Решение № 138512934, 24.07.2026, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1706/25 Провадження № 2/941/214/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», від імені якого діє Лановий Євген Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 01.05.2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 2237728, за допомогою електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. За умовами даного кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника. За цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, неустойки (пені, штрафи), які можуть нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6000,00 грн., однак відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 17700,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 11700,00 грн.

10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений Договір факторингу № АК-10/06/2025, а 07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений Договір факторингу № ДФ-07072025, згідно яких відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2237728 від 01.05.2019 року.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2237728 від 01.05.2019 року в розмірі 17700,00 грн. та судові витрати.

Відповідачка подала відзив на позов, в якому вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, зокрема, наявність між нею та первісним кредитором дійсного кредитного договору; факт отримання нею кредитних коштів; правомірність та безперервність переходу права вимоги саме до ТОВ «ФК Солвентіс». Крім того, зазначає, що ланцюг відступлення права вимоги (цесії) не підтверджений належними доказами, так як відсутні оригінали договорів відступлення та докази повідомлення її як боржника про зміну кредитора. Право вимоги заборгованості за кредитним договором неодноразово відступалося (перепродавалося) різним колекторським компаніям, при цьому їй не було належним чином підтверджено безперервність переходу права вимоги саме до ТОВ Фінансова компанія «Солвентіс». На думку відповідача, розрахунок заборгованості є необґрунтованим та спірним, оскільки не зрозумілий порядок нарахування відсотків, штрафів та пені; не враховані платежі, які здійснювались нею раніше; можливе нарахування відсотків після відступлення права вимоги, що суперечить вимогам законодавства. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить значні суми штрафних санкцій (штрафу та пені), які є явно надмірними, неспівмірними із сумою основного боргу та такими, що порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності, а тому підстави для стягнення з неї вищевказаної заборгованості відсутні. Крім того, вказує, що позивач не довів наявності правових підстав для нарахування відсотків після спливу строку дії договору, а також не обґрунтував розрахунок відсотків у сумі 11700 грн., що є явно непропорційним сумі основного боргу. Відтак, враховуючи вищевикладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити або, у разі якщо суд дійде іншого висновку, обмежити можливий розмір стягнення виключно сумою основного боргу 6000 грн., без відсотків, штрафів та інших нарахувань.

Крім того, відповідачка подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що загальна позовна давність становить три роки. Кредитний договір укладено 01.05.2019 року. Кредит є короткостроковим (МФО), строк його виконання сплив у 2019 році. Після цього часу позивач звернувся до суду лише 13.11.2025 року, тобто після спливу встановленого законом строку позовної давності. Будь-яких дій, що переривають перебіг позовної давності, нею не вчинялося, платежі після настання прострочення не здійснювалися.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказує, що позивачем було подано деталізований розрахунок заборгованості (детальний щоденний розрахунок заборгованості), у якому чітко відображено нарахування відсотків за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене, наведений Позивачем Деталізований розрахунок заборгованості до кредитного договору № 2237728 від 01.05.2019 року відповідає умовам погодженим між Відповідачем та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ». У відповідності до змісту деталізованого розрахунку заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) за Кредитним договором № 2237728 від 01.05.2019 року відбулася видача коштів, а також здійснювалося часткове погашення заборгованості. Зазначений розрахунок містить детальний і повний опис сум фінансових зобов`язань, що підлягає подальшому погашенню. Позивач вказує, що за ввесь період перебування права грошової вимоги у позивача, останній не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача, всі нарахування відсотків здійснювались виключно Первісним кредитором у відповідності до договору та додатків до нього. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі Відповідача, які були передані від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ». Крім того, Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт набуття ним права вимоги до Відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з яких вбачається факт відступлення права вимоги за договором про надання кредиту № 2237728 від 01.05.2019 року на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», у зв`язку з чим право вимоги до Відповідача у повному обсязі на законних підставах перейшло до Позивача. Таким чином, розмір заборгованості за Кредитним договором становить 17700,00 грн., що відповідає сумі, відступленій ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» за Договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року та Договором факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року, а тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Щодо заяви про застосування строку позовної давності заперечив, посилаючись на те, що позивач для захисту свого порушеного права, звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою в межах строків позовної давності та цілком міг та може заявляти вимоги до Відповідача щодо стягнення заборгованості.

Відповідачка подала до суду заперечення на відповідь на відзив, яким зазначила, що тіло кредиту в розмірі 6000 грн. нею не заперечується. Разом з тим, позивач просить стягнути 17700 грн., що майже утричі перевищує суму фактично отриманих коштів. Вважає нараховані відсотки, штрафи та інші платежі явно неспівмірними наслідкам порушення зобов`язання та такими, що суперечать принципам розумності, справедливості та добросовісності, крім того, вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. необґрунтованим та завищеним, так як справа розглядається у спрощеному провадженні, вона є типовою та не потребує значного обсягу правової роботи, тому просить суд у разі задоволення позову зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного розміру або відмовити у їх стягненні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що 01.05.2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 2237728 (далі Договір), згідно умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитний договір був укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору, який відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.3. Договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України гривні.

П. 1.4. Договору Сума кредиту (Основна сума кредиту на початок виконання Договору) складає 6000,00 гривень.

П. 1.5. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, виходячи з Базової процентної ставки, Акцій, Програми лояльності Кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу Узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування Процентів за користування кредитом за Акційними ставками і ставками Програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу Узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у п. 1.9. цього Договору. У випадку виникнення Заборгованості Проценти за користування кредитом за період Узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із Базової процентної ставки, а поза межами цього строку - виходячи із Спеціальної ставки, встановленої для періоду, що перевищує Узгоджений строк повернення кредиту. Пеня нараховується за ставкою встановленою цим Договором. Для повного погашення Кредиту Позичальник має сплатити повністю Основну суму кредиту, усі нараховані проценти, пеню і штрафи. Нарахування процентів за Базовою процентною ставкою за період Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування процентів поза межами Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування пені є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження Сторін може на свій розсуд зменшити нарахування Процентів за користування кредитом і пеню.

П. 1.6. Договору, ставки нарахування процентів і розмір пені за цим Договором: Базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%; Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,45%; Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%; Пеня за один день користування кредитом поза Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00%.

П. 1.7. Договору, у випадку використання Кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів (включаючи Дострокове погашення кредиту) Позикодавець сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п. 1.4. Договору Суми кредиту.

П. 1.8. Договору, дата надання кредиту, Узгоджений строк повернення кредиту і відповідна узгоджена Дата повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту), Проценти за користування кредитом, Реальна процентна ставка за кредитом, абсолютне значення подорожчання кредиту вказані у Графіку платежів, що визначається у Додатку № 1 до цього Договору та є невід`ємною його частиною. Графік платежів складається окремо за умови дії Акцій і/або Програми лояльності у випадку повернення Зобов`язань до спливу Узгодженого строку повернення кредиту та за умови дії Базової і Спеціальної процентної ставки у випадку погашення Заборгованості поза межами Узгодженого строку повернення кредиту.

П. 1.9. Договору, сторони встановлюють узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 31.05.2019 (включно).

П. 1.10. Договору, кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.4. Договору в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та 01.05.2019 року надало їй кредит в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку №НОМЕР_1 , номер в системі FONDY: 144012339, номер операції: 64507652973492238382031308408867, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ ФК «Елаєнс» від 03.11.2024 року.

10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу № АК-10/06/2025, а 07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» був укладений Договір факторингу № ДФ-07072025.

Згідно Договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 та Договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2237728 від 01.05.2019 року, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 17700,00 грн, із якої: заборгованість за тілом кредиту становить 6000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 11700,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 17700,00 грн, у зв`язку із порушенням зобов`язання за кредитним договором №2237728 від 01.05.2019 року.

Суд частково погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору 2237728.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилась з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому, на думку суду цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Підписавши даний кредитний договір, відповідач, відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодилась на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернула, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення тіла кредиту та відсотків підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між кредитодавцем та відповідачем у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем суду надано не було.

Щодо відступлення права вимоги, суд зазначає.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, 10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу № АК-10/06/2025, а 07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» був укладений Договір факторингу № ДФ-07072025.

Згідно Договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 року та Договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2237728 від 01.05.2019 року, предметом даних Договорів факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору, що відповідно підтверджується Реєстрами прав вимог за Договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 року та за Договором факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року, а також Витягами з Реєстру Боржників від 10.06.2025 року за Договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 року та від 07.07.2025 року за Договором факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року.

Суд зазначає, що відповідач отримала кредит в сумі 6000,00 грн., на строк 30 днів, до 31.05.2019 року, а саме, нарахування процентів здійснювалося за процентною ставкою, яка становить 1,7 % на 30 днів і 3 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом позивач здійснив нарахування з 01.06.2019 року по 19.07.2019 року.

Отже, встановивши, що відповідач свої обов`язки за кредитним договором не виконала та допустила заборгованість за кредитом, доказів про сплату на погашення повністю тіла кредиту не подано, тому суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості, яка добровільно нею не сплачується і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума простроченого платежу по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

22 листопада 2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Тобто, у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, а у період з 22 квітня по 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З огляду на зазначене, кредитний договір укладений до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки визначений договором.

Судом встановлено, що кредитодавець здійснив нарахування відсотків за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року, що становить 3060,00 грн., з вказаним нарахування базової (денної) процентної ставки в розмірі 1,7 % суд погоджується, оскільки кредитодавець застосовував максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом за період з 01.06.2019 року по 19.07.2019 року в розмірі 8640 грн., суд не може погодитися з аргументами позивача і звертає увагу на те, що строк користування кредитом за кредитним договором складає 30 днів, з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, суд виходить з того, що починаючи з 01.06.2019 року у позивача, як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором.

Позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойки, 3 % річних та інфляційних витрат в порядку, установленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання відповідача на те, що позивач не подав доказів надання кредиту та не довів розмір нарахованих відсотків, які є неспіврозмірними сумі тіла кредиту та які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, Договір про надання кредиту №2237728 від 01.05.2019 року містять електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором, який надано позичальнику для підписання договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами, що відповідає вищенаведеним приписам ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

На час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих та непогашених відсотків відповідачем.

Доводи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які надають можливість встановити розмір виданого кредиту та суму погашення за кредитними договорами, а розрахунок заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом, суд вважає необґрунтованими з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором №2237728 від 01.05.2019 року, ним надано копію довідки платіжного провайдера ТОВ ФК «Елаєнс» від 03.11.2024 року, згідно якого 01.05.2019 року відповідачу було надано кредит в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку №НОМЕР_1 , номер в системі FONDY: 144012339, номер операції: 64507652973492238382031308408867.

Більше того, на підтвердження доводів позовних вимог щодо наявності заборгованості відповідача, позивачем надано детальний розрахунок заборгованості за вказаним договором, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Водночас, суд враховує, що боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і вона мала можливість в якості доказу надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження (не надходження) коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також підтвердження виконання своїх зобов`язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між сторонами.

За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відтак, доводи відповідача про те, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту, є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності суд зазначає наступне.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Як встановлено судом, кредитний договір було укладено 01.05.2019 року.

З даним позовом позивач звернувся до суду, сформувавши позовну заяву в системі «Електронний суд» 13.11.2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Окрім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строки позовної давності.

Щодо інших доводів відповідача у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2237728 від 01.05.2019 року в розмірі 9060,00 грн., що складається з суми боргу за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн. та 3060,00 грн. відсотків згідно узгодженої суми за графіком.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №2237728 від 28.10.2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір пропорційно до суми задоволених судом вимог в сумі 1240 грн. 03 коп.

Крім того, відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження вказаних витрат позивачем надані: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 01.07.2025 року; додаткова угода №2237728 від 30.09.2025 року до договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01.07.2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 30.09.2025 року; акт №2237728 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.09.2025 року.

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, та враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3071 грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 137,141,263,264,265,268 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,610,611,612, 614, 629, 1046, 1048-1050 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ: 43657029) заборгованість за кредитним договором № 2237728 від 01.05.2019 року у розмірі 9060 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ: 43657029) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1240 гривень 03 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3071 гривню 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 24 липня 2026 року.

Суддя С.І.Колесник