Решение № 138513005, 15.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13875/25

Провадження № 2/638/2224/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С., Позивача - ОСОБА_1 , представника АТ «Харківобленерго» - Махоніної М.Р., представника АТ «Харківенергозбут» - Саніна А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі Відповідач 1), Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (далі Відповідач 2), у якому просить звільнити Позивача від сплати судового збору, зобов`язати Відповідача 1 виключити з обліку з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за попередніх власників з 27.07.2018 по 20.04.2021; зобов`язати Відповідача 2 списати заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.04.2021 за рахунок авансових платежів у сумі 6841 грн, згідно квитанції №00016 від 27.07.2020, 10497,10 грн, згідно квитанції №00005 від 03.03.2021, 12100 грн, згідно з квитанцією №00008 від 26.04.2021; зобов`язати Відповідача 2 перерахувати заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до рішення суду; всі витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою від 04.08.2025 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2025 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено судове засідання.

Ухвалою суду від 10.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.

У судовому засіданні Позивач позов підтримав та наполягає на його задоволенні.

Відповідачі надали письмові пояснення, у яких виклали заперечення проти позову.

Відповідач 1 у письмових поясненнях повідомив, що 26.07.2018 ОСОБА_1 надано відповідь про те, що у зв`язку з тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку існує заборгованість за спожиту електричну енергію, тож фактично сторонами не досягнуто домовленості про розірвання договору, а тому договір про користування електричної енергії є чинним та обов`язковим до виконання сторонами. 08.10.2018 що споживач самовільно підключився до електромережі. 10.12.2018 розподіл електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 повторно припинено. Причиною відключення значиться заборгованість за спожиту електричну енергію. 14.12.2018 споживача було підключено до електромережі, у зв`язку з повною оплатою заборгованості. Враховуючи той факт, що договір про користування електричної енергії станом на 31.12.2018 не було розірвано, відповідно до пункту 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» споживач ОСОБА_1 приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 461306. Заяв щодо припинення розподілу електричної енергії на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 після 01.01.2019 до АТ «Харківоленерго» не находило. Враховуючи викладене, та факт відсутності звернень від будь-яких інших осіб, зокрема ОСОБА_3 , щодо укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, у Товариства не було законних підстав для зміни споживача за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідач 2 у поясненнях посилався на рішення Київського районного суду м. Харкова у справі №953/18632/21, де встановлено, що згідно доданих Позивачем до матеріалів справи квитанцій АТ «Мегабанк», ним було сплачено за спожиту електричну енергію в період з 27.02.2020 по 26.04.2021 на загальну суму 29 438,10 грн, а саме: 27.07.2020 - 6841,00 грн, призначення платежу «05.20», 02.03.2021- 10497.10 грн, призначення платежу «12.20»; 26.04.2021 12100, 00 грн, призначення платежу «03.21». Вказана сума частково була зарахована відповідачем в рахунок наявної заборгованості, яка числилася за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Тобто Позивачем було сплачено нарахування за спожиту електричну енергію за травень 2020 року, грудень 2020 року та березень 2021 року відповідно до призначення платежу, а не внесено авансові платежі (зазначив також, що поняття "авнсовий платіж", в контексті правовідносин Сторін, є безпідставним та таким, що не відповідає фактичні природі таких платежів). Жодних доказів щодо законного набуття права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не надано, отже твердження Позивача щодо обов`язку оплати спожитої електричної енергії ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки саме Позивач є власником зазначеного домоволодіння з моменту прийняття його до експлуатації. На підставі викладеного просить відмовити у позові. Також зазначалося про неналежний спосіб захисту прав Позивача, що є підставою для відмови у позові.

Третя особа ОСОБА_3 , надала письмові пояснення, у яких вказала, що 24.04.2017 за її заявою, скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 29.05.2017 державним реєстратором Печенізької районної адміністрації Гаспаряном Г.А. зареєстровано право власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 на її ім?я. 30.05.2017 на підставі реєстрації її права власності зайняла будинок. В подальшому ОСОБА_2 зареєструвала на своє ім?я право власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 20.06.2017 державний реєстратор Печеніжської районної адміністрації Гаспаряном Г.А., скасував, як помилково зареєстроване, право власності частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 21.06.2017 звернулася до приватного нотаріуса ХМНО Мусієнко О.І., яка зареєструвала її право власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 стверджує, що вона споживала електричну енергію, а також орендарі, та своєчасно сплачувала за спожиту електричну енергію, тому не було потреби укладати договір про постачання електричної енергію з АТ «Харківобленерго». Після скасування реєстрації її права власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та реєстрацію цієї частини на ім?я ОСОБА_1 . Відомостей про наявність боргів не мала, сплачувала за квитанціями до кінця квітня 2021 року.

Третя особа ОСОБА_2 надала пояснення, у яких зазначає, що Відповідач 2 звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, проте рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2023 у справі №953/16679/20 йому частково відмовлено, встановлено, що ОСОБА_1 почав споживати електричну енергію з 21.04.2021. Позов просить задовольнити та розглянути справу без її участі.

Відповідачі просять відмовити в позові, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Суд, заслухавши Сторін та розглянувши матеріали справи, встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.02.2024 (т. 1 арк. 28-29), власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є: 1/2 частини - ОСОБА_2 , дата державної реєстрації права власності - 06.06.2017, документи подані для державної реєстрації: рішення Київського районного суду м.Харкова №2-1212/15 від 25.05.2010; 1/2 частини - ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права власності 20.04.2021, документи, подані для державної реєстрації: рішення Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2019 у справі №640/11855/17.

Сторонами не заперечується, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з квитанціями АТ «Мегабанк», ОСОБА_1 сплатив за спожиту електричну енергію в період з 27.02.2020 по 26.04.2021 на загальну суму 29 438,1 грн, а саме: 27.07.2020 - 6841,00 грн, призначення платежу «05.20» 02.03.2021- 10497,10 грн, призначення платежу « 12.20»; 26.04.2021 12100, 00 грн, призначення платежу « 03.21» (т. 1 арк. 43-45) Зазначений факт не заперечуються Сторонами.

Відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №249734205 від 24.03.2021 (т.1 арк. 26) вбачається, що попередня реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , була здійснена за наступними особами, зокрема, 21.06.2017 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на частину, документи, подані для державної реєстрації: рішення виконавчого комітету Київської районної у місті Харкові ради № 100-8 від 03.06.2008, технічний паспорт б/н, виданий 15.10.2009 Харківським міським бюро технічної інвентаризації;

Разом з цим, згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 249734205 від 24.03.2021 вбачається, що зареєстроване 21.06.2017 за ОСОБА_3 право власності на часину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , було скасовано 27.10.2020, правова підстава: рішення суду, серія та номер:638/115915/17, видане 29.01.2019 Дзержинським районним судом м.Харкова; ухвала суду, серія та номер: б/н, видана 01.02.2012 Вищим спеціалізованим судом Українеи; ухвала суду, серія та номер:22-ц-19662/2010, видана 19.08.2010 Апеляційним судом Харківської області; рішення суду 520/14920/2020, видане Харківським окружним адміністративним судом.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 85625978 від 24.04.2017 (т. 1 арк. 23), за ОСОБА_1 до 20.04.2021 було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 : з 17.07.2008 у розмірі 1/1 частки на підставі свідоцтва про право власності б/н від 11.07.2008, видане Київської районною міста Харкова радою, яке скасовано 24.04.2017 на підставі документів: рішення суду Київського районного суду м.Харкова № 640/8724/15-ц від 12.10.2015; рішення Апеляційного суду Харківської області №640/8727/14-ц від 26.05.2016; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.04.2017.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25.05.2010 у справі № 2-1212/10/15, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 3-я особа: Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дзержинського району Харківського міського управління юстиції Загорулько Є.О. про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту - задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки та на частину житлового будинку літ «А-2», розташованих по АДРЕСА_2 . Звільнено з-під арешту частину земельної ділянки та частину житлового будинку літ."А-2", розташованих по АДРЕСА_2 , зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_1 .

Відповідно до листа від 12.07.2018 (т. 1 арк. 34), ОСОБА_1 звертався до АК «Харківобленерго» з проханням розірвати договір про надання електричної енергії від 19.07.2018, з огляду на те, що він з 01.06.2017 не є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 06.03.2023 у справі № 953/16679/20 позовні вимоги ПАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ « Харківенергозбут» заборгованість, що утворилась за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеної за показниками облікових засобів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Харківенергозбут» заборгованість, що утворилась за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 20.04.2021 по 30.06.2021 за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеної за показниками облікових засобів.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У Законі України «Про ринок електричної енергії» наведені такі визначення: споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України; учасники роздрібного ринку електричної енергії (учасники роздрібного ринку) - електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, з метою використання ним електричної енергії на власні потреби; оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу.

Згідно зі статтею 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Статтею 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.2 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг який укладається між споживачем та постачальником, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком №6 до Правил та розміщена на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: https://zbutenergo.kharkov.ua, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність.

Відповідно до пункту 3.5 Типового договору, який укладається між оператором системи розподілу та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком №3 до Правил та розміщена на офіційному сайті АТ «Харківобленерго»: www.oblenergo.kharkov.ua, визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між Споживачем та його постачальником.

Відповідно до підпунктів 1, 6 пункту 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи має право: отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Згідно з підпунктами 1-4 пункту 5.5.5 розділу V ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

У відповідності до пунктів 4.12, 4.13 розділу ІV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Кодексом комерційного обліку визначено основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.

Згідно з пунктом 2.2.2 цього Кодексу, адміністратор комерційного облік виконує функції, в тому числі, з адміністрування відносин щодо комерційного обліку електричної енергії шляхом забезпечення реєстрації ППКО, ТКО, автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що облік електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку і на підставі цих даних формуються платіжні документи, тобто саме адміністратор комерційного обліку є тією особою, яка здійснює формування (облік) даних щодо обсягу спожитої електричної енергії. Відповідно, саме така особа уповноважена на здійснення перерахунку у разі допущення неправильного обліку електричної енергії.

Пунктом 13 розділу XVII Закону №2019-VIII передбачено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

У зв`язку з відокремленням функцій з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положенням Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року, з 01 січня 2019 року ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19 червня 2018 року №505 та постачальником. Універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 жовтня 2018 року №1268.

Отже, ПрАТ «Харківенергозбут», як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному Правилами, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Правонаступником у частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричною енергією, що діяли до 01 січня 2019 року, залишається АТ «Харківобленерго», яке продовжує виконувати функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 16 листопада 2018 року №1446, АТ «Харківобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) АТ «Харківобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством) (указана постанова розміщена на офіційному сайті НКРЕКП та є загальнодоступною).

Позивач не погоджується із нарахованим йому розміром споживання електричної енергії з 27.07.2018 року по 20.04.2021, у зв`язку із чим просить зобов`язати Відповідача 1 виключити з обліку з особистого рахунку № НОМЕР_1 , заборгованість попередніх власників та зобов`язати Відповідача 2 списати його заборгованість за спожиту електричну енергію з урахуванням здійснених ним авансових платежів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.09.2024 у справі №953/18632/21 відмовлено у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «Харківенергозбут», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів. Постановою Харківського апеляційного суду від 21.05.2025 у справі №953/18632/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.09.2024 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.09.2024 змінено в частині мотивів відмови у задоволені позову. Зокрема, колегія суддів дійшла висновку що належні для захисту прав позивача вказані вимоги мають бути заявлені до АТ «Харківобленерго», оскільки він є адміністратором комерційного обліку електричної енергії, до повноважень якого облік електричної енергії та дії якого підлягають оцінці судом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майно, тому за відсутності відповідної умови в договорі про відчуження нерухомого майна вимоги до нового власника про стягнення заборгованості за отриманими комунальними послугами попереднього власника є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Заперечення Відповідачів не знайшли підтвердження та відхиляються судом, як необґрунтовані та безпідставні.

Так, твердження про відсутність доказів права власності ОСОБА_3 на спірну будівлю при зверненні Позивача про розірвання договору спростовуються матеріалами справи (т. 1 арк. 34, 35).

Твердження представника Відповідача 2 про те, що сплата Позивачем заборгованості за адресою приміщення у період з 27.07.2018 по 20.04.2021 відповідає правовідносинам сторін та здійснювалася на підставі договору є формальним, через те, що Позивач неодноразово наголошував що звертався із вимогою про розірвання договору між сторонами, але, не отримуючи вирішення зазначеного питання сплачував вартість електричної енергії нарахованої Відповідачем 1 у спірний період, оскільки протягом зазначеного періоду відбувався судовий розгляд спору щодо власників приміщення, посилаючись на те, що вартість підключення до мережі, у разі відключення приміщення через наявність заборгованості, є досить значною для Позивача.

Щодо твердження представника Відповідача 2 про те, що Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №522/3659/22:

"Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604св20), підтвердилися.

У справі, яка переглядається, позивач не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг за електричну енергію попереднього власника вказаної квартири. На неї не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачами попередньому власнику до 23 грудня 2021 року, тобто до укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири.......

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права / інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права / інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права / інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право / інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 6 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20.

З урахуванням фактичних обставин цієї справи вимоги ОСОБА_1 про визнання відсутньою заборгованості попереднього власника квартири за її особовим рахунком відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачами до 23 грудня 2021 року.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах Верховний Суд виклав у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604св20), про неврахування якого зазначає заявник у касаційній скарзі, а також у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079св21).

У пункті 58 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що задоволення вимоги боржника про зобов`язання перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту права є помилковим."

Отже, Позивач не несе відповідальності за заборгованість попередніх власників та має право на виключення цих сум із обліку по особовому рахунку.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 766/20797/18 від 26.10.2021:

"20. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

21. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

22. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах.

23. Крім того, ефективним способом захисту прав позивачки є і вимога зобов`язати відповідача списати з її особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

24. Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

25. Задоволення вимоги зобов`язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним."

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 вказала, що «при визначенні юрисдикції суд прагне запобігти ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору потрібно ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів».

З урахуванням фактичних обставин справи, а також вищезазначеного, того що спір існує між Сторонами тривалий час і порушене право Позивача не відновлено, суд вважає, що вимоги Позивача про зобов`язання Відповідача 1 виключити з обліку з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за попередніх власників з 27.07.2018 по 20.04.2021, є обґрунтованою та відповідає критерію ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права Позивача та встановлює між Сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості Позивача до 20.04.2021.

Враховуючи вищезазначене, правомірність та обґрунтованість вимоги Позивача про виключення з обліку з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості попередніх власників з 27.07.2018 по 20.04.2021, суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання Відповідача 2 списати заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.04.2021 за рахунок платежів у сумі 6841 грн, згідно квитанції №00016 від 27.07.2020, 10497,10 грн, згідно квитанції №00005 від 03.03.2021, 12100 грн, згідно з квитанцією №00008 від 26.04.2021 та перерахування заборгованості, підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору, такий підлягає стягненню з Відповідачів на користь держави.

Керуючись статтями 319, 322, 509, 901 ЦК України, статтями 11-13, 76-81, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до АТ "Харківобленерго" про виключення з обліку з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості попередніх власників з 27.07.2018 по 20.04.2021 задовольнити повністю.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Харківобленерго» виключити з обліку з особистого рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників з 27.07.2018 по 20.04.2021.

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Харківенергозбут" про зобов`язання списати заборгованість задовольнити повністю.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» списати заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.04.2021 за рахунок авансових платежів у сумі 6841 грн, згідно квитанції №00016 від 27.07.2020, 10497,10 грн, згідно квитанції №00005 від 03.03.2021, 12100 грн, згідно з квитанцією №00008 від 26.04.2021.

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Харківенергозбут" про зобов`язання перерахувати заборгованість задовольнити повністю.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» перерахувати заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до рішення суду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн по 605,60 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач 1: Акціонерне товариство «Харківобленерго» (код ЄДРПОУ 00131954, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149);

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126);

Третя особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідачів: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 );

Третя особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідачів: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Рішення складено 27.07.2026.

Суддя О.В. Малахова