разом із тим суд враховує й обставини, що зменшують інтенсивність зазначеного ризику. ОСОБА_4 має постійне місце проживання у місті Дніпрі, де також проживають її мати, брат та повнолітня донька, що свідчить про наявність у неї сталих соціальних зв`язків в Україні.

Суд також погоджується із прокурором щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, оскільки судовий розгляд лише розпочато, свідки судом ще не допитані, а тому ризик впливу на них не втратив своєї актуальності.

Водночас доводи прокурора про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд оцінює критично. Саме по собі обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень під час виконання повноважень директора приватного підприємства не свідчить про реальну можливість вчинення нею нового кримінального правопорушення. Прокурором не надано відомостей про те, що на час розгляду клопотання ОСОБА_4 продовжує обіймати зазначену посаду або фактично здійснює організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, які, за версією сторони обвинувачення, були використані при вчиненні інкримінованих діянь. Відтак наведені прокурором доводи мають припущений характер та не підтверджують реальності цього ризику.

Суд також оцінює доводи сторони захисту та самої обвинуваченої.

Посилання захисника на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання у місті Дніпрі, проживання там її матері, брата та повнолітньої доньки суд бере до уваги як обставини, що свідчать про наявність у неї сталих соціальних зв`язків. Разом із тим зазначені обставини самі по собі не усувають встановленого судом ризику переховування від суду з огляду на тривале перебування обвинуваченої за межами України після вручення повідомлення про підозру та її затримання лише під час повернення в Україну.

Доводи ОСОБА_4 про те, що вона виконувала лише представницькі функції, а фактичне управління підприємством та укладення правочинів здійснювала інша особа, стосуються оцінки доказів щодо пред`явленого обвинувачення та підлягають перевірці під час судового розгляду по суті, а тому не можуть бути вирішальними при обранні запобіжного заходу.

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_4 про те, що вона повернулася до України одразу після того, як дізналася про повідомлення їй про підозру. Як уже зазначалося, повідомлення про підозру було вручено її матері 13.01.2026, тоді як до України обвинувачена повернулася лише 08.07.2026. При цьому сама ОСОБА_4 пояснила, що підтримувала із матір`ю постійний телефонний зв`язок, а тому наведені пояснення не спростовують встановленого судом ризику переховування.

Разом із тим доводи захисника та обвинуваченої щодо необхідності визначення застави у меншому розмірі суд враховує. Вирішуючи питання про її розмір, суд бере до уваги майновий стан обвинуваченої, пояснення про реальну можливість внесення застави її родичами, а також те, що прокурором не наведено переконливих обставин, які б свідчили про недостатність застави у меншому розмірі для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, суд враховує вимоги статей 178 та 182 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, наявність встановлених ризиків, дані про особу обвинуваченої, її сімейний та соціальний стан, а також майнові можливості. Прокурор просив визначити заставу у розмірі 125 прожиткових мінімумів, однак не навів переконливих обставин, які б свідчили про необхідність застосування саме такого розміру застави. При цьому суд виходить із того, що застава не повинна набувати характеру прихованого безальтернативного тримання під вартою, а має бути достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Суд бере до уваги, що прокурор не навів обставин, які свідчили б про недостатність застави у межах, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України. За таких умов визначення застави у розмірі, що перевищує загальне правило, було б непропорційним.

З огляду на це суд вважає достатнім визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та відповідатиме принципу пропорційності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманої в порядку ч.6 ст.193 КПК України за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 21 вересня 2026 року включно.

Визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_4 у розмірі 50 прожиткових мінімумів, що складає 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн..

Строк дії ухвали визначити шістдесят днів, тобто до 21 вересня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою в той самий строк, але з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено 27 липня 2026 року о 15 годині 30 хвилин.

Суддя: ОСОБА_1