Постановление суда № 138513484, 24.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11606/26

Провадження № 1-кп/643/890/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

потерпілої: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170000734 від 19.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до частини третьої статті 35 КПК України згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026, для розгляду цього кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою від 03.06.2026 Салтівський районний суд міста Харкова призначив підготовче судове засідання на 05.06.2026.

Ухвалою від 05.06.2026 Салтівський районний суд міста Харкова призначив обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12025221170000734 від 19.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України до судового розгляду на 11.06.2026, прийняв до розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 , продовжив обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.08.2026.

11.06.2026 розгляд справи відкладено на 24.07.2026.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_5 не заперечувала проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши заявлене прокурором клопотання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає таке.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Згідно з частинами першою та другою статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною першою статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 15.04.2026 у справі № 643/7638/26 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.06.2026 включно з визначенням розміру застави.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 05.06.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у пп. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У даному випадку суд враховує, що обвинувачений є особою молодого віку, працездатний, має задовільний стан здоров`я, який не перешкоджає його перебуванню в умовах установи попереднього ув`язнення та не потребує надання спеціалізованої медичної допомоги, отримання якої було б неможливим в умовах тримання під вартою.

Також суд зазначає, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, 12.03.2025 звільнився з установи відбування покарання, проте знову обвинувачується у вчиненні 5 епізодів тяжкого злочину проти власності, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. У зв`язку з цим, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду.

Разом з тим, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, які могли б виступати стримуючим фактором його належної процесуальної поведінки. Він не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків або інших осіб, про яких зобов`язаний піклуватися відповідно до закону. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність у нього стійких сімейних, побутових чи професійних зв`язків, що об`єктивно ускладнювали б можливість ухилення від суду, матеріали суду надано не було.

Отже, наведений прокурором ризик, визначений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає доведеним.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих і свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням потерпілих та свідків, обвинувачений знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на потерпілих та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Отже, наведений прокурором ризик, визначений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає доведеним.

Суд також враховує, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, стабільного законного джерела доходів не має, суспільно-корисною працею не займається, що свідчить про відсутність сталих соціально-побутових факторів, які б забезпечували його належну процесуальну поведінку та знижували ризик вчинення нових кримінальних правопорушень.

Також суд враховує дані щодо попередньої кримінальної поведінки обвинуваченого. Як убачається з матеріалів провадження, останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення корисливих злочинів проти власності. Наявність неодноразових судимостей свідчить про стійку антисоціальну спрямованість поведінки обвинуваченого, його зневажливе ставлення до вимог закону та небажання ставати на шлях виправлення.

Оцінюючи особу обвинуваченого в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

З приводу того, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд зазначає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ризики не зменшились та продовжують існувати.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Як зазначалось судом вище, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (частина перша статті 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, які передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та які були встановлені судом.

З огляду на викладене, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому діянь, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, офіційного працевлаштування та законних джерел доходу, наявність неодноразових судимостей за корисливі злочини проти власності, а також збереження ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, суд дійшов висновку, що продовження строку тримання під вартою є необхідним, виправданим та пропорційним втручанням у право особи на свободу і особисту недоторканність.

За таких обставин суд вважає, що заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 176-178, 183, 331, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 21.09.2026 включно.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

4. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

5. Повний текст ухвали буде проголошено 27.07.2026 року о 08:30 год.

Суддя ОСОБА_1